Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
в нерівкий бій з переважаючими силами
окупантів. У цьому бою загинуло 99 партизанів, врятувалося тільки п'ятеро, серед них командир загону П. Я. Жученко.
Цілі родини брали участь у боротьбі з ненависним ворогом. До війни добре знали знаменівці сім'ю Герасименків. С. А. Герасименко, комуніст з 1930 року, був головою колгоспу «Спартак». Коли село окупували фашисти, Герасименко взяв участь в організації місцевого партизанського загону. Гітлерівцям вдалося натрапити на слід партизанів, але народні месники вчасно змінили місце свого розташування. Не спіймавши жодного партизана, фашисти страчували або забирали до в'язниці членів їх сімей. Вони відвезли до Дніпропетровська і кинули до в'язниці дружину й дочку С. А. Герасименка, повісили біля входу в колишню контору колгоспу його сина комуніста Андрія. Жертвами фашистського свавілля стали також його друга дочка, невістка і маленька онучка Віра. Гітлерівці відвели їх у ліс і розстріляли. Вночі Сава Антонович з групою партизанів випадково натрапив на мертві тіла своєї дочки, невістки і онучки. Ще дужче запалало ненавистю до ворогів серце народного месника. В усіх діях знаменівського загону Герасименко був попереду. В січні 1942 року окупантам вдалося його спіймати. Кілька днів його катували - в самій білизні ганяли по снігу, били, допитували. Але відважний комуніст не зрадив Батьківщини, своїх товаришів по боротьбі. Колгоспник Ю. П. Карапиш пізніше розповідав, що перед стратою фашисти примушували Саву Антоновича каятися.
- Не каяття, а помсти чекайте, гади!-відповів комуніст-партизан.
Член КПРС, активний учасник громадянської війни, колишній голова знаменівського колгоспу ім. Енгельса Ф.К. Герасименко був бійцем-розвідником у партизанському загоні М. М. Макарова-Нікітіна, що діяв на території Дніпропетровського району. Це він з групою партизанів підірвав на Павлоградській дорозі 3 авто-машини з фашистами. Коли під час перестрілки Герасименка тяжко поранили і в нього закінчилися боєприпаси, він застрелився останньою кулею.
Багато знаменівців, не шкодуючи життя, боролися з ворогами на фронтах війни. Син С. А. Герасименка Іван Герасименко в роки війни став комуністом, брав участь у боях під Ленінградом. У тому ж місяці й році, коли стратили його батька, сержант Герасименко разом з рядовими Красиловим і Черемновим, щоб врятувати своїх товарищів в запеклому бою в районі Новгорода закрили своїми тілами три амбразури дзотів. Трьом воїнам-комуністам посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Відомий радянський поет Микола Тихонов оспівав їх подвиг у поетичному творі «Баллада о трех коммунистах». Вшановуючи пам'ять героїв, жителі Новгорода на березі Волхова встановили обеліск. У травні 1966 року в Новокузнецьку, де на металургійному комбінаті до війни працював І. С. Герасименко, складено пам'ятник героям. В Новгороді і Новокузнецьку є вулиці, названі їх іменами.
Під містами-героями Одесою і Севастополем відзначився знаменівець С. А. Царьов. За мужність і відвагу під час висадки десанту під Одесою і прорив у відкрите море крізь завісу вогню контрадмірал С. Г. Горшков вручив йому орден Червоного Прапора. Царьов брав участь у врятуванні розібраної і упакованої в скрині Севастопольської панорами. Її вивезли до Новоросійська на кораблі «Ташкент», де С. Царьов був командиром машинного відділення; він також захищав Керч і Феодосію, воював на «Малій землі».
Мужніми й відважними патріотами виявили себе в роки Великої Вітчизняної війни багато інших знаменівців, серед них І. М. Дерев'янко, І. М. Скана обидва - колишні голови колгоспів, І. С. Таранець слюсар МТС, брати Михайло і Захар Устименки та інші.
Свято бережуть трудящі села пам'ять про тих, хто віддав своє життя за Батьківщину. В центрі Знаменівки на братській могилі встановлено пам'ятник полеглим у боях героям.
21 вересня 1943 року війська Червоної Армії визволили Знаменівку від шистських окупантів. В боях за село відзначилися 604-й стрілецький та 475-й артилерійський полки 195-ї стрілецької гвардійської дивізії.
Німецько-фашистські загарбники зруйнували і спалили колгоспні будівлі, приміщення МТС, 1022 хати колгоспників, школу, амбулаторію. Після визволений Знаменівки в колгоспах залишилося всього 8 робочих коней, зовсім не було корів, свиней, овець. Збитки, заподіяні окупантами селу, обчислювалися сумою в 41 069 747 карбованців.
Багато зусиль треба було докласти трудівникам Знаменівки, партійним і радянським органам, щоб за таких умов відбудувати господарство. 27 вересня 1943 року підновила свою роботу сільська Рада. Її головою обрали Ф. О. Олійника тепер пенсіонер, живе у Знаменівці. В жовтні 1943 року знову почала діяти партійна організація, секретарем якої обрали М. А. Шутова.
Знаменівка
Сторінка 5 з 7
партизанів із Знаменівки, щодня обстрілювали Знаменівський ліс, де перебувала основна база загону. Крім того, гітлерівці організували нагляд за населенням сусідніх сіл. 24 грудня 1941 року оточені партизани вступили окупантів. У цьому бою загинуло 99 партизанів, врятувалося тільки п'ятеро, серед них командир загону П. Я. Жученко.
Цілі родини брали участь у боротьбі з ненависним ворогом. До війни добре знали знаменівці сім'ю Герасименків. С. А. Герасименко, комуніст з 1930 року, був головою колгоспу «Спартак». Коли село окупували фашисти, Герасименко взяв участь в організації місцевого партизанського загону. Гітлерівцям вдалося натрапити на слід партизанів, але народні месники вчасно змінили місце свого розташування. Не спіймавши жодного партизана, фашисти страчували або забирали до в'язниці членів їх сімей. Вони відвезли до Дніпропетровська і кинули до в'язниці дружину й дочку С. А. Герасименка, повісили біля входу в колишню контору колгоспу його сина комуніста Андрія. Жертвами фашистського свавілля стали також його друга дочка, невістка і маленька онучка Віра. Гітлерівці відвели їх у ліс і розстріляли. Вночі Сава Антонович з групою партизанів випадково натрапив на мертві тіла своєї дочки, невістки і онучки. Ще дужче запалало ненавистю до ворогів серце народного месника. В усіх діях знаменівського загону Герасименко був попереду. В січні 1942 року окупантам вдалося його спіймати. Кілька днів його катували - в самій білизні ганяли по снігу, били, допитували. Але відважний комуніст не зрадив Батьківщини, своїх товаришів по боротьбі. Колгоспник Ю. П. Карапиш пізніше розповідав, що перед стратою фашисти примушували Саву Антоновича каятися.
- Не каяття, а помсти чекайте, гади!-відповів комуніст-партизан.
Член КПРС, активний учасник громадянської війни, колишній голова знаменівського колгоспу ім. Енгельса Ф.К. Герасименко був бійцем-розвідником у партизанському загоні М. М. Макарова-Нікітіна, що діяв на території Дніпропетровського району. Це він з групою партизанів підірвав на Павлоградській дорозі 3 авто-машини з фашистами. Коли під час перестрілки Герасименка тяжко поранили і в нього закінчилися боєприпаси, він застрелився останньою кулею.
Багато знаменівців, не шкодуючи життя, боролися з ворогами на фронтах війни. Син С. А. Герасименка Іван Герасименко в роки війни став комуністом, брав участь у боях під Ленінградом. У тому ж місяці й році, коли стратили його батька, сержант Герасименко разом з рядовими Красиловим і Черемновим, щоб врятувати своїх товарищів в запеклому бою в районі Новгорода закрили своїми тілами три амбразури дзотів. Трьом воїнам-комуністам посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Відомий радянський поет Микола Тихонов оспівав їх подвиг у поетичному творі «Баллада о трех коммунистах». Вшановуючи пам'ять героїв, жителі Новгорода на березі Волхова встановили обеліск. У травні 1966 року в Новокузнецьку, де на металургійному комбінаті до війни працював І. С. Герасименко, складено пам'ятник героям. В Новгороді і Новокузнецьку є вулиці, названі їх іменами.
Під містами-героями Одесою і Севастополем відзначився знаменівець С. А. Царьов. За мужність і відвагу під час висадки десанту під Одесою і прорив у відкрите море крізь завісу вогню контрадмірал С. Г. Горшков вручив йому орден Червоного Прапора. Царьов брав участь у врятуванні розібраної і упакованої в скрині Севастопольської панорами. Її вивезли до Новоросійська на кораблі «Ташкент», де С. Царьов був командиром машинного відділення; він також захищав Керч і Феодосію, воював на «Малій землі».
Мужніми й відважними патріотами виявили себе в роки Великої Вітчизняної війни багато інших знаменівців, серед них І. М. Дерев'янко, І. М. Скана обидва - колишні голови колгоспів, І. С. Таранець слюсар МТС, брати Михайло і Захар Устименки та інші.
Свято бережуть трудящі села пам'ять про тих, хто віддав своє життя за Батьківщину. В центрі Знаменівки на братській могилі встановлено пам'ятник полеглим у боях героям.
21 вересня 1943 року війська Червоної Армії визволили Знаменівку від шистських окупантів. В боях за село відзначилися 604-й стрілецький та 475-й артилерійський полки 195-ї стрілецької гвардійської дивізії.
Німецько-фашистські загарбники зруйнували і спалили колгоспні будівлі, приміщення МТС, 1022 хати колгоспників, школу, амбулаторію. Після визволений Знаменівки в колгоспах залишилося всього 8 робочих коней, зовсім не було корів, свиней, овець. Збитки, заподіяні окупантами селу, обчислювалися сумою в 41 069 747 карбованців.
Багато зусиль треба було докласти трудівникам Знаменівки, партійним і радянським органам, щоб за таких умов відбудувати господарство. 27 вересня 1943 року підновила свою роботу сільська Рада. Її головою обрали Ф. О. Олійника тепер пенсіонер, живе у Знаменівці. В жовтні 1943 року знову почала діяти партійна організація, секретарем якої обрали М. А. Шутова.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Спаське
- Піщанка
- Орлівщина
- Новостепанівка
- Михайлівка
- Керносівка
- Губиниха
- Вільне
- Василівка
- Багате
- Попасне
- Миколаївка