Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Опівдні 22 червня 1941 року Роздори облетіла звістка про віроломний напад фашистської Німеччини на нашу країну. Ввечері в обох колгоспах відбулися
мітинги, пізніше - наради комуністів, членів правління, бригадирів, де йшла мова про те, як організовано провести збирання врожгаю, швидше доставити його в засіки держави. Всі військовозобов'язані пішли до Червоної Армії. В період Великої Вітчизняної війни майже все Доросле чоловіче населення села було в рядах Червоної Армії. Особливо відзначились у боях з німецько-фашистськими загарбниками офіцер військово-повітряних сил М. А. Таран, командир танкового взводу Г. П. Могила, командир стрілецького батальйону А. Я. Чередниченко, І. А. Васильєв, М. Ф. Малий, М. Н. Маслак та інші.
Влітку 1941 року більшість населення села брала участь у спорудженні укріплень на річці Орелі. В глиб країни було евакуйовано сільськогосподарську техніку МТС і тваринницькі ферми колгоспів. Колгоспники-комуністи О. О. Малий та М. П. Медведовська доставили в район Елісти всю худобу.
З 2 жовтня 1941 року до 20 вересня 1943 року село було окуповане німецько-фашистськими загарбниками. Великих втрат зазнало від них населення. В 1942 році за доносом провокатора було заарештовано групу патріотів, залишених для підпільної роботи. Після нелюдських катувань вони були страчені. Загинули начальник станції Роздори X. О. Анніков, директор маслозаводу В. М. Паньовин, начальник пошти М. Д. Кушнір, продавець сільмагу Т. І. Ворисенко, колгоспники Я. А. Ткаченко, А. Ф. Волошин, Я. Т. Чубур. Від страшних побоїв помер комсомолець Володимир Перепелиця, який був зв'язаний з Синельниківським комсомольським підпіллям. В концентраційні табори відправлені були вчителі С. І. Дубовиченко, М. М. Квітка та юнаки М. Б. Борисенко, Ф. Наконечний, І. Пурик.
В лютому 1943 року на околицях села частини Червоної Армії, що прорвались через лінію фронту, вступили в бій з гітлерівцями. Три дні фашисти бомбили і обстрілювали село.
Рятуючись від бомбардування й обстрілу, жінки і діти зібралися на хуторі Ново-Вознесенці. 23 лютого на хутір вдерлись есесівці. Стариків і юнаків виводили з хат і на очах рідних розстрілювали. Ями і льохи, де були люди, закидали гранатами. Тоді було вбито 37 чоловік мирного населення, переважно жінок, дітей і стариків. Ще понад 7 місяців після цієї кривавої розправи жителі села перебували у фашистському ярмі.
20 вересня 1943 року бійці 333-ї стрілецької дивізії і 25-ї гвардійської Червоно-прапорної стрілецької дивізії Південно-Західного фронту, розвиваючи наступ на Синельникове, вибили фашистів з Роздорів. Кореспондент газети «Красили звезда» капітан К. Токарєв так описав визволення станції і села:
«...Підійшовши до річки, наші частини зустріли сильний опір противника. Міномети і важкі кулемети вели вогонь з-за річки та з найближчих населених пунктів, особливо зі станції і селища Роздорів. Вогнем нашої артилерії вогневі точки противника були знищені. Після цього почалась атака піхоти, і німці з боєм залишили Роздори, відійшовши
за річку».
Після визволення села поступово почало відроджуватись життя. Налагоджувалося господарство колгоспів, МТС. Труднощі були величезні. Господарство колгоспів повністю пограбували окупанти. Не залишилось тяглової сили. Поля за два роки поросли бур'яном, гірше ніж у роки громадянської війни.
Гітлерівці пограбували майно колгоспів і колгоспників села на суму 4 100 872 карбованці. Труднощі поглиблювалися ще й тим, що крім жінок, підлітків і стариків в селі нікого не лишилося: чоловіки воювали на фронті, молодь насильно вигнали на фашистську каторгу.
Сільська територіальна партійна організація, яку очолив комуніст К. І. Міщанов і сільська Рада, головою якої обрали колишнього двадцятип'ятитисячника С. О. Каламбета,- підняли населення на відбудову колгоспного господарства. Жінки, запрягши виснажених корів, орали поля, сіяли вручну, косили сіно на луках, скидали з косарок, вантажили лантухи з зерном, скиртували.
Комуністи організували в колгоспах села соціалістичне змагання за своєчасне виконання сільськогосподарських робіт. Перед у ньому вели дружини фронтовиків Ф. М. Мірошник, М. С. Мала, М. Ф. Твердохліб та багато інших. Завдяки самовідданій праці піднімалися з руїн, зміцнювалися колгоспи. Робітники Роздорської МТС змонтували з брухту та запасних частин, прихованих під час окупації, кілька тракторів і комбайнів: пізніше виділила машини держава. Із східних районів країни колгоспи одержали по півтора-два десятки корів. З цього почалося поступове відродження громадського тваринництва.
Роздори
Сторінка 5 з 7
При сільському клубі діяли бібліотека, радіовузол. Гуртки художньої самодіяльності брали активну участь у районних оглядах.Опівдні 22 червня 1941 року Роздори облетіла звістка про віроломний напад фашистської Німеччини на нашу країну. Ввечері в обох колгоспах відбулися
Влітку 1941 року більшість населення села брала участь у спорудженні укріплень на річці Орелі. В глиб країни було евакуйовано сільськогосподарську техніку МТС і тваринницькі ферми колгоспів. Колгоспники-комуністи О. О. Малий та М. П. Медведовська доставили в район Елісти всю худобу.
З 2 жовтня 1941 року до 20 вересня 1943 року село було окуповане німецько-фашистськими загарбниками. Великих втрат зазнало від них населення. В 1942 році за доносом провокатора було заарештовано групу патріотів, залишених для підпільної роботи. Після нелюдських катувань вони були страчені. Загинули начальник станції Роздори X. О. Анніков, директор маслозаводу В. М. Паньовин, начальник пошти М. Д. Кушнір, продавець сільмагу Т. І. Ворисенко, колгоспники Я. А. Ткаченко, А. Ф. Волошин, Я. Т. Чубур. Від страшних побоїв помер комсомолець Володимир Перепелиця, який був зв'язаний з Синельниківським комсомольським підпіллям. В концентраційні табори відправлені були вчителі С. І. Дубовиченко, М. М. Квітка та юнаки М. Б. Борисенко, Ф. Наконечний, І. Пурик.
В лютому 1943 року на околицях села частини Червоної Армії, що прорвались через лінію фронту, вступили в бій з гітлерівцями. Три дні фашисти бомбили і обстрілювали село.
Рятуючись від бомбардування й обстрілу, жінки і діти зібралися на хуторі Ново-Вознесенці. 23 лютого на хутір вдерлись есесівці. Стариків і юнаків виводили з хат і на очах рідних розстрілювали. Ями і льохи, де були люди, закидали гранатами. Тоді було вбито 37 чоловік мирного населення, переважно жінок, дітей і стариків. Ще понад 7 місяців після цієї кривавої розправи жителі села перебували у фашистському ярмі.
20 вересня 1943 року бійці 333-ї стрілецької дивізії і 25-ї гвардійської Червоно-прапорної стрілецької дивізії Південно-Західного фронту, розвиваючи наступ на Синельникове, вибили фашистів з Роздорів. Кореспондент газети «Красили звезда» капітан К. Токарєв так описав визволення станції і села:
«...Підійшовши до річки, наші частини зустріли сильний опір противника. Міномети і важкі кулемети вели вогонь з-за річки та з найближчих населених пунктів, особливо зі станції і селища Роздорів. Вогнем нашої артилерії вогневі точки противника були знищені. Після цього почалась атака піхоти, і німці з боєм залишили Роздори, відійшовши
за річку».
Після визволення села поступово почало відроджуватись життя. Налагоджувалося господарство колгоспів, МТС. Труднощі були величезні. Господарство колгоспів повністю пограбували окупанти. Не залишилось тяглової сили. Поля за два роки поросли бур'яном, гірше ніж у роки громадянської війни.
Гітлерівці пограбували майно колгоспів і колгоспників села на суму 4 100 872 карбованці. Труднощі поглиблювалися ще й тим, що крім жінок, підлітків і стариків в селі нікого не лишилося: чоловіки воювали на фронті, молодь насильно вигнали на фашистську каторгу.
Сільська територіальна партійна організація, яку очолив комуніст К. І. Міщанов і сільська Рада, головою якої обрали колишнього двадцятип'ятитисячника С. О. Каламбета,- підняли населення на відбудову колгоспного господарства. Жінки, запрягши виснажених корів, орали поля, сіяли вручну, косили сіно на луках, скидали з косарок, вантажили лантухи з зерном, скиртували.
Комуністи організували в колгоспах села соціалістичне змагання за своєчасне виконання сільськогосподарських робіт. Перед у ньому вели дружини фронтовиків Ф. М. Мірошник, М. С. Мала, М. Ф. Твердохліб та багато інших. Завдяки самовідданій праці піднімалися з руїн, зміцнювалися колгоспи. Робітники Роздорської МТС змонтували з брухту та запасних частин, прихованих під час окупації, кілька тракторів і комбайнів: пізніше виділила машини держава. Із східних районів країни колгоспи одержали по півтора-два десятки корів. З цього почалося поступове відродження громадського тваринництва.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Старовишневецьке
- Рудево-Миколаївка
- Раївка
- Миролюбівка
- Мар'ївка
- Майське
- Луб'янка
- Кислянка
- Іларіонове
- Зайцеве
- Дерезувате
- Варварівка
- Новоолександрівка
- Славгород