Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
mon1tor.ru клуб вулкан играть на деньги


Софіївка

Кривому Розі та Катеринославі. Вони розповідали про Леніна та більшовиків, організовували маси на боротьбу за перемогу Радянської влади в Софіївці. Найбільш активними серед них були Я. О. Селяник, Ю. І. Собко, К. П.
Шапран. В листопаді 1917 року Я. О. Селяник прибув з фронту і деякий час працював на заводі в Кате­ринославі. Як робітник, що йшов за більшовиками, він був посланий для роз'яснювальної роботи серед селян. У першій половині грудня під його керівництвом в приміщенні школи відбулися загальні збори жителів села. На зборах виступали Я. Селяник, Г. Артеменко, Б. Домарацький, К. Шапран, які розповіли селянам про дек­рети Радянського уряду. Тоді ж була обрана Рада селянських депутатів, під керівництвом якої розпочалися революційні перетворення на селі. Головою Ради пра­цював Я. Селяник, крім нього до виконавчого комітету входили К. Шапран та І. Степура.
Під час наступу німецьких окупантів у Софіївці було створено штаб для формування революційних загонів, який очолював В. А. Степура. Зброю штаб одержував  Катеринослава. Багато софіївців стали бійцями Першого катеринославського червоноармійського полку, яким командував Криворучко. Після загарбання Кри­воріжжя окупаційними військами велика група трудящих села вступила в партизанські загони, якими командували П. М. Кращенко і М. В. Задорожний.
В липні 1918 року в село увірвався каральний загін, який жорстоко розправився з селянами.
«6 липня,- повідомляв губернський староста директорові департаменту в Києві,- каральні загони угорських військ, які прибули в Софіївку Верхньодніпров­ського повіту, розстріляли місцевих селян: Іллю Семирягу, Тимофія Сопка, Сергія Москаленка, Олексія Ковбасу і Андрія Шокотька як бійців Червоної гвардії».
На боротьбу за владу Рад повстало багато жителів села і влітку 1919 року, коли Софіївку захопили денікінці. Під Харковом хоробро воював з білогвардійцями уродженець села кулеметник П. Б. Домарацький. Під кінець громадянської війни він командував кулеметним взводом.
25 грудня 1919 року в Софіївці після вигнання денікінців було остаточно від­новлено Радянську владу. В перші ж дні після визволення утворився ревком. Голо­вою його став Ф. Т. Шеремет, а членами - П. Бірченко, Г. Білий та інші.
Велику роль у зміцненні Радянської влади відіграли комітети незаможних селян. Вони наділяли селян землею, подавали допомогу насінням, реманентом. По 15 десятин одержали незаможники Гордій Куликовський, Терентій Терещенко, Сергій Мудрий та ін. Крім того, їм виділили коней, насіння, лісу, цегли. 1-й Саксаганський з'їзд Рад, що відбувся в листопаді 1920 року, ухвалив прирізати Софіївці землю за рахунок маєтків Потоцького та інших поміщиків. Софіївські селяни додатково одержали близько 15 тис. десятин землі. З ініціативи комнезаму конфіскува­лось майно спекулянтів та куркулів, які виступали проти Радянської влади. Вилу­чені матеріальні цінності та продовольство віддавалися незаможним селянам. Незаможники утворили також бойовий загін у складі 31 чоловіка, який разом з червоноармійськими частинами громив куркульські банди. В боротьбі з бандами відзначились Я. О. Селяник, Ф. Т. Шеремет та інші незаможники.
Одразу ж після визволення Софіївки від білогвардійців тут було створено пар­тійний осередок, який розгорнув значну організаторську та пропагандистську ро­боту на селі. Особливо ускладнилися завдання партійної та громадських організа­цій після створення в 1923 році Софіївського району в складі Криворізького округу. До новоствореного району входили населені пункти, підпорядковані 19 сільрадам.
В лютому 1924 року в Софіївському районі утворилась комсомольська організа­ція, яка спочатку об'єднувала 118 комсомольців. У жовтні 1924 року на І районній комсомольській конференції обрали райком. Комсомольська організація швидко зростала. У лютому 1925 року в районі було вже 8 осередків, що об'єднували 250 юнаків і дівчат. Значна кількість софіївських батраків та бідняків вступила до профепілки Всеробітземлісу.
У відбудові сільського господарства значну роль відіграло створене в селі сільськогосподарське кредитне товариство. Розвивалась також торгівля, відновили роботу млини та деякі промислові підприємства. За даними на 1 січня 1925 року в Софіївці, крім 9 кузень, 46 млинів, 3 олійниць, працював шкіряний завод. Ще в січні 1924 року почалась робота по електрифікації.
Перші кроки на шляху соціалістичної перебудови села були здійснені в 1926 році, коли 12 господарств незаможників об'єднались у ТСОЗ. Головою його обрали П. Сидоренка. Тсозівці об'єднали своє тягло й реманент, збудували стайню та інші господарські приміщення, згодом придбали першого трактора. В 1928 році на ос­нові ТСОЗу був створений колгосп «Червоний степ». Він об'єднував 100 господарств, мав 250 десятин землі. Колгосп, як і ТСОЗ, очолював П. Сидоренко. Пізніше на базі цього колгоспу організовано колгосп «Ленінський шлях».
Вже в перші роки Радянської влади почалась робота по ліквідації неписьмен­ності. В селі були відкриті школа і кілька пунктів лікнепу. Всією цією




Софіївка