Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В листопаді 1942 року була створена ще одна підпільна комсомольсько-
молодіжна група - «Дзержинець» на руднику ім. Дзержинського. До її складу ввійшли брати Іван Демиденко і Петро Демиденко, Павло Татаринцев, брати Микола Кожакін і Григорій Кожакін та інші. Підпільники мали радіоприймач, розповсюджували листівки, повідомлення Радянського інформбюро. З весни 1943 року група розпочала диверсії на залізниці, руднику ім. Кірова.
Під керівництвом партійного підпілля трудящі Криворіжжя брали також активну участь в партизанській боротьбі проти окупантів. Ще в 1941 році частина криворіжців - бійців народного ополчення та винищувальних загонів - була залишена в дніпровських плавнях в районі Нікополя. Одним із загонів командував секретар партійної організації заводу «Комуніст» Б. Г. Шангін. У жовтні цей загін здіїїснпн вдалий напад на станцію Чортомлик. Прорвавшись з оточення карателів, він здобув перемогу у двох боях в районі Кривого Рога, а потім пробився в Знам'янські ліси на Кіровоградщині. Пізніше він діяв на Житомирщині і Волині, встановив зв'язок з партизанським з'єднанням С. А. Ковпака і в його складі здійснив рейд до тила ворога. Перебуваючи в Польщі, Б. Г. Шангін командував партизанським з'єднанням чисельністю в 1000 бійців. Повернувшись на Криворіжжя після закінчення війни, він перебував на партійній і радянській роботі, а зараз працює заступником директора інституту «Механобрчормет».
У вересні 1942 року з ініціативи робітника І. П. Бедянка був організований невеликий партизанський загін в Олександродарі. Пізніше він встановив зв'язок з підпільною групою «Дзержинець». У грудні 1942 року на базі створених ще в 1941 році груп в Широківському районі виник великий партизанський загін під командуванням колишнього вчителя школи ФЗН рудника «Інгулець» Г. М. Сєднєва. Командирами в загоні були криворіжці С. Д. Сєднєв, Д. К. Ходін, О. Н. Блинов та ін.
За час своєї бойової діяльності партизанський загін Г. М. Сєднєва знищив 2429 німецько-фашистських загарбників і поліцаїв, висадив у повітря 2 залізничні мости, пустив під укіс 4 ешелони, знищив 40 автомашин ворога. Восени 1943 року він встановив зв'язок з наступаючими радянкськими військами. В пам'ять про героїчного партизана, що загинув у бою, один з нових проспектів міста названо його іменем. 23 жовтня 1943 року на підступи до Кривого Рога вийшли радянські війська. Наступного дня танкісти 18-го танкового корпусу 5-ї гвардійської танкової армії з десантом піхоти прорвались у центр міста, але не змогли утриматись там і відійшли до станції Калачевська й рудників ім. Леніна та ім. Орджонікідзе. Прагнучи за всяку ціну утримати залізорудний басейн, німецько-фашистське командування Зосередило в районі Нікополя і Кривого Рога спочатку 13, а пізніше 23 дивізії, в т. ч. 4 танкових і одну моторизовану, які чинили відчайдушний опір радянським військам. Бої на північній околиці міста затягнулись до початку 1944 року.
17 лютого 1944 року війська 37-ї і 46-ї армій, що входили до складу 3-го Українського фронту, відновили наступ на Криворізькому напрямі. 37-а армія обходила місто з північного сходу, а 46 - з південного сходу. В боях на південь від міста брали участь уцілілі групи з колишнього партизанського загону Сєднєва. Врятувати від зруйнування заміновану фашистами греблю водосховища КРЕС радянським воїнам допоміг загін групи «Червоногвардієць».
Прорвавши оборонні рубежі ворога, 28-а і 15-а гвардійські стрілецькі дивізії 21 лютого визволили станцію Довгинцеве. Наступного дня вони форсували річку Саксагань і вийшли на західну околицю Кривого Рога. В цей час інші з'єднання вибили ворога з південно-східного району міста. 22 лютого розгорнулись бої 10-ї гвардійської, 188-ї Нижньодніпровської та інших стрілецьких дивізій за очищення від окупантів північної частини міста. Наступ піхотних частин і з'єднань посилювався діями артилерії, танків і авіації. Протягом 22-23 лютого Кривий Ріг був повністю очищений від німецько-фашистських загарбників.
Масовий героїзм в боях за визволення міста проявили бійці та офіцери 10-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії. В ніч з 22 на 23 лютого під вогнем ворога и крижаній воді кілька разів вони форсували Саксагань і на ранок 23 лютого визволили селища рудників ім. Фрунзе і «Більшовик». 180 бійців загону під командуванням підполковника А. П. Шурупова в ніч на 22 лютого захопили греблю Криворізькой електростанції. Перебуваючи в оточенні, вони безперервно відбивали атаки переважаючих сил гітлерівців і утримали зайняті позиції, доки не підійшли основні сили наступаючих військ. Греблю електростанції було врятовано. Відзначились також 20-а, 48-а і 92-а гвардійські стрілецькі дивізії, 462-й мінометний, 28-й окремий гвардійський танковий, 371-й нічний бомбардувальний полки та інші з'єднання і частини. багатьом з них було присвоєно найменування «Криворізьких», інші були нагороджені орденами СРСР.
Кривий Ріг
Сторінка 14 з 23
ввійшли всі члени підпільної групи. Загін встановив зв'язок з наступаючими частинами Червоної Армії.В листопаді 1942 року була створена ще одна підпільна комсомольсько-
Під керівництвом партійного підпілля трудящі Криворіжжя брали також активну участь в партизанській боротьбі проти окупантів. Ще в 1941 році частина криворіжців - бійців народного ополчення та винищувальних загонів - була залишена в дніпровських плавнях в районі Нікополя. Одним із загонів командував секретар партійної організації заводу «Комуніст» Б. Г. Шангін. У жовтні цей загін здіїїснпн вдалий напад на станцію Чортомлик. Прорвавшись з оточення карателів, він здобув перемогу у двох боях в районі Кривого Рога, а потім пробився в Знам'янські ліси на Кіровоградщині. Пізніше він діяв на Житомирщині і Волині, встановив зв'язок з партизанським з'єднанням С. А. Ковпака і в його складі здійснив рейд до тила ворога. Перебуваючи в Польщі, Б. Г. Шангін командував партизанським з'єднанням чисельністю в 1000 бійців. Повернувшись на Криворіжжя після закінчення війни, він перебував на партійній і радянській роботі, а зараз працює заступником директора інституту «Механобрчормет».
У вересні 1942 року з ініціативи робітника І. П. Бедянка був організований невеликий партизанський загін в Олександродарі. Пізніше він встановив зв'язок з підпільною групою «Дзержинець». У грудні 1942 року на базі створених ще в 1941 році груп в Широківському районі виник великий партизанський загін під командуванням колишнього вчителя школи ФЗН рудника «Інгулець» Г. М. Сєднєва. Командирами в загоні були криворіжці С. Д. Сєднєв, Д. К. Ходін, О. Н. Блинов та ін.
За час своєї бойової діяльності партизанський загін Г. М. Сєднєва знищив 2429 німецько-фашистських загарбників і поліцаїв, висадив у повітря 2 залізничні мости, пустив під укіс 4 ешелони, знищив 40 автомашин ворога. Восени 1943 року він встановив зв'язок з наступаючими радянкськими військами. В пам'ять про героїчного партизана, що загинув у бою, один з нових проспектів міста названо його іменем. 23 жовтня 1943 року на підступи до Кривого Рога вийшли радянські війська. Наступного дня танкісти 18-го танкового корпусу 5-ї гвардійської танкової армії з десантом піхоти прорвались у центр міста, але не змогли утриматись там і відійшли до станції Калачевська й рудників ім. Леніна та ім. Орджонікідзе. Прагнучи за всяку ціну утримати залізорудний басейн, німецько-фашистське командування Зосередило в районі Нікополя і Кривого Рога спочатку 13, а пізніше 23 дивізії, в т. ч. 4 танкових і одну моторизовану, які чинили відчайдушний опір радянським військам. Бої на північній околиці міста затягнулись до початку 1944 року.
17 лютого 1944 року війська 37-ї і 46-ї армій, що входили до складу 3-го Українського фронту, відновили наступ на Криворізькому напрямі. 37-а армія обходила місто з північного сходу, а 46 - з південного сходу. В боях на південь від міста брали участь уцілілі групи з колишнього партизанського загону Сєднєва. Врятувати від зруйнування заміновану фашистами греблю водосховища КРЕС радянським воїнам допоміг загін групи «Червоногвардієць».
Прорвавши оборонні рубежі ворога, 28-а і 15-а гвардійські стрілецькі дивізії 21 лютого визволили станцію Довгинцеве. Наступного дня вони форсували річку Саксагань і вийшли на західну околицю Кривого Рога. В цей час інші з'єднання вибили ворога з південно-східного району міста. 22 лютого розгорнулись бої 10-ї гвардійської, 188-ї Нижньодніпровської та інших стрілецьких дивізій за очищення від окупантів північної частини міста. Наступ піхотних частин і з'єднань посилювався діями артилерії, танків і авіації. Протягом 22-23 лютого Кривий Ріг був повністю очищений від німецько-фашистських загарбників.
Масовий героїзм в боях за визволення міста проявили бійці та офіцери 10-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії. В ніч з 22 на 23 лютого під вогнем ворога и крижаній воді кілька разів вони форсували Саксагань і на ранок 23 лютого визволили селища рудників ім. Фрунзе і «Більшовик». 180 бійців загону під командуванням підполковника А. П. Шурупова в ніч на 22 лютого захопили греблю Криворізькой електростанції. Перебуваючи в оточенні, вони безперервно відбивали атаки переважаючих сил гітлерівців і утримали зайняті позиції, доки не підійшли основні сили наступаючих військ. Греблю електростанції було врятовано. Відзначились також 20-а, 48-а і 92-а гвардійські стрілецькі дивізії, 462-й мінометний, 28-й окремий гвардійський танковий, 371-й нічний бомбардувальний полки та інші з'єднання і частини. багатьом з них було присвоєно найменування «Криворізьких», інші були нагороджені орденами СРСР.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Криворізький район
- Широке
- Чкаловка
- Червоне
- Христофорівка
- Радушне
- Орджонікідзе
- Недайвода
- Красіне
- Кіровка
- Златоустівка
- Глеюватка
- Веселе
- Валове
- Лозуватка