Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
члени - В. М. Павлєєв, І. І. Шабаш, П. І. Карпенко - розстріляні.
У грудні 1941 року в Дніпропетровську (в районі Нових Кайдаків) почала діяти підпільна комсомольська група, яку очолив А. Г. Тимошенко. Невдовзі до складу групи були залучені В. В. Протасевич, Д. Рожков, В. А. Мороз та ін., які вели роз'яснювальну роботу серед населення і військовополонених. Спочатку від руки, а потім на друкарській машинці вони писали й друкували антифашистські листівки і розповсюджували їх. Особливо пожвавилась робота підпільників, коли до їх складу в листопаді 1942 року влилася нова група з 12 чоловік, очолювана М. І. Козловим. Виконуючи вказівки ЦК КП(б)У, підпільники області зробили все можливе, шоо зірвати гітлерівську тактику «випаленої землі» і врятувати важливі економічні об'єкти від руйнування ворога.
У вересні 1943 року війська Південно-Західного фронту під командуванням Р. Я. Малиновського після жорстоких боїв захопили плацдарм на правому березі Дніпра в районі Сошинівки, Аулів, Сухачівки, переправи біля Чаплі, Військового. 27 вересня 1-а гвардійська армія визволила Амур-Нижньодніпровський район і лівобережну частину міста. В боях за це місто загинув командир 152-ї стрілецької дивізії генерал-майор В. П. Каруна.
Почалися бої за визволення Дніпропетровська. Частини 195-ї стрілецької дивізії під командуванням полковника О. М. Сучкова на світанку 25 жовтня вступили
в Дніпродзержинськ. Частини 152-ї стрілецької дивізії вранці 24 жовтня оволоділи Сухачівкою, 1-ю і 2-го Діївкою. В той час бійці 120-го стрілецького полку 39-ї гвардійської Барвінківської дивізії під командуванням підполковника Ю. М. Мазного форсували Дніпро в районі села Чаплі. Під безперервним жорстоким вогцем ворога відважні воїни проводили переправу. В цьому бою смертю хоробрих поліг гвардії капітан І. А. Рудииченко, уродженець села Вільні Хутори Верхньодніпровського району. Йому посмертно присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу. Цього ж звання була удостоєна і санінструктор В. С. Кащеєва, яка під вогнем перев'язувала бійців.
Вранці 25 жовтня 1943 року 152-а стрілецька дивізія оволоділа населеними пунктами Красноиіллям і Кайданами, а 39-а гвардійська стрілецька дивізія - Лоцманською Кам'янкою. До 12-ї години того ж дня Дніпропетровськ повністю визволено від гітлерівських окупантів. За успішне форсування Дніпра і визволення Дніпропетровська 152-у стрілецьку дивізію нагороджено орденом Червоного Прапора, їй присвоєно найменування Дніпропетровської.
Трудящі міста пишаються багатьма своїми земляками, які в роки Великої Вітчизняної війни в жорстоких боях з ворогом проявили виключний героїзм, відвагу, самовідданість. Двоє з них - О. Ф. Федоров та А. Я. Брандис удостоєні звання двічі Героя Радянського Союзу, звання Героя Радянського Союзу присвоєно 26 чоловікам. Всі радянські люди шанують пам'ять уродженця Дніпропетровська Героя Радянського Союзу Олександра Матросова.
За роки тимчасової окупації Дніпропетровськ зазнав величезних втрат і руйнувань. Фашистські варвари спалили 657 комунальних будинків загальною площею 250 тис. кв. м., тисячі індивідуальних будинків (майже 40 проц. житлового фонду), десятки шкіл, 28 лікарень, поліклінік та інші заклади. Окупанти зруйнували найкрасивіші будинки міста: театр опери й балету, філармонію, Палац культури ім. Ілліча, колишній палац Потьомкіна (тепер - Палац культури студентів), готелі «Снартак» і «Червоний», художній музей, музей революції, університет, всі інститути, вокзали, залізничні мости та інші важливі споруди.
Більшість промислових підприємств міста, зокрема металургійні заводи ім. Леніна, ім. К. Лібкнехта, ім. Комінтерну, завод металургійного устаткування, було пограбовано і зруйновано. Виведено з ладу міський трамвай, водопровід. Німецько-фашистські загарбники завдали місту матеріальної шкоди на суму 3 млрд. карбованців.
Під керівництвом міської партійної організації дніпропетровці мобілізували всі сили, щоб якнайшвидше відродити промисловість та зруйноване міське господарство. На другий день після визволення міста, вранці 26 жовтня 1943 року, приступили до роботи Дніпропетровський міськком партії, міські райкоми партії, міська і районні Ради депутатів трудящих. На заводах, фабриках і в установах почали відновлюватись первинні партійні, комсомольські і профспілкові організації.
Міська партійна організація особливо піклувалася про найшвидше відродження підприємств чорпої металургії, продукція яких мала важливе значення для забезпечення фронту зброєю і боєприпасами та для відродження всього народного господарства України. На третій день після визволення міста, 28 жовтня 1943 року, на металургійному заводі ім. Петровського було пущено теплову
Дніпропетровськ
Сторінка 23 з 32
фашистських частин. Крім того, проводилась робота по забезпеченню продуктами партизан, які діяли в Новомоскомському районі, а також радянських військовополонених. У серпні 1943 року група була викрита, її У грудні 1941 року в Дніпропетровську (в районі Нових Кайдаків) почала діяти підпільна комсомольська група, яку очолив А. Г. Тимошенко. Невдовзі до складу групи були залучені В. В. Протасевич, Д. Рожков, В. А. Мороз та ін., які вели роз'яснювальну роботу серед населення і військовополонених. Спочатку від руки, а потім на друкарській машинці вони писали й друкували антифашистські листівки і розповсюджували їх. Особливо пожвавилась робота підпільників, коли до їх складу в листопаді 1942 року влилася нова група з 12 чоловік, очолювана М. І. Козловим. Виконуючи вказівки ЦК КП(б)У, підпільники області зробили все можливе, шоо зірвати гітлерівську тактику «випаленої землі» і врятувати важливі економічні об'єкти від руйнування ворога.
У вересні 1943 року війська Південно-Західного фронту під командуванням Р. Я. Малиновського після жорстоких боїв захопили плацдарм на правому березі Дніпра в районі Сошинівки, Аулів, Сухачівки, переправи біля Чаплі, Військового. 27 вересня 1-а гвардійська армія визволила Амур-Нижньодніпровський район і лівобережну частину міста. В боях за це місто загинув командир 152-ї стрілецької дивізії генерал-майор В. П. Каруна.
Почалися бої за визволення Дніпропетровська. Частини 195-ї стрілецької дивізії під командуванням полковника О. М. Сучкова на світанку 25 жовтня вступили
в Дніпродзержинськ. Частини 152-ї стрілецької дивізії вранці 24 жовтня оволоділи Сухачівкою, 1-ю і 2-го Діївкою. В той час бійці 120-го стрілецького полку 39-ї гвардійської Барвінківської дивізії під командуванням підполковника Ю. М. Мазного форсували Дніпро в районі села Чаплі. Під безперервним жорстоким вогцем ворога відважні воїни проводили переправу. В цьому бою смертю хоробрих поліг гвардії капітан І. А. Рудииченко, уродженець села Вільні Хутори Верхньодніпровського району. Йому посмертно присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу. Цього ж звання була удостоєна і санінструктор В. С. Кащеєва, яка під вогнем перев'язувала бійців.
Вранці 25 жовтня 1943 року 152-а стрілецька дивізія оволоділа населеними пунктами Красноиіллям і Кайданами, а 39-а гвардійська стрілецька дивізія - Лоцманською Кам'янкою. До 12-ї години того ж дня Дніпропетровськ повністю визволено від гітлерівських окупантів. За успішне форсування Дніпра і визволення Дніпропетровська 152-у стрілецьку дивізію нагороджено орденом Червоного Прапора, їй присвоєно найменування Дніпропетровської.
Трудящі міста пишаються багатьма своїми земляками, які в роки Великої Вітчизняної війни в жорстоких боях з ворогом проявили виключний героїзм, відвагу, самовідданість. Двоє з них - О. Ф. Федоров та А. Я. Брандис удостоєні звання двічі Героя Радянського Союзу, звання Героя Радянського Союзу присвоєно 26 чоловікам. Всі радянські люди шанують пам'ять уродженця Дніпропетровська Героя Радянського Союзу Олександра Матросова.
За роки тимчасової окупації Дніпропетровськ зазнав величезних втрат і руйнувань. Фашистські варвари спалили 657 комунальних будинків загальною площею 250 тис. кв. м., тисячі індивідуальних будинків (майже 40 проц. житлового фонду), десятки шкіл, 28 лікарень, поліклінік та інші заклади. Окупанти зруйнували найкрасивіші будинки міста: театр опери й балету, філармонію, Палац культури ім. Ілліча, колишній палац Потьомкіна (тепер - Палац культури студентів), готелі «Снартак» і «Червоний», художній музей, музей революції, університет, всі інститути, вокзали, залізничні мости та інші важливі споруди.
Більшість промислових підприємств міста, зокрема металургійні заводи ім. Леніна, ім. К. Лібкнехта, ім. Комінтерну, завод металургійного устаткування, було пограбовано і зруйновано. Виведено з ладу міський трамвай, водопровід. Німецько-фашистські загарбники завдали місту матеріальної шкоди на суму 3 млрд. карбованців.
Під керівництвом міської партійної організації дніпропетровці мобілізували всі сили, щоб якнайшвидше відродити промисловість та зруйноване міське господарство. На другий день після визволення міста, вранці 26 жовтня 1943 року, приступили до роботи Дніпропетровський міськком партії, міські райкоми партії, міська і районні Ради депутатів трудящих. На заводах, фабриках і в установах почали відновлюватись первинні партійні, комсомольські і профспілкові організації.
Міська партійна організація особливо піклувалася про найшвидше відродження підприємств чорпої металургії, продукція яких мала важливе значення для забезпечення фронту зброєю і боєприпасами та для відродження всього народного господарства України. На третій день після визволення міста, 28 жовтня 1943 року, на металургійному заводі ім. Петровського було пущено теплову