Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Коли почалась перша імперіалістична війна, чоловіків забрали на фронт, і сім'ям, що залишилися без годувальників, стало ще важче господарювати.
Невдовзі в село почали надходити звістки про загиблих і покалічених. Не повернулися з війни брати Кирило, Матвій і Федір Засядьки, Г. Миршавка, Ф. Войт і багато інших. Інвалідами прийшли у свої домівки І. І. Скляр, Т. Є. Войт та інші. Серед знаменівці з, що воювали, був і батрак О. Г. Молибога (Депаніоті). Завдяки агітаторам-більшовикам він зрозумів, кому вигідна війна, а згодом і сам став більшовиком.
Одержавши звістку про Лютневу буржуазно-демократичну революцію, селяни на мітингу і сходках ухвалили відібрати поміщицькі землі і розподілити їх між собою та жителями сусідніх сіл. У квітні 1917 року вони обрали земельний комітет, який всупереч перешкодам чиновників Тимчасового уряду і Центральної ради приступив до розподілу поміщицької землі, реманенту і худоби серед селян.
Радісно зустріли трудящі селяни Знаменівки перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. В грудні 1917 року вони створили ревком на чолі з Д. К. Герасименком, а в лютому 1918 року обрали сільську Раду. Першим головою виконкому сільради був обраний комуніст М. К. Герасименко, секретарем виконкому - Ф. М. Савченко. Бідняки і середняки відібрали у поміщика Мизка землю, запаси зерна, сільськогосподарський реманент.
У квітні 1918 року в Знаменівку вдерся німецько-австрійський загін. Як згадують старожили, бідняк О. Ю. Савченко спитав німецького офіцера: «Чого ви до нас прийшли, ми вас не просили». Відповіддю офіцера була куля, від якої старий впав, як підкошений. Почалися масові арешти, катування селян, розстріли. Німці жорстоко розправилися з учасниками поділу поміщицької землі, з активістами, що боролися за встановлення Радянської влади, з сім'ями червоноармійців. Вони розстріляли голову Знаменівського земельного комітету П. Ю. Коверю. Незважаючи на репресії, знаменівці не припиняли боротьби. Вони спалили поміщицький маєток і на сході
в червні 1918 року вирішили гетьманської влади не визнавати, а землю поміщикові Мизку не повертати.
Восени 1918 року в селі був створений партизанський загін на чолі з О. Г. Молибогою та Г. Логвиненком (Ковалем). В листопаді він вже налічував 250 бійців. З боями партизани вирушили на Павлоград. По дорозі до них приєдналися цілі партизанські загони з сусідніх сіл. В результаті навального наступу партизани зайняли Павлоград та залізничну станцію. Однак у цей час до Павлограда з боку Лозової підійшли петлюрівці з гарматами. Партизани відступили. У грудні знаменівський загін вирушив через Новомосковськ на Катеринослав і взяв участь у боях за його визволення.
З відновленням у Знаменівці Радянської влади розпочалися перервані німецькою окупацією революційні перетворення на селі. Земельна комісія, до якої ввійшло по З чол. від кожної дільниці села, брала на облік і розподіляла серед малоземельних і безземельних селян нетрудові землі. Вже в квітні 1919 року в колишньому поміщицькому маєтку найбідніші селяни заснували одну з перших сільськогосподарських комун на Україні - «Нове життя». Її організаторами були 3. Я. Лисенко, О. Д. Савченко і Л. Я. Назаренко. До комуни вступило 88 чол., з них 35 працездатних. Проіснувала вона лише до червня 1919 року, оскільки село зайняли денікінці. Більшість комунарів пішла до Червоної Армії.
Захопивши село, білогвардійці жорстоко розправлялися з селянами, грабували, налили хати. У відповідь на це знаменівці піднімалися на боротьбу. Коли через Знаменівку проходив денікінський загін у складі 50 чол., селяни розгромили і роззброїли його. Тоді до села було послано великий каральний загін з батареєю. Село обстріляли, але не наважилися вступити в нього, побоюючись партизанів.
За завданням штабу радянських повстанських військ Лозово-Синельниківського напрямку в Знаменівку для організації партизанського загону був направлений О. Г. Молибога. Велику роботу провів він у цій справі разом з місцевим жителем Ф. К. Герасименком, який пізніше став членом штабу Лозово-Синельниківського напрямку. Знаменівський загін одержав від штабу 300 гвинтівок, 4 ящики з бомбами, патрони, кулемет, продовольство.
Район операцій повстанських загонів простягся від Знаменівки до Петропавлівки Павлоградського повіту. Це був справжній партизанський край. Над штабом партизанського загону у Знаменівці гордо майорів червоний прапор. У звіті представник; Зафронтбюро ЦК КПбУ говорилося, що в листопаді 1919 року тут налічувалося близько 3 тис. партизанів.
Проти повстанських загонів білогвардійці кинули цілі з'єднання - т. зв. «дику дивізію» кавалерійського корпусу генерала Шкуро та 2-у Донську дивізію. В останні дні жовтня особливо запеклі двотижневі бої відбулися поблизу Знаменівки, а згодом і в самому селі - сюди був спрямований головний удар білогвардійців. Але проти білих разом з партизанами боролося все
Знаменівка
Сторінка 2 з 7
- всього 12-15 дітей. Основна маса населення Знаменівки залишалася неписьменною.Коли почалась перша імперіалістична війна, чоловіків забрали на фронт, і сім'ям, що залишилися без годувальників, стало ще важче господарювати.
Одержавши звістку про Лютневу буржуазно-демократичну революцію, селяни на мітингу і сходках ухвалили відібрати поміщицькі землі і розподілити їх між собою та жителями сусідніх сіл. У квітні 1917 року вони обрали земельний комітет, який всупереч перешкодам чиновників Тимчасового уряду і Центральної ради приступив до розподілу поміщицької землі, реманенту і худоби серед селян.
Радісно зустріли трудящі селяни Знаменівки перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. В грудні 1917 року вони створили ревком на чолі з Д. К. Герасименком, а в лютому 1918 року обрали сільську Раду. Першим головою виконкому сільради був обраний комуніст М. К. Герасименко, секретарем виконкому - Ф. М. Савченко. Бідняки і середняки відібрали у поміщика Мизка землю, запаси зерна, сільськогосподарський реманент.
У квітні 1918 року в Знаменівку вдерся німецько-австрійський загін. Як згадують старожили, бідняк О. Ю. Савченко спитав німецького офіцера: «Чого ви до нас прийшли, ми вас не просили». Відповіддю офіцера була куля, від якої старий впав, як підкошений. Почалися масові арешти, катування селян, розстріли. Німці жорстоко розправилися з учасниками поділу поміщицької землі, з активістами, що боролися за встановлення Радянської влади, з сім'ями червоноармійців. Вони розстріляли голову Знаменівського земельного комітету П. Ю. Коверю. Незважаючи на репресії, знаменівці не припиняли боротьби. Вони спалили поміщицький маєток і на сході
в червні 1918 року вирішили гетьманської влади не визнавати, а землю поміщикові Мизку не повертати.
Восени 1918 року в селі був створений партизанський загін на чолі з О. Г. Молибогою та Г. Логвиненком (Ковалем). В листопаді він вже налічував 250 бійців. З боями партизани вирушили на Павлоград. По дорозі до них приєдналися цілі партизанські загони з сусідніх сіл. В результаті навального наступу партизани зайняли Павлоград та залізничну станцію. Однак у цей час до Павлограда з боку Лозової підійшли петлюрівці з гарматами. Партизани відступили. У грудні знаменівський загін вирушив через Новомосковськ на Катеринослав і взяв участь у боях за його визволення.
З відновленням у Знаменівці Радянської влади розпочалися перервані німецькою окупацією революційні перетворення на селі. Земельна комісія, до якої ввійшло по З чол. від кожної дільниці села, брала на облік і розподіляла серед малоземельних і безземельних селян нетрудові землі. Вже в квітні 1919 року в колишньому поміщицькому маєтку найбідніші селяни заснували одну з перших сільськогосподарських комун на Україні - «Нове життя». Її організаторами були 3. Я. Лисенко, О. Д. Савченко і Л. Я. Назаренко. До комуни вступило 88 чол., з них 35 працездатних. Проіснувала вона лише до червня 1919 року, оскільки село зайняли денікінці. Більшість комунарів пішла до Червоної Армії.
Захопивши село, білогвардійці жорстоко розправлялися з селянами, грабували, налили хати. У відповідь на це знаменівці піднімалися на боротьбу. Коли через Знаменівку проходив денікінський загін у складі 50 чол., селяни розгромили і роззброїли його. Тоді до села було послано великий каральний загін з батареєю. Село обстріляли, але не наважилися вступити в нього, побоюючись партизанів.
За завданням штабу радянських повстанських військ Лозово-Синельниківського напрямку в Знаменівку для організації партизанського загону був направлений О. Г. Молибога. Велику роботу провів він у цій справі разом з місцевим жителем Ф. К. Герасименком, який пізніше став членом штабу Лозово-Синельниківського напрямку. Знаменівський загін одержав від штабу 300 гвинтівок, 4 ящики з бомбами, патрони, кулемет, продовольство.
Район операцій повстанських загонів простягся від Знаменівки до Петропавлівки Павлоградського повіту. Це був справжній партизанський край. Над штабом партизанського загону у Знаменівці гордо майорів червоний прапор. У звіті представник; Зафронтбюро ЦК КПбУ говорилося, що в листопаді 1919 року тут налічувалося близько 3 тис. партизанів.
Проти повстанських загонів білогвардійці кинули цілі з'єднання - т. зв. «дику дивізію» кавалерійського корпусу генерала Шкуро та 2-у Донську дивізію. В останні дні жовтня особливо запеклі двотижневі бої відбулися поблизу Знаменівки, а згодом і в самому селі - сюди був спрямований головний удар білогвардійців. Але проти білих разом з партизанами боролося все
Дивиться також інші населені пункти району:
- Спаське
- Піщанка
- Орлівщина
- Новостепанівка
- Михайлівка
- Керносівка
- Губиниха
- Вільне
- Василівка
- Багате
- Попасне
- Миколаївка