Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
зброєю. Раптовими нападами вони громили також дрібні петлюрівські гарнізони і пости, розташовані в навколишніх селах та хуторах.
В січні 1919 року вся залізнична лінія Синельникове-Чаплине була очищена від петлюрівців регулярними частинами Червоної Армії під командуванням П. Ю. Дибенка та партизансько-повстанськими загонами.
Німецькі окупанти, гетьманці, петлюрівці, каральні загони поміщиків і різні банди пограбували багатьох жителів села. Кращі землі захопили куркулі. Після розгрому петлюрівців довелося знову переглядати землекористування. З поміщицьких економій забирали реманент, худобу і розподіляли серед селян. І цей період мирного радянського будівництва тривав недовго. На початку червня 1919 року в зв'язку ч наближенням денікінців трудящі села постачали для Червоної Армії коней, продовольство. Тоді пішли в Червону Армію син пічника Іван Іванов, син робітника вагоноремонтних майстерень М. Діденко, сини селян-бідняків С. Перелига, Данило і Костянтин Педани. Обидва брати загинули в боях за Радянську владу.
Після загарбання села денікінцями населення допомагало повстансько-партизанським загонам Лозово-Синельниківського району. В листопаді 1919 року повстанці зайняли усі пункти залізничної магістралі між вузловими станціями Синельникове і Лозова. Недалеко від Роздорів вони захопили багато зброї та військового спорядження, в т. ч. 2 гармати і 40 артилерійських снарядів.
Наприкінці 1919 року денікінці, зазнаючи поразок, відступили на Донбас, січня, після дев'ятимісячної перерви, в Роздорах почав діяти волосний виконавчий комітет. У селах і волості влітку 1920 року були створені комітети незаможних селян. Головою Роздорського волкомнезаму обрали бідняка Ф. Федуна. Але нормальній діяльності радянських та громадських органів заважали безперервні напади на село петлюрівців, махновців та інших банд.
У вересні 1920 року район Синельникового був місцем запеклих боїв з врангелівцями, які рвалися в Донбас. Завдяки вчасно вжитим контрзаходам частини Червоної Армії ліквідували прорив білогвардійців і 23 вересня 1920 року вигнали ї звідти, закривши шлях на Донбас і Катеринослав.
В перші роки після закінчення громадянської війни становище в селі було дукс, тяжким. На фронтах та від інфекційних захворювань і голоду загинула майже четверта частина населення. У неврожайний 1921 рік жителі села не мали найнеобхіднішого.
Волосний комуністичний осередок, створений в лютому 1921 року. Очолив боротьбу селян за ліквідацію господарської розрухи. На 1 грудня 1921 року Роздорівський партосередок налічував 9 членів партії і 2 кандидати. Він вживав енергійних заходів до налагодження організаційно-партійної і виховної роботи серед селян.
Ще в 1920 році в селі утворилась комсомольська організація, куди входило 9 комсомольців; на травень 1922 року організація зросла до 23 чоловік.
Комуністи, комсомольці, члени волвиконкому, комнезам, численний сільський актив вишукували продовольчі ресурси, організовували громадське харчування. В Роздорській волості, в т. ч. і Роздорах, вони відкрили 7 продовольчих пунктів, які обслуговували 2 тисячі голодуючих, а для дітей - дитячий будинок.
Проводилась велика робота по підготовці посівних кампаній: виявлялись насінні ресурси, впорядковувалось землекористування. Із державних фондів селяни одержали 2956 пудів посівного матеріалу.
Швидкій відбудові села сприяв добрий урожай 1922 року. Цього ж року було створено кредитне товариство, через яке держава подала велику допомогу селянам. Сільське споживче товариство відігравало велику роль у зміцненні зв'язків трудящих села з робітниками.
Почала працювати сільська трирічна школа, в якій навчалося спершу 76 учнів. Уже в 1923 році майже всі діти 9-12 років були охоплені навчанням. У розпорядження школи передали колишній будинок волосної управи. Тоді ж організували в селі відділення Центрального інституту праці, в якому за короткий час було підготовлено десятки слюсарів, токарів, ковалів, пічників, штукатурів, теслярів.
З 1925 року в селі працювало 6 пунктів по ліквідації неписьменності, в яких майже все доросле населення навчалося грамоти. Активну участь у ліквідації неписьменності брали місцеві вчителі М. С. Русняк і Й. Л. Гусак.
Навесні 1925 року при школі була створена піонерська організація, яка напершотравневому мітингу присягла бути гідною зміною Комуністичної партії. В цьому ж році школі передали колишній будинок управителя поміщицького маєтку. Розширення шкільного приміщення дало можливість у 1927 році відкрити семирічку.
На 1 січня 1925 року в селі налічувалося 139 селянських дворів з 689 жителями Кількість господарств зросла за рахунок батраків, які одержали
Роздори
Сторінка 3 з 7
боролися М. А. Панченко, який очолював його, волосний військком І. І. Зимогляд, І. Ю. Недвига, М. О. Подольний і інші. В листопаді 1918 року на станції Роздори партизани захопили німецький ешелон з продовольством і В січні 1919 року вся залізнична лінія Синельникове-Чаплине була очищена від петлюрівців регулярними частинами Червоної Армії під командуванням П. Ю. Дибенка та партизансько-повстанськими загонами.
Німецькі окупанти, гетьманці, петлюрівці, каральні загони поміщиків і різні банди пограбували багатьох жителів села. Кращі землі захопили куркулі. Після розгрому петлюрівців довелося знову переглядати землекористування. З поміщицьких економій забирали реманент, худобу і розподіляли серед селян. І цей період мирного радянського будівництва тривав недовго. На початку червня 1919 року в зв'язку ч наближенням денікінців трудящі села постачали для Червоної Армії коней, продовольство. Тоді пішли в Червону Армію син пічника Іван Іванов, син робітника вагоноремонтних майстерень М. Діденко, сини селян-бідняків С. Перелига, Данило і Костянтин Педани. Обидва брати загинули в боях за Радянську владу.
Після загарбання села денікінцями населення допомагало повстансько-партизанським загонам Лозово-Синельниківського району. В листопаді 1919 року повстанці зайняли усі пункти залізничної магістралі між вузловими станціями Синельникове і Лозова. Недалеко від Роздорів вони захопили багато зброї та військового спорядження, в т. ч. 2 гармати і 40 артилерійських снарядів.
Наприкінці 1919 року денікінці, зазнаючи поразок, відступили на Донбас, січня, після дев'ятимісячної перерви, в Роздорах почав діяти волосний виконавчий комітет. У селах і волості влітку 1920 року були створені комітети незаможних селян. Головою Роздорського волкомнезаму обрали бідняка Ф. Федуна. Але нормальній діяльності радянських та громадських органів заважали безперервні напади на село петлюрівців, махновців та інших банд.
У вересні 1920 року район Синельникового був місцем запеклих боїв з врангелівцями, які рвалися в Донбас. Завдяки вчасно вжитим контрзаходам частини Червоної Армії ліквідували прорив білогвардійців і 23 вересня 1920 року вигнали ї звідти, закривши шлях на Донбас і Катеринослав.
В перші роки після закінчення громадянської війни становище в селі було дукс, тяжким. На фронтах та від інфекційних захворювань і голоду загинула майже четверта частина населення. У неврожайний 1921 рік жителі села не мали найнеобхіднішого.
Волосний комуністичний осередок, створений в лютому 1921 року. Очолив боротьбу селян за ліквідацію господарської розрухи. На 1 грудня 1921 року Роздорівський партосередок налічував 9 членів партії і 2 кандидати. Він вживав енергійних заходів до налагодження організаційно-партійної і виховної роботи серед селян.
Ще в 1920 році в селі утворилась комсомольська організація, куди входило 9 комсомольців; на травень 1922 року організація зросла до 23 чоловік.
Комуністи, комсомольці, члени волвиконкому, комнезам, численний сільський актив вишукували продовольчі ресурси, організовували громадське харчування. В Роздорській волості, в т. ч. і Роздорах, вони відкрили 7 продовольчих пунктів, які обслуговували 2 тисячі голодуючих, а для дітей - дитячий будинок.
Проводилась велика робота по підготовці посівних кампаній: виявлялись насінні ресурси, впорядковувалось землекористування. Із державних фондів селяни одержали 2956 пудів посівного матеріалу.
Швидкій відбудові села сприяв добрий урожай 1922 року. Цього ж року було створено кредитне товариство, через яке держава подала велику допомогу селянам. Сільське споживче товариство відігравало велику роль у зміцненні зв'язків трудящих села з робітниками.
Почала працювати сільська трирічна школа, в якій навчалося спершу 76 учнів. Уже в 1923 році майже всі діти 9-12 років були охоплені навчанням. У розпорядження школи передали колишній будинок волосної управи. Тоді ж організували в селі відділення Центрального інституту праці, в якому за короткий час було підготовлено десятки слюсарів, токарів, ковалів, пічників, штукатурів, теслярів.
З 1925 року в селі працювало 6 пунктів по ліквідації неписьменності, в яких майже все доросле населення навчалося грамоти. Активну участь у ліквідації неписьменності брали місцеві вчителі М. С. Русняк і Й. Л. Гусак.
Навесні 1925 року при школі була створена піонерська організація, яка напершотравневому мітингу присягла бути гідною зміною Комуністичної партії. В цьому ж році школі передали колишній будинок управителя поміщицького маєтку. Розширення шкільного приміщення дало можливість у 1927 році відкрити семирічку.
На 1 січня 1925 року в селі налічувалося 139 селянських дворів з 689 жителями Кількість господарств зросла за рахунок батраків, які одержали
Дивиться також інші населені пункти району:
- Старовишневецьке
- Рудево-Миколаївка
- Раївка
- Миролюбівка
- Мар'ївка
- Майське
- Луб'янка
- Кислянка
- Іларіонове
- Зайцеве
- Дерезувате
- Варварівка
- Новоолександрівка
- Славгород