Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Напередодні Великої Вітчизняної війни в місті працювали 2 середні, 2 семирічні і 2 початкові школи, сільськогосподарський технікум, школа медичних сестер, школа комбайнерів, учбовий комбінат по підготовці механізаторів для сільського господарства. В усіх учбових закладах міста навчалося понад 3 тис. чоловік.
Тоді ж у місті було споруджено Будинок вчителя, районний Будинок культури літній кінотеатр. Працювали міська бібліотека, радіовузол.
Радянська влада відкрила широкий шлях трудящим до оволодіння знаннями, до творчої праці. В ході соціалістичного будівництва формувалась нова робітничо-селянська інтелігенція. У місті тривалий час працював український літературознавець, доктор філологічних наук, професор Г. М. Гай.
У Верхньодніпровську народився 17 лютого 1918 року в сім'ї робітника і закінчив середню школу діяч Комуністичної партії і Радянської держави, кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС, член Політбюро ІДК КП України, Голова Ради Міністрів Української РСР - В. В. Щербицький.
З 1934 року В. В. Щербицький працював на комсомольській роботі. В 1936 - 41 рр. він учився в Дніпропетровському хіміко-технологічному інституті, після закінчення якого працював за спеціальністю інженера-механіка. В 1941 році вступив до лав Комуністичної партії. З
перших днів і до закінчення Великої Вітчизняної війни В. В. Щербицький перебував у рядах Червоної Армії. Спочатку він навчався у військовій академії, а з 1942 року був у діючих частинах на командних посадах. Після демобілізації з армії В. Щербицький працював інженером на коксохімічному заводі в Дпіпродзержинську, секретарем партійного комітету Дніпродзержинського коксохімічного заводу, завідуючим оргінструкторським відділом Дніпродзержинського міськкому КП України, другим секретарем Дніпродзержинського міськкому партії, парторгом ЦК КПРС на Дніпровському ордена Леніна металургійному заводі, першим секретарем Дніпродзержинського міськкому КП України.
У 1954- 55 рр. В. В. Шербицький обирався другим, в 1955-1957 і в 1964 – 65 рр. першим секретарем Дніпропетровського обкому КП України. Працюючи на Днінропетровщині, В. В. Щербицький багато сил і енергії віддав справі відбудови та дальшого піднесення економіки і культури області, розвитку і технічного вдосконалення металургійної, гірничорудної, хімічної, машинобудівної промисловості, електрифікації і комплексної механізації сільського господарства, благоустрою міста і сіл, поліпшення культурно-побутового обслуговування населення.
В 1957-61 рр В.В. Щербицький - секретар ЦК КП України; в 1961-63 рр. і з жовтня 1965 року - Голова Ради Міністрів УРСР. В. В. Щербицький – депутат Верховної Ради СРСР 5-7 скликань і Верховної Ради УРСР 4-7 скликань. За великі заслуги перед Комуністичною партією і Радянською державою В. В. Щербицького нагороджено двома орденами Леніна і медалями Радянського Союзу.
Партійні і громадські організації міста, міська Рада проводили велику масово-політичну роботу серед трудящих. Широкого розмаху набула політична робота в період підготовки до виборів у Верховну Раду СРСР в 1937 році. На підприємствах і в установах було створено агітпункти, читались лекції, проводилися бесіди про нову Конституцію СРСР, зовнішню і внутрішню політику Комуністичної партії. Це сприяло піднесенню політичної активності трудящих міста. 12 грудня 1937 року за кандидатів блоку комуністів і безпартійних голосувало 99,7 проц. виборців Верхньодніпровська.
В перші дні Великої Вітчизняної війни багато жителів міста вступили до лав Червоної Армії, у винищувальні батальйони і загони охорони громадського порядку та майна. Райком партії і райвиконком мобілізували зусилля трудящих на збільшення випуску продукції для потреб фронту. Населення міста брало участь у спорудженні укріплень, у вивезенні устаткування підприємств і сільськогосподарського реманенту Верхньодніпровської МТС і колгоспів у східні райони країни.
21 серпня 1941 року Верхньодніпровськ був окупований німецько-фашистськими загарбниками. Масові розстріли, катування, вигнання на каторгу до Німеччини - такими методами фашисти намагалися зламати волю радянських людей. Та не вдалося ворогам залякати жителів міста, які не втрачали віри в перемогу над фашизмом.
В перші дні окупації в місті створено підпільну партійну групу, яку очолим колишній завідуючий відділом пропаганди і агітації Верхньодніпровського райкому партії П. І. Пальоха. До складу групи увійшли члени ВКП(б) - голова Бородаївської сільської Ради С. І. Сіроштан, директор Бородаївської семирічної школи Г. О. Макаренко, голова колгоспу «Більшовик» Д. І. Якименко, робітник Бородаївського пункту «Заготзерно» А. М. Ворона, колишні секретарі райкому комсомолу
Верхньодніпровськ
Сторінка 6 з 10
районна лікарня, поліклініка, дитяча консультація, санаторій, будинок відпочинку. Напередодні Великої Вітчизняної війни в місті працювали 2 середні, 2 семирічні і 2 початкові школи, сільськогосподарський технікум, школа медичних сестер, школа комбайнерів, учбовий комбінат по підготовці механізаторів для сільського господарства. В усіх учбових закладах міста навчалося понад 3 тис. чоловік.
Тоді ж у місті було споруджено Будинок вчителя, районний Будинок культури літній кінотеатр. Працювали міська бібліотека, радіовузол.
Радянська влада відкрила широкий шлях трудящим до оволодіння знаннями, до творчої праці. В ході соціалістичного будівництва формувалась нова робітничо-селянська інтелігенція. У місті тривалий час працював український літературознавець, доктор філологічних наук, професор Г. М. Гай.
У Верхньодніпровську народився 17 лютого 1918 року в сім'ї робітника і закінчив середню школу діяч Комуністичної партії і Радянської держави, кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС, член Політбюро ІДК КП України, Голова Ради Міністрів Української РСР - В. В. Щербицький.
З 1934 року В. В. Щербицький працював на комсомольській роботі. В 1936 - 41 рр. він учився в Дніпропетровському хіміко-технологічному інституті, після закінчення якого працював за спеціальністю інженера-механіка. В 1941 році вступив до лав Комуністичної партії. З
перших днів і до закінчення Великої Вітчизняної війни В. В. Щербицький перебував у рядах Червоної Армії. Спочатку він навчався у військовій академії, а з 1942 року був у діючих частинах на командних посадах. Після демобілізації з армії В. Щербицький працював інженером на коксохімічному заводі в Дпіпродзержинську, секретарем партійного комітету Дніпродзержинського коксохімічного заводу, завідуючим оргінструкторським відділом Дніпродзержинського міськкому КП України, другим секретарем Дніпродзержинського міськкому партії, парторгом ЦК КПРС на Дніпровському ордена Леніна металургійному заводі, першим секретарем Дніпродзержинського міськкому КП України.
У 1954- 55 рр. В. В. Шербицький обирався другим, в 1955-1957 і в 1964 – 65 рр. першим секретарем Дніпропетровського обкому КП України. Працюючи на Днінропетровщині, В. В. Щербицький багато сил і енергії віддав справі відбудови та дальшого піднесення економіки і культури області, розвитку і технічного вдосконалення металургійної, гірничорудної, хімічної, машинобудівної промисловості, електрифікації і комплексної механізації сільського господарства, благоустрою міста і сіл, поліпшення культурно-побутового обслуговування населення.
В 1957-61 рр В.В. Щербицький - секретар ЦК КП України; в 1961-63 рр. і з жовтня 1965 року - Голова Ради Міністрів УРСР. В. В. Щербицький – депутат Верховної Ради СРСР 5-7 скликань і Верховної Ради УРСР 4-7 скликань. За великі заслуги перед Комуністичною партією і Радянською державою В. В. Щербицького нагороджено двома орденами Леніна і медалями Радянського Союзу.
Партійні і громадські організації міста, міська Рада проводили велику масово-політичну роботу серед трудящих. Широкого розмаху набула політична робота в період підготовки до виборів у Верховну Раду СРСР в 1937 році. На підприємствах і в установах було створено агітпункти, читались лекції, проводилися бесіди про нову Конституцію СРСР, зовнішню і внутрішню політику Комуністичної партії. Це сприяло піднесенню політичної активності трудящих міста. 12 грудня 1937 року за кандидатів блоку комуністів і безпартійних голосувало 99,7 проц. виборців Верхньодніпровська.
В перші дні Великої Вітчизняної війни багато жителів міста вступили до лав Червоної Армії, у винищувальні батальйони і загони охорони громадського порядку та майна. Райком партії і райвиконком мобілізували зусилля трудящих на збільшення випуску продукції для потреб фронту. Населення міста брало участь у спорудженні укріплень, у вивезенні устаткування підприємств і сільськогосподарського реманенту Верхньодніпровської МТС і колгоспів у східні райони країни.
21 серпня 1941 року Верхньодніпровськ був окупований німецько-фашистськими загарбниками. Масові розстріли, катування, вигнання на каторгу до Німеччини - такими методами фашисти намагалися зламати волю радянських людей. Та не вдалося ворогам залякати жителів міста, які не втрачали віри в перемогу над фашизмом.
В перші дні окупації в місті створено підпільну партійну групу, яку очолим колишній завідуючий відділом пропаганди і агітації Верхньодніпровського райкому партії П. І. Пальоха. До складу групи увійшли члени ВКП(б) - голова Бородаївської сільської Ради С. І. Сіроштан, директор Бородаївської семирічної школи Г. О. Макаренко, голова колгоспу «Більшовик» Д. І. Якименко, робітник Бородаївського пункту «Заготзерно» А. М. Ворона, колишні секретарі райкому комсомолу
Дивиться також інші населені пункти району:
- Верхньодніпровський район
- Пушкарівка
- Перше Травня
- Новомиколаївка
- Миколаївка
- Малоолександрівка
- Дніпровське
- Ганнівка
- Вільні Хутори
- Бородаївські Хутори
- Бородаївка
- Мишурин Ріг
- Вільногірськ
- Верхівцеве