Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
порівняно з 1913 роком.
З розвитком промисловості швидко зростало населення, чисельність якого за переписом 1939 року досягла 197 621. чоловіка. На 1 січня 1941 року і проживало 212 87М чоловік. З 1937 року в межі Кривого Рога фактично ввійшла майже вся територія басейну. Сільські ж місцевості, які раніше підпорядковувалися міській Раді, в 1939 році були виділені в Криворізький сільський район. Ще в 1936 році в місті було утворено три внутрішніх райони -
Центрально-Міський, Дзержинськжй і Жовтневий. Навколо рудників виросли нові робітничі селища, які поступово злились з центром міста; було побудовано Соціалістичне місто металургів. Лише за дві довоєнні п'ятирічки трудящі міста одержали 445 нових багатоповерхових будинків. У 1924 році тут було 3260 житлових будинків, в 1940 році 24 100. Житловий фонд налічував близько 750 тис. кв. метрів. Місто було електрифіковано і радіофіковано. У 1934 році стала до ладу перша черга трамвайної лінії довжиною 8 км. На кінець 1937 року вона була подовжена до 20 км. Десятки кілометрів міських вулиць були забруковані і заасфальтовані. Руками трудящих створювалися парки і житлові масиви. Ще в 1927-1928 роках на лівому березі Інгульця, біля його злиття Саксаганню, було закладено парк ім. газети «Правда», а через кілька років на протилежному березі - Комсомольський парк.
На кінець 1940 року в місті було 947 гастрономічних, галантерейних, трикотажних та інших магазинів, 48 їдалень і ресторанів.
Значно поліпшилось медичне обслуговування трудящих. На 1 січня 1941 року тут діяло 23 лікарні на 1597 ліжок та 28 фельдшерських пунктів.
В 1940/41 навчальному році в 56 школах Кривого Рога навчалось 32 тис. учнів, працювало 1120 вчителів. У 15 ремісничих школах та школах ФЗН 1680 юнаків і дівчат набували робітничих професій. Вже на початку першої п'ятирічки були створені вищі й середні спеціальні навчальні заклади - гірничорудний в 1929 році і педагогічний в 1930 році інститути, гірничорудний технікум в 1929 році і медучилище в 1930 році. В 1940 році у вузах і технікумах навчалось понад 1500 студенти. В 1931-1935 роках в гірничорудному інституті працював завідуючим кафедрою геології визначний вчений, в майбутньому член-кореспондент АН УРСР Родіонов (1898-1961).
В місті діяв драматичний театр, кінотеатр, два палаци культури і 17 клубів на 7250 глядачів.
В 30-ті роки літературне об'єднання міста випускало журнал «Кривбас», редактором якого працював М. У. Олійник (1910-1942), який згодом став відомим українським поетом. У міському літоб'єднанні розпочали творчу діяльність українські
прозаїки О. І. Гуресв, Д. В. Ткач, драматург Л. А. Юхвід, поет В. К. Шаблій (загинув під час Великої Вітчизняної війни).
Тиражем в 20 тис. примірників виходила газета «Червоний гірник», видавалось 15 багатотиражних газет, які відігравали важливу роль в соціалістичному вихованні трудящих.
Викувана партією висока ідейність трудівників міста, їх безмежна відданість справі соціалізму з особливою силою виявились у грізні роки Великої Вітчизняної війни.
З перших днів війни тисячі гірників, металургів, будівельників пішли до лав Червоної Армії. З криворіжців було сформовано три стрілецьких дивізії, полк протиповітряної оборони, автотранспортний батальйон та інші частини й підрозділи. На кожному руднику був створений батальйон народного ополчення. В них вступили близько 20 тис. чоловіків і жінок Частина їх пізніше ввійшла до складу регулярних військ. З великим піднесенням працювали гірники міста, продовжуючи давати країні руду і метал. «Руда - це танки, літаки, снаряди, гвинтівки, гармати,- заявив тоді знатний гірник О. І. Семиволос.- Досі я систематично виконував по 4 норми, тепер твердо вирішив давати не менше як 5 норм». Піврічний план видобутку руди гірники басейну виконали достроково - до 25 червня.
Коли фронт наблизився, жителі міста вийшли на будівництво оборонних споруд. Тільки в районі села Широкого з їх участю було створено 20 командних пунктів, встановлено 500 вогневих точок тощо.
Незабаром почалась евакуація устаткування заводів та рудників. В тил країни виїхало багато гірників і металургів. По-фронтовому працювали на Новотагільському металургійному комбінаті криворізькі доменщики і прокатники. У Новому Тагілі завод «Комуніст» став арсеналом гірничого устаткування для рудників Уралу і Сибіру. Тисячі криворізьких гірників допомагали кувати перемогу ударною працею на Високогірському, Бокальському і Благодатському рудниках Уралу. Кращі к них - І. О. Митрофанов, І. П. Завертайло, С. Єременко та інші - стали в один ряд з
Кривий Ріг
Сторінка 12 з 23
коксохімічній, машинобудівній і місцевій промисловості працювало 3 400 робітників. В місті було також близько 10 тис. залізничників та будівельників. В 1940 році у Кривбасі кількість робітників подвоїлась З розвитком промисловості швидко зростало населення, чисельність якого за переписом 1939 року досягла 197 621. чоловіка. На 1 січня 1941 року і проживало 212 87М чоловік. З 1937 року в межі Кривого Рога фактично ввійшла майже вся територія басейну. Сільські ж місцевості, які раніше підпорядковувалися міській Раді, в 1939 році були виділені в Криворізький сільський район. Ще в 1936 році в місті було утворено три внутрішніх райони -
Центрально-Міський, Дзержинськжй і Жовтневий. Навколо рудників виросли нові робітничі селища, які поступово злились з центром міста; було побудовано Соціалістичне місто металургів. Лише за дві довоєнні п'ятирічки трудящі міста одержали 445 нових багатоповерхових будинків. У 1924 році тут було 3260 житлових будинків, в 1940 році 24 100. Житловий фонд налічував близько 750 тис. кв. метрів. Місто було електрифіковано і радіофіковано. У 1934 році стала до ладу перша черга трамвайної лінії довжиною 8 км. На кінець 1937 року вона була подовжена до 20 км. Десятки кілометрів міських вулиць були забруковані і заасфальтовані. Руками трудящих створювалися парки і житлові масиви. Ще в 1927-1928 роках на лівому березі Інгульця, біля його злиття Саксаганню, було закладено парк ім. газети «Правда», а через кілька років на протилежному березі - Комсомольський парк.
На кінець 1940 року в місті було 947 гастрономічних, галантерейних, трикотажних та інших магазинів, 48 їдалень і ресторанів.
Значно поліпшилось медичне обслуговування трудящих. На 1 січня 1941 року тут діяло 23 лікарні на 1597 ліжок та 28 фельдшерських пунктів.
В 1940/41 навчальному році в 56 школах Кривого Рога навчалось 32 тис. учнів, працювало 1120 вчителів. У 15 ремісничих школах та школах ФЗН 1680 юнаків і дівчат набували робітничих професій. Вже на початку першої п'ятирічки були створені вищі й середні спеціальні навчальні заклади - гірничорудний в 1929 році і педагогічний в 1930 році інститути, гірничорудний технікум в 1929 році і медучилище в 1930 році. В 1940 році у вузах і технікумах навчалось понад 1500 студенти. В 1931-1935 роках в гірничорудному інституті працював завідуючим кафедрою геології визначний вчений, в майбутньому член-кореспондент АН УРСР Родіонов (1898-1961).
В місті діяв драматичний театр, кінотеатр, два палаци культури і 17 клубів на 7250 глядачів.
В 30-ті роки літературне об'єднання міста випускало журнал «Кривбас», редактором якого працював М. У. Олійник (1910-1942), який згодом став відомим українським поетом. У міському літоб'єднанні розпочали творчу діяльність українські
прозаїки О. І. Гуресв, Д. В. Ткач, драматург Л. А. Юхвід, поет В. К. Шаблій (загинув під час Великої Вітчизняної війни).
Тиражем в 20 тис. примірників виходила газета «Червоний гірник», видавалось 15 багатотиражних газет, які відігравали важливу роль в соціалістичному вихованні трудящих.
Викувана партією висока ідейність трудівників міста, їх безмежна відданість справі соціалізму з особливою силою виявились у грізні роки Великої Вітчизняної війни.
З перших днів війни тисячі гірників, металургів, будівельників пішли до лав Червоної Армії. З криворіжців було сформовано три стрілецьких дивізії, полк протиповітряної оборони, автотранспортний батальйон та інші частини й підрозділи. На кожному руднику був створений батальйон народного ополчення. В них вступили близько 20 тис. чоловіків і жінок Частина їх пізніше ввійшла до складу регулярних військ. З великим піднесенням працювали гірники міста, продовжуючи давати країні руду і метал. «Руда - це танки, літаки, снаряди, гвинтівки, гармати,- заявив тоді знатний гірник О. І. Семиволос.- Досі я систематично виконував по 4 норми, тепер твердо вирішив давати не менше як 5 норм». Піврічний план видобутку руди гірники басейну виконали достроково - до 25 червня.
Коли фронт наблизився, жителі міста вийшли на будівництво оборонних споруд. Тільки в районі села Широкого з їх участю було створено 20 командних пунктів, встановлено 500 вогневих точок тощо.
Незабаром почалась евакуація устаткування заводів та рудників. В тил країни виїхало багато гірників і металургів. По-фронтовому працювали на Новотагільському металургійному комбінаті криворізькі доменщики і прокатники. У Новому Тагілі завод «Комуніст» став арсеналом гірничого устаткування для рудників Уралу і Сибіру. Тисячі криворізьких гірників допомагали кувати перемогу ударною працею на Високогірському, Бокальському і Благодатському рудниках Уралу. Кращі к них - І. О. Митрофанов, І. П. Завертайло, С. Єременко та інші - стали в один ряд з
Дивиться також інші населені пункти району:
- Криворізький район
- Широке
- Чкаловка
- Червоне
- Христофорівка
- Радушне
- Орджонікідзе
- Недайвода
- Красіне
- Кіровка
- Златоустівка
- Глеюватка
- Веселе
- Валове
- Лозуватка