Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
література сприяла пробудженню революційної свідомості робітників і селян Верхньодніпровська та сіл повіту, закликала їх до боротьби з самодержавством. На початку травня 1899 року на Верхньодніпровському металургійному заводі поліція затримала соціал-демократа І. Щербицького, що прибув сюди з Катеринослава для поширення листівок Катеринославського комітету РСДРП з закликом до страйків У липні 1903 року біля пароплавної пристані Верхньодніпровськ було знайдено газету «Южный рабочий», 2 прим. газети «Летучий листок», прим. відозви «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!», відозву «Бюлетень про хід страйків у ростовських майстернях Владикавказької залізниці», видані Катеринославським комітетом РСДРП.
Революційні виступи робітників і селян Верхньодніпровська і сіл повіту посилились в період першої російської революції 1905-1907 рр. 8-го квітня 1905 року на вулицях міста були поширені прокламації Катеринославського комітету РСДРП «До всього народу», «Нова бойня на Далекому Сході». За короткий час селяни повіту зруйновали 66 поміщицьких садиб. У зв'язку з селянськими заворушеннями, в грудні 1905 року Верхньодніпровський повіт було оголошено на воєнному становищі.
Але й після поразки революції 1905-1907 рр. робітники і селяни Верхньодніпровська не припиняли боротьби проти царизму. У травні 1912 року катеринославський губернатор повідомляв міністра внутрішніх справ, що звільнення 253 робітників на Верхньодніпровському заводі стало приводом до великого незадоволення і хвилювання серед них. Начальник катеринославського губернського жандармського управління вимагав від верхньодніпровського справника негайно повідомляти йому про революційні виступи і рішуче їх придушувати.
Напередодні першої світової війни у Верхньодніпровську проживало 12 640 чоловік. Тут працювало 10 невеликих промислових підприємств і 368 ремісничих закладів. Місто значно розрослося, але органи місцевого самоврядування майже не дбали про його благоустрій. На той час тут налічувалось 1810 житлових будинків, з них 50 цегляних, 1190 - критих соломою. Головні вулиці міста освітлювалися гасовими ліхтарями. Водопостачання забезпечувалось з колодязів, каналізації не було.
На медицину, санітарію та ветеринарію земська управа в 1899 році витратила всього 790 крб. 79 коп., з них 505 крб.- на зарплату медичному персоналу. Земська лікарня на 50 місць будувалася з 1900 по 1911 рік. В 1913 році вона мала 4 лікарі, 13 фельдшерів і акушерок.
Учбові заклади призначались головним чином для привілейованих станів - дворянства, купецтва, духівництва. В 1862 році в місті почала працювати жіноча приватна, а 1864 року і двокласна школи. В 1879 році в двокласній школі навчалось 72 учні, з них 14 дітей дворян і чиновників, 29 дітей купців, 29 дітей міщан і багатих селян. За право навчання учень платив 5 крб. на рік 4. З 1879 року працювала чотирикласна жіноча прогімназія, в якій у 1888 році навчалось 76 дітей дворян, духівництва, купців і міщан. У 1913 році працювали 3 початкові загальноосвітні училища 5, жіноча та чоловіча гімназії. У Верхньодніпровській чоловічій гімназії навчався радянський історик, академік Академії наук СРСР І. І. Мінц. Місто мало 2 бібліотеки і 2 невеликих театри.
Про перемогу Лютневої буржуазно-демократичної революції жителі Верхньодніпровська довідалися на початку березня 1917 року. В квітні тут було створено Раду робітничих і солдатських депутатів та Раду селянських депутатів Та в Радах переважали представники місцевих організацій дрібнобуржуазних партій меншовиків та есерів. Вони стали на чолі Рад і робили все для того, щоб спрямувати їх діяльність по шляху угодовства з буржуазією. Активізувалися і націоналістичні організації.
буржуазія і дрібнобуржуазні елементи ще в березні 1917 року поспішили сформувати свій орган влади, т. зв. Верхньодніпровськй міський комітет громадських організацій. До складу цього комітету входили представники буржуазії і поміщиків від спілки земських службовців, спілки кооперативів, селянської спілки. Повітовим комісаром буржуазного Тимчасового уряду був призначений колишній голова земської управи поміщик М. М. Саєнко.
більшовики міста разом з більшовиками Катеринослава, Кам'янського розгорнули роботу серед мас по роз'ясненню буржуазної суті Тимчасового уряду й угодовської політики меншовиків та есерів. У своїх спогадах Г. І. Петровський згадував, що влітку 1917 року йому часто доводилось бувати на селянських мітингах у Верхньодніпровському повіті. Значну роль у викритті політики меншовиків та есерів, українських буржуазних націоналістів відігравала і катеринославська більшовицька газета «Звезда», що розповсюджувалась місцевими і катеринославськими більшовиками в місті і селах повіту.
Верхньодніпровськ
Сторінка 2 з 10
Наприкінці 90-х років XIX століття під впливом діяльності катеринославського «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» в місті розповсюдяїується соціал- демократична література. Марксистська Революційні виступи робітників і селян Верхньодніпровська і сіл повіту посилились в період першої російської революції 1905-1907 рр. 8-го квітня 1905 року на вулицях міста були поширені прокламації Катеринославського комітету РСДРП «До всього народу», «Нова бойня на Далекому Сході». За короткий час селяни повіту зруйновали 66 поміщицьких садиб. У зв'язку з селянськими заворушеннями, в грудні 1905 року Верхньодніпровський повіт було оголошено на воєнному становищі.
Але й після поразки революції 1905-1907 рр. робітники і селяни Верхньодніпровська не припиняли боротьби проти царизму. У травні 1912 року катеринославський губернатор повідомляв міністра внутрішніх справ, що звільнення 253 робітників на Верхньодніпровському заводі стало приводом до великого незадоволення і хвилювання серед них. Начальник катеринославського губернського жандармського управління вимагав від верхньодніпровського справника негайно повідомляти йому про революційні виступи і рішуче їх придушувати.
Напередодні першої світової війни у Верхньодніпровську проживало 12 640 чоловік. Тут працювало 10 невеликих промислових підприємств і 368 ремісничих закладів. Місто значно розрослося, але органи місцевого самоврядування майже не дбали про його благоустрій. На той час тут налічувалось 1810 житлових будинків, з них 50 цегляних, 1190 - критих соломою. Головні вулиці міста освітлювалися гасовими ліхтарями. Водопостачання забезпечувалось з колодязів, каналізації не було.
На медицину, санітарію та ветеринарію земська управа в 1899 році витратила всього 790 крб. 79 коп., з них 505 крб.- на зарплату медичному персоналу. Земська лікарня на 50 місць будувалася з 1900 по 1911 рік. В 1913 році вона мала 4 лікарі, 13 фельдшерів і акушерок.
Учбові заклади призначались головним чином для привілейованих станів - дворянства, купецтва, духівництва. В 1862 році в місті почала працювати жіноча приватна, а 1864 року і двокласна школи. В 1879 році в двокласній школі навчалось 72 учні, з них 14 дітей дворян і чиновників, 29 дітей купців, 29 дітей міщан і багатих селян. За право навчання учень платив 5 крб. на рік 4. З 1879 року працювала чотирикласна жіноча прогімназія, в якій у 1888 році навчалось 76 дітей дворян, духівництва, купців і міщан. У 1913 році працювали 3 початкові загальноосвітні училища 5, жіноча та чоловіча гімназії. У Верхньодніпровській чоловічій гімназії навчався радянський історик, академік Академії наук СРСР І. І. Мінц. Місто мало 2 бібліотеки і 2 невеликих театри.
Про перемогу Лютневої буржуазно-демократичної революції жителі Верхньодніпровська довідалися на початку березня 1917 року. В квітні тут було створено Раду робітничих і солдатських депутатів та Раду селянських депутатів Та в Радах переважали представники місцевих організацій дрібнобуржуазних партій меншовиків та есерів. Вони стали на чолі Рад і робили все для того, щоб спрямувати їх діяльність по шляху угодовства з буржуазією. Активізувалися і націоналістичні організації.
буржуазія і дрібнобуржуазні елементи ще в березні 1917 року поспішили сформувати свій орган влади, т. зв. Верхньодніпровськй міський комітет громадських організацій. До складу цього комітету входили представники буржуазії і поміщиків від спілки земських службовців, спілки кооперативів, селянської спілки. Повітовим комісаром буржуазного Тимчасового уряду був призначений колишній голова земської управи поміщик М. М. Саєнко.
більшовики міста разом з більшовиками Катеринослава, Кам'янського розгорнули роботу серед мас по роз'ясненню буржуазної суті Тимчасового уряду й угодовської політики меншовиків та есерів. У своїх спогадах Г. І. Петровський згадував, що влітку 1917 року йому часто доводилось бувати на селянських мітингах у Верхньодніпровському повіті. Значну роль у викритті політики меншовиків та есерів, українських буржуазних націоналістів відігравала і катеринославська більшовицька газета «Звезда», що розповсюджувалась місцевими і катеринославськими більшовиками в місті і селах повіту.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Верхньодніпровський район
- Пушкарівка
- Перше Травня
- Новомиколаївка
- Миколаївка
- Малоолександрівка
- Дніпровське
- Ганнівка
- Вільні Хутори
- Бородаївські Хутори
- Бородаївка
- Мишурин Ріг
- Вільногірськ
- Верхівцеве