Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Побігайлов. Рада всю увагу зосередила на відбудові і благоустрої селища, на ліквідації наслідків дворічного «хазяйнування» гітлерівців.
Наприкінці 1943 року була створена територіальна партійна організація, до складу якої входило понад 20 чоловік. Комуністи йшли в перших шеренгах тих, хто відроджував МТС, промислові підприємства і колгосп, хто повертав до життя все, що знищили і розграбували фашистські варвари.
В листопаді 1943 року почалась відбудова заводу «Прогрес». Першим підняли з руїн ливарний цех, і вже на початку 1944 року тут відновилося виробництво головок газогенераторів та інших деталей. З грудня 1943 року по січень 1945 року завод випустив продукції на 610 тис. карбованців.
Навесні 1944 року відновила роботу Славгородська МТС. Незважаючи на гостру нестачу техніки і кадрів, вона забезпечувала виконання значної частини польових робіт у колгоспах своєї зони. Колектив станції активно включився в соціалістичне змагання МТС району за своєчасне й якісне завершення сільськогосподарських робіт по договорах з колгоспами. Перед у цьому змаганні в 1945 році вела бригада, очолювана В. А. Криклею, яка успішно виконала своє зобов'язання - обробити за сезон 15-сильним трактором 1000 га в переведенні на м'яку оранку і заощадила при цьому сотні кілограмів пального. Особливо відзначилися в цьому трактористи П. С. Славгородська та К. С. Цоцко, що вдвоє перевиконали встановлену норму.
Селищна Рада організовувала жителів селища на суботники по впорядкуванню вулиць і дворів, по озелененню території Славгорода. З її допомогою почалися відбудовні роботи в колгоспі і на промислових підприємствах. Багато зусиль докладали члени виконкому, щоб забезпечити житлом сім'ї фронтовиків. До травня 1945 року підбудовано селищний водопровід, а приміщення підприємств і установ знову почали освітлюватись електрикою.
Уже в 1945 році у Славгородській середній школі відбувся перший післявоєнний випуск десятикласників. Для дітей, що втратили під час війни батьків, відкрили дитячий будинок. У 1950 році до Славгорода переселилися З0 родин із західних областей України. Майже половина з них була неписьменною. Довелося при середній школі відкривати клас лікнепу, в якому працювала вчителька К. А. Букрєєва. Протягом двох років тут навчилися грамоти 35 чоловік.
У перші післявоєнні роки замість зруйнованих гітлерівцями ремонтних приміщень і гаражів МТС було споруджено світле, просторе типове приміщення для слюсарної, електрозварювальної і токарної майстерень. Значно поповнився машинно-тракторний парк станції. У 1955 році вона мала 90 тракторів, 50 зернозбиральних комбайнів, багато вантажних автомашин, сільськогосподарського реманенту. В 1958 році на базі МТС створено ремонтно-технічну станцію, яку в 1962 році реорганізували па ремонтний філіал Синельниківського відділення «Сільгосптехніка».
Значних успіхів у розвитку економіки домоглися за післявоєнні роки колгоспники Славгорода. В 1949 році до колгоспу ім. Фрунзе приєдналися ще 3 колгоспи сусідніх сіл. Центральна садиба укрупненого колгоспу «За мир» міститься в Славгороді.
В результаті укрупнення, замість середнього за розмірами і економічними показниками колгоспу, було створено велике багатогалузеве господарство, де працює 950 чоловік. За ним закріпили 9454 га землі. В 1966 році поля колгоспу обробляли З7 тракторів, 21 зернозбиральний комбайн, багато іншої сільськогосподарської техніки.
Особливо швидкими темпами розвивалось господарство за останні 8 років 1959-1966 рр.. У 1966 році валовий збір зерна в колгоспі становив 78 600 цнт проти 65 494 цнт у 1958 році. Врожайність зернових за ці роки зросла з 12,8 цнт до 1-1,3 цнт з гектара. Поголів'я великої рогатої худоби збільшилося з 2469 до 4043 голів, у т. ч. корів - з 1151 до 1603. Грошовий прибуток колгоспу в 1958 році становив 998,4 тис. крб., у 1966 році - 1875 тис. крб. Значна частина цих коштів використовується на нагромадження і поновлення громадських фондів колгоспу. Так, капітальні вкладення в громадсько господарство в 1965 році досягли 468,7 тис. крб. в 1958 році - 459,6 тис. крб. На центральній садибі, в бригадах колгоспу побудовано понад 50 виробничих і господарських приміщень: тваринницькі ферми, майстерні, гаранті, будинок правління тощо, її 1966 році колгосп спорудив клуб на 200 місць в селі Бегмі, зерносховище, лазню, 2 медичних пункти , двоє дитячих ясел.
Па полях і фермах колгоспу працює багато чудових майстрів сільського господарства, справжніх ентузіастів боротьби за високі врожаї і підвищення продуктивності тваринництва. Так, колгоспники 2-ї бригади бригадир Г. М. Корнієнко в 1964 році виростили по 28 цнт зернових з кожного гектара,
Славгород
Сторінка 6 з 9
почали, спираючись на велику допомогу Радянської держави. Вже на другий день після визволення Славгорода відновила свою роботу селищна Рада, головою якої став колишній офіцер-фронтовик комуніст М. І. Наприкінці 1943 року була створена територіальна партійна організація, до складу якої входило понад 20 чоловік. Комуністи йшли в перших шеренгах тих, хто відроджував МТС, промислові підприємства і колгосп, хто повертав до життя все, що знищили і розграбували фашистські варвари.
В листопаді 1943 року почалась відбудова заводу «Прогрес». Першим підняли з руїн ливарний цех, і вже на початку 1944 року тут відновилося виробництво головок газогенераторів та інших деталей. З грудня 1943 року по січень 1945 року завод випустив продукції на 610 тис. карбованців.
Навесні 1944 року відновила роботу Славгородська МТС. Незважаючи на гостру нестачу техніки і кадрів, вона забезпечувала виконання значної частини польових робіт у колгоспах своєї зони. Колектив станції активно включився в соціалістичне змагання МТС району за своєчасне й якісне завершення сільськогосподарських робіт по договорах з колгоспами. Перед у цьому змаганні в 1945 році вела бригада, очолювана В. А. Криклею, яка успішно виконала своє зобов'язання - обробити за сезон 15-сильним трактором 1000 га в переведенні на м'яку оранку і заощадила при цьому сотні кілограмів пального. Особливо відзначилися в цьому трактористи П. С. Славгородська та К. С. Цоцко, що вдвоє перевиконали встановлену норму.
Селищна Рада організовувала жителів селища на суботники по впорядкуванню вулиць і дворів, по озелененню території Славгорода. З її допомогою почалися відбудовні роботи в колгоспі і на промислових підприємствах. Багато зусиль докладали члени виконкому, щоб забезпечити житлом сім'ї фронтовиків. До травня 1945 року підбудовано селищний водопровід, а приміщення підприємств і установ знову почали освітлюватись електрикою.
Уже в 1945 році у Славгородській середній школі відбувся перший післявоєнний випуск десятикласників. Для дітей, що втратили під час війни батьків, відкрили дитячий будинок. У 1950 році до Славгорода переселилися З0 родин із західних областей України. Майже половина з них була неписьменною. Довелося при середній школі відкривати клас лікнепу, в якому працювала вчителька К. А. Букрєєва. Протягом двох років тут навчилися грамоти 35 чоловік.
У перші післявоєнні роки замість зруйнованих гітлерівцями ремонтних приміщень і гаражів МТС було споруджено світле, просторе типове приміщення для слюсарної, електрозварювальної і токарної майстерень. Значно поповнився машинно-тракторний парк станції. У 1955 році вона мала 90 тракторів, 50 зернозбиральних комбайнів, багато вантажних автомашин, сільськогосподарського реманенту. В 1958 році на базі МТС створено ремонтно-технічну станцію, яку в 1962 році реорганізували па ремонтний філіал Синельниківського відділення «Сільгосптехніка».
Значних успіхів у розвитку економіки домоглися за післявоєнні роки колгоспники Славгорода. В 1949 році до колгоспу ім. Фрунзе приєдналися ще 3 колгоспи сусідніх сіл. Центральна садиба укрупненого колгоспу «За мир» міститься в Славгороді.
В результаті укрупнення, замість середнього за розмірами і економічними показниками колгоспу, було створено велике багатогалузеве господарство, де працює 950 чоловік. За ним закріпили 9454 га землі. В 1966 році поля колгоспу обробляли З7 тракторів, 21 зернозбиральний комбайн, багато іншої сільськогосподарської техніки.
Особливо швидкими темпами розвивалось господарство за останні 8 років 1959-1966 рр.. У 1966 році валовий збір зерна в колгоспі становив 78 600 цнт проти 65 494 цнт у 1958 році. Врожайність зернових за ці роки зросла з 12,8 цнт до 1-1,3 цнт з гектара. Поголів'я великої рогатої худоби збільшилося з 2469 до 4043 голів, у т. ч. корів - з 1151 до 1603. Грошовий прибуток колгоспу в 1958 році становив 998,4 тис. крб., у 1966 році - 1875 тис. крб. Значна частина цих коштів використовується на нагромадження і поновлення громадських фондів колгоспу. Так, капітальні вкладення в громадсько господарство в 1965 році досягли 468,7 тис. крб. в 1958 році - 459,6 тис. крб. На центральній садибі, в бригадах колгоспу побудовано понад 50 виробничих і господарських приміщень: тваринницькі ферми, майстерні, гаранті, будинок правління тощо, її 1966 році колгосп спорудив клуб на 200 місць в селі Бегмі, зерносховище, лазню, 2 медичних пункти , двоє дитячих ясел.
Па полях і фермах колгоспу працює багато чудових майстрів сільського господарства, справжніх ентузіастів боротьби за високі врожаї і підвищення продуктивності тваринництва. Так, колгоспники 2-ї бригади бригадир Г. М. Корнієнко в 1964 році виростили по 28 цнт зернових з кожного гектара,
Дивиться також інші населені пункти району:
- Старовишневецьке
- Рудево-Миколаївка
- Раївка
- Миролюбівка
- Мар'ївка
- Майське
- Луб'янка
- Кислянка
- Іларіонове
- Зайцеве
- Дерезувате
- Варварівка
- Новоолександрівка