Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В першій половині березня 1943 року він налічував 80 чоловік. В його складі мужньо билися з ворогами жителі Котовки - комсомолка М. Ю. Шаповал,
комсомолка-розвідниця - лікар Котовської лікарні Л. Г. Гончарова, учитель Котовської середньої школи М. П. Подріз, уродженка с. Заплавки Г. Я. Кошман та інші.
Наприкінці березня фашистське командування кинуло проти загону регулярну частину в складі 500 солдат, яких підтримували танки і бронемашини. В жорстокому бою біля села Кременівки Котовського району партизани зазнали поразки. Був тяжко поранений командир загону І. І. Демченко, який потрапив в оточення і загнув відстрілюючись. Загинув і О. К. Гейко. До останньої кулі відбивався його син Гриша Гейко разом із своїм товаришем, теж підлітком, Іваном Корневим з Харківщини. Відважні юнаки потрапили в полон. Шість днів катували юних розвідників гітлерівці, намагаючись довідатися, де перебувають партизани, а потім повісили на сільській площі. Другий син О. К. Гейка - Іван загинув у бою біля с. Кременівки. Зараз ім'ям братів Гейко названа піонерська дружина Котовської середньої школи.
Непримиренну боротьбу проти німецько-фашистських загарбників вело все населення Котовки. Д. І. Сідаш, В. А. Стрижак, М. А. Свитка переховували і лікували бійців Червоної Армії, П. П. Стрижак ремонтував партизанську зброю.
21 вересня 1943 року частини 6-ї гвардійської двічі Червонопрапорної Орловської дивізії, розвиваючи свій наступ на Новомосковському напрямі, визволили Котовку від гітлерівців.
До 17 жовтня 1943 року відновили діяльність усі сільські Ради Котовського району, а ще раніше, до 15 жовтня,- первинні партійні організації, які об'єднували на той час 42 комуністи. Почали працювати і комсомольські організації, до складу яких входило 190 чоловік. Тільки за останні три місяці 1943 року до лав ВЛКСМ вступило 97 чоловік.
Перед радянськими та партійними органами стояли складні завдання по відбудові вщент зруйнованого господарства. Відступаючи під ударами радянських військ фашисти спалили село, залишилося тільки 10 хат. Вони зруйнували всі колгоспні приміщення, будинки райкому партії, райвиконкому, лікарні, 2-х шкіл, магазина. Збитки, завдані тільки колгоспам, становили 28 395 тис. крб. У зверненні до Військової Ради 2-го Українського фронту колгоспники і колгоспниці Котовського району писали, що «фашисти розорили і розікрали наше господарство, спалили і знищили наші МТС, закрили наші рідні українські школи».
Всі свої зусилля трудівники села спрямували на відбудову колгоспного господарства. Готуючись відзначити 26-і роковини Жовтня, трудівники району викликали на соціалістичне змагання сусідній Магдалинівський район. При Котовській сільраді діяла агітгрупа, члени якої постійно проводили інформації, бесіди про міжнародне становище Радянського Союзу. Переможці змагання нагороджувалися перехідним Червоним прапором сільської Ради.
Вже взимку були вжиті заходи для забезпечення майбутнього врожаю. Колгоспники, переважно жінки і підлітки, провели снігозатримання на ланах, зібрали насіння. Весною 1944 року коровами зорали землю і засіяли 200 гектарів.
За прикладом старого колгоспника Д. І. Головка, який вніс 30 тис. крб. власних заощаджень, у районі було зібрано 500 100 крб. на будівництво танкової колони. Населення Котовки допомагало бійцям окремих частин, надсилало їм свої подарунки.
Поступово, завдяки невтомній праці колгоспників, відроджувалося господарство села. У 1944 році почав працювати цегельний завод. За сезон він випалював 108 тис. цеглин, це йшло на відбудову громадських будівель та житлових будинків.
З 1943 по 1946 рр. на місці згарищ і руїн було відбудовно сільський і колгоспні клуби, приміщення бібліотеки, лікарні. 16 червня 1945 року 600 жителів Котовки вийшли на суботник по відбудові шкіл. Було проведено лісонасадження, відновлено мисливський заповідник у Братському лісі, на озера і в річку Орель випущено ондатри.
У 1950 році чотири артілі, господарства яких до того часу було повністю відбудовано, об'єднались у дві - ім. Котовського та ім. Ворошилова. В 1958 році Котовка увійшла до складу Магдалинівського району. В цьому ж році обидва колгоспи злилися в колгосп ім. Котовського, за яким було закріплено 8300 га земельних угідь. Це - міцне господарство, яке спеціалізується на вирощуванні зернових культур. В колгоспі добре розвинуто тваринництво. На фермах в 1958 році було 2850 голів великої рогатої худоби, 1175 голів свиней, 2381 вівця, 29870 шт. птиці.
Ще більших успіхів досяг колгосп за роки семирічки та нової п'ятирічки. В 1965 році на його ланах працювало 59 тракторів, 22 комбайни, 46 культиваторів, 33 сівалки. В 1966 році колгоспники артілі зібрали 89 170 цнт
Котовка
Сторінка 6 з 7
Загін зростав за рахунок бійців Червоної Армії, які виходили з оточення.В першій половині березня 1943 року він налічував 80 чоловік. В його складі мужньо билися з ворогами жителі Котовки - комсомолка М. Ю. Шаповал,
Наприкінці березня фашистське командування кинуло проти загону регулярну частину в складі 500 солдат, яких підтримували танки і бронемашини. В жорстокому бою біля села Кременівки Котовського району партизани зазнали поразки. Був тяжко поранений командир загону І. І. Демченко, який потрапив в оточення і загнув відстрілюючись. Загинув і О. К. Гейко. До останньої кулі відбивався його син Гриша Гейко разом із своїм товаришем, теж підлітком, Іваном Корневим з Харківщини. Відважні юнаки потрапили в полон. Шість днів катували юних розвідників гітлерівці, намагаючись довідатися, де перебувають партизани, а потім повісили на сільській площі. Другий син О. К. Гейка - Іван загинув у бою біля с. Кременівки. Зараз ім'ям братів Гейко названа піонерська дружина Котовської середньої школи.
Непримиренну боротьбу проти німецько-фашистських загарбників вело все населення Котовки. Д. І. Сідаш, В. А. Стрижак, М. А. Свитка переховували і лікували бійців Червоної Армії, П. П. Стрижак ремонтував партизанську зброю.
21 вересня 1943 року частини 6-ї гвардійської двічі Червонопрапорної Орловської дивізії, розвиваючи свій наступ на Новомосковському напрямі, визволили Котовку від гітлерівців.
До 17 жовтня 1943 року відновили діяльність усі сільські Ради Котовського району, а ще раніше, до 15 жовтня,- первинні партійні організації, які об'єднували на той час 42 комуністи. Почали працювати і комсомольські організації, до складу яких входило 190 чоловік. Тільки за останні три місяці 1943 року до лав ВЛКСМ вступило 97 чоловік.
Перед радянськими та партійними органами стояли складні завдання по відбудові вщент зруйнованого господарства. Відступаючи під ударами радянських військ фашисти спалили село, залишилося тільки 10 хат. Вони зруйнували всі колгоспні приміщення, будинки райкому партії, райвиконкому, лікарні, 2-х шкіл, магазина. Збитки, завдані тільки колгоспам, становили 28 395 тис. крб. У зверненні до Військової Ради 2-го Українського фронту колгоспники і колгоспниці Котовського району писали, що «фашисти розорили і розікрали наше господарство, спалили і знищили наші МТС, закрили наші рідні українські школи».
Всі свої зусилля трудівники села спрямували на відбудову колгоспного господарства. Готуючись відзначити 26-і роковини Жовтня, трудівники району викликали на соціалістичне змагання сусідній Магдалинівський район. При Котовській сільраді діяла агітгрупа, члени якої постійно проводили інформації, бесіди про міжнародне становище Радянського Союзу. Переможці змагання нагороджувалися перехідним Червоним прапором сільської Ради.
Вже взимку були вжиті заходи для забезпечення майбутнього врожаю. Колгоспники, переважно жінки і підлітки, провели снігозатримання на ланах, зібрали насіння. Весною 1944 року коровами зорали землю і засіяли 200 гектарів.
За прикладом старого колгоспника Д. І. Головка, який вніс 30 тис. крб. власних заощаджень, у районі було зібрано 500 100 крб. на будівництво танкової колони. Населення Котовки допомагало бійцям окремих частин, надсилало їм свої подарунки.
Поступово, завдяки невтомній праці колгоспників, відроджувалося господарство села. У 1944 році почав працювати цегельний завод. За сезон він випалював 108 тис. цеглин, це йшло на відбудову громадських будівель та житлових будинків.
З 1943 по 1946 рр. на місці згарищ і руїн було відбудовно сільський і колгоспні клуби, приміщення бібліотеки, лікарні. 16 червня 1945 року 600 жителів Котовки вийшли на суботник по відбудові шкіл. Було проведено лісонасадження, відновлено мисливський заповідник у Братському лісі, на озера і в річку Орель випущено ондатри.
У 1950 році чотири артілі, господарства яких до того часу було повністю відбудовано, об'єднались у дві - ім. Котовського та ім. Ворошилова. В 1958 році Котовка увійшла до складу Магдалинівського району. В цьому ж році обидва колгоспи злилися в колгосп ім. Котовського, за яким було закріплено 8300 га земельних угідь. Це - міцне господарство, яке спеціалізується на вирощуванні зернових культур. В колгоспі добре розвинуто тваринництво. На фермах в 1958 році було 2850 голів великої рогатої худоби, 1175 голів свиней, 2381 вівця, 29870 шт. птиці.
Ще більших успіхів досяг колгосп за роки семирічки та нової п'ятирічки. В 1965 році на його ланах працювало 59 тракторів, 22 комбайни, 46 культиваторів, 33 сівалки. В 1966 році колгоспники артілі зібрали 89 170 цнт
Дивиться також інші населені пункти району:
- Шевченківка
- Топчине
- Приют
- Поливанівка
- Очеретувате
- Новопетрівка
- Мар'ївка
- Заплавка
- Жданівка
- Дмухайлівка
- Гупалівка
- Бузівка
- Личкове