Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Партизанські загони Новомосковського, Нікопольського, Апостолівського, Солонянського, Томаківського і Юр'ївського районів вже в 1941 році брали участь в оборонних боях Червоної Армії. Активні дії партизанів
змусили німецьке командування відтягти значні сили з фронту. У грудні 1941 року проти розташованих в новомосковському лісі об'єднаних партизанських загонів під командуванням П. Я. Жученка, С. Д. Масалигіна, В. О. Шахновича було кинуто два полки дивізії СС і сотні поліцаїв.
Ще більш активно діяли підпільники і партизани в 1942-1943 рр. Цьому сприяли наступальні операції Червоної Армії. На початку 1942 року під час її зимового наступу ареною воєнних дій стали сусідні з областю райони Лівобережної України, а 18-19 лютого передові частини радянських військ досягли Дніпропетровська й Запоріжжя. Партизани та підпільники Павлоградського, Котовського й інших прифронтових районів подавали тоді значну допомогу частинам 6-ї армії. У січні 1942 року підпільний обком партії скликав у Павлограді обласну нараду керівників підпільних партійних організацій, яка звернула особливу увагу на здійснення настанов ЦК КП(б)У про посилення боротьби з ворогом. Підпільний обком закликав трудящих області спрямувати «всі сили на допомогу Червоній Армії, яка несе визволення від гітлерівського поневолення». Однією з яскравих сторінок в історії боротьби українського народу проти фашистських загарбників було кероване комуністами повстання трудящих Павлограда в лютому 1943 року.
За неповними даними тільки партизанськими загонами і диверсійними групами було знищено та взято в полон 3200 ворожих солдатів і офіцерів, жандармів і зрадників, пущено під укіс 22 залізничних ешелони, виведено з ладу 72 паровози, зруйновано ЗО залізничних і шосейних мостів, 3 склади з порохом і боєприпасами, зипщепо 236 одиниць бойової техніки і автомашин, в багатьох місцях підірвано залізничне полотно, зруйновано телефонний зв'язок. Партизани звільнили з німецьких таборів 3415 солдатів і офіцерів Червоної Армії, врятували від фашистського рабства більше 5000 радянських громадян, захопили багато зброїі.
В умовах жорстокого терору підпільники області ні на один день не припиняли своєї діяльності. Через Підлу зраду тільки в Дніпропетровську було заарештовано понад 85 підпільників в т. ч. секретар підпільного обкому партії М. І. Сташков, розстріляні. Серед тих, хто загинув від рук окупантів, були Г. П. Савченко, Є. І. Кулакова, В. І. Кулаков, Б. А. Сондак, Я. А. Самарський, 3. 0. Дем'янченко, Л. А. Берестов, І. П. Дементьєв, П. І. Новичук,М. X. Калинкін, Ф. М. Гафурова, В. І. Хитько та багато інших. Батьківщина високо оцінила подвиг героїв підпілля. 1113 з них нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу. Високе звання Героя Радянського Союзу посмертно присвоєно М. І. Сташкову.
За відвагу і мужність, виявлені на фронтах Великої Вітчизняної війни, десятки тисяч громадян Дніпропетровщини нагороджено орденами і медалями. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 138, з них 6 чоловік удостоєні цього звання двічі. Це А. Я. Брандис, Д. Б. Глинка, В. І. Михлик, Г. П. Кравченко, П. А. Таран, О. Ф. Федоров.
Визволення Дніпропетровської області пов'язано з великим літнім наступом Іервопої Армії в 1943 році, з історичною битвою за Дніпро і Правобережну Україну. у вересні 1943 року на територію Дніпропетровщини вступили війська Степового та Південно-Західного фронтів. 18 вересня були визволені Юр'ївка і Павлоград, 21 - Котовка, Перещепине, Синельникове, 22 - Новомосковськ, 27 - Нижньодніпровськ.
Вигнаний з Лівобережної України, ворог розраховував, прикриваючись лінією Дніпра, зоерегти за собою металургію Правобережної України, Криворізький і Нікопольський басейни. Ці розрахунки були зірвані Червоною Армією. Форсувавши Дніпро поблизу Дніпропетровська і Дніпродзержинська (села Аули, Військове,
Діївка, Лоцманська Кам'янка), війська 3-го Українського фронту під командуванням генерала армії Р. Я. Малиновського 25 жовтня 1943 року штурмом оволоділи Дніпропетровськом і Дніпродзержинськом. Цю звістку з радістю зустріла вся наша країна. Трудівники області, які працювали на підприємствах і в сільському господарстві Уралу, писали: «Ми не знаємо тебе, товаришу, перший червоноармієць, який ступив на землю нашого Дніпропетровська в диму пожеж, ми не знаємо того, хто підняв радянський прапор над багатостраждальним містом металу. Але ти - брат наш, і ми міцно тиснемо тобі руку, яка не здригнулася в бою, руку, яка не знала втоми в битві, і серця наші салютують тобі, червоноармійцю».
Дніпропетровська область
Сторінка 22 з 31
областей. З'єднання налічувало в своїх рядах 700 чоловік. Раду командирів з'єднання очолювали Ф. Т. Рижиков і А. Г. Резниченко.Партизанські загони Новомосковського, Нікопольського, Апостолівського, Солонянського, Томаківського і Юр'ївського районів вже в 1941 році брали участь в оборонних боях Червоної Армії. Активні дії партизанів
Ще більш активно діяли підпільники і партизани в 1942-1943 рр. Цьому сприяли наступальні операції Червоної Армії. На початку 1942 року під час її зимового наступу ареною воєнних дій стали сусідні з областю райони Лівобережної України, а 18-19 лютого передові частини радянських військ досягли Дніпропетровська й Запоріжжя. Партизани та підпільники Павлоградського, Котовського й інших прифронтових районів подавали тоді значну допомогу частинам 6-ї армії. У січні 1942 року підпільний обком партії скликав у Павлограді обласну нараду керівників підпільних партійних організацій, яка звернула особливу увагу на здійснення настанов ЦК КП(б)У про посилення боротьби з ворогом. Підпільний обком закликав трудящих області спрямувати «всі сили на допомогу Червоній Армії, яка несе визволення від гітлерівського поневолення». Однією з яскравих сторінок в історії боротьби українського народу проти фашистських загарбників було кероване комуністами повстання трудящих Павлограда в лютому 1943 року.
За неповними даними тільки партизанськими загонами і диверсійними групами було знищено та взято в полон 3200 ворожих солдатів і офіцерів, жандармів і зрадників, пущено під укіс 22 залізничних ешелони, виведено з ладу 72 паровози, зруйновано ЗО залізничних і шосейних мостів, 3 склади з порохом і боєприпасами, зипщепо 236 одиниць бойової техніки і автомашин, в багатьох місцях підірвано залізничне полотно, зруйновано телефонний зв'язок. Партизани звільнили з німецьких таборів 3415 солдатів і офіцерів Червоної Армії, врятували від фашистського рабства більше 5000 радянських громадян, захопили багато зброїі.
В умовах жорстокого терору підпільники області ні на один день не припиняли своєї діяльності. Через Підлу зраду тільки в Дніпропетровську було заарештовано понад 85 підпільників в т. ч. секретар підпільного обкому партії М. І. Сташков, розстріляні. Серед тих, хто загинув від рук окупантів, були Г. П. Савченко, Є. І. Кулакова, В. І. Кулаков, Б. А. Сондак, Я. А. Самарський, 3. 0. Дем'янченко, Л. А. Берестов, І. П. Дементьєв, П. І. Новичук,М. X. Калинкін, Ф. М. Гафурова, В. І. Хитько та багато інших. Батьківщина високо оцінила подвиг героїв підпілля. 1113 з них нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу. Високе звання Героя Радянського Союзу посмертно присвоєно М. І. Сташкову.
За відвагу і мужність, виявлені на фронтах Великої Вітчизняної війни, десятки тисяч громадян Дніпропетровщини нагороджено орденами і медалями. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 138, з них 6 чоловік удостоєні цього звання двічі. Це А. Я. Брандис, Д. Б. Глинка, В. І. Михлик, Г. П. Кравченко, П. А. Таран, О. Ф. Федоров.
Визволення Дніпропетровської області пов'язано з великим літнім наступом Іервопої Армії в 1943 році, з історичною битвою за Дніпро і Правобережну Україну. у вересні 1943 року на територію Дніпропетровщини вступили війська Степового та Південно-Західного фронтів. 18 вересня були визволені Юр'ївка і Павлоград, 21 - Котовка, Перещепине, Синельникове, 22 - Новомосковськ, 27 - Нижньодніпровськ.
Вигнаний з Лівобережної України, ворог розраховував, прикриваючись лінією Дніпра, зоерегти за собою металургію Правобережної України, Криворізький і Нікопольський басейни. Ці розрахунки були зірвані Червоною Армією. Форсувавши Дніпро поблизу Дніпропетровська і Дніпродзержинська (села Аули, Військове,
Діївка, Лоцманська Кам'янка), війська 3-го Українського фронту під командуванням генерала армії Р. Я. Малиновського 25 жовтня 1943 року штурмом оволоділи Дніпропетровськом і Дніпродзержинськом. Цю звістку з радістю зустріла вся наша країна. Трудівники області, які працювали на підприємствах і в сільському господарстві Уралу, писали: «Ми не знаємо тебе, товаришу, перший червоноармієць, який ступив на землю нашого Дніпропетровська в диму пожеж, ми не знаємо того, хто підняв радянський прапор над багатостраждальним містом металу. Але ти - брат наш, і ми міцно тиснемо тобі руку, яка не здригнулася в бою, руку, яка не знала втоми в битві, і серця наші салютують тобі, червоноармійцю».