Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Кириленка. Загін розгромив куркульську банду, яка перебувала в селі Заплавці (за 7 км від Котовки), а також провів кілька успішних операцій по розгрому куркульських банд у районах Магдалинівки і Царичанки.
Влітку 1919 року Котовку захопили денікінці. У селян було вилучено врожай року, реквізовано майже всіх коней. Чоловіків насильно мобілізували до білогвардійської армії. До Котовки повернувся управитель поміщицької економії і за допомогою денікінців відібрав у селян землю, реманент і худобу. Для боротьби з білогвардійцями селяни Котовки організували партизанський загін, який діяв спільно з Новомосковським партизанським полком на чолі із Кривошеїним. У грудні 1919 року об'єднаними зусиллями частин Червоної Армії і партизанів Котовка була звільнена від денікінців. Населення одразу приступило до відбудови господарства.
Всі революційні перетворення у Котовці здійснювалися під керівництвом партійної організації, яку було створено у 1920 році у складі 8 комуністів. Першими членами партії в селі були Й. М. Кобець, І. Ф. Карнаухов, П. Л. Петін.
В 1921 році біднота села об'єдналася в комітет незаможних селян КНС, до складу якого ввійшли В. П. Явкун, П. І. Рибалка, І. Ф. Карнаухов та інші - всього 7 чоловік. Очолив комнезам І. Є. Гриценко, колишній батрак Алексєєвської економії. У 1922 році КНС уже охоплював 170 чоловік, головою його став В. П. Явкун. Того ж року в Котовці було обрано сільську Раду на чолі з А. І. Головком
Робота радянських і партійних органів по налагодженню мирного життя часто порушувалася нападами куркульсько-націоналістичних банд, які особливо безчинствували під час наступу військ буржуазно-поміщицької Польщі і Врангеля. 8 травня 1921 року на село налетіла банда Іванюка. Бандити оточили школу, де відбувалися вбори селян, і почали розправу над радянськими активістами. Голову волревкому Й. М. Кобця вони порубали шаблями.
Для боротьби із залишками махновських банд у Котовку було направлено загін 19-ї кавалерійської дивізії 1-ї Кінної армії. 6 грудня 1921 року бандити увірвались в село. Захоплених будьоннівців після страшних катувань вони кинули в ополонку. В нерівному бою загинув і командир ескадрону Г. І. Соловйов.
Проти куркульського бандитизму разом з частинами Червоної Армії активно боролися колишні котовські партизани на чолі з О. К. Гейком.
партосередок, сільська Рада, комітет незаможних селян доклали всіх зусиль, щоб вивести село з господарської розрухи. У куркулів було реквізовано хлібні лишки і розподілено між біднотою, для членів КНС організовано громадське харчування та
індивідуальну матеріальну допомогу з державних і громадських фондів. Незважаючи на труднощі, які виникли в зв'язку з неврожаєм, селяни зберегли посівне зерно і в 1922 році обробили й засіяли всю землю.
В 1921 році в Котовці організовано першу сільськогосподарську комуну «Іскру», яку очолював І. Ф. Бондаренко. До комуни ввійшло 11 селянських господарств. У 1921-1922 рр. за нею було закріплено 200 га землі. В 1927 році вона придбала трактор «Фордзон», якого вивів на поле перший тракторист І. П. Кострицький, тепер пенсіонер колгоспу ім. Петровського. Комуна мала тоді молотарку, 2 сівалки, З вози, 5 коней, 6 корів, 8 свиней.
У 1925 році в Котовці було 128 дворів з населенням 598 чоловік. Імперіалізм та громадянська війни, розруха і голод 1921 року тяжко позначилися на рівні життя трудящих.
В процесі будівництва нового життя міцніла і зростала партійна організація села. 16 жовтня 1926 року обласна газета «Звезда» писала, що котовський партосергдок за 6 місяців прийняв у члени і кандидати 15 селян «прямо від плуга». У 1929 році в котовській парторганізації налічувалося 42 комуністи. Партосередок проводив значну організаторську, політичну і культурно-освітню роботу серед населення.
Вірними помічниками комуністів були комсомольці. Комсомольський осередок утворився в 1924 році, він об'єднав 27 юнаків і дівчат. Першим секретарем котовського комсомольського осередку працювала Г. Крячун. Комсомольці працювали агітаторами, випускали стінгазети, організовували спортивну роботу на селі. В той час у Котовці була найкраща в районі футбольна команда. В 1929 році котовськи комсомольці завоювали по окремих видах легкої атлетики перші місця на обласній і республіканській спартакіадах сільських районів і одержали дипломи 1-го ступіня.
З 1921 року в селі почала працювати школа лікнепу, в якій навчалися літні селяни. В 1924 році діяла семирічна школа. Для учнів з інших сіл, що відвідували цю школу, створили інтернат. Велику освітню роботу проводили 2 хати-читалькі та бібліотека. При сільському клубі, відкритому в тому ж році, працювали політичний, природничий, хоровий і драматичний гуртки. У 1927 році в селі придбано перший радіоприймач.
Котовка
Сторінка 4 з 7
Зеленський та його брати Тихін і Кузьма, П. П. Золоторог, Г. С. Басанець, Г. О. Бездворний та багато інших. Командиром було призначено К. К. Влітку 1919 року Котовку захопили денікінці. У селян було вилучено врожай року, реквізовано майже всіх коней. Чоловіків насильно мобілізували до білогвардійської армії. До Котовки повернувся управитель поміщицької економії і за допомогою денікінців відібрав у селян землю, реманент і худобу. Для боротьби з білогвардійцями селяни Котовки організували партизанський загін, який діяв спільно з Новомосковським партизанським полком на чолі із Кривошеїним. У грудні 1919 року об'єднаними зусиллями частин Червоної Армії і партизанів Котовка була звільнена від денікінців. Населення одразу приступило до відбудови господарства.
Всі революційні перетворення у Котовці здійснювалися під керівництвом партійної організації, яку було створено у 1920 році у складі 8 комуністів. Першими членами партії в селі були Й. М. Кобець, І. Ф. Карнаухов, П. Л. Петін.
В 1921 році біднота села об'єдналася в комітет незаможних селян КНС, до складу якого ввійшли В. П. Явкун, П. І. Рибалка, І. Ф. Карнаухов та інші - всього 7 чоловік. Очолив комнезам І. Є. Гриценко, колишній батрак Алексєєвської економії. У 1922 році КНС уже охоплював 170 чоловік, головою його став В. П. Явкун. Того ж року в Котовці було обрано сільську Раду на чолі з А. І. Головком
Робота радянських і партійних органів по налагодженню мирного життя часто порушувалася нападами куркульсько-націоналістичних банд, які особливо безчинствували під час наступу військ буржуазно-поміщицької Польщі і Врангеля. 8 травня 1921 року на село налетіла банда Іванюка. Бандити оточили школу, де відбувалися вбори селян, і почали розправу над радянськими активістами. Голову волревкому Й. М. Кобця вони порубали шаблями.
Для боротьби із залишками махновських банд у Котовку було направлено загін 19-ї кавалерійської дивізії 1-ї Кінної армії. 6 грудня 1921 року бандити увірвались в село. Захоплених будьоннівців після страшних катувань вони кинули в ополонку. В нерівному бою загинув і командир ескадрону Г. І. Соловйов.
Проти куркульського бандитизму разом з частинами Червоної Армії активно боролися колишні котовські партизани на чолі з О. К. Гейком.
партосередок, сільська Рада, комітет незаможних селян доклали всіх зусиль, щоб вивести село з господарської розрухи. У куркулів було реквізовано хлібні лишки і розподілено між біднотою, для членів КНС організовано громадське харчування та
індивідуальну матеріальну допомогу з державних і громадських фондів. Незважаючи на труднощі, які виникли в зв'язку з неврожаєм, селяни зберегли посівне зерно і в 1922 році обробили й засіяли всю землю.
В 1921 році в Котовці організовано першу сільськогосподарську комуну «Іскру», яку очолював І. Ф. Бондаренко. До комуни ввійшло 11 селянських господарств. У 1921-1922 рр. за нею було закріплено 200 га землі. В 1927 році вона придбала трактор «Фордзон», якого вивів на поле перший тракторист І. П. Кострицький, тепер пенсіонер колгоспу ім. Петровського. Комуна мала тоді молотарку, 2 сівалки, З вози, 5 коней, 6 корів, 8 свиней.
У 1925 році в Котовці було 128 дворів з населенням 598 чоловік. Імперіалізм та громадянська війни, розруха і голод 1921 року тяжко позначилися на рівні життя трудящих.
В процесі будівництва нового життя міцніла і зростала партійна організація села. 16 жовтня 1926 року обласна газета «Звезда» писала, що котовський партосергдок за 6 місяців прийняв у члени і кандидати 15 селян «прямо від плуга». У 1929 році в котовській парторганізації налічувалося 42 комуністи. Партосередок проводив значну організаторську, політичну і культурно-освітню роботу серед населення.
Вірними помічниками комуністів були комсомольці. Комсомольський осередок утворився в 1924 році, він об'єднав 27 юнаків і дівчат. Першим секретарем котовського комсомольського осередку працювала Г. Крячун. Комсомольці працювали агітаторами, випускали стінгазети, організовували спортивну роботу на селі. В той час у Котовці була найкраща в районі футбольна команда. В 1929 році котовськи комсомольці завоювали по окремих видах легкої атлетики перші місця на обласній і республіканській спартакіадах сільських районів і одержали дипломи 1-го ступіня.
З 1921 року в селі почала працювати школа лікнепу, в якій навчалися літні селяни. В 1924 році діяла семирічна школа. Для учнів з інших сіл, що відвідували цю школу, створили інтернат. Велику освітню роботу проводили 2 хати-читалькі та бібліотека. При сільському клубі, відкритому в тому ж році, працювали політичний, природничий, хоровий і драматичний гуртки. У 1927 році в селі придбано перший радіоприймач.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Шевченківка
- Топчине
- Приют
- Поливанівка
- Очеретувате
- Новопетрівка
- Мар'ївка
- Заплавка
- Жданівка
- Дмухайлівка
- Гупалівка
- Бузівка
- Личкове