Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
робіт у колгоспі. При МТС відкрились курси трактористів, роботу яких очолив механік МТС комуніст І. Т. Рєзнік, що прибув з комуни «Червоний прапор», розташованої в цьому ж районі.
Першими трактористами стали молоді селяни-бідняки Славгорода О. М. Сірий, П. І. Тищенко, Г. І. Задорожня та інші. Політвідділ МТС, очолюваний комуністом, 25-місячником, М. М. Уральцевим, проводив велику організаторську та виховну роботу серед колгоспників.
За роки довоєнних п'ятирічок колгосп села з 1938 року ім. Фрунзе зміцнів організаційно й економічно, досягши значних успіхів у розвитку громадського господарства. У 1938 році він мав більше 5 тис. га землі, працювало тут тоді 725 чоловік. 1939 році за досягнення високих урожгаїв зернових культур - 16,5 цнт пшениці гектара - колгосп був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Була експонована на ВСГВ і Славгородська МТС, а передових механізаторів-комбайнерів Р. М. Авраменка, Ф. 3. Слепченка, В. А. Криклю бригадир нагородили медалями виставки.
Па території села до війни діяли 2 невеликих промислових підприємства - цегельний завод, де працювало 80 робітників, який випускав 700 тис. цегли і 300 тис. штук черепиці за рік, та механічний завод «Прогрес», що входив до Синельниківського райпромкомбінату. Завод був заснований у 1929 році на базі ковальського підприємства сільського багатія Гордона. В 1932 році на ньому працювало 98 робітників. Після реконструкції - заміни застарілого обладнання і спорудження нових цехів - завод почав спеціалізуватись на виробництві запасних частин і інструменту для сільськогосподарських машин. Напередодні Великої Вітчизняної війни він освоїв виробництво гідравлічних турбін для колгоспних електростанцій.
Ще в 1928 році в селі було створено медичний пункт та відкрито пологовий будинок, згодом перетворені на лікарню.
В 1937 році Славгород, у якому налічувалось 3200 жителів, Указом Президії Верховної Ради УРСР було перетворено на селище міського типу.
За роки соціалістичного будівництва незмірно зросли добробут і культурний рівень жителів селища, поліпшились умови їх побуту. Розширювалась торговельна сітка споживчої кооперації, було відкрито «Сільмаг», буфет, їдальню для робітників заводу «Прогрес». Громадські споруди і будинки трудящих було електрифіковано і радіофіковано, розширено водопровідну мережу, на багатьох вулицях прокладені тротуари. Біля приміщення клубу посадили парк. Силами молоді було збудовано також сільський стадіон.
До початку Великої Вітчизняної війни 150 чоловік закінчили Славгородську середню школу створену в 1935 році на базі семирічної. Активну участь у громадському і культурно-масовому житті селища брали 25 учителів. Депутатом селищної Ради і членом її виконкому був директор школи комуніст С. К. Положай. Не раз жителі селища обирали до Ради також учительку Н. Д. Григор'єву - секретаря комсомольської організації селища.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна, трудящі селища самовіддано працювали в ім'я перемоги над ворогом. З перших днів війни багато з них пішли захищати Батьківщину. З наближенням фронту в селищі було створено виниіцувальний батальйон для боротьби з ворожими диверсантами, почалась евакуація обладнання підприємств, колгоспного майна і техніки МТС. Керував цією роботою голова колгоспу ім. Фрунзе комуніст М. Т. Жаран. Евакуювалось також багато жителів селища з сім'ями.
Гітлерівські війська підійшли до Славгорода наприкінці вересня 1941 року. Запеклі бої тривали тут до 3 жовтня, коли гітлерівцям вдалося захопити селище.
Протягом двох років окупації фашисти заарештували й розстріляли на території Славгородської сільської Ради 118 радянських громадян. 168 чол., головним чином юнаків і дівчат, було вивезено до Німеччини.
На заклик Комуністичної партії радянські патріоти розгорнули активну боротьбу проти ворога. В селищі активно діяла підпільна група, зв'язана з Запорізьким підпільним обкомом партії. Її учасниками були П. І. Полуницький - працівник Синельниківського райкому партії, П. С. Орленко - робітник-комуніст, І. С. Линник, П. І. Лепеха, А. Я. Куліш, О. М. Тищенко та інші. Явочна квартира і склад зброї містилися в будинку старого колгоспника Ф. Я. Карася. Члени організації вели збройну боротьбу з окупантами і їх прихвостнями, нищили награбоване ними майно, проводили агітаційну роботу серед населення.
Ризикуючи життям, переховували в себе поранених червоноармійців комсомолки Н. Тищенко, К. Пащенко і Є. Усенко. Легко поранених вони лікували самі, а тих, у кого були ускладнення, відвозили в лікарню до села Лукашевого, персонал якої допомагав їм. Більшість врятованих таким чином бійців одужали і потім знову воювали в лавах Червоної Армії. Кілька місяців
Славгород
Сторінка 4 з 9
невеликої тракторної колони, яка існувала з 1929 року при птахорадгоспі ім. Фрунзе, Організатором і першим директором МТС був комуніст Л. М. Єременко. З допомогою її техніки викопувалась значна частина польових Першими трактористами стали молоді селяни-бідняки Славгорода О. М. Сірий, П. І. Тищенко, Г. І. Задорожня та інші. Політвідділ МТС, очолюваний комуністом, 25-місячником, М. М. Уральцевим, проводив велику організаторську та виховну роботу серед колгоспників.
За роки довоєнних п'ятирічок колгосп села з 1938 року ім. Фрунзе зміцнів організаційно й економічно, досягши значних успіхів у розвитку громадського господарства. У 1938 році він мав більше 5 тис. га землі, працювало тут тоді 725 чоловік. 1939 році за досягнення високих урожгаїв зернових культур - 16,5 цнт пшениці гектара - колгосп був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Була експонована на ВСГВ і Славгородська МТС, а передових механізаторів-комбайнерів Р. М. Авраменка, Ф. 3. Слепченка, В. А. Криклю бригадир нагородили медалями виставки.
Па території села до війни діяли 2 невеликих промислових підприємства - цегельний завод, де працювало 80 робітників, який випускав 700 тис. цегли і 300 тис. штук черепиці за рік, та механічний завод «Прогрес», що входив до Синельниківського райпромкомбінату. Завод був заснований у 1929 році на базі ковальського підприємства сільського багатія Гордона. В 1932 році на ньому працювало 98 робітників. Після реконструкції - заміни застарілого обладнання і спорудження нових цехів - завод почав спеціалізуватись на виробництві запасних частин і інструменту для сільськогосподарських машин. Напередодні Великої Вітчизняної війни він освоїв виробництво гідравлічних турбін для колгоспних електростанцій.
Ще в 1928 році в селі було створено медичний пункт та відкрито пологовий будинок, згодом перетворені на лікарню.
В 1937 році Славгород, у якому налічувалось 3200 жителів, Указом Президії Верховної Ради УРСР було перетворено на селище міського типу.
За роки соціалістичного будівництва незмірно зросли добробут і культурний рівень жителів селища, поліпшились умови їх побуту. Розширювалась торговельна сітка споживчої кооперації, було відкрито «Сільмаг», буфет, їдальню для робітників заводу «Прогрес». Громадські споруди і будинки трудящих було електрифіковано і радіофіковано, розширено водопровідну мережу, на багатьох вулицях прокладені тротуари. Біля приміщення клубу посадили парк. Силами молоді було збудовано також сільський стадіон.
До початку Великої Вітчизняної війни 150 чоловік закінчили Славгородську середню школу створену в 1935 році на базі семирічної. Активну участь у громадському і культурно-масовому житті селища брали 25 учителів. Депутатом селищної Ради і членом її виконкому був директор школи комуніст С. К. Положай. Не раз жителі селища обирали до Ради також учительку Н. Д. Григор'єву - секретаря комсомольської організації селища.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна, трудящі селища самовіддано працювали в ім'я перемоги над ворогом. З перших днів війни багато з них пішли захищати Батьківщину. З наближенням фронту в селищі було створено виниіцувальний батальйон для боротьби з ворожими диверсантами, почалась евакуація обладнання підприємств, колгоспного майна і техніки МТС. Керував цією роботою голова колгоспу ім. Фрунзе комуніст М. Т. Жаран. Евакуювалось також багато жителів селища з сім'ями.
Гітлерівські війська підійшли до Славгорода наприкінці вересня 1941 року. Запеклі бої тривали тут до 3 жовтня, коли гітлерівцям вдалося захопити селище.
Протягом двох років окупації фашисти заарештували й розстріляли на території Славгородської сільської Ради 118 радянських громадян. 168 чол., головним чином юнаків і дівчат, було вивезено до Німеччини.
На заклик Комуністичної партії радянські патріоти розгорнули активну боротьбу проти ворога. В селищі активно діяла підпільна група, зв'язана з Запорізьким підпільним обкомом партії. Її учасниками були П. І. Полуницький - працівник Синельниківського райкому партії, П. С. Орленко - робітник-комуніст, І. С. Линник, П. І. Лепеха, А. Я. Куліш, О. М. Тищенко та інші. Явочна квартира і склад зброї містилися в будинку старого колгоспника Ф. Я. Карася. Члени організації вели збройну боротьбу з окупантами і їх прихвостнями, нищили награбоване ними майно, проводили агітаційну роботу серед населення.
Ризикуючи життям, переховували в себе поранених червоноармійців комсомолки Н. Тищенко, К. Пащенко і Є. Усенко. Легко поранених вони лікували самі, а тих, у кого були ускладнення, відвозили в лікарню до села Лукашевого, персонал якої допомагав їм. Більшість врятованих таким чином бійців одужали і потім знову воювали в лавах Червоної Армії. Кілька місяців
Дивиться також інші населені пункти району:
- Старовишневецьке
- Рудево-Миколаївка
- Раївка
- Миролюбівка
- Мар'ївка
- Майське
- Луб'янка
- Кислянка
- Іларіонове
- Зайцеве
- Дерезувате
- Варварівка
- Новоолександрівка