Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Стрюковатий, А. Т. Самодрига, В. П. Явкун, О. П. Явкун, М. П. Нем'ятий, В. К. Зеленський та інші. У 1928 році утворилась артіль «Незаможник», в якій об'єдналися господарства комуни «Іскра» та ТСОЗу. Артіль мала 326 га орної землі.
Протягом 1930 року в Котовці було створено ще шість колгоспів: «Червониіі колос», ім. Т. Г. Шевченка, «Нове життя», «Трудовик», ім. Г. І. Котовського, «Перше Травня». У 1931 році всі вони об'єднались у 4 артілі. Це дало можливість значно поліпшити культуру землеробства, краще використати сільськогосподарську техніку. Так, наприклад, колгосп «Червоний колос» у 1932 році мав 2573 га землі. Тут вирощувались зернові культури, розвинуто було садівництво і виноградарство. В 1933 році тут було створено тваринницьку ферму. В 1937-1938 рр. відроджено вирощування тонкорунних овець, якими здавна славилася Котовка.
Зростав валовий прибуток артілі. Якщо в 1937 році він становив 324,9 тис. крб., то в 1940 році - 358 тис. крб. Протягом 1936-1940 рр. у селі було споруджено будинки для Котовської МТС, майстерні, пташники, колгоспи - механізовано. В 1937 році, наприклад, поля обробляли 4 тракторні бригади.
З 1935 року Котовка стала центром Котовського району. Райком партії та виконавчий комітет районної Ради депутатів трудящих багато уваги приділяли, крім виробничих питань, охороні здоров'я, освіті, культурі і благоустрою села. Село було телефонізовано і радіофіковано.
В 1935 році в Котовці відкрили стаціонарну лікарню, в якій працювало 7 лікарів. При лікарні було амбулаторне відділення, дитята консультація.
До 1937 року в селі майже не залишилося неписьменних. У 1937 році тут працювала середня і початкова школи, де 38 учителів навчали 1200 дітей.
Книжковий фонд місцевої бібліотеки становив майже 25 тис. примірників книг. Газети передплачували всі колгоспники. З 1931 року виходила районна газета. «Приорільська правда».
В центрі Котовки було закладено мальовничий парк, на Орілі обладнано сільський пляж. Щороку в селі провадилися свята врожаю та дні пісні, влаштовувалися сільськгосподарські виставки.
Напад гітлерівської Німеччини порушив мирну працю радянських людей. В перші ж дні війни всі чоловіки призовного віку пішли до лав Червоної Армії. В майстернях Котовської МТС було створено ремонтні бригади, які допомагали частинам Південного фронту. По водному рубежі Орелі споруджувались протитанкові уріплення. Населення проходило військову підготовку, вчилося володіти зброєю. Жителі Котовки збирали гроші до фонду оборони, відправляли продукти до госпіталів, бійцям у діючу армію. Ще до окупації села німецько-фашистськими військами було обрано людей для підпільної боротьби в тилу у ворога.
5 жовтня 1941 року фашистські війська захопили Котовку. З перших днів окупанти почали грабувати колгоспне майно. Всі верстати й машини МТС, худоба і запаси хліба, що залишалися в селі, вивозилися до Німеччини. Окупанти грабували також маііно радянських установ, школи й лікарні. Гітлерівці обкладали колгоспників величезними поборами, реквізували теплий одяг, корів, свиней, пшеницю. За підмову працювати на окупантів людей катували й розстрілювали. Так, по-звірячому була розстріляна з малою дитиною на руках О. К. Кострицька, за допомогу партизанам закатовано і страчено десятки громадян села.
Наприкінці 1941 року колишній партизан громадянської війни О. К. Гейко влаштував у Котовці невелику партизанську групу. Разом з батьком у партизанському загоні воювали і його два сини - піонери Гриша і Ваня. В жовтні 1942 року на території Котовського району почав діяти партизанський загін у кількості 39 чоловік під керівництвом комсомольця лейтенанта Червоної Армії І. І. Демченка, до якого приєдналася група О. К. Гейка.
Партизани проводили велику політичну роботу серед населення, інформували його про становище на фронтах. В лютому 1943 року загін І. І. Демченка приступив до активних дій. 20 лютого партизани напали на підрозділ штабу фашистської армії, якій перебував у селі Нехворощі Полтавської області. В цьому бою вони знищили бронемашину, порушили телефонний зв'язок з фашистським штабом, захопили зброю: кулемет, автомати, гвинтівки, протитанкові гранати.
Загінн І. І. Демченка допоміг бійцям 106-ї дивізії 6-ї армії, яка опинилася в оточенні під час прориву під Харковом, вийти за лінію фронту, після чого він знову повернувся в тил ворога. В ніч з 9 на 10 березня 1943 року партизани зробили напад на Котовку, де в цей час проходила нарада поліцаїв і жандармів Котовського, Перещепинського, Царичанського та інших районів. Знищивши 46 поліцаїв, 2 старост сільських управ, начальника сільськогосподарського відділу районної управи, вони забрали багато зброї і патронів, 10 коней тощо.
Котовка
Сторінка 5 з 7
Після XV з'їзду партії партосередок, сільська Рада та комнезам всі свої зусилля спрямували на підготовку селянства до масової колективізації. В 1927 році у Котовці виник перший ТСОЗ. Його організаторами були Н. Г. Протягом 1930 року в Котовці було створено ще шість колгоспів: «Червониіі колос», ім. Т. Г. Шевченка, «Нове життя», «Трудовик», ім. Г. І. Котовського, «Перше Травня». У 1931 році всі вони об'єднались у 4 артілі. Це дало можливість значно поліпшити культуру землеробства, краще використати сільськогосподарську техніку. Так, наприклад, колгосп «Червоний колос» у 1932 році мав 2573 га землі. Тут вирощувались зернові культури, розвинуто було садівництво і виноградарство. В 1933 році тут було створено тваринницьку ферму. В 1937-1938 рр. відроджено вирощування тонкорунних овець, якими здавна славилася Котовка.
Зростав валовий прибуток артілі. Якщо в 1937 році він становив 324,9 тис. крб., то в 1940 році - 358 тис. крб. Протягом 1936-1940 рр. у селі було споруджено будинки для Котовської МТС, майстерні, пташники, колгоспи - механізовано. В 1937 році, наприклад, поля обробляли 4 тракторні бригади.
З 1935 року Котовка стала центром Котовського району. Райком партії та виконавчий комітет районної Ради депутатів трудящих багато уваги приділяли, крім виробничих питань, охороні здоров'я, освіті, культурі і благоустрою села. Село було телефонізовано і радіофіковано.
В 1935 році в Котовці відкрили стаціонарну лікарню, в якій працювало 7 лікарів. При лікарні було амбулаторне відділення, дитята консультація.
До 1937 року в селі майже не залишилося неписьменних. У 1937 році тут працювала середня і початкова школи, де 38 учителів навчали 1200 дітей.
Книжковий фонд місцевої бібліотеки становив майже 25 тис. примірників книг. Газети передплачували всі колгоспники. З 1931 року виходила районна газета. «Приорільська правда».
В центрі Котовки було закладено мальовничий парк, на Орілі обладнано сільський пляж. Щороку в селі провадилися свята врожаю та дні пісні, влаштовувалися сільськгосподарські виставки.
Напад гітлерівської Німеччини порушив мирну працю радянських людей. В перші ж дні війни всі чоловіки призовного віку пішли до лав Червоної Армії. В майстернях Котовської МТС було створено ремонтні бригади, які допомагали частинам Південного фронту. По водному рубежі Орелі споруджувались протитанкові уріплення. Населення проходило військову підготовку, вчилося володіти зброєю. Жителі Котовки збирали гроші до фонду оборони, відправляли продукти до госпіталів, бійцям у діючу армію. Ще до окупації села німецько-фашистськими військами було обрано людей для підпільної боротьби в тилу у ворога.
5 жовтня 1941 року фашистські війська захопили Котовку. З перших днів окупанти почали грабувати колгоспне майно. Всі верстати й машини МТС, худоба і запаси хліба, що залишалися в селі, вивозилися до Німеччини. Окупанти грабували також маііно радянських установ, школи й лікарні. Гітлерівці обкладали колгоспників величезними поборами, реквізували теплий одяг, корів, свиней, пшеницю. За підмову працювати на окупантів людей катували й розстрілювали. Так, по-звірячому була розстріляна з малою дитиною на руках О. К. Кострицька, за допомогу партизанам закатовано і страчено десятки громадян села.
Наприкінці 1941 року колишній партизан громадянської війни О. К. Гейко влаштував у Котовці невелику партизанську групу. Разом з батьком у партизанському загоні воювали і його два сини - піонери Гриша і Ваня. В жовтні 1942 року на території Котовського району почав діяти партизанський загін у кількості 39 чоловік під керівництвом комсомольця лейтенанта Червоної Армії І. І. Демченка, до якого приєдналася група О. К. Гейка.
Партизани проводили велику політичну роботу серед населення, інформували його про становище на фронтах. В лютому 1943 року загін І. І. Демченка приступив до активних дій. 20 лютого партизани напали на підрозділ штабу фашистської армії, якій перебував у селі Нехворощі Полтавської області. В цьому бою вони знищили бронемашину, порушили телефонний зв'язок з фашистським штабом, захопили зброю: кулемет, автомати, гвинтівки, протитанкові гранати.
Загінн І. І. Демченка допоміг бійцям 106-ї дивізії 6-ї армії, яка опинилася в оточенні під час прориву під Харковом, вийти за лінію фронту, після чого він знову повернувся в тил ворога. В ніч з 9 на 10 березня 1943 року партизани зробили напад на Котовку, де в цей час проходила нарада поліцаїв і жандармів Котовського, Перещепинського, Царичанського та інших районів. Знищивши 46 поліцаїв, 2 старост сільських управ, начальника сільськогосподарського відділу районної управи, вони забрали багато зброї і патронів, 10 коней тощо.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Шевченківка
- Топчине
- Приют
- Поливанівка
- Очеретувате
- Новопетрівка
- Мар'ївка
- Заплавка
- Жданівка
- Дмухайлівка
- Гупалівка
- Бузівка
- Личкове