Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
жаданим гостем комунарів. В день свята комуни в урочистій обстановці в селі відкрито пам'ятник В. І. Леніну. На цьому святі був присутній перший секретар Дніпропетровського обкому партії М. М. Хатаевич.
З 1937 року комуну переведено на статут сільськогосподарської артілі. Була запроваджена нова система організації і оплати праці. Головною виробничою ланкою в рільництві стала бригада. За нею закріпили землю, машини, реманент, робочу худобу. Основою сталих норм виробітку став трудодень. Перехід на статут сіль госпартілі сприяв також кращому поєднанню громадських і особистих інтересів членів колгоспу. Колгоспникам наділяли присадибну землю. В їх господарствах з'явилася худоба і птиця. Багато членів артілі побудували власні хати.
За успіхи, досягнуті в розвитку соціалістичного сільського господарства, поста новою Дніпропетровського облвиконкому та обкому КПб України колгосп ім. В. І. Леніна було занесено на обласну Дошку пошани.
У 1940 році колгосп повністю освоїв 3335 га орної землі, на якій працювало 12 тракторів і багато іншої сільськогосподарської техніки. Весняна сівба на лапах колгоспу в 1940 році тривала 10 днів, жнива - 25 днів, здачу хліба державі в кількості 33,5 тис. цнт завершено за 15 днів. Середній врожай становив 20 цнт з га. У просторих фермах колгоспу були побудовані силосні башти, підвісна канатна дорога для подавання кормів і вивезення гною, автопоїлки для худоби.
З 1939 року і до початку Великої Вітчизняної війни за високі досягнення в рільництві і тваринництві колгосп був незмінним учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки. На середину 1941 року він мав 705 голів великої рогатої худоби, овець - 505 голів, свиней - 296, коней - 311.
В середньому від кожної фуражної корови тут одержували по 3,5 тис. кг молока.
Учасницею Всесоюзної сільськогосподарської виставки була в 1939 році доярка Г. К. Марченко, яка надоїла від кожної корови по 3730 кг молока. Річні доходи колгоспу досягли тоді більш як 3,5 млн. карбованців.
Під керівництвом партійної організації розгорталося соціалістичне змагання. В 1935 році було 50 членів партії. Комсомольська організація колгоспу тоді об'єднувала 65 юнаків і дівчат. Багато комуністів і комсомольців села - колишніх комунарів, направили на роботу в інші колективні господарства, висунули на керівні посади в районні та обласні організації. Зокрема, колишній голова ради комуни Я. В. Жестовський в 1927 та 1928 рр. працював головою Юр'ївського, а потім Софіївського райвиконкомів, а пізніше директором радгоспу їм. Будьонного; Д. В. Кузнецова (голову комуни у 1927-1930 рр.) призначили директором Славгородської МТС, комунари І. Т. Стрюк, В. С. Демидкін, Ф. С. Міхно очолили колгоспи сусідніх сіл - ім. Т. Г. Шевченка, «Червона долина», «Червоний партизан».
Колгоспники брали активну участь у громадсько-політичному житті села і країни. Серед них було багато депутатів Горської сільської Ради, головою якої працював один з ветеранів комуни ім. В. І. Леніна К. П. Стороженко, а М. І. Прядка, який до 1937 року очолював комуну, обирався депутатом Верховної Ради УРСР першого скликання. Успіхи новоолександрівських колгоспників були наочним свідченням величезних переваг колективних форм господарювання над дрібними, одноосібними. Колгосп відвідували делегації селян з усіх кінців Радянського Союзу. Довелося правлінню затвердити навіть спеціальну посаду екскурсовода. Колгосп відвідала група комуністів різних країн, слухачів курсів, організованих Виконкомом Комінтерну. Згадують колгоспники й приїзд до артілі письменників і поетів Ф. В. Гладкова, М. С. Голодного, В. П. Катаева, А. І. Шияна та бесіди з ними.
Гостям було на що подивитися. На місці хуторів і напівзруйнованих поміщицьких маєтків тут виросло нове впорядковане село. Колгоспні сім'ї жили у двоповерхових будинках. У кожній квартирі було електричне освітлення, парове опалення, радіо. Працювали їдальня, пекарня, лазня, побутові майстерні, дитячі ясла, пологовий будинок, ощадна каса.
Діти колгоспників навчалися в середній школі та зоотехнікумі, відкритому ще в 1931 році. За десятиріччя 1931-1941 рр. агрономічну освіту здобули 26 чол., педагогічну - 38, вищу медичну - 22 чол., 85 чол. стали зоотехніками, 24 - ветеринарами.
В Новоолександрівці були зимовий і літній театри, де часто організовувалися концерти, вистави, читалися лекції і доповіді, демонструвалися кінофільми. В 1941 році закінчувалося будівництво нового театру - найбільшого і найкрасивішого в районі. Керівкиками хору й танцювального колективу запрошувалися хормейстер і балетмейстер з обласного центру.
Тяжким випробуванням для новоолександрівських хліборобів, як і всього радянського народу, була Велика Вітчизняна війна. Воля, енергія, висока
Новоолександрівка
Сторінка 3 з 7
надій молока від фуражної корови становив 2750 кг. На трудодень комунари одержали по 6 кг зерна та 10 крб. грішми. На адресу ювілярів надійшло багато вітальних телеграм, одна з них - від голови Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету Г. І. Петровського, який був частим і З 1937 року комуну переведено на статут сільськогосподарської артілі. Була запроваджена нова система організації і оплати праці. Головною виробничою ланкою в рільництві стала бригада. За нею закріпили землю, машини, реманент, робочу худобу. Основою сталих норм виробітку став трудодень. Перехід на статут сіль госпартілі сприяв також кращому поєднанню громадських і особистих інтересів членів колгоспу. Колгоспникам наділяли присадибну землю. В їх господарствах з'явилася худоба і птиця. Багато членів артілі побудували власні хати.
За успіхи, досягнуті в розвитку соціалістичного сільського господарства, поста новою Дніпропетровського облвиконкому та обкому КПб України колгосп ім. В. І. Леніна було занесено на обласну Дошку пошани.
У 1940 році колгосп повністю освоїв 3335 га орної землі, на якій працювало 12 тракторів і багато іншої сільськогосподарської техніки. Весняна сівба на лапах колгоспу в 1940 році тривала 10 днів, жнива - 25 днів, здачу хліба державі в кількості 33,5 тис. цнт завершено за 15 днів. Середній врожай становив 20 цнт з га. У просторих фермах колгоспу були побудовані силосні башти, підвісна канатна дорога для подавання кормів і вивезення гною, автопоїлки для худоби.
З 1939 року і до початку Великої Вітчизняної війни за високі досягнення в рільництві і тваринництві колгосп був незмінним учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки. На середину 1941 року він мав 705 голів великої рогатої худоби, овець - 505 голів, свиней - 296, коней - 311.
В середньому від кожної фуражної корови тут одержували по 3,5 тис. кг молока.
Учасницею Всесоюзної сільськогосподарської виставки була в 1939 році доярка Г. К. Марченко, яка надоїла від кожної корови по 3730 кг молока. Річні доходи колгоспу досягли тоді більш як 3,5 млн. карбованців.
Під керівництвом партійної організації розгорталося соціалістичне змагання. В 1935 році було 50 членів партії. Комсомольська організація колгоспу тоді об'єднувала 65 юнаків і дівчат. Багато комуністів і комсомольців села - колишніх комунарів, направили на роботу в інші колективні господарства, висунули на керівні посади в районні та обласні організації. Зокрема, колишній голова ради комуни Я. В. Жестовський в 1927 та 1928 рр. працював головою Юр'ївського, а потім Софіївського райвиконкомів, а пізніше директором радгоспу їм. Будьонного; Д. В. Кузнецова (голову комуни у 1927-1930 рр.) призначили директором Славгородської МТС, комунари І. Т. Стрюк, В. С. Демидкін, Ф. С. Міхно очолили колгоспи сусідніх сіл - ім. Т. Г. Шевченка, «Червона долина», «Червоний партизан».
Колгоспники брали активну участь у громадсько-політичному житті села і країни. Серед них було багато депутатів Горської сільської Ради, головою якої працював один з ветеранів комуни ім. В. І. Леніна К. П. Стороженко, а М. І. Прядка, який до 1937 року очолював комуну, обирався депутатом Верховної Ради УРСР першого скликання. Успіхи новоолександрівських колгоспників були наочним свідченням величезних переваг колективних форм господарювання над дрібними, одноосібними. Колгосп відвідували делегації селян з усіх кінців Радянського Союзу. Довелося правлінню затвердити навіть спеціальну посаду екскурсовода. Колгосп відвідала група комуністів різних країн, слухачів курсів, організованих Виконкомом Комінтерну. Згадують колгоспники й приїзд до артілі письменників і поетів Ф. В. Гладкова, М. С. Голодного, В. П. Катаева, А. І. Шияна та бесіди з ними.
Гостям було на що подивитися. На місці хуторів і напівзруйнованих поміщицьких маєтків тут виросло нове впорядковане село. Колгоспні сім'ї жили у двоповерхових будинках. У кожній квартирі було електричне освітлення, парове опалення, радіо. Працювали їдальня, пекарня, лазня, побутові майстерні, дитячі ясла, пологовий будинок, ощадна каса.
Діти колгоспників навчалися в середній школі та зоотехнікумі, відкритому ще в 1931 році. За десятиріччя 1931-1941 рр. агрономічну освіту здобули 26 чол., педагогічну - 38, вищу медичну - 22 чол., 85 чол. стали зоотехніками, 24 - ветеринарами.
В Новоолександрівці були зимовий і літній театри, де часто організовувалися концерти, вистави, читалися лекції і доповіді, демонструвалися кінофільми. В 1941 році закінчувалося будівництво нового театру - найбільшого і найкрасивішого в районі. Керівкиками хору й танцювального колективу запрошувалися хормейстер і балетмейстер з обласного центру.
Тяжким випробуванням для новоолександрівських хліборобів, як і всього радянського народу, була Велика Вітчизняна війна. Воля, енергія, висока
Дивиться також інші населені пункти району:
- Старовишневецьке
- Рудево-Миколаївка
- Раївка
- Миролюбівка
- Мар'ївка
- Майське
- Луб'янка
- Кислянка
- Іларіонове
- Зайцеве
- Дерезувате
- Варварівка