Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
С. Г. Голубар, А. Ф. Зіньков, І. Макаренко.
Виконавши четвертий п'ятирічний план, гірники перевищили довоєнний рівень видобутку руди. 528 з них були нагороджені орденами і медалями, в т. ч. 43 - орденом Леніна, 53 - присвоєно звання почесного гірника УРСР, а бурильник А. Ф. Зіньков за впровадження нового прогресивного метода підбійки руди удостоєний звання лауреата Державної премії.
Тисячі новаторів праці вели активну громадську роботу в місті. О. І. Семиполос був обраний депутатом Верховної Ради СРСР, С. Г. Голубар - депутатом Верховної Ради УРСР. С. Г. Голубар обирався також членом ЦК КП України.
Ще більше зросли темпи промислового розвитку міста в п'ятій п'ятирічці. На останні роки п'ятирічки почали діяти 2 найбільші шахти басейну - «Жовтнева» рудник ім. Комінтерну та «Саксагань» рудник ім. Дзержинського з річною продукти пністю 3,5 млн. тонн руди кожна. Поряд з інтенсифікацією підземного видобутку руди було розпочато широке використання бідних руд. В 1953 році почалося будінпицтво первенця гірничозбагачувальної промисловості країни - Південного комбінату. Наприкінці 1955 року комбінат видав перші тонни металургійної сировини.
Значно посилило енергооснащеність басейну введення в експлуатацію високо- ііплктиої лінії електропередачі Каховка - Кривий Ріг. Зарегулювання вод ріки иікспгані дало змогу більш інтенсивно розробляти багаті поклади залізних руд в ранені рудників, ім. Дзержинського, ім. Кірова та інших.
В результаті збільшення виробничих потужностей, впровадження нових механізмів і масового трудового піднесення робітників на кінець п'ятої п'ятирічки Кривбас у 2.5 раза перевищив рівень видобутку руди 1940 року. За бездоганну роботу ордена міг і медалями СРСР було нагороджено понад 2300 трудівників.
Інтенсивне нарощування потуяшостей залізорудної, гірничозбагачувальної, металургійної промисловості продовжувалось і в наступні роки. Згідно з рішенням ЦК КІІ України розпочалося будівництво 3-х ударних комсомольських об'єктів. За заклик партії і комсомолу достроково ввести ці об'єкти до ладу діючих приїхали пісячі юнаків і дівчат з різних кінців країни.
Славну сторінку в трудовий літопис Кривбасу вписали молоді ентузіасти на спорудженні шахт «Дніпропетровська-Комсомольська» № 1 та «Дніпропетровська- Кемеомольська» № 2. Обидві будови було здано в експлуатацію значно раніше строку.
У вересні 1958 року державна комісія прийняла й домну «Криворізька-Комсмольська», яку будували всього 8 місяців. Прискореними темпами йшло будівництво прокатного цеху металургійного заводу ім. В. І. Леніна. В 1956-1960 роках на підприємстві стало до ладу кілька прокатних станів.
Па початку 1958 року розгорнувся рух за наслідування почину відомого донецького шахтаря М. Я. Мамая - змагання за щоденне перевиконання змінного завдання кожним робітником. Першими підхопили патріотичну ініціативу Миколи Мамая гірницькі бригади І. Буряка, П. Колосова, Ф. Ковальчука, В. Іванова, Л. Любченка та інші. Па початку 1958 року знатний вибійник Донбасу прибував у Кривий Ріг для обміну досвідом.
Визначні успіхи трудівників міста високо оцінили Комуністична партія і радянський уряд. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 липня 1958 року- 224 працівники індустріального Кривбасу були нагороджені орденами і медалями. Бурильники І. М. Буряк, В. Г. Іванов, І. М. Виноградов, Я. М. Косогов, прохідники Л. А. Денисепко, О. П. Ростальний, І. В. Кузнецов, металурги В. Л. Мурзак, І. Я. Биковський, будівельники Г. Ф. Армашова і О. І. Журавльов, диспетчер станції Довгинцеве В. П. Діденко, начальник дільниці В. М. Колпак, керуючий трестом «Ленінруда» А. П. Жмайло, директор Південного гірничозбагачувального комбінату І. І. Савицький, директор металургійного заводу Ф. Ф. Рязанов, головний інженер тресту «Кривбасгеологія» А. О. Пітаде були удостоєні звання Героя Соціалістичної Праці.
На початку 1958 року розпочалось будівництво Новокриворізького гірничо- збагачувального комбінату, якому було присвоєно ім'я Ленінського комсомолу. Школою комуністичного виховання стала комсомольська будова для семитисячного загону будівельників. Чудові кадри виросли тут. Тільки в 1958 році будівельники подали понад 220 раціоналізаторських пропозицій з економічним ефектом 42 млн. 240 тис. карбованців.
19 березня 1959 року, обговоривши підсумки XXI з'їзду КПРС, молоді будівельники зобов'язалися здати в експлуатацію Новокриворізький гірничозбагачувальний комбінат до 42 роковин Великого Жовтня. І свого слова з честю дотримали.
Використавши набутий досвід, колектив тресту «Криворіжаглобуд» за рекордно короткий строк спорудив комбінат-велетень, потужність якого - 12 700 тис. тонн концентрату і агломерату. У 1959 році комбінат став до ладу.
Кривий Ріг
Сторінка 16 з 23
всесоюзному соціалістичному змаганні прохідників друге місце. Високих творчих досягнень добилися бурильники і прохідники М. П. Буцоровський, Виконавши четвертий п'ятирічний план, гірники перевищили довоєнний рівень видобутку руди. 528 з них були нагороджені орденами і медалями, в т. ч. 43 - орденом Леніна, 53 - присвоєно звання почесного гірника УРСР, а бурильник А. Ф. Зіньков за впровадження нового прогресивного метода підбійки руди удостоєний звання лауреата Державної премії.
Тисячі новаторів праці вели активну громадську роботу в місті. О. І. Семиполос був обраний депутатом Верховної Ради СРСР, С. Г. Голубар - депутатом Верховної Ради УРСР. С. Г. Голубар обирався також членом ЦК КП України.
Ще більше зросли темпи промислового розвитку міста в п'ятій п'ятирічці. На останні роки п'ятирічки почали діяти 2 найбільші шахти басейну - «Жовтнева» рудник ім. Комінтерну та «Саксагань» рудник ім. Дзержинського з річною продукти пністю 3,5 млн. тонн руди кожна. Поряд з інтенсифікацією підземного видобутку руди було розпочато широке використання бідних руд. В 1953 році почалося будінпицтво первенця гірничозбагачувальної промисловості країни - Південного комбінату. Наприкінці 1955 року комбінат видав перші тонни металургійної сировини.
Значно посилило енергооснащеність басейну введення в експлуатацію високо- ііплктиої лінії електропередачі Каховка - Кривий Ріг. Зарегулювання вод ріки иікспгані дало змогу більш інтенсивно розробляти багаті поклади залізних руд в ранені рудників, ім. Дзержинського, ім. Кірова та інших.
В результаті збільшення виробничих потужностей, впровадження нових механізмів і масового трудового піднесення робітників на кінець п'ятої п'ятирічки Кривбас у 2.5 раза перевищив рівень видобутку руди 1940 року. За бездоганну роботу ордена міг і медалями СРСР було нагороджено понад 2300 трудівників.
Інтенсивне нарощування потуяшостей залізорудної, гірничозбагачувальної, металургійної промисловості продовжувалось і в наступні роки. Згідно з рішенням ЦК КІІ України розпочалося будівництво 3-х ударних комсомольських об'єктів. За заклик партії і комсомолу достроково ввести ці об'єкти до ладу діючих приїхали пісячі юнаків і дівчат з різних кінців країни.
Славну сторінку в трудовий літопис Кривбасу вписали молоді ентузіасти на спорудженні шахт «Дніпропетровська-Комсомольська» № 1 та «Дніпропетровська- Кемеомольська» № 2. Обидві будови було здано в експлуатацію значно раніше строку.
У вересні 1958 року державна комісія прийняла й домну «Криворізька-Комсмольська», яку будували всього 8 місяців. Прискореними темпами йшло будівництво прокатного цеху металургійного заводу ім. В. І. Леніна. В 1956-1960 роках на підприємстві стало до ладу кілька прокатних станів.
Па початку 1958 року розгорнувся рух за наслідування почину відомого донецького шахтаря М. Я. Мамая - змагання за щоденне перевиконання змінного завдання кожним робітником. Першими підхопили патріотичну ініціативу Миколи Мамая гірницькі бригади І. Буряка, П. Колосова, Ф. Ковальчука, В. Іванова, Л. Любченка та інші. Па початку 1958 року знатний вибійник Донбасу прибував у Кривий Ріг для обміну досвідом.
Визначні успіхи трудівників міста високо оцінили Комуністична партія і радянський уряд. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 липня 1958 року- 224 працівники індустріального Кривбасу були нагороджені орденами і медалями. Бурильники І. М. Буряк, В. Г. Іванов, І. М. Виноградов, Я. М. Косогов, прохідники Л. А. Денисепко, О. П. Ростальний, І. В. Кузнецов, металурги В. Л. Мурзак, І. Я. Биковський, будівельники Г. Ф. Армашова і О. І. Журавльов, диспетчер станції Довгинцеве В. П. Діденко, начальник дільниці В. М. Колпак, керуючий трестом «Ленінруда» А. П. Жмайло, директор Південного гірничозбагачувального комбінату І. І. Савицький, директор металургійного заводу Ф. Ф. Рязанов, головний інженер тресту «Кривбасгеологія» А. О. Пітаде були удостоєні звання Героя Соціалістичної Праці.
На початку 1958 року розпочалось будівництво Новокриворізького гірничо- збагачувального комбінату, якому було присвоєно ім'я Ленінського комсомолу. Школою комуністичного виховання стала комсомольська будова для семитисячного загону будівельників. Чудові кадри виросли тут. Тільки в 1958 році будівельники подали понад 220 раціоналізаторських пропозицій з економічним ефектом 42 млн. 240 тис. карбованців.
19 березня 1959 року, обговоривши підсумки XXI з'їзду КПРС, молоді будівельники зобов'язалися здати в експлуатацію Новокриворізький гірничозбагачувальний комбінат до 42 роковин Великого Жовтня. І свого слова з честю дотримали.
Використавши набутий досвід, колектив тресту «Криворіжаглобуд» за рекордно короткий строк спорудив комбінат-велетень, потужність якого - 12 700 тис. тонн концентрату і агломерату. У 1959 році комбінат став до ладу.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Криворізький район
- Широке
- Чкаловка
- Червоне
- Христофорівка
- Радушне
- Орджонікідзе
- Недайвода
- Красіне
- Кіровка
- Златоустівка
- Глеюватка
- Веселе
- Валове
- Лозуватка