Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Свавілля царських урядовців, малоземелля та безземелля, неврожаї, великі
викупні платежі тощо призводили до масового Зубожіння селян. З кожним роком
поширювався процес розшарування населення. Не маючи змоги прогодувати сім'ї, десятки бідняків Котовки ішли працювати на фабрики та заводи Катеринославщини, на рудники Донбасу та Кривого Рога, на будівництво Мерефо-Херсонської залізниці та в найми до багатіїв. Чимало селян ходило на роботу у Таврійські степи. Тільки в 1884 році пішли на тривалі заробітки 37 селян, з них ЗО чоловік і 7 жінок.
Злиденне існування штовхало селян на боротьбу проти поміщиків і куркулів та царської адміністрації. З донесення департаменту поліції відомо, що 29 серпня 1884 року селяни Котовки підпалили поміщицькі комори і знищили посіви. У лютому 1898 року серед котовчан поширилися чутки про можливість збільшення наділів. Ті чутки, як говорилося в донесенні поліцейського урядника, поширював місцевий селянин Д. Редька. Але поліція з «великим зусиллям протидіяла і не дала обуренню глибоко укоренитися». В донесенні поліцейського урядника від 16 січня 1900 року повідомлялося, що житель села Д. Панченко підбурював односельчан відібрати землю у поміщиків, в розмовах не раз вказував на різні засоби, як це зробити. Але ця боротьба мала стихійний характер і, як правило, закінчувалася поразкою селян.
На початку XX століття в Котовці налічувалося 523 двори з населенням 3453 чоловіка. Здебільшого це була біднота, яка, ще не звільнившись від поміщицької залежності, потрапила в кабалу до місцевих куркулів.
Свідомість та згуртованість трудящих мас села зростала під впливом робітничого руху, особливо в роки першої буржуазно-демократичної революції в Росії. Мешканець Котовки М. І. Тараненко, який працював на Брянському заводі в Катеринославі, привозив у село листівки, випущені Бюро провінціальних організацій РСДРП Катеринославської губернії. В лютому 1905 року він поширював серед населення Котовки прокламацію «Час кінчати!», в якій висвітлювалися петербурзькі події 9 січня 1905 року. Листівка закінчувалася закликом до селян - допомогати робітникам в їхній боротьбі проти самодержавного ладу. Спочатку М. І. Тараненко залучив до революційної роботи молодих батраків панської економії І. Гриценка і О. Ломаківського. Поступово навколо нього згуртувались і представники старшого покоління І. І. Журавель, П. М. Стеценко та інші. Вони поширювали серед селян листівки, роз'яснювали їх зміст.
У жовтні 1905 року в Котовці з рук у руки передавали листівку «Брати селяни!», в якій розповідалось про всеросійський жовтневий політичний страйк. Під впливом революційних подій у країні селяни наприкінці жовтня 1905 року залишили роботу в панській економії і поставили поміщикові вимоги зменшити орендну плату за землю і збільшити плату за роботу по найму. В листопаді 1905 року боротьба трудящих набрала такого розмаху, що переляканий катеринославський губернатор звернувся до полтавського губернатора з проханням надіслати до Котовки солдатів, «оскільки війська Катеринославської губернії зайняті».
В лютому 1906 року під керівництвом більшовицької організації Брянського заводу на зборах сільських активістів Котовки було обрано селянський революційнії комітет у складі Л. І. Бублика, Г. Ф. Кобця, М. І. Тараненка, І. Рівного. Комітет очолив боротьбу селян, які виступали під лозунгами. «Геть поміщицьку владу!», «Земля - селянам!». У серпні 1906 року члени селянського комітету розмножили листівку Катеринославського комітету РСДРП «До всіх селян» із закликами створювати селянські комітети, відбирати землю в поміщиків, об'єднатися з робітниками, щоб разом боротися за волю, землю, за владу робітників і селян. Ця листівка справила великий вплив на селян. У серпні селянський комітет організував страйк поміщицькій економії. Після того, як вигнали пана, комітет вирішив встановити громадський контроль над маєтком та економією, худобу розподілити серед населення. Та здійснити це не вдалося, бо на третій день страйку до Котовки з Новомосковська прибула рота козаків, які придушили виступ. Почалася розправа з повсталими. Частину членів селянського комітету та активних селян було заарештовано і відправлено до новомосковської в'язниці.
Але боротьба не припинялася. На початку жовтня 1906 року жінки і підлітки, які працювали у панському саду, зажадали від поміщика збільшити плату за поденну роботу, скасувати штрафи за потраву, зменшити платню за випас худоби. До них приєдналися робітники економії. Між селянами і стражниками сталася сутичка. Хоч і цей виступ придушили, все ж поміщик змушений був задовольнити вимоги страйкарів. За роботи в саду плату підвищили з 5 до 20 копійок в день, зменшили штрафи за потраву і плату за випас худоби.
Котовка
Сторінка 2 з 7
У 1885 році в Котовці було 2436 жителів, об'єднаних у 4 селянські громади- вони мали 2831 десятину землі, в той час як поміщикам належало 18 496 десятин.Свавілля царських урядовців, малоземелля та безземелля, неврожаї, великі
викупні платежі тощо призводили до масового Зубожіння селян. З кожним роком
поширювався процес розшарування населення. Не маючи змоги прогодувати сім'ї, десятки бідняків Котовки ішли працювати на фабрики та заводи Катеринославщини, на рудники Донбасу та Кривого Рога, на будівництво Мерефо-Херсонської залізниці та в найми до багатіїв. Чимало селян ходило на роботу у Таврійські степи. Тільки в 1884 році пішли на тривалі заробітки 37 селян, з них ЗО чоловік і 7 жінок.
Злиденне існування штовхало селян на боротьбу проти поміщиків і куркулів та царської адміністрації. З донесення департаменту поліції відомо, що 29 серпня 1884 року селяни Котовки підпалили поміщицькі комори і знищили посіви. У лютому 1898 року серед котовчан поширилися чутки про можливість збільшення наділів. Ті чутки, як говорилося в донесенні поліцейського урядника, поширював місцевий селянин Д. Редька. Але поліція з «великим зусиллям протидіяла і не дала обуренню глибоко укоренитися». В донесенні поліцейського урядника від 16 січня 1900 року повідомлялося, що житель села Д. Панченко підбурював односельчан відібрати землю у поміщиків, в розмовах не раз вказував на різні засоби, як це зробити. Але ця боротьба мала стихійний характер і, як правило, закінчувалася поразкою селян.
На початку XX століття в Котовці налічувалося 523 двори з населенням 3453 чоловіка. Здебільшого це була біднота, яка, ще не звільнившись від поміщицької залежності, потрапила в кабалу до місцевих куркулів.
Свідомість та згуртованість трудящих мас села зростала під впливом робітничого руху, особливо в роки першої буржуазно-демократичної революції в Росії. Мешканець Котовки М. І. Тараненко, який працював на Брянському заводі в Катеринославі, привозив у село листівки, випущені Бюро провінціальних організацій РСДРП Катеринославської губернії. В лютому 1905 року він поширював серед населення Котовки прокламацію «Час кінчати!», в якій висвітлювалися петербурзькі події 9 січня 1905 року. Листівка закінчувалася закликом до селян - допомогати робітникам в їхній боротьбі проти самодержавного ладу. Спочатку М. І. Тараненко залучив до революційної роботи молодих батраків панської економії І. Гриценка і О. Ломаківського. Поступово навколо нього згуртувались і представники старшого покоління І. І. Журавель, П. М. Стеценко та інші. Вони поширювали серед селян листівки, роз'яснювали їх зміст.
У жовтні 1905 року в Котовці з рук у руки передавали листівку «Брати селяни!», в якій розповідалось про всеросійський жовтневий політичний страйк. Під впливом революційних подій у країні селяни наприкінці жовтня 1905 року залишили роботу в панській економії і поставили поміщикові вимоги зменшити орендну плату за землю і збільшити плату за роботу по найму. В листопаді 1905 року боротьба трудящих набрала такого розмаху, що переляканий катеринославський губернатор звернувся до полтавського губернатора з проханням надіслати до Котовки солдатів, «оскільки війська Катеринославської губернії зайняті».
В лютому 1906 року під керівництвом більшовицької організації Брянського заводу на зборах сільських активістів Котовки було обрано селянський революційнії комітет у складі Л. І. Бублика, Г. Ф. Кобця, М. І. Тараненка, І. Рівного. Комітет очолив боротьбу селян, які виступали під лозунгами. «Геть поміщицьку владу!», «Земля - селянам!». У серпні 1906 року члени селянського комітету розмножили листівку Катеринославського комітету РСДРП «До всіх селян» із закликами створювати селянські комітети, відбирати землю в поміщиків, об'єднатися з робітниками, щоб разом боротися за волю, землю, за владу робітників і селян. Ця листівка справила великий вплив на селян. У серпні селянський комітет організував страйк поміщицькій економії. Після того, як вигнали пана, комітет вирішив встановити громадський контроль над маєтком та економією, худобу розподілити серед населення. Та здійснити це не вдалося, бо на третій день страйку до Котовки з Новомосковська прибула рота козаків, які придушили виступ. Почалася розправа з повсталими. Частину членів селянського комітету та активних селян було заарештовано і відправлено до новомосковської в'язниці.
Але боротьба не припинялася. На початку жовтня 1906 року жінки і підлітки, які працювали у панському саду, зажадали від поміщика збільшити плату за поденну роботу, скасувати штрафи за потраву, зменшити платню за випас худоби. До них приєдналися робітники економії. Між селянами і стражниками сталася сутичка. Хоч і цей виступ придушили, все ж поміщик змушений був задовольнити вимоги страйкарів. За роботи в саду плату підвищили з 5 до 20 копійок в день, зменшили штрафи за потраву і плату за випас худоби.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Шевченківка
- Топчине
- Приют
- Поливанівка
- Очеретувате
- Новопетрівка
- Мар'ївка
- Заплавка
- Жданівка
- Дмухайлівка
- Гупалівка
- Бузівка
- Личкове