Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Славгород

Сторінка 7 з 9
в т. ч. пшениці по 23,1 цнт., кукурудзи по 35 цнт. Комплексна механізована ланка І. М. Бахмата зібрала з 55 га по 45 цнт кукурудзи в сухому зерні. Вартість цент­нера - 1 крб. 20 копійок.

У суворий 1944 рік сіла за кермо трактора О. Ф. Бондаренко. На своєму трак­торі вона зорала в рідному селі Новоолександрополі не один десяток тисяч гектарів землі. Останні роки, працюючи на кукурудзяних полях, вона не раз виходила переможцем у змаганні механізаторів Синельниківського району. Так, у 1964 році, обробивши закріплену за нею ділянку, О. Бондаренко виростила й зібрала по 35 цнт зерна кукурудзи на площі 114 га. Свій виробничий досвід ця працьовита жінка передає молодим механізаторам, вчить їх високої майстерності. Саме її колгоспники удостоїли честі прийняти з рук шефів - робітників Південного машинобудівного заводу - випущений ними напередодні 49-ї річниці Великого Жовтня 400-тисячний трактор «Бєларусь». Наприкінці 1966 року правління колгоспу призначило О. Ф. Бондаренко бригадиром комплексної бригади. 12 березня 1967 року її вдруге обрали депутатом Дніпропетровської обласної Ради депутатів трудящих. У 1966 році О. Ф. Бондаренко була нагороджена орденом Леніна.
Щороку перевиконують планові завдання по виробництву яєць і пташиного м'яса працівники птахоферми, якою керує П. М. Дерев'янко. В 1966 році від кожної курки-несушки вони одержали по 130 яєць. Високих показників домагаються також доярки колгоспу М. С. Скиданенко і О. Я. Гадючевська.
Дослідною базою Української сільськогосподарської академії став колгоспний фруктовий сад. Тут вирощуються чудові врожаї плодів і ягід. У 1965 році з площі в 46 га садова бригада колгоспу, яку очолює М. Г. Бойко, зібрала по 100 цнт плодів з гектара при плані 34 центнери.
Значного розвитку за післявоєнні роки досягли і промислові підприємства се­лища. Зокрема, на Славгородському цегельному заводі, перетвореному на кераміч­ний, у 1959 році вироблено 1500 тис. цеглин і 780 тис. штук черепиці, а в 1966 році - 5 млн. цеглин. На цьому заводі, який входить до системи «Міжколгоспбуду», працює 113 чоловік. В 1965 році підприємство одержало прибуток на суму 16,4 тис. крб. Найближчими роками тут буде побудовано цех залізобетонних виробів, а виробництво цегли заплановано збільшити до 11 млн. штук на рік.
В багатьох галузях промисловості Радянського Союзу, а також далеко за його межами - в Болгарії, Угорщині, Афганістані та багатьох інших країнах світу - знають продукцію славгородського заводу «Прогрес», який спеціалізується на виробництві чавунної і стальної арматури - тепер Славгородський арматурний завод. На підприємстві широко розгортається соціалістичне змагання.
В 1958 році завод приступив до виробництва арматури для великої хімії. У зв'язку з цим до існуючих цехів додались нові - механоскладальний і гальваніч­них покрить, а також електростанція та заводська лабораторія. Зараз будуються ще механічний, ковальсько-пресовий цехи та заводська котельня. Тільки за 1965 рік капіталовкладення по заводу досягли 1700 тис. карбованців. На будівельно-мон­тажні роботи було витрачено 650 тис. карбованців. У 1965 році на заводі працю­вало 420 чоловік. Вентилі високого тиску з маркою Славгородського арматурного заводу, яких уже зараз виробляється до 60 тис. штук щороку, дедалі ширше застосовуються на всіх новобудовах хімічної промисловості країни.
У роки семирічки 1959-1965 рр. завод працював ритмічно і рентабельно. Якщо в 1958 році одержаний ним прибуток складав 31,9 тис. крб., то в 1965 р.- вже 118 тис. крб., тобто зріс майже в 4 рази. Обсяг продукції заводу на той же період у грошовому розрахунку зріс з 97,1 тис. крб. до 1199 тис. крб., тобто більше ніж у 10 разів. Двічі - в 1962 і 1963 рр. заводу вручали перехідний Червоний прапор Синельниківського РК КП України.
В цехах заводу трудиться чимало передовиків виробництва, активних учасників
соціалістичного змагання за до­строково виконання нового п'яти­річного плану. Серед них кому­ністи, токарі механоскладального цеху - К. Григор'єв, І. О. Гладкий, М. О. Гречка, І. І. Бабенко. Всі зони - активні раціоналіза­тори, які вболівають за честь рід­ного колективу. Самовіддано пра­цюють також фрезерувальники І. П. Полуницький, В. М. Бахмат. слюсар-складальник І. Є. Садоха і багато інших.
Протягом п'ятирічки наміче­но завершити реконструкцію заво­ду. Для цього лише державою буде затрачено 2,25 млн. крб. Будуть збудовані нові цехи і виробничі приміщення, оновлене устатку­вання діючих цехів. Після введення нових цехів колектив працівників заводу збільшиться втроє. У 1970 році завод вироблятиме арматури для новобудов хімічної індустрії в 9 разів більше, ніж у 1965 році, а валової і товарної продукції - в 5,4 раза.
Розвиток промислового і сільськогосподарського виробництва в селищі супро­водиться неухильним поліпшенням добробуту і зростанням культурного рівня населення.




Славгород