Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Столипінська аграрна реформа прискорила процес класового розшарування па селі. Вже на 1908 рік сільська община остаточно розпалась. З 83 дворів,
в користуванні яких було до цього 224,48 десятини землі, вийшли з общини 78 дворів, за якими закріпили 219 десятин. Більшість з них незабаром продали свої наділи або частину їх. В той час, як основна маса селян розорялася, 9 куркульських господарств мали 935,78 десятини землі. На один двір у Роздорах в середньому припадало 2,8 десятини землі, тоді як місцевий поміщик мав близько 5 тисяч, а куркульські господарства - по 104 десятини землі. Злидні примушували бідняків іти в найми до поміщика і куркулів. Почастішали страйки сільськогосподарських робітників як і вимагали збільшення заробітків, поліпшення харчування, відмовлялися працювати вночі. В 1910 році були підпалені поміщицькі стайні та кошари.
Тримати в покорі людей, нещадно їх експлуатувати поміщикові допомагали церковники, які були не лише «ідейними» пособниками багатіїв, а й самі експлуатували селян. Церкві належало 126 десятин землі, а її річні прибутки становили в середньому 3500 карбованців. Жорстоко визискували селян також торгівці - в 1910 році на селі було 10 крамниць, власники яких наживалися за рахунок трудящих.
«Лікувалися» селяни у знахарів або їздили за медичною допомогою в повітове місто Павлоград. В 1906 році в Роздорах було відкрито лікарню, в якій працювали фельдшер і акушерка. Такий медперсонал не міг забезпечити медичним обслуговуванням усе населення тут жило тоді понад 900 чоловік, і доводилося здебільшого, як і раніше, звертатися до знахарів.
У 1884 році в селі відкрили церковнопарафіальну школу. В 1897/1898 навчальному році в ній навчалося 13 хлопчиків і 2 дівчинки.
Перед імперіалістичною війною в 1914 році в однокласному земському училищі з 4 відділеннями і церковнопарафіальній школі навчалося 86 учнів, працювало
2 вчителі. Уже в перший рік війни школу залишила половина дітей. Одні замінили в господарствах узятих на фронт батьків, інші не мали взуття та одягу. Навчались лише діти крамарів, куркулів та службовців станції.
В роки війни більшість селянських господарств, втративши основну робочу силу, зовсім занепали. Посіви зернових скоротилися наполовину. Незасіяні поля поросли бур'яном. Врожайність знизилася до 6-7 цнт з гектара.
Лютнева буржуазно-демократична революція 1917 року і повалення самодержавства викликали хвилю революційного піднесення в селах повіту. Посилилася боротьба селян проти поміщиків. Жителі Роздорської волості на своїй сходці постановили домогтися, щоб оплата за десятину землі, орендованої у місцевого поміщика, не перевищувала 6 крб. Проте губернський комісар, до якого звернувся поміщик із скаргою, скасував це рішення.
Замість волосного правління селяни обрали Раду селянських депутатів, а з її складу - волосний виконавчий комітет. Але у виконком волосної Ради потрапили майже виключно куркулі та крамарі. Очолив його учитель місцевої школи меншовик І. Ф. Председателєв. Сталося це тому, що в селі, крім стариків та інвалідів, лишилися тільки ті, хто міг відкупитися від призову до царської армії.
У жовтні 1917 року есероменшовицький волосний виконком скликав мітинг
3 метою схвалити рішення про довір'я Тимчасовому урядові. Та сталася несподіванка для угодовців. На мітингу з яскравою промовою виступив солдат-фронтовик І. А. Панченко. Він доводив селянам, що в Росії є лише одна партія, яка справді пореться за мир, землю і свободу,- партія більшовиків на чолі з В. І. Леніним. Селяни більшістю голосів висловили недовір'я Тимчасовому урядові, а співчуваючого партії більшовиків М. А. Панченка обрали до складу волосної Ради і доручили йому очолити земельний комітет. Всупереч розпорядженням волосного виконкому, помольний комітет приступив до розподілу поміщицьких земель.
Особливо активно почала діяти сільська біднота, коли в село надійшли звістки про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді. 24 грудня 1917 року з Синельникового на станцію Роздори прибув залізничний состав із загоном червоногвардійців та матросів. У селі тоді ж відбувся мітинг, на якому було проголошено встановлення Радянської влади і обрано ревком. Члени меншовицько- есерівського волосного виконкому склали свої повноваження, але продовжували провокаційну агітацію серед селян. Саме цим і пояснюється той факт, що головою ревкому спершу був обраний заможний селянин А. Мірошник і тільки через місяць - М. А. Панченко. Під керівництвом цього енергійного керівника сільської бідноти протягом двох тижнів закінчився розподіл між селянами поміщицької худоби, сільськогосподарського реманенту, посівного матеріалу, а на початку березня 1918 року почали розподіляти поміщицьку землю.
Коли село захопили німецькі окупанти, багато селян захищали Радянську владу у партизанських загонах. Зокрема у загоні, що діяв у волості,
Роздори
Сторінка 2 з 7
у селі розмістили поліцію з приставом і кінними вартовими, на станції постійно чергуван жандарм.Столипінська аграрна реформа прискорила процес класового розшарування па селі. Вже на 1908 рік сільська община остаточно розпалась. З 83 дворів,
Тримати в покорі людей, нещадно їх експлуатувати поміщикові допомагали церковники, які були не лише «ідейними» пособниками багатіїв, а й самі експлуатували селян. Церкві належало 126 десятин землі, а її річні прибутки становили в середньому 3500 карбованців. Жорстоко визискували селян також торгівці - в 1910 році на селі було 10 крамниць, власники яких наживалися за рахунок трудящих.
«Лікувалися» селяни у знахарів або їздили за медичною допомогою в повітове місто Павлоград. В 1906 році в Роздорах було відкрито лікарню, в якій працювали фельдшер і акушерка. Такий медперсонал не міг забезпечити медичним обслуговуванням усе населення тут жило тоді понад 900 чоловік, і доводилося здебільшого, як і раніше, звертатися до знахарів.
У 1884 році в селі відкрили церковнопарафіальну школу. В 1897/1898 навчальному році в ній навчалося 13 хлопчиків і 2 дівчинки.
Перед імперіалістичною війною в 1914 році в однокласному земському училищі з 4 відділеннями і церковнопарафіальній школі навчалося 86 учнів, працювало
2 вчителі. Уже в перший рік війни школу залишила половина дітей. Одні замінили в господарствах узятих на фронт батьків, інші не мали взуття та одягу. Навчались лише діти крамарів, куркулів та службовців станції.
В роки війни більшість селянських господарств, втративши основну робочу силу, зовсім занепали. Посіви зернових скоротилися наполовину. Незасіяні поля поросли бур'яном. Врожайність знизилася до 6-7 цнт з гектара.
Лютнева буржуазно-демократична революція 1917 року і повалення самодержавства викликали хвилю революційного піднесення в селах повіту. Посилилася боротьба селян проти поміщиків. Жителі Роздорської волості на своїй сходці постановили домогтися, щоб оплата за десятину землі, орендованої у місцевого поміщика, не перевищувала 6 крб. Проте губернський комісар, до якого звернувся поміщик із скаргою, скасував це рішення.
Замість волосного правління селяни обрали Раду селянських депутатів, а з її складу - волосний виконавчий комітет. Але у виконком волосної Ради потрапили майже виключно куркулі та крамарі. Очолив його учитель місцевої школи меншовик І. Ф. Председателєв. Сталося це тому, що в селі, крім стариків та інвалідів, лишилися тільки ті, хто міг відкупитися від призову до царської армії.
У жовтні 1917 року есероменшовицький волосний виконком скликав мітинг
3 метою схвалити рішення про довір'я Тимчасовому урядові. Та сталася несподіванка для угодовців. На мітингу з яскравою промовою виступив солдат-фронтовик І. А. Панченко. Він доводив селянам, що в Росії є лише одна партія, яка справді пореться за мир, землю і свободу,- партія більшовиків на чолі з В. І. Леніним. Селяни більшістю голосів висловили недовір'я Тимчасовому урядові, а співчуваючого партії більшовиків М. А. Панченка обрали до складу волосної Ради і доручили йому очолити земельний комітет. Всупереч розпорядженням волосного виконкому, помольний комітет приступив до розподілу поміщицьких земель.
Особливо активно почала діяти сільська біднота, коли в село надійшли звістки про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді. 24 грудня 1917 року з Синельникового на станцію Роздори прибув залізничний состав із загоном червоногвардійців та матросів. У селі тоді ж відбувся мітинг, на якому було проголошено встановлення Радянської влади і обрано ревком. Члени меншовицько- есерівського волосного виконкому склали свої повноваження, але продовжували провокаційну агітацію серед селян. Саме цим і пояснюється той факт, що головою ревкому спершу був обраний заможний селянин А. Мірошник і тільки через місяць - М. А. Панченко. Під керівництвом цього енергійного керівника сільської бідноти протягом двох тижнів закінчився розподіл між селянами поміщицької худоби, сільськогосподарського реманенту, посівного матеріалу, а на початку березня 1918 року почали розподіляти поміщицьку землю.
Коли село захопили німецькі окупанти, багато селян захищали Радянську владу у партизанських загонах. Зокрема у загоні, що діяв у волості,
Дивиться також інші населені пункти району:
- Старовишневецьке
- Рудево-Миколаївка
- Раївка
- Миролюбівка
- Мар'ївка
- Майське
- Луб'янка
- Кислянка
- Іларіонове
- Зайцеве
- Дерезувате
- Варварівка
- Новоолександрівка
- Славгород