Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
З весни 1935 року всі колгоспи села вже обслуговувала Знаменівська МТС.
При машинно-тракторній станції були створені курси механізаторів. Серед дівчат першими трактористками і комбайнерами стали уродженки Знаменівки Ф. Мала і Г. Лежень.
У передвоєнні роки у Знаменівці було 9 багатогалузевих колгоспів. «Запорожець» і «Займанський» злилися в один - ім. Будьонного. Були перейменовані деякі інші артілі: «Червона нива» - на колгосп ім. Красіна, «Веселий гай» - ім. Енгельса. артіль «Вільна нива» - ім. Куйбишева. За успіхи, досягнуті в розвитку сільського господарства, колгосп «Спартак», який одержував сталі врожаї зернових культур, і колгосп ім. Будьонного, свиноферма якого виростила по 15,9 поросяти від кожної свиноматки, в 1939 році були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки. У Почесну книгу виставки у 1939-1940 рр. занесено імена свинарок колгоспу ім. Будьонного М. М. Каптели, Г. Я. Тищенко, члена колгоспу «Спартак» П. Г. Попова.
За досягнення високих урожаїв і сумлінну працю на колгоспних ланах бригадири тракторних бригад І. М. Войт, Г. Н. Пронько, комбайнер Ф. Ф. Чернов, комбайні Л. М. Васецький, бригадир рільничої бригади О. М. Лихацький та голова Зна- менівської сільради Ф. Ю. Печений були удостоєні урядових нагород.
В сім'ї колгоспників прийшов достаток. Вони будували просторі, криті залізем будинки, в яких з'явились електрика, радіо. Вулиці було озеленено.
Медичну допомогу жителям Знаменівки подавали лікар, фельдшери, акушерку
За роки соціалістичного будівництва відбулися докорінні зміни і в розвитку культури. Була ліквідована неписьменність серед дорослого населення, здійсни щ, закон про обов'язкове чотирирічне, а потім і семирічне навчання. В 1935 році знаменівська школа стала десятирічкою. Хоровий, драматичний та музичний гуртки, створені комсомольцями школи, регулярно виступали в сільському клубі. Туї ставилися спектаклі. Комсомольці випускали листівки-блискавки під час сівби та жнив, проводили рейди «легкої кавалерії» по перевірці якості польових робіт та догляду за худобою. Вони були ініціаторами оборонно-спортивної роботи серед молоді Знаменівки.
Віроломний напад фашистських агресорів на нашу Батьківщину перервав мирну працю, приніс горе в кожну сім'ю. В перший же день війни трудящі села заявили па мітингу про свою готовність боротися до переможного кінця з ненависним ворогом. У колгоспі замість чоловіків, що пішли на фронт, трудилися жінки, підлітки, лігві селяни. Працювали напружено, щоб допомогти фронту. Частина жителів села ввійшла до складу винищувальних загонів, створених для боротьби з авіадесантними групами ворога, багато людей брало участь у будівництві оборонних споруд.
28 вересня 1941 року Зиаменівка була окупована гітлерівцями. Тяжкі випробування випали на її долю. За період окупації гітлерівці по-звірячому вбили і закатували 159 чол. мирного населення села, серед яких були діти, насильно вивезли юнаків і дівчат до Німеччини, грабували, палили оселі, нищили ліс. В'язницею стала дерев'яна церква на площі села. Есесівці заганяли туди полонених бійців, місцевих жителів. Люди гинули від голоду, холоду і хвороб. Не було дня, щоб до церкви не вивозили мертвих, а часто разом з ними й живих: це були хворі або поранені, яких добивали прикладами, потім укладали штабелями, обливали гасом і спалювали. Під час допитів гестапівці всіляко знущалися з радянських людей - водили їх босими по снігу, палили розпеченим залізом, жінкам відрізали груди, відрубували руки й ноги. Так загинула дружина керівника партизанського загону О. Д. Запарія - І. Запарій. Самого ж командира вбили, а потім повісили на телеграфному стовбі.
Незважаючи на жорстокий терор, окупанти ні вдень, ні вночі не мали спокою. Активно діяла знаменівська партизанська група, командиром якої був уродженець села Вільного Ф. Є. Титов. Секретарем парторганізації групи був Л. Г. Шульгін - колишній голова знаменівського колгоспу «Бойова дружина». Ця група у кількості 27 чол. входила до складу з'єднання партизанських загонів Новомосковського району і діяла в районі Знаменівки та на шляху Дніпропетровськ-Павлоград. Вона систематично псувала телефонно-телеграфний зв'язок, нападала на автоколони ворога.
Напередодні XXIV річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції зв'язківець Н. П. Білий повідомив, що в селі розташувалися значні сили гітлерівців. Штаб партизанських загонів розробив план операції. В ніч з 6 на 7 листопада 1941 року партизанська група напала на ворожий гарнізон у Знаменівці, в результаті було знищено 60 німецьких солдатів і офіцерів. У бою 22 листопада партизани вбили понад 30 гітлерівців і визволили 300 радянських бійців і офіцерів.
Після цього окупанти посилили переслідування партизанського загону, що дислокувався в Новомосковському районі. Вони заарештували сім'ї
Знаменівка
Сторінка 4 з 7
виробництва стала бригада, до складу якої входило 25-30 чоловік. За нею закріплялися сільськогосподарські машини, реманент, тягло.З весни 1935 року всі колгоспи села вже обслуговувала Знаменівська МТС.
У передвоєнні роки у Знаменівці було 9 багатогалузевих колгоспів. «Запорожець» і «Займанський» злилися в один - ім. Будьонного. Були перейменовані деякі інші артілі: «Червона нива» - на колгосп ім. Красіна, «Веселий гай» - ім. Енгельса. артіль «Вільна нива» - ім. Куйбишева. За успіхи, досягнуті в розвитку сільського господарства, колгосп «Спартак», який одержував сталі врожаї зернових культур, і колгосп ім. Будьонного, свиноферма якого виростила по 15,9 поросяти від кожної свиноматки, в 1939 році були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки. У Почесну книгу виставки у 1939-1940 рр. занесено імена свинарок колгоспу ім. Будьонного М. М. Каптели, Г. Я. Тищенко, члена колгоспу «Спартак» П. Г. Попова.
За досягнення високих урожаїв і сумлінну працю на колгоспних ланах бригадири тракторних бригад І. М. Войт, Г. Н. Пронько, комбайнер Ф. Ф. Чернов, комбайні Л. М. Васецький, бригадир рільничої бригади О. М. Лихацький та голова Зна- менівської сільради Ф. Ю. Печений були удостоєні урядових нагород.
В сім'ї колгоспників прийшов достаток. Вони будували просторі, криті залізем будинки, в яких з'явились електрика, радіо. Вулиці було озеленено.
Медичну допомогу жителям Знаменівки подавали лікар, фельдшери, акушерку
За роки соціалістичного будівництва відбулися докорінні зміни і в розвитку культури. Була ліквідована неписьменність серед дорослого населення, здійсни щ, закон про обов'язкове чотирирічне, а потім і семирічне навчання. В 1935 році знаменівська школа стала десятирічкою. Хоровий, драматичний та музичний гуртки, створені комсомольцями школи, регулярно виступали в сільському клубі. Туї ставилися спектаклі. Комсомольці випускали листівки-блискавки під час сівби та жнив, проводили рейди «легкої кавалерії» по перевірці якості польових робіт та догляду за худобою. Вони були ініціаторами оборонно-спортивної роботи серед молоді Знаменівки.
Віроломний напад фашистських агресорів на нашу Батьківщину перервав мирну працю, приніс горе в кожну сім'ю. В перший же день війни трудящі села заявили па мітингу про свою готовність боротися до переможного кінця з ненависним ворогом. У колгоспі замість чоловіків, що пішли на фронт, трудилися жінки, підлітки, лігві селяни. Працювали напружено, щоб допомогти фронту. Частина жителів села ввійшла до складу винищувальних загонів, створених для боротьби з авіадесантними групами ворога, багато людей брало участь у будівництві оборонних споруд.
28 вересня 1941 року Зиаменівка була окупована гітлерівцями. Тяжкі випробування випали на її долю. За період окупації гітлерівці по-звірячому вбили і закатували 159 чол. мирного населення села, серед яких були діти, насильно вивезли юнаків і дівчат до Німеччини, грабували, палили оселі, нищили ліс. В'язницею стала дерев'яна церква на площі села. Есесівці заганяли туди полонених бійців, місцевих жителів. Люди гинули від голоду, холоду і хвороб. Не було дня, щоб до церкви не вивозили мертвих, а часто разом з ними й живих: це були хворі або поранені, яких добивали прикладами, потім укладали штабелями, обливали гасом і спалювали. Під час допитів гестапівці всіляко знущалися з радянських людей - водили їх босими по снігу, палили розпеченим залізом, жінкам відрізали груди, відрубували руки й ноги. Так загинула дружина керівника партизанського загону О. Д. Запарія - І. Запарій. Самого ж командира вбили, а потім повісили на телеграфному стовбі.
Незважаючи на жорстокий терор, окупанти ні вдень, ні вночі не мали спокою. Активно діяла знаменівська партизанська група, командиром якої був уродженець села Вільного Ф. Є. Титов. Секретарем парторганізації групи був Л. Г. Шульгін - колишній голова знаменівського колгоспу «Бойова дружина». Ця група у кількості 27 чол. входила до складу з'єднання партизанських загонів Новомосковського району і діяла в районі Знаменівки та на шляху Дніпропетровськ-Павлоград. Вона систематично псувала телефонно-телеграфний зв'язок, нападала на автоколони ворога.
Напередодні XXIV річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції зв'язківець Н. П. Білий повідомив, що в селі розташувалися значні сили гітлерівців. Штаб партизанських загонів розробив план операції. В ніч з 6 на 7 листопада 1941 року партизанська група напала на ворожий гарнізон у Знаменівці, в результаті було знищено 60 німецьких солдатів і офіцерів. У бою 22 листопада партизани вбили понад 30 гітлерівців і визволили 300 радянських бійців і офіцерів.
Після цього окупанти посилили переслідування партизанського загону, що дислокувався в Новомосковському районі. Вони заарештували сім'ї
Дивиться також інші населені пункти району:
- Спаське
- Піщанка
- Орлівщина
- Новостепанівка
- Михайлівка
- Керносівка
- Губиниха
- Вільне
- Василівка
- Багате
- Попасне
- Миколаївка