Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
повезли 200 чол. молоді. Тих батьків, діти яких ховалися від вигнання на каторгу, гітлерівці відправляли до концентраційних таборів, майно конфісковували. Значна частина молоді села рятувалася від фашистської неволі завдяки мужності місцевих жителів і лікаря О. В. Петраш, яка давала фіктивні довідки про
хвороби.
Незважаючи на кривавий режим, чимало мешканців села, серед яких були А. І. Бацун, І. А. Рискаль, А. Ї. Лях, П, Н. Ведмідь, Ф. С. Северин та інші вступили до Перещепинського партизанського загону, яким командував Н. А. Мі- ненко.
Значна частина жителів Голубівки брала активну участь у боях проти німецько-фашистських військ на фронтах Великої Вітчизняної війни. На всю країну відоме ім'я уродженця села льотчика, двічі Героя Радянського Союзу Г. П. Кравченка (1912-1943 рр). Ще в лютому 1939 року за виконання спеціальних завдань Уряду в період національно-революційної війни іспанського народу йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Того ж року за героїзм і відвагу в боях біля річки Халхін-Голу його нагороджено другою медаллю «Золота Зірка». Він став першим в країні двічі Героєм Радянського Союзу. 10 серпня 1939 року постановою Президії Малого Народного Хуралу МНР славного льотчика нагороджено орденом Червоного Прапора МНР. Восени 1940 року генерал-лейтенант Г. П. Кравченко навчався на курсах удосконалення при Академії Генерального штабу. Він двічі 1939, 1940 рр. приїздив до своїх земляків у Голубівку. З початком Вітчизняної війни Г. П. Кравченко знову сідає в кабіну бойового літака. Брянський, Калінінський, Західний фронти... 23 лютого 1943 року при виконанні складного завдання він загинув смертю хоробрих. Урну з прахом вірного сина нашої Батьківщини, безстрашного льотчика замуровано в Кремлівській стіні поряд з урнами В. П. Чкалова і А. К. Сєрова.
Наказом міністра оборони СРСР двічі Героя Радянського Союзу генерал-лейтенанта авіації Г. П. Кравченка навічно зараховано до списків 3-ї ескадрильї винищувального Червонопрапорного полку, яким він командував. Його ім'ям названо голубівську середню школу, в селі встановлено бронзовий бюст героя.
В Голубівці виріс і другий радянський сокіл - М. К. Лисенко (народився у 1916 році). Почавши війну поблизу західних кордонів СРСР комісаром авіаескадрильї швидкісних бомбардувальників, він закінчив її у Німеччині командиром тричі орденоносного гвардійського штурмового авіаційного полку, в лавах якого виховано 17 Героїв Радянського Союзу. Полковник М. К. Лисенко зробив 260 бойових вильотів, провів близько 60 групових та індивідуальних повітряних боїв. 14 разів був збитий. Одного разу він приземлився на парашуті на зайнятій ворогом території, але його одразу ж підібрав наш літак, зробивши посадку на місці його приземлення. Це він під час сильного снігопаду на бриючому польоті зруйнував дамбу -
єдиний шлях відступу німецьких військ західніше Тіхвіна. Він командував ескадрильєю, що знищила 50 фашистських літаків на ворожому аеродромі в Курську. Його виняткова відвага, майстерне управління бойовою діяльністю полку були прикладом для багатьох льотчиків та авіаційних командирів. Доблесть і мужність М. К. Лисенка високо оцінив Радянський уряд, присвоївши йому 26 жовтня 1944 року звання Героя Радянського Союзу. Крім того, він нагороджений 8 орденами і 8 медалями Радянського Союзу, одержав 18 подяк від Верховного Головнокомандування. Нині Микола Калістратович на пенсії. Живе в Дніпропетровську, багато часу віддає громадській роботі.
23 вересня 1943 року радянські війська визволили Голубівку від німецько-фашистських загарбників. Відбудова села проходила у важких умовах. Зменшилося населення - багато голубівців загинуло під час війни. За роки окупації було знищено колгоспне господарство, перетворено на руїни всі будівлі, приміщення МТС і «Заготзерно», станції Кільчень. В колгоспі ім. Чапаєва після визволення залишилося всього 2 корови. Фашисти спалили понад 200 хат колгоспників і зруйнували семирічну школу, частково - середню й початкову. Загальна сума збитків, завданих ворогом селу, становила 64 776 200 карбованців.
Одразу ж після визволення відновила свою діяльність сільська Рада. Було створено територіальну партійну організацію. В колгоспі ім. Чапаєва відремонтували двигуни, кінну молотарку, віялку. Кільченська МТС передала колгоспові трактори. На польових роботах використовувалася навіть танкетка, залишена тут частинами Червоної Армії. У 1944 році артіль одержала з Сибіру коней і свиней.
Незважаючи на нестачу тягла і сільськогосподарських знарядь, колгоспники успішно провели першу весняну сівбу. Жителі Голубівки брали також участь у будівництві шляху Голубівка-Новомосковськ.
Голубівка
Сторінка 6 з 8
Д. С. Бодня. В лютому 1942 року гітлерівці розстріляли на кладовищі групу молоді, а 9 вересня заарештували і вивезли до Бухенвальда групу комуністів і активістів села. Багато з них загинуло. До фашистської Німеччини окупанти хвороби.
Незважаючи на кривавий режим, чимало мешканців села, серед яких були А. І. Бацун, І. А. Рискаль, А. Ї. Лях, П, Н. Ведмідь, Ф. С. Северин та інші вступили до Перещепинського партизанського загону, яким командував Н. А. Мі- ненко.
Значна частина жителів Голубівки брала активну участь у боях проти німецько-фашистських військ на фронтах Великої Вітчизняної війни. На всю країну відоме ім'я уродженця села льотчика, двічі Героя Радянського Союзу Г. П. Кравченка (1912-1943 рр). Ще в лютому 1939 року за виконання спеціальних завдань Уряду в період національно-революційної війни іспанського народу йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Того ж року за героїзм і відвагу в боях біля річки Халхін-Голу його нагороджено другою медаллю «Золота Зірка». Він став першим в країні двічі Героєм Радянського Союзу. 10 серпня 1939 року постановою Президії Малого Народного Хуралу МНР славного льотчика нагороджено орденом Червоного Прапора МНР. Восени 1940 року генерал-лейтенант Г. П. Кравченко навчався на курсах удосконалення при Академії Генерального штабу. Він двічі 1939, 1940 рр. приїздив до своїх земляків у Голубівку. З початком Вітчизняної війни Г. П. Кравченко знову сідає в кабіну бойового літака. Брянський, Калінінський, Західний фронти... 23 лютого 1943 року при виконанні складного завдання він загинув смертю хоробрих. Урну з прахом вірного сина нашої Батьківщини, безстрашного льотчика замуровано в Кремлівській стіні поряд з урнами В. П. Чкалова і А. К. Сєрова.
Наказом міністра оборони СРСР двічі Героя Радянського Союзу генерал-лейтенанта авіації Г. П. Кравченка навічно зараховано до списків 3-ї ескадрильї винищувального Червонопрапорного полку, яким він командував. Його ім'ям названо голубівську середню школу, в селі встановлено бронзовий бюст героя.
В Голубівці виріс і другий радянський сокіл - М. К. Лисенко (народився у 1916 році). Почавши війну поблизу західних кордонів СРСР комісаром авіаескадрильї швидкісних бомбардувальників, він закінчив її у Німеччині командиром тричі орденоносного гвардійського штурмового авіаційного полку, в лавах якого виховано 17 Героїв Радянського Союзу. Полковник М. К. Лисенко зробив 260 бойових вильотів, провів близько 60 групових та індивідуальних повітряних боїв. 14 разів був збитий. Одного разу він приземлився на парашуті на зайнятій ворогом території, але його одразу ж підібрав наш літак, зробивши посадку на місці його приземлення. Це він під час сильного снігопаду на бриючому польоті зруйнував дамбу -
єдиний шлях відступу німецьких військ західніше Тіхвіна. Він командував ескадрильєю, що знищила 50 фашистських літаків на ворожому аеродромі в Курську. Його виняткова відвага, майстерне управління бойовою діяльністю полку були прикладом для багатьох льотчиків та авіаційних командирів. Доблесть і мужність М. К. Лисенка високо оцінив Радянський уряд, присвоївши йому 26 жовтня 1944 року звання Героя Радянського Союзу. Крім того, він нагороджений 8 орденами і 8 медалями Радянського Союзу, одержав 18 подяк від Верховного Головнокомандування. Нині Микола Калістратович на пенсії. Живе в Дніпропетровську, багато часу віддає громадській роботі.
23 вересня 1943 року радянські війська визволили Голубівку від німецько-фашистських загарбників. Відбудова села проходила у важких умовах. Зменшилося населення - багато голубівців загинуло під час війни. За роки окупації було знищено колгоспне господарство, перетворено на руїни всі будівлі, приміщення МТС і «Заготзерно», станції Кільчень. В колгоспі ім. Чапаєва після визволення залишилося всього 2 корови. Фашисти спалили понад 200 хат колгоспників і зруйнували семирічну школу, частково - середню й початкову. Загальна сума збитків, завданих ворогом селу, становила 64 776 200 карбованців.
Одразу ж після визволення відновила свою діяльність сільська Рада. Було створено територіальну партійну організацію. В колгоспі ім. Чапаєва відремонтували двигуни, кінну молотарку, віялку. Кільченська МТС передала колгоспові трактори. На польових роботах використовувалася навіть танкетка, залишена тут частинами Червоної Армії. У 1944 році артіль одержала з Сибіру коней і свиней.
Незважаючи на нестачу тягла і сільськогосподарських знарядь, колгоспники успішно провели першу весняну сівбу. Жителі Голубівки брали також участь у будівництві шляху Голубівка-Новомосковськ.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Спаське
- Піщанка
- Орлівщина
- Новостепанівка
- Михайлівка
- Керносівка
- Губиниха
- Вільне
- Василівка
- Багате
- Попасне
- Миколаївка
- Знаменівка