Сторінка 7 з 7
харчування і необхідний догляд повернули здоров'я сотням дорослих і дітей, які до того ж здобувають тут загальну освіту і трудові навички з цілого ряду професій.
Село розростається і впорядковується. За післявоєнний період в ньому споруджено близько 762 житлових будинків. У кращих з них в центрі села розмістилися Дошкільні установи - ясла, дитячий садок.
Саксагань має регулярний автобусний зв'язок з П'ятихатками і Дніпропетровськом. Побудовано нове приміщення поштового відділення, є автоматична телефонна станція. На території Саксаганської сільради працює 28 торговельних точок. Рік У рік населенню продається все більше товарів. Тільки за 1966 рік їх реалізовано на суму 2035 тис. карбованців.
Все це свідчить про докорінні соціально-економічні зміни в житті саксаганців за роки Радянської влади. Велика Жовтнева соціалістична революція відкрила трудівникам села шлях до вільного і щасливого життя, забезпечила реальну можливість брати активну участь в управлінні державою. Більшість депутатів Саксаганської сільської Ради становлять колгоспники.
Велику громадську та організаційну роботу в селі провадять 6 партійних, комсомольських, 8 профспілкових первинних організацій, 5 груп товариства «Знання», університет здоров'я, вуличні комітети та інші організації трудящих.
Саксагань є одним з крупних центрів області по підготовці кваліфікованих кадрів для сільського господарства. За час Радянської влади тут підготовлено 16 тисяч фахівців, в т. ч. 955 трактористів, 1291 комбайнер, 1029 шоферів, 1000 механіків, 837 електромеханіків, 911 механізаторів тваринницьких приміщень.
Школа механізації сільського господарства з 1954 року перетворена на учили що механізації сільського господарства і переведена до системи трудових резервів. 1963 року цей заклад було реорганізовано в сільське професійно-технічне училище № 7 - СПТУ-7 системи профтехосвіти Дніпропетровської області. Училище має добру матеріально-технічну базу: кілька учбових приміщень, майстерень, а також волику кількість сільськогосподарської техніки 25 тракторів, 10 автомашин, 5 комбайнів і понад 75 інших машин та устаткування. В ньому працює дружини колектив викладачів, майстрів та інструкторів.
Сучасна Саксагань - село суцільної грамотності. Середня загальноосвітня і дві початкові школи охоплюють навчанням усіх дітей шкільного віку. В селі жило і працює великий загін спеціалістів з вищою - 62 чол. і середньою - близько 170 чол. освітою. Культурні запити трудящих задовольняють п'ять бібліотек з книжковим фондом близько ЗО тис. примірників. Сільський клуб обладнаний стаціонарною кіноустановкою. Перед жителями часто виступає хор вчителів та учнів, що користується великою популярністю. Він не раз займав перші місця на оглядах художньої самодіяльності області, його виступи відзначено почесними грамотами, а в 1967 році йому присвоєно звання народного хору.
Чимала заслуга в розвитку музичної культури на селі самодіяльного композитора Я. С. Штогаренка, який тривалий час жив у селі. У дні Великого Жовтня і під час громадянської війни його пісні були гострою зброєю в боротьбі проти ворогів. Композитор, незважаючи на похилий вік, багато часу віддавав громадській роботі. Він був головою клубної ради, керівником хорового, духового і струнного гуртків в дитячому будинку. Любов до мистецтва успадкували і його сини. Старший, А. Я. Штогаренко - відомий на Україні композитор, лауреат Державної премії, професор, ректор Київської консерваторії, голова Спілки композиторів України. Є. Я. Штогаренко вчить музиці учнів Саксаганської середньої школи, керує художньою самодіяльністю.
У Саксагані жила до одруження дочка кріпака - мати відомого українського актора П. К. Саксаганського Тобілевича - звідси його псевдонім.
Історія Саксагані - типова для сіл України. їй притаманні всі характерні рипі дореволюційного життя, вона є свідченням того, які величезні блага принесла селу Велика Жовтнева соціалістична революція.
Дивиться також інші населені пункти району: