Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Першим до переправи підлетів бомбардувальник молодшого лейтенанта І. Т. Вдовенка. Штурман літака М. Ю. Гомопенко влучно скинутими бомбами вивів з ладу 5 зенітних установок. Ворог відкрив сильний артилерійський вогонь по нашому літаку. Літак спалахнув. Тоді відважний екіпаж спрямував палаючу машину на понтонний міст ворога. Міст було зруйновано. Хоробрі воїни посмертно удостоєні високих урядових нагород. Льотчику І. Г. Вдовенку і штурману М. В. Гомононку присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Радист В. П. Карпов і повітряний стрілок Мірза Пулатов нагороджені орденами Союзу РСР.
З перших же днів окупації міста фашистські загарбники встановили кривавий режим. В місті з'явились представники різних німецьких фірм, які намагалися прибрати до своїх рук радянські підприємства. Населення зобов'язане чуло проходити реєстрацію на фашистській біржі праці. Тому, хто працював, видавався мізерний пайок сурогатного хліба і кілограм проса на місяць. Не було ніякого медичного обслуговування, всі школи закрили.
В кращій частині міста окупанти створили спеціальні квартали для німців. З будинків у грудні 1942 року в люті морози було виселено понад 13 тис. чол. населення. Пустир біля колишнього монастиря був перетворений на кладовище закатованих радянських громадян. Тут же фашисти влаштували концтабір радянських військовополонених, яких морили голодом, катували, розстрілювали. Гітлерівці знищили в Дніпропетровську 35 тис, мирних жителів і 25 тис. військовополонених бійців та командирів Червоної Армії, насильно вигнали в рабство до Німеччини близько 75 тис. чоловік.
Та ні розстріли, ні шибениці, ні страшні катування не зупинили радянських патріотів, які піднялися на боротьбу з ворогом. Не злякали їх численні репресії радянських громадян і навіть арешт більшості членів залишеного в місті підпільного міськкому партії. Велике піднесення народної боротьби проти окупантів викликала перемога Червоної Армії під Москвою. Під керівництвом обласного підпільного комітету партії зв'язки з партійними і антифашистськими групами міста були відновлені. В травні 1942 року відновив свою діяльність і підпільний міськком КП(б)У, який очолив комуніст Г. П. Савченко, що втік з фашистського полону. На Той час міська підпільна організація налічувала в своїх рядах 200 чоловік.
Підпільний міськком партії розгорнув широку масово-політичну роботу серед населення, викриваючи брехливу фашистську пропаганду, розповідаючи про становище на фронті, про героїчні подвиги радянських воїнів, закликаючи жителів міста до партизанської боротьби. В січні 1942 року на Лагерній вулиці під керівництвом підпільного міськкому зірвано ворожий склад боєприпасів, а в квітні 1942 року на Нижньодніпровському залізничному вузлі підірвано склад з нафтопродуктами. На заводі ім. Петровського підпільники знищили привезений з Німеччини електрокабель, зняли й закопали в землю частину електростанції та інше. Диверсійні акти здійснювались і на заводі ім. Артема, на паровозоремонтному заводі, в паровозному депо станції Дніпропетровськ. Гітлерівські власті і численні представники німецьких монополій, як не намагалися, не могли ввести в дію металургійні і машинобудівні заводи.
Під керівництвом підпільного міськкому КП(б)У працювала антифашистська комсомольсько-молодіжна організація Амур-Нижньодніпровського району, до складу якої входило близько 50 чоловік. Очолював цю групу кандидат у члени ВКП(б) І. П. Іванов. Члени організації тільки з вересня 1941 року по грудень 1942 року надрукували і поширили серед населення до 3 тис. листівок з повідомленнями Радішій) рм бюро і відозви, в яких закликали населення організовувати саботаж на підприємствах, молодь - не виїздити в німецьке рабство. Крім агітаційної роботи, вони проводили диверсії на підприємствах і залізниці. Так, у січні 1942 року в районі Ігрень-Іларіонове було розібрано колію, в результаті чого військовий ешелон пішов під укіс. Наприкінці 1942 року на вагоноремонтному заводі спалено ворожий склад з обмундируванням. В листопаді 1942 року на станції Нижньодніпровьк-Мінськ-Вузол молоді патріоти знищилі 111 цистерн з пальним.
У жовтні 1942 року гітлерівці заарештували і розстріляли членів підпільного міськкому партії Г. П. Савченка, Є. І. Куманьову, В. І. Кулакова, Б. А. Сондак, Я. А. Самарського. І все ж підпільна діяльність в місті не припинялася. Активне діяла партійна група, очолювана старшим молі груком Червоної Армії В. М. Павлєевим. До неї входили Л. І. Шабаш, І. Карпенко, Г. П. Журавльов та інші. Учасники групи розповсюджували серед населення листівки, зведення Радінформ, радянські газети, частину яких о держували від підпільників Синельникового. Дніпропетровські підпільники передавали Сппельниківській організації зброю та розвідувальні дані про розташування й пересувавші
Дніпропетровськ
Сторінка 22 з 32
виг капітана М. Гастелло. Фашистські саперні частини в районі Нових Кайдаків почали спішно споруджувати переправу через Дніпро. Ескадрильї радянських бомбардувальників було наказано розбити наведений міст.З перших же днів окупації міста фашистські загарбники встановили кривавий режим. В місті з'явились представники різних німецьких фірм, які намагалися прибрати до своїх рук радянські підприємства. Населення зобов'язане чуло проходити реєстрацію на фашистській біржі праці. Тому, хто працював, видавався мізерний пайок сурогатного хліба і кілограм проса на місяць. Не було ніякого медичного обслуговування, всі школи закрили.
В кращій частині міста окупанти створили спеціальні квартали для німців. З будинків у грудні 1942 року в люті морози було виселено понад 13 тис. чол. населення. Пустир біля колишнього монастиря був перетворений на кладовище закатованих радянських громадян. Тут же фашисти влаштували концтабір радянських військовополонених, яких морили голодом, катували, розстрілювали. Гітлерівці знищили в Дніпропетровську 35 тис, мирних жителів і 25 тис. військовополонених бійців та командирів Червоної Армії, насильно вигнали в рабство до Німеччини близько 75 тис. чоловік.
Та ні розстріли, ні шибениці, ні страшні катування не зупинили радянських патріотів, які піднялися на боротьбу з ворогом. Не злякали їх численні репресії радянських громадян і навіть арешт більшості членів залишеного в місті підпільного міськкому партії. Велике піднесення народної боротьби проти окупантів викликала перемога Червоної Армії під Москвою. Під керівництвом обласного підпільного комітету партії зв'язки з партійними і антифашистськими групами міста були відновлені. В травні 1942 року відновив свою діяльність і підпільний міськком КП(б)У, який очолив комуніст Г. П. Савченко, що втік з фашистського полону. На Той час міська підпільна організація налічувала в своїх рядах 200 чоловік.
Підпільний міськком партії розгорнув широку масово-політичну роботу серед населення, викриваючи брехливу фашистську пропаганду, розповідаючи про становище на фронті, про героїчні подвиги радянських воїнів, закликаючи жителів міста до партизанської боротьби. В січні 1942 року на Лагерній вулиці під керівництвом підпільного міськкому зірвано ворожий склад боєприпасів, а в квітні 1942 року на Нижньодніпровському залізничному вузлі підірвано склад з нафтопродуктами. На заводі ім. Петровського підпільники знищили привезений з Німеччини електрокабель, зняли й закопали в землю частину електростанції та інше. Диверсійні акти здійснювались і на заводі ім. Артема, на паровозоремонтному заводі, в паровозному депо станції Дніпропетровськ. Гітлерівські власті і численні представники німецьких монополій, як не намагалися, не могли ввести в дію металургійні і машинобудівні заводи.
Під керівництвом підпільного міськкому КП(б)У працювала антифашистська комсомольсько-молодіжна організація Амур-Нижньодніпровського району, до складу якої входило близько 50 чоловік. Очолював цю групу кандидат у члени ВКП(б) І. П. Іванов. Члени організації тільки з вересня 1941 року по грудень 1942 року надрукували і поширили серед населення до 3 тис. листівок з повідомленнями Радішій) рм бюро і відозви, в яких закликали населення організовувати саботаж на підприємствах, молодь - не виїздити в німецьке рабство. Крім агітаційної роботи, вони проводили диверсії на підприємствах і залізниці. Так, у січні 1942 року в районі Ігрень-Іларіонове було розібрано колію, в результаті чого військовий ешелон пішов під укіс. Наприкінці 1942 року на вагоноремонтному заводі спалено ворожий склад з обмундируванням. В листопаді 1942 року на станції Нижньодніпровьк-Мінськ-Вузол молоді патріоти знищилі 111 цистерн з пальним.
У жовтні 1942 року гітлерівці заарештували і розстріляли членів підпільного міськкому партії Г. П. Савченка, Є. І. Куманьову, В. І. Кулакова, Б. А. Сондак, Я. А. Самарського. І все ж підпільна діяльність в місті не припинялася. Активне діяла партійна група, очолювана старшим молі груком Червоної Армії В. М. Павлєевим. До неї входили Л. І. Шабаш, І. Карпенко, Г. П. Журавльов та інші. Учасники групи розповсюджували серед населення листівки, зведення Радінформ, радянські газети, частину яких о держували від підпільників Синельникового. Дніпропетровські підпільники передавали Сппельниківській організації зброю та розвідувальні дані про розташування й пересувавші