Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
коп., в 1911 році - вже 55 коп., тобто за 9 років збільшився майже в 4 рази. Селяни мусили виконувати різні натуральні повинності - квартирну, підвідну а також доглядати за станом поштових доріг, мостів.
Значний відгук серед робітників і селян Саксагані знайшли революційні події 1905-1907 рр. Катеринославський комітет РСДРП провадив серед жителів села пропагандистську і організаторську роботу. Ще восени 1901 року за його допомогою тут було створено революційний гурток. Керували ним М. Тарноруцький і Ю. Буняк. Гурток поширював серед селян відозви, наприклад «До рекрутів-новобранців», та прокламації, але згодом в силу своїх дрібнобуржуазних поглядів цей гурток потрапив під вплив есерів. Наприкінці 1903 року поліція дізналася про те, що гурток готує відозву «До селян з приводу 19 лютого» з вимогою розподілити порівну землі та надати однакові права усім громадянам Росії без різниці національностей, віросповідання і майнового стану. М. Тарноруцького і Д. Ідліна було заарештовано.
При ремісничому училищі в Саксагані діяв учнівський соціал-демократичний гурток, де читались брошури, вивчалась програма партії. Гуртківці поширювали соціал-демократичні ідеї і в сусідніх із Саксаганню селах. Так, І. Авраменко і А. Немо тримали зв'язок із селом Попельнастим, Д. Тараненко - із Зеленим, Остапчепко і Бугайов - з Малософіївкою. Під час літніх канікул 1904 року учні ремісничого училища на ярмарку поширювали революційну літературу, листівки «До всіх селян Верхньодніпровського повіту», «Правда про війну» та інші, чим не на жарт сполошили поліцію.
У червні 1905 року в селі поширювалася листівка Катеринославського комітету РСДРП, яка закликала селян до встановлення зв'язку з містом, до об'єднання з робітниками: «До зброї! Готуйтесь до збройного повстання!». У розповсюдженні цієї та інших листівок активну участь брала революційна група, до якої ввійшло понад 10 чоловік. Очолювали її вчителі С. С. Полтавець, О. П. Михаль, І. О. Страхов. Група складалась з робітників, учителів, медичних працівників. Вона мала зв'язки з більшовицькою організацією Катеринослава і з бойовим страйковим комітетом залізничників станції П'ятихатки.
Наприкінці жовтня 1905 року в дворі ремісничого училища група організувала великий мітинг, на якому з революційними промовами виступили два більшовики, які прибули з Катеринослава. Більшість присутніх була незадоволена царським маніфестом 17 жовтня і підтримувала більшовицькі заклики. Наляканий такою подією, саксаганський пристав викликав козаків, які нагаями розігнали учасників мітингу. Керівкиків революційної групи було заарештовано. Та боротьба тривала. Нечорами небо освітлювалося червоною загравою - то палали підпалені селянами будівлі поміщиків та куркулів. За розпорядженням губернатора в село терміново направили загін карателів, які жорстоко розправились з населенням.
Після поразки революції 1905-1907 рр. царизм вживав заходів для зміцнення позицій куркульства. На цей час община Саксагані мала 13 284 десятини землі і більшість селян не хотіла відокремлюватись. Але 1910 року було примусово здійснено закріплення землі у приватну власність. 77 сімей відразу розорилися і пішли батракувати до куркулів, а деякі вибули з села в пошуках роботи.
Біднота, що не мала робочої худоби, реманенту, грошей для сплати податків, продавала за безцінь куркулям і поміщикам свої наділи. Поглибилося класове розшарування населення. У 1908 році в Саксагані налічувалося 12 безземельних господарств, що займалися бондарством, гончарством, колісництвом, чинбарством, шевством й іншими промислами. Малоземельне селянство змушене було шукати допоміжних заробітків. Біднота займалася перевезенням лісоматеріалів з придніпровських пристаней. У 1912 році, наприклад, за перевезення 1 пуда борошна або висівок з Саксагані до П'ятихаток за 12 верст платили 3 коп., а на станцію Ерастівка иа 8 верст - 2 копійки.
Переважна частина землі належала поміщикам, Куркулям та церкві. Так, У 1912 році в Саксаганській волості Середняки і біднота становили майже 90 проц. населення. У більшості селян не було тягла, землю обробляли вручну, це також знижувало врожаї. У 1910 році селяни-бідняки зібрали врожай менший, ніж куркулі: озимої пшениці на 32 пуди, ярої - на 23, ячменю - на 39, вівса - на 29, льону - на 22, кукурудзи - на 117, картоплі -на 264 пуди з кожної десятини. До того ж
поміщики та куркулі брали високу плату за обробіток одержаного врожаю, за очищення та помол зерна. Наприклад, поденна плата за кінну молотарку становила 6-7 крб., парову - 20-30 крб., що для більшості селян було недоступно.
Саксагань
Сторінка 2 з 7
Важким тягарем на плечі жителів села лягали різні податки та повинності. Так, до введення земства селяни платили 18 коп. з десятини, з введенням земства - 14 коп. Потім цей податок значно зріс. У 1902 році він становив 14 Значний відгук серед робітників і селян Саксагані знайшли революційні події 1905-1907 рр. Катеринославський комітет РСДРП провадив серед жителів села пропагандистську і організаторську роботу. Ще восени 1901 року за його допомогою тут було створено революційний гурток. Керували ним М. Тарноруцький і Ю. Буняк. Гурток поширював серед селян відозви, наприклад «До рекрутів-новобранців», та прокламації, але згодом в силу своїх дрібнобуржуазних поглядів цей гурток потрапив під вплив есерів. Наприкінці 1903 року поліція дізналася про те, що гурток готує відозву «До селян з приводу 19 лютого» з вимогою розподілити порівну землі та надати однакові права усім громадянам Росії без різниці національностей, віросповідання і майнового стану. М. Тарноруцького і Д. Ідліна було заарештовано.
При ремісничому училищі в Саксагані діяв учнівський соціал-демократичний гурток, де читались брошури, вивчалась програма партії. Гуртківці поширювали соціал-демократичні ідеї і в сусідніх із Саксаганню селах. Так, І. Авраменко і А. Немо тримали зв'язок із селом Попельнастим, Д. Тараненко - із Зеленим, Остапчепко і Бугайов - з Малософіївкою. Під час літніх канікул 1904 року учні ремісничого училища на ярмарку поширювали революційну літературу, листівки «До всіх селян Верхньодніпровського повіту», «Правда про війну» та інші, чим не на жарт сполошили поліцію.
У червні 1905 року в селі поширювалася листівка Катеринославського комітету РСДРП, яка закликала селян до встановлення зв'язку з містом, до об'єднання з робітниками: «До зброї! Готуйтесь до збройного повстання!». У розповсюдженні цієї та інших листівок активну участь брала революційна група, до якої ввійшло понад 10 чоловік. Очолювали її вчителі С. С. Полтавець, О. П. Михаль, І. О. Страхов. Група складалась з робітників, учителів, медичних працівників. Вона мала зв'язки з більшовицькою організацією Катеринослава і з бойовим страйковим комітетом залізничників станції П'ятихатки.
Наприкінці жовтня 1905 року в дворі ремісничого училища група організувала великий мітинг, на якому з революційними промовами виступили два більшовики, які прибули з Катеринослава. Більшість присутніх була незадоволена царським маніфестом 17 жовтня і підтримувала більшовицькі заклики. Наляканий такою подією, саксаганський пристав викликав козаків, які нагаями розігнали учасників мітингу. Керівкиків революційної групи було заарештовано. Та боротьба тривала. Нечорами небо освітлювалося червоною загравою - то палали підпалені селянами будівлі поміщиків та куркулів. За розпорядженням губернатора в село терміново направили загін карателів, які жорстоко розправились з населенням.
Після поразки революції 1905-1907 рр. царизм вживав заходів для зміцнення позицій куркульства. На цей час община Саксагані мала 13 284 десятини землі і більшість селян не хотіла відокремлюватись. Але 1910 року було примусово здійснено закріплення землі у приватну власність. 77 сімей відразу розорилися і пішли батракувати до куркулів, а деякі вибули з села в пошуках роботи.
Біднота, що не мала робочої худоби, реманенту, грошей для сплати податків, продавала за безцінь куркулям і поміщикам свої наділи. Поглибилося класове розшарування населення. У 1908 році в Саксагані налічувалося 12 безземельних господарств, що займалися бондарством, гончарством, колісництвом, чинбарством, шевством й іншими промислами. Малоземельне селянство змушене було шукати допоміжних заробітків. Біднота займалася перевезенням лісоматеріалів з придніпровських пристаней. У 1912 році, наприклад, за перевезення 1 пуда борошна або висівок з Саксагані до П'ятихаток за 12 верст платили 3 коп., а на станцію Ерастівка иа 8 верст - 2 копійки.
Переважна частина землі належала поміщикам, Куркулям та церкві. Так, У 1912 році в Саксаганській волості Середняки і біднота становили майже 90 проц. населення. У більшості селян не було тягла, землю обробляли вручну, це також знижувало врожаї. У 1910 році селяни-бідняки зібрали врожай менший, ніж куркулі: озимої пшениці на 32 пуди, ярої - на 23, ячменю - на 39, вівса - на 29, льону - на 22, кукурудзи - на 117, картоплі -на 264 пуди з кожної десятини. До того ж
поміщики та куркулі брали високу плату за обробіток одержаного врожаю, за очищення та помол зерна. Наприклад, поденна плата за кінну молотарку становила 6-7 крб., парову - 20-30 крб., що для більшості селян було недоступно.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чистопіль
- Холодіївка
- Троїцьке
- Саївка
- Савро
- Мар'янівка
- Лозуватка
- Красноіванівка
- Комісарівка
- Вишневе
- Богдано-Надеждівка
- Біленщина