Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
червоногвардійського полку. Пліч-о-пліч з робітниками Путідовського заводу і матросами Балтики він брав участь у виконанні бойового наказу партії - в ніч з 25 на 26 жовтня 1917 року вибити юнкерів з Петроградського поштамту. В тому бою Ф. Кравець був тяжко поранений.
В селі Радянську владу встановлено на початку січня 1918 року. Тоді ж було обрано волосну Раду, до якої ввійшли місцеві селяни П. Л. Скороход, Ф. Ф. Безжовчий, Л. В. Семенченко та інші. Рада передусім прийняла рішення про конфіскацію земель у поміщиків Тарловських, Білецьких та інших. Все їхнє майно та сільськогосподарський реманент описали і приступили до розподілу його серед бідноти, призначили охорону маєтків. Для захисту села від нападу куркульських банд було створено загін самоохорони під командуванням Л. В. Семенченка.
В квітні 1918 року село окупували німецько-австрійські війська. В Голубівці перебував німецько-австрійський загін, який збирав податки, грабував і тероризував населення. Селян примусили повернути відібрані у поміщиків майно і реманент.
Почалися арешти активістівЧ За більшовицьку агітацію серед населення окупанти розстріляли Ф. Д. Де- Гїсрину.
Влітку 1918 року більшовики створили в селі підпільний революційний комітет, до складу якого ввійшли Ю. Ф. Чепур, А. С. Северин, А. Т. Дикий та інші. Комітет встановив зв'язки з підпільними організаціями Миколаївки, Губинихи, Вільного, Котовки, Всесвятського, Попасного, Івано-Михайлівки, Андріївки. І Іезабаром в селі було створено партизанський загін на чолі з М. Дмитрюком. До нього входили Ф. Кравець, Ю. Чепур, О. Куценко та інші. 26 жовтня 1918 року в Новомосковському повіті почалося повстання проти окупантів. Повстанці відновили Радянську владу в Миколаївці, Голубівці, Губинисі та інших селах повіту.
Голубівський партизанський загін розвідав, що на станції Губиниха стояв петлюрівський бронепоїзд, на якому було встановлено 2 гармати і 12 кулеметів. У його охороні налічувалося близько 100 чоловік. Група партизанів уночі пробралася балкою на залізницю і за 3 версти від бронепоїзда розібрала колію. Після того понад 300 бійців атакували петлюрівців і відігнали їх.
В грудні 1918 року в Голубівці обрано Раду робітничих, селянських і червоно-армійських депутатів. До складу виконкому Ради входили П. Л. Скороход голова, Ф, Ф. Безжовчий та інші. Розгорнулася велика робота по здійсненню аграрних законів Радянської влади. На колишніх поміщицьких землях в травні 1919 року було створено сільськогосподарську комуну, названу ім'ям Т. Г. Шевченка. Комуну, яка об'єднувала кілька сімей бідноти, очолив місцевий селянин бідняк П. К. Карпенко.
13 червні 1919 року Катеринославщину захопили денікінці. Вони жорстоко розправлялися з комуністами, комсомольцями, працівниками органів Радянської влади, комунарами, відновлювали старі царські порядки.
На заклик В. І. Леніна, Комуністичної партії трудящі України розгорнули боротьбу в тилу Денікіна. За дорученням Зафронтбюро ЦК КПбУ і штабу Лозово- Синельниківського напрямку, в Голубівці створили партизанський загін на чолі з А. С. Севериним. В грудні 1919 року партизани роззброїли денікінський гарнізон, відновили в селі Радянську владу. Вони захопили також станцію Кільчень і рушили до станції Губиниха, де, злившись з губиниськими, вільнянськими, кулебівськими партизанськими загонами, пішли на Новомосковськ і визволили його.
Безстрашним розвідником партизанського загону виявив себе уродженець Голубівки колишній матрос-більшовик О. А. Куценко. Денікінським бандитам вдалося схопити Куценка. Вони били його нагаями, потім прив'язали до тачанки і водили по селу. Овсію Аврамовичу заганяли під нігті голки, палили підошви ніг, вирізали па грудях п'ятикутну зірку, ударом клинка розрубали груди і вирвали серце.
Жодного слова не промовив більшовик Куденко, своєю мученицькою смертю він врятував Голубівський партизанський загін.
У відповідь на знущання денікінських бандитів все більше селян вливалося до партизанських лав. Голубівський партизанський загін міцнів і вже до початку грудня 1919 року налічував у своїх рядах 300 озброєних бійців.
В кінці грудня 1919 року в Голубівці - після визволення її від денікінців - на зборах селян навколишніх сіл обрано тимчасовий волосний революційний комітет, який організував населення на всебічну підтримку заходів Радянської влади.
Вже в лютому 1920 року в селі оформився партійний осередок. До його складу увійшло 12 селян-бідняків, серед них - Ю. Ф. Чепур, А. С. Северин, П. К. Карпенко та інші. Значну роботу провели комуністи та члени волревкому в справі підготовки виборів до Ради робітничих, селянських і
Голубівка
Сторінка 3 з 8
старости, волосного писаря. Вже під час виборів до Установчих зборів чимало жителів села віддало свої голоси за більшовиків. Багато вихідців з села солдатів-фронтовиків брало активну участь у боротьбі за владу Рад. Один з них Ф. Кравець був кулеметником 3-ї роти 1-го Петроградського В селі Радянську владу встановлено на початку січня 1918 року. Тоді ж було обрано волосну Раду, до якої ввійшли місцеві селяни П. Л. Скороход, Ф. Ф. Безжовчий, Л. В. Семенченко та інші. Рада передусім прийняла рішення про конфіскацію земель у поміщиків Тарловських, Білецьких та інших. Все їхнє майно та сільськогосподарський реманент описали і приступили до розподілу його серед бідноти, призначили охорону маєтків. Для захисту села від нападу куркульських банд було створено загін самоохорони під командуванням Л. В. Семенченка.
В квітні 1918 року село окупували німецько-австрійські війська. В Голубівці перебував німецько-австрійський загін, який збирав податки, грабував і тероризував населення. Селян примусили повернути відібрані у поміщиків майно і реманент.
Почалися арешти активістівЧ За більшовицьку агітацію серед населення окупанти розстріляли Ф. Д. Де- Гїсрину.
Влітку 1918 року більшовики створили в селі підпільний революційний комітет, до складу якого ввійшли Ю. Ф. Чепур, А. С. Северин, А. Т. Дикий та інші. Комітет встановив зв'язки з підпільними організаціями Миколаївки, Губинихи, Вільного, Котовки, Всесвятського, Попасного, Івано-Михайлівки, Андріївки. І Іезабаром в селі було створено партизанський загін на чолі з М. Дмитрюком. До нього входили Ф. Кравець, Ю. Чепур, О. Куценко та інші. 26 жовтня 1918 року в Новомосковському повіті почалося повстання проти окупантів. Повстанці відновили Радянську владу в Миколаївці, Голубівці, Губинисі та інших селах повіту.
Голубівський партизанський загін розвідав, що на станції Губиниха стояв петлюрівський бронепоїзд, на якому було встановлено 2 гармати і 12 кулеметів. У його охороні налічувалося близько 100 чоловік. Група партизанів уночі пробралася балкою на залізницю і за 3 версти від бронепоїзда розібрала колію. Після того понад 300 бійців атакували петлюрівців і відігнали їх.
В грудні 1918 року в Голубівці обрано Раду робітничих, селянських і червоно-армійських депутатів. До складу виконкому Ради входили П. Л. Скороход голова, Ф, Ф. Безжовчий та інші. Розгорнулася велика робота по здійсненню аграрних законів Радянської влади. На колишніх поміщицьких землях в травні 1919 року було створено сільськогосподарську комуну, названу ім'ям Т. Г. Шевченка. Комуну, яка об'єднувала кілька сімей бідноти, очолив місцевий селянин бідняк П. К. Карпенко.
13 червні 1919 року Катеринославщину захопили денікінці. Вони жорстоко розправлялися з комуністами, комсомольцями, працівниками органів Радянської влади, комунарами, відновлювали старі царські порядки.
На заклик В. І. Леніна, Комуністичної партії трудящі України розгорнули боротьбу в тилу Денікіна. За дорученням Зафронтбюро ЦК КПбУ і штабу Лозово- Синельниківського напрямку, в Голубівці створили партизанський загін на чолі з А. С. Севериним. В грудні 1919 року партизани роззброїли денікінський гарнізон, відновили в селі Радянську владу. Вони захопили також станцію Кільчень і рушили до станції Губиниха, де, злившись з губиниськими, вільнянськими, кулебівськими партизанськими загонами, пішли на Новомосковськ і визволили його.
Безстрашним розвідником партизанського загону виявив себе уродженець Голубівки колишній матрос-більшовик О. А. Куценко. Денікінським бандитам вдалося схопити Куценка. Вони били його нагаями, потім прив'язали до тачанки і водили по селу. Овсію Аврамовичу заганяли під нігті голки, палили підошви ніг, вирізали па грудях п'ятикутну зірку, ударом клинка розрубали груди і вирвали серце.
Жодного слова не промовив більшовик Куденко, своєю мученицькою смертю він врятував Голубівський партизанський загін.
У відповідь на знущання денікінських бандитів все більше селян вливалося до партизанських лав. Голубівський партизанський загін міцнів і вже до початку грудня 1919 року налічував у своїх рядах 300 озброєних бійців.
В кінці грудня 1919 року в Голубівці - після визволення її від денікінців - на зборах селян навколишніх сіл обрано тимчасовий волосний революційний комітет, який організував населення на всебічну підтримку заходів Радянської влади.
Вже в лютому 1920 року в селі оформився партійний осередок. До його складу увійшло 12 селян-бідняків, серед них - Ю. Ф. Чепур, А. С. Северин, П. К. Карпенко та інші. Значну роботу провели комуністи та члени волревкому в справі підготовки виборів до Ради робітничих, селянських і
Дивиться також інші населені пункти району:
- Спаське
- Піщанка
- Орлівщина
- Новостепанівка
- Михайлівка
- Керносівка
- Губиниха
- Вільне
- Василівка
- Багате
- Попасне
- Миколаївка
- Знаменівка