Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
та розлогих ярах стояли приземкуваті хатини. З 2200 наявних на той час житлових приміщень 2070 були глинобитні і лише 130 кам'яних, здебільшого вкритих соломою. В селянських хатах взимку було волого і холодно. В лікарсько-санітарній хроніці Катеринославської губернії за 1913 рік зазначалося, наприклад, що в садибі М. Ващенка всі будови хата, конюшня, хлів дуже старі, валькові, вкриті соломою. Стара господиня, її два сини з жінками і 6 дітьми одинадцять душ жили в одній невеликій хаті, в ній стояли дві довгі лави, стіл, скриня. Люди спали на печі або на долівці. Садибу не огороджували. Подібними були садиби селян В. Шевченка, Ф. Кульбашного, який жив у старій похилій хаті, вкритій соломою. Під одним дахом з хатою була і стайня. Взимку в кутках хати лежав сніг. В центрі села був невеликий ставок, але влітку він пересихав. Вода в криницях для вжитку не годилася - вона була солоною або з сіркою. Нерідко біля криниць копали глибокі ями, які наповнювали водою для худоби та птиці. Вода в них застоювалася, загнивала, поширювався страшенний сморід. Софіївці мусили купувати питну воду, яку привозили за кілька кілометрів від села бочками.
В тій же хроніці вказувалося, що Софіївка вражала повною відсутністю будь-якого благоустрою. Незважаючи на те, що під час дощів, особливо весною і восени, вулиці перетворювались на суцільну багнюку, село не мало бруку. Огорожі робилися з соломи, змішаної з гноєм, що надавало садибі неохайного вигляду і забруднювало повітря.
Дві невеличкі лазні в Софіївці належали багатіям. Митися було ніде навіть улітку, бо ставок пересихав.
Вкрай незадовільним було медичне обслуговування. На всю волость працювала одна лікарня на 20 ліжок. Тому не випадково серед селян були поширені різні хвороби - дифтерит, малярія та ін., частими були епідемії.
«При малому складі фельдшерів,- зазначалось у звіті Верхньодніпровської повітової земської управи,- на Софіївській дільниці було дуже важко задовольнити ті вимоги, які під час епідемій ставились. Бували дні, коли всі роз'їжджалися по дільницях і в лікарні залишався один черговий фельдшер або санітарка, яка заміняла на кілька годин фельдшера».
Лише в 1843 році в селі було відкрито церковнопарафіальне училище, в якому навчалося 50 хлопчиків. Дівчаток в училище не допускали. З часом, коли в селі зміцніла куркульська верхівка, якій потрібні більш-менш письменні люди для роботи в крамницях, господарствах, на промислових підприємствах і т. д., були відкриті нові школи. В 1903 році в Софіївці працювало 6 шкіл: 4 земські, одна двокласна та одна церковнопарафіальна. В них навчалося 660 учнів. До софіївських шкіл йшли учні з багатьох сіл - Довгівки, Широкого, Новоюлівки та ін., бо своїх там не було. В 1914 році в Софіївці відкрили також приватну гімназію, де навчалися діти багатіїв.
Класові суперечності на селі вперше найбільш гостро проявилися під час революції 1905-1907 рр. В селі Василівці, що межує з Софіївкою, під впливом селян С. Щербака, К. Колісника та ін., які мали зв'язок з більшовицькими агітаторами, селяни в жовтні 1905 року розгромили економію, панські світлиці, розібрали худобу. Повстанці вступили в сутичку з поліцією, але сили були нерівні. Виступ жорстоко придушили, а його організаторів - С. Щербака, Т. Дорошенко та ін.- було кинуто до в'язниці.
Швидко розвивалися події в самій Софіївці. Це видно з телеграми верхньодніпровського повітового справника від 27 жовтня 1905 року катеринославському губернаторові. В ній говорилося, що «...селяни погрожують громити поміщиків. Очікуються безпорядки в Софіївці. Прошу екстрено прислати солдатів у Софіївку». Приводом до заворушення послужив виступ якоїсь артистичної циркової групи на ярмарковій площі. Вона вихваляла царя та російсько-японську війну. Жителі села, які мали зв'язок з катеринославськими та криворізькими робітниками - А. Пінчук, Г. Артеменко, А. Недоруба, - закликали присутніх не слухати циркачів і виступити проти царя. Софіївська біднота та селяни навколишніх сіл, що приїхали на ярмарок, почали громити склади та крамниці багатіїв, куркульські двори, ділити між собою хліб та різні речі.
Властям вдалося швидко придушити заворушення. Призвідники виступу- А. Пінчук та Г. Артеменко - були заарештовані й віддані до суду. Активних учасників революційних подій - А. Недорубу та І. Зубка - вислали з села.
Жорстока розправа не могла вбити в селян прагнення до свободи. Коли відбулася Лютнева буржуазно-демократична революція, трудящі Софіївки вітали падіння самодержавства в Росії. Про події в цей час в Софіївці збереглося дуже мало документів. Все ж деякі з них дають підстави зробити висновок, що тут точилася гостра боротьба між силами революції та контрреволюції, що ленінські ідеї знаходили гарячий відгук у серцях сільських трударів. Ленінську правду селянам несли солдати, які поверталися з фронту, робітники, вихідці з Софіївки, які працювали в
Софіївка
Сторінка 2 з 9
Напередодні першої світової війни Софіївка була великим селом, яке простягалося на 8 км по балці річки Кам'янки. В центрі його височіли кам'яні будинки місцевих багатіїв, крамниці, склади, церкви, сад з відкритою сценою. А на пагорбахта розлогих ярах стояли приземкуваті хатини. З 2200 наявних на той час житлових приміщень 2070 були глинобитні і лише 130 кам'яних, здебільшого вкритих соломою. В селянських хатах взимку було волого і холодно. В лікарсько-санітарній хроніці Катеринославської губернії за 1913 рік зазначалося, наприклад, що в садибі М. Ващенка всі будови хата, конюшня, хлів дуже старі, валькові, вкриті соломою. Стара господиня, її два сини з жінками і 6 дітьми одинадцять душ жили в одній невеликій хаті, в ній стояли дві довгі лави, стіл, скриня. Люди спали на печі або на долівці. Садибу не огороджували. Подібними були садиби селян В. Шевченка, Ф. Кульбашного, який жив у старій похилій хаті, вкритій соломою. Під одним дахом з хатою була і стайня. Взимку в кутках хати лежав сніг. В центрі села був невеликий ставок, але влітку він пересихав. Вода в криницях для вжитку не годилася - вона була солоною або з сіркою. Нерідко біля криниць копали глибокі ями, які наповнювали водою для худоби та птиці. Вода в них застоювалася, загнивала, поширювався страшенний сморід. Софіївці мусили купувати питну воду, яку привозили за кілька кілометрів від села бочками.
В тій же хроніці вказувалося, що Софіївка вражала повною відсутністю будь-якого благоустрою. Незважаючи на те, що під час дощів, особливо весною і восени, вулиці перетворювались на суцільну багнюку, село не мало бруку. Огорожі робилися з соломи, змішаної з гноєм, що надавало садибі неохайного вигляду і забруднювало повітря.
Дві невеличкі лазні в Софіївці належали багатіям. Митися було ніде навіть улітку, бо ставок пересихав.
Вкрай незадовільним було медичне обслуговування. На всю волость працювала одна лікарня на 20 ліжок. Тому не випадково серед селян були поширені різні хвороби - дифтерит, малярія та ін., частими були епідемії.
«При малому складі фельдшерів,- зазначалось у звіті Верхньодніпровської повітової земської управи,- на Софіївській дільниці було дуже важко задовольнити ті вимоги, які під час епідемій ставились. Бували дні, коли всі роз'їжджалися по дільницях і в лікарні залишався один черговий фельдшер або санітарка, яка заміняла на кілька годин фельдшера».
Лише в 1843 році в селі було відкрито церковнопарафіальне училище, в якому навчалося 50 хлопчиків. Дівчаток в училище не допускали. З часом, коли в селі зміцніла куркульська верхівка, якій потрібні більш-менш письменні люди для роботи в крамницях, господарствах, на промислових підприємствах і т. д., були відкриті нові школи. В 1903 році в Софіївці працювало 6 шкіл: 4 земські, одна двокласна та одна церковнопарафіальна. В них навчалося 660 учнів. До софіївських шкіл йшли учні з багатьох сіл - Довгівки, Широкого, Новоюлівки та ін., бо своїх там не було. В 1914 році в Софіївці відкрили також приватну гімназію, де навчалися діти багатіїв.
Класові суперечності на селі вперше найбільш гостро проявилися під час революції 1905-1907 рр. В селі Василівці, що межує з Софіївкою, під впливом селян С. Щербака, К. Колісника та ін., які мали зв'язок з більшовицькими агітаторами, селяни в жовтні 1905 року розгромили економію, панські світлиці, розібрали худобу. Повстанці вступили в сутичку з поліцією, але сили були нерівні. Виступ жорстоко придушили, а його організаторів - С. Щербака, Т. Дорошенко та ін.- було кинуто до в'язниці.
Швидко розвивалися події в самій Софіївці. Це видно з телеграми верхньодніпровського повітового справника від 27 жовтня 1905 року катеринославському губернаторові. В ній говорилося, що «...селяни погрожують громити поміщиків. Очікуються безпорядки в Софіївці. Прошу екстрено прислати солдатів у Софіївку». Приводом до заворушення послужив виступ якоїсь артистичної циркової групи на ярмарковій площі. Вона вихваляла царя та російсько-японську війну. Жителі села, які мали зв'язок з катеринославськими та криворізькими робітниками - А. Пінчук, Г. Артеменко, А. Недоруба, - закликали присутніх не слухати циркачів і виступити проти царя. Софіївська біднота та селяни навколишніх сіл, що приїхали на ярмарок, почали громити склади та крамниці багатіїв, куркульські двори, ділити між собою хліб та різні речі.
Властям вдалося швидко придушити заворушення. Призвідники виступу- А. Пінчук та Г. Артеменко - були заарештовані й віддані до суду. Активних учасників революційних подій - А. Недорубу та І. Зубка - вислали з села.
Жорстока розправа не могла вбити в селян прагнення до свободи. Коли відбулася Лютнева буржуазно-демократична революція, трудящі Софіївки вітали падіння самодержавства в Росії. Про події в цей час в Софіївці збереглося дуже мало документів. Все ж деякі з них дають підстави зробити висновок, що тут точилася гостра боротьба між силами революції та контрреволюції, що ленінські ідеї знаходили гарячий відгук у серцях сільських трударів. Ленінську правду селянам несли солдати, які поверталися з фронту, робітники, вихідці з Софіївки, які працювали в
Дивиться також інші населені пункти району: