Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Ще в 1924 році на селі виникло перше товариство спільного обробітку землі та інші види кооперації - споживча, промислова,-яким держава допомагала сільськогосподарськими машинами, насінням. Того ж року було засновано перший колгосп «Прогрес». Його очолив комуніст М. Г. Догадайло, в минулому наймит, який у 1917 році зі зброєю в руках захищав Радянську владу. Наступного року 172 господарства об'єдналися в артіль «Жовтневий шлях», яка мала 1312 га землі6, а в 1927-1929 рр. в Петриківці виникло ще 3 колгоспи - «Червоний інтенсивник», «Пролетар» та ім. Шевченка.
Вже в перші роки свого існування колгоспи села досягли помітних господарських успіхів. Вони створили молочно-товарні, свино- та вівцеферми, значно збільшили посіви зернових та городини. У 1929 році в селі придбали перший трактор.
З кожним роком набирали сил соціалістичні господарства. У 1939 році в колгоспі «Червоний інтенсивник» одержали по 18,1 поросяти від свиноматки, по 164 ягняти від 100 вівцематок, по 2,327 кг молока від фуражної корови. Колгоспна вівцеферма колгоспу ім. Т. Г. Шевченка виростила в тому ж році по 167,8 ягняти в розрахунку на 100 вівцематок, по 18,3 поросяти від кожної свиноматки. Цей колгосп у наступному році зібрав по 29,7 цнт з гектара кукурудзи на площі 200 га. За врожайністю кукурудзи він зайняв одне з перших місць у районі і був учасником ВСГВ у 1941 році. Учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки в 1938, 1939 та 1940 роках були також артілі «Жовтневий шлях», ім. Шевченка, «Пролетар», «Червона хвиля», «Червоний інтенсивник». Зростали їх доходи. Так, валовий при-бчток колгоспу «Червоний інтенсивник» збільшився з З.чЗ тис. крб. в 1937 році до 919,8 тис. крб. в 1940 році, а в артілі ім. Шевченка -відповідно з 53,2 тис. крб. до 150 000 карбованців.
У 1938 році в Петриківці було створено МТС, яка напередодні Великої Вітчизняної війни мала 99 тракторів, 58 комбайнів, 27 автомашин та інший сільськогосподарський реманент. Вона обслуговувала колгоспи і Петриківки і населених пунктів Петриківської сільради. Працювали також майстерня по ремонту сільськогосподарського реманенту, 4 кузні, олійниця, молокозавод, завод безалкогольних напоїв, держмлин, 2 пекарні, промартіль ім. Леніна, що виробляла меблі, тару, брички.
Зростав добробут колгоспників села. Змінився зовнішній вигляд Петриківки. Село було повністю радіофіковане. Тут працювали 5 магазинів, їдальня, майстерня побутового обслуговування. Трудівники зводили позі будинки, вздовж вулиць висаджували дерева. У 1938 році було обладнано стадіон.
Медичну допомогу населенню подавали 8 лікарів і 30 медичних працівників із середньою освітою. Сільська лікарня мала також амбулаторний відділ і дитячу
консультацію. У селі працювала станція швидкої допомоги та санепідстанція.
Значні зміни відбулись у народній освіті. Ще в перші роки Радянської влади в Петриківці відкрилися 7 шкіл соцвиховання, у 1922 році - семирічна школа, а у 1934 році - перша середня школа, для якої в 1939 році побудовано двоповерхове приміщення з кабінетами, обладнаними сучасним наочним приладдям. Тут були спортзал, бібліотека. Учительський колектив, до складу якого входило 36 педагогів, не тільки навчав і виховував учнів, а й проводив культосвітню роботу па селі. Крім того, в Петриківці працювала сільськогосподарська школа, створена в 1929 році пізніше реорганізована на зоотехнікум.
На весь Радянський Союз прославилась Петриківська артіль вишивальниць «Вільна селянка», вироби якої прикрашали стенди Українського павільйону на ГСГВ, вітрини спеціалізованих магазинів. Величезний попит мали вироби місцевих умільців петриківського орнаменту - скриньки, малюнки. У 1936 році в селі відкрили школу декоративного розпису, призначену для відродження стародавнього мистецтва петриківського орнаменту. Композицію декоративного орнаменту в школі викладала літня селянка Т. Я. Пата, яка за свої чудові малюнки здобула в 1936 році почесне звання майстра народного мистецтва УРСР. Випускники школи працювали в різних галузях художньої промисловості України. На перших виставках українського народного мистецтва в Києві та Москві, які відбулись у 1936 році, творчість петриківських майстрів була відзначена дипломами 1-го ступеня та грамотами. Чудовою квіткою розцвіло стародавнє мистецтво на оновленій землі.
У 1940 році в центрі села спорудили новий Будинок культури на 400 місць. При ньому відкрився музей петриківського художнього орнаменту, працювали самодіяльні гуртки: хоровий, драматичний, народних інструментів. Книжковий фонд бібліотеки налічував у 1940 році 26 тис. примірників. На кожну сім'ю припадало в середньому по 2 передплатні видання.
Петриківка
Сторінка 6 з 10
проведення суботників, під час яких побудували греблю на шляху до села, яка й досі має назву «Комсомольської». Комсомольці були першими механізаторами, майстрами високих урожаїв, організаторами колгоспів. Ще в 1924 році на селі виникло перше товариство спільного обробітку землі та інші види кооперації - споживча, промислова,-яким держава допомагала сільськогосподарськими машинами, насінням. Того ж року було засновано перший колгосп «Прогрес». Його очолив комуніст М. Г. Догадайло, в минулому наймит, який у 1917 році зі зброєю в руках захищав Радянську владу. Наступного року 172 господарства об'єдналися в артіль «Жовтневий шлях», яка мала 1312 га землі6, а в 1927-1929 рр. в Петриківці виникло ще 3 колгоспи - «Червоний інтенсивник», «Пролетар» та ім. Шевченка.
Вже в перші роки свого існування колгоспи села досягли помітних господарських успіхів. Вони створили молочно-товарні, свино- та вівцеферми, значно збільшили посіви зернових та городини. У 1929 році в селі придбали перший трактор.
З кожним роком набирали сил соціалістичні господарства. У 1939 році в колгоспі «Червоний інтенсивник» одержали по 18,1 поросяти від свиноматки, по 164 ягняти від 100 вівцематок, по 2,327 кг молока від фуражної корови. Колгоспна вівцеферма колгоспу ім. Т. Г. Шевченка виростила в тому ж році по 167,8 ягняти в розрахунку на 100 вівцематок, по 18,3 поросяти від кожної свиноматки. Цей колгосп у наступному році зібрав по 29,7 цнт з гектара кукурудзи на площі 200 га. За врожайністю кукурудзи він зайняв одне з перших місць у районі і був учасником ВСГВ у 1941 році. Учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки в 1938, 1939 та 1940 роках були також артілі «Жовтневий шлях», ім. Шевченка, «Пролетар», «Червона хвиля», «Червоний інтенсивник». Зростали їх доходи. Так, валовий при-бчток колгоспу «Червоний інтенсивник» збільшився з З.чЗ тис. крб. в 1937 році до 919,8 тис. крб. в 1940 році, а в артілі ім. Шевченка -відповідно з 53,2 тис. крб. до 150 000 карбованців.
У 1938 році в Петриківці було створено МТС, яка напередодні Великої Вітчизняної війни мала 99 тракторів, 58 комбайнів, 27 автомашин та інший сільськогосподарський реманент. Вона обслуговувала колгоспи і Петриківки і населених пунктів Петриківської сільради. Працювали також майстерня по ремонту сільськогосподарського реманенту, 4 кузні, олійниця, молокозавод, завод безалкогольних напоїв, держмлин, 2 пекарні, промартіль ім. Леніна, що виробляла меблі, тару, брички.
Зростав добробут колгоспників села. Змінився зовнішній вигляд Петриківки. Село було повністю радіофіковане. Тут працювали 5 магазинів, їдальня, майстерня побутового обслуговування. Трудівники зводили позі будинки, вздовж вулиць висаджували дерева. У 1938 році було обладнано стадіон.
Медичну допомогу населенню подавали 8 лікарів і 30 медичних працівників із середньою освітою. Сільська лікарня мала також амбулаторний відділ і дитячу
консультацію. У селі працювала станція швидкої допомоги та санепідстанція.
Значні зміни відбулись у народній освіті. Ще в перші роки Радянської влади в Петриківці відкрилися 7 шкіл соцвиховання, у 1922 році - семирічна школа, а у 1934 році - перша середня школа, для якої в 1939 році побудовано двоповерхове приміщення з кабінетами, обладнаними сучасним наочним приладдям. Тут були спортзал, бібліотека. Учительський колектив, до складу якого входило 36 педагогів, не тільки навчав і виховував учнів, а й проводив культосвітню роботу па селі. Крім того, в Петриківці працювала сільськогосподарська школа, створена в 1929 році пізніше реорганізована на зоотехнікум.
На весь Радянський Союз прославилась Петриківська артіль вишивальниць «Вільна селянка», вироби якої прикрашали стенди Українського павільйону на ГСГВ, вітрини спеціалізованих магазинів. Величезний попит мали вироби місцевих умільців петриківського орнаменту - скриньки, малюнки. У 1936 році в селі відкрили школу декоративного розпису, призначену для відродження стародавнього мистецтва петриківського орнаменту. Композицію декоративного орнаменту в школі викладала літня селянка Т. Я. Пата, яка за свої чудові малюнки здобула в 1936 році почесне звання майстра народного мистецтва УРСР. Випускники школи працювали в різних галузях художньої промисловості України. На перших виставках українського народного мистецтва в Києві та Москві, які відбулись у 1936 році, творчість петриківських майстрів була відзначена дипломами 1-го ступеня та грамотами. Чудовою квіткою розцвіло стародавнє мистецтво на оновленій землі.
У 1940 році в центрі села спорудили новий Будинок культури на 400 місць. При ньому відкрився музей петриківського художнього орнаменту, працювали самодіяльні гуртки: хоровий, драматичний, народних інструментів. Книжковий фонд бібліотеки налічував у 1940 році 26 тис. примірників. На кожну сім'ю припадало в середньому по 2 передплатні видання.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Юр'ївка
- Шульгівка
- Чаплинка
- Цибульківка
- Прядівка
- Новопідкряж
- Могилів
- Миколаївка
- Ляшківка
- Курилівка
- Колгоспівка
- Китайгород
- Єлизаветівка
- Бабайківка