Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В селі збудували дві пекарні, відкрили хлібні магазини. З пуском двох сільських електростанцій у громадських установах і в багатьох хатах
колгоспників спалахнули лампочки Ілліча. В 1940 році почали працювати дитяча консультація, протималярійна станція та інші медичні установи. В 1934 році тут побудували першу в районі середню школу. В ній було 16 класних кімнат, майстерні по дереву й металу, бібліотека з книжковим фондом 10 000 примірників. Того ж року при середній школі відкрили школу для дорослих. Важливою подією в культурному і політичному житті Софіївки та всього району був вихід 20 березня 1931 року пер шого номера районної газети «Соцштурм». Пізніше вона виходила під назвою «Більшовицька правда». Наприкінці 1936 року було завершено будівництво кінотеатру, в якому демонструвалися перші звукові радянські фільми.
Так на місці старого села, яке відзначалося соціальними контрастами і гострими класовими суперечностями, виросло нове, соціалістичне село з механізованими багатогалузевими колективними господарствами, високим рівнем добробуту та культури трудящих.
В роки Великої Вітчизняної війни софіївці внесли гідний вклад у справу розгрому ворога. Багато жителів села в рядах Червоної Армії брали участь у боях з гітлерівцями. Секретар Софіївського райкому комсомолу О. В. Постний пішов па фронт 20-річним юнаком. Під час форсування Дніпра в 1943 році підрозділ, яким він командував, витримав шалені атаки переважаючих сил ворога, навальною контратакою завдав фашистам удару і забезпечив умови для успішного просування наших військ. За цей бій О. В. Постному було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Він загинув смертю хоробрих у боях проти фашистів в Австрії. Звання Героя Радянського Союзу був удостоєний також мешканець Софіївки старший лейтенант М. Г. Карпенко, командир танкового взводу, який загинув у боях за місто Тернопіль. Одна з вулиць Софіївки названа іменем Героя Радянського Союзу Д. А. Зайця, який прославився в 1940 році в боях з білофінською вояччиною. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, Д. А. Заєць добровільно пішов на фронт. В 1941 році в боях під Харковом він поліг смертю хоробрих. 54 жителі Софіївки за мужність, виявлену в боях, нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу. Серед них А. М. Качан, Г. Ф. Соколенко, І. Д. Хистний, М. Н. Шаповалов та інші.
При наближенні лінії фронту частина колгоспників евакуювалася на схід. Протягом трьох місяців група селян у складі Н. Г. Гончаренко, Н. Д. Федіна, Я. П. Добровольського під керівництвом комуністки Домнікії Шкури гнала в глибокий тил худобу.
Тимчасова окупація села німецько-фашистськими загарбниками тривала з 1 і серпня 1941 року до 6 лютого 1944 року. Активну підпільну роботу в Софіївці та навколишніх селах проводили багато радянських громадян та окремі патріотичні групи, до складу яких входили В. І. Васильченко, П. К. Лебедин, Ф. І. Левченко, о. У. Пархомець, Я. Соколов, Н. Пузир, О. Ю. Коваленко, В. С. Омельченко, П. Є. Кучма, С. М. Плохой, І. Г. Третяков, В. Кучма, І. Г. Лукашенко, П. Колосов, О. Костенко, М. Корнев. Вони поширювали листівки з повідомленнями Радянського інформбюро, допомагали партизанам чинити диверсії. Для організації підпільної патріотичної роботи в Софіївці залишався комуніст Д. Журавльов, який загинув під рук поліцаїв.
Понад два місяці точилися бої за Софіївку навесні 1944 року. Селище визволяли 6-а Орловська Червонопрапорна командир - генерал-майор Гречаний, 353-я Дніпродзержинська командир - генерал-майор Колчук, 195-а командир - полковник Сучков, 236-а Дніпропетровська командир - Герой Радянського Союзу Фесін стрілецькі дивізії. В цих боях особливо відзначився танкіст сержант Розводов, який гусеницями свого танка роздавив 3 протитанкові гармати і знищив кілька норожих кулеметів. За цей подвиг Розводова нагородили орденом Червоного Прапора. Не раз ходили в розвідку в глибину ворожої оборони О. К. Владковський та І. Я. Малюк, які до війни жили в сусідньому Криничанському районі і добре знали Софіївку. Розвідники Потьомкін і Якушев, проникнувши в село, виявили, що тут зосереджено 40 німецьких танків. Це допомогло командуванню своєчасно вжити заходів. Всі розвідники були нагороджені орденом Червоного прапора.
На початку квітня відновили роботу райком КПб України та райком ЛКСМУ, виконком районної Ради депутатів трудящих, сільська Рада. Вони очолили боротьбу трудящих за відродження села і району. Визволена Софіївка лежала в руїнах. Було зруйновано 560 житлових будинків, 85 громадських приміщень, в т. ч. 6 шкіл, 7 лікарень, Будинок культури, млин, відділення Держбанку тощо.
Після визволення села у двох колгоспах - «Друга п'ятирічка» та ім. 1-го серпня - залишилося всього 10 корів, 13 робочих коней, 58 овець, 25 поросят. В інших господарствах і цього не було. В особистому користуванні
Софіївка
Сторінка 5 з 9
хліба і до 1 крб. грішми Були вжиті заходи, щоб кожен колгоспник мав корову. Колгоспникам села надали 3065 крб. кредиту на придбання корів.В селі збудували дві пекарні, відкрили хлібні магазини. З пуском двох сільських електростанцій у громадських установах і в багатьох хатах
Так на місці старого села, яке відзначалося соціальними контрастами і гострими класовими суперечностями, виросло нове, соціалістичне село з механізованими багатогалузевими колективними господарствами, високим рівнем добробуту та культури трудящих.
В роки Великої Вітчизняної війни софіївці внесли гідний вклад у справу розгрому ворога. Багато жителів села в рядах Червоної Армії брали участь у боях з гітлерівцями. Секретар Софіївського райкому комсомолу О. В. Постний пішов па фронт 20-річним юнаком. Під час форсування Дніпра в 1943 році підрозділ, яким він командував, витримав шалені атаки переважаючих сил ворога, навальною контратакою завдав фашистам удару і забезпечив умови для успішного просування наших військ. За цей бій О. В. Постному було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Він загинув смертю хоробрих у боях проти фашистів в Австрії. Звання Героя Радянського Союзу був удостоєний також мешканець Софіївки старший лейтенант М. Г. Карпенко, командир танкового взводу, який загинув у боях за місто Тернопіль. Одна з вулиць Софіївки названа іменем Героя Радянського Союзу Д. А. Зайця, який прославився в 1940 році в боях з білофінською вояччиною. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, Д. А. Заєць добровільно пішов на фронт. В 1941 році в боях під Харковом він поліг смертю хоробрих. 54 жителі Софіївки за мужність, виявлену в боях, нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу. Серед них А. М. Качан, Г. Ф. Соколенко, І. Д. Хистний, М. Н. Шаповалов та інші.
При наближенні лінії фронту частина колгоспників евакуювалася на схід. Протягом трьох місяців група селян у складі Н. Г. Гончаренко, Н. Д. Федіна, Я. П. Добровольського під керівництвом комуністки Домнікії Шкури гнала в глибокий тил худобу.
Тимчасова окупація села німецько-фашистськими загарбниками тривала з 1 і серпня 1941 року до 6 лютого 1944 року. Активну підпільну роботу в Софіївці та навколишніх селах проводили багато радянських громадян та окремі патріотичні групи, до складу яких входили В. І. Васильченко, П. К. Лебедин, Ф. І. Левченко, о. У. Пархомець, Я. Соколов, Н. Пузир, О. Ю. Коваленко, В. С. Омельченко, П. Є. Кучма, С. М. Плохой, І. Г. Третяков, В. Кучма, І. Г. Лукашенко, П. Колосов, О. Костенко, М. Корнев. Вони поширювали листівки з повідомленнями Радянського інформбюро, допомагали партизанам чинити диверсії. Для організації підпільної патріотичної роботи в Софіївці залишався комуніст Д. Журавльов, який загинув під рук поліцаїв.
Понад два місяці точилися бої за Софіївку навесні 1944 року. Селище визволяли 6-а Орловська Червонопрапорна командир - генерал-майор Гречаний, 353-я Дніпродзержинська командир - генерал-майор Колчук, 195-а командир - полковник Сучков, 236-а Дніпропетровська командир - Герой Радянського Союзу Фесін стрілецькі дивізії. В цих боях особливо відзначився танкіст сержант Розводов, який гусеницями свого танка роздавив 3 протитанкові гармати і знищив кілька норожих кулеметів. За цей подвиг Розводова нагородили орденом Червоного Прапора. Не раз ходили в розвідку в глибину ворожої оборони О. К. Владковський та І. Я. Малюк, які до війни жили в сусідньому Криничанському районі і добре знали Софіївку. Розвідники Потьомкін і Якушев, проникнувши в село, виявили, що тут зосереджено 40 німецьких танків. Це допомогло командуванню своєчасно вжити заходів. Всі розвідники були нагороджені орденом Червоного прапора.
На початку квітня відновили роботу райком КПб України та райком ЛКСМУ, виконком районної Ради депутатів трудящих, сільська Рада. Вони очолили боротьбу трудящих за відродження села і району. Визволена Софіївка лежала в руїнах. Було зруйновано 560 житлових будинків, 85 громадських приміщень, в т. ч. 6 шкіл, 7 лікарень, Будинок культури, млин, відділення Держбанку тощо.
Після визволення села у двох колгоспах - «Друга п'ятирічка» та ім. 1-го серпня - залишилося всього 10 корів, 13 робочих коней, 58 овець, 25 поросят. В інших господарствах і цього не було. В особистому користуванні
Дивиться також інші населені пункти району: