Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
оформилася самостійна більшовицька організація у складі А. Я. Немо, М. Г. Романовського, О. С. Хавінсона й кількох солдатів-більшовиків, що повернулися з фронту. Головою міського партійного осередку був обраний А. Я. Немо, секретарем - Г. Романовський, нині персональний пенсіонер.
Дізнавшись про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді, більшовики міста розгорнули велику роботу по пропаганді та здійсненню декретів II Всеросійського з'їзду Рад. Встановлення Радянської влади в місті відбувалося в умовах гострої політичної боротьби - робітничий клас тут був нечисленним і політично незагартованим, серед населення чималий процент займали дрібнобуржуазні елементи, які йшли за меншовиками, есерами та українськими націоналістичними партіями. Наприкінці листопада 1917 року українські буржуазні націоналісти скликали
у Верхньодніпровську з'їзд волосних земств, на якому прийняли рішення про створення своєї збройної сили - «куреня вільного козацтва». Більшовики наполегливо боролися за передачу влади Радам і ліквідацію буржуазних органів влади. В цьому ж місяці відбулися перевибори міської Ради, до складу якої ввійшли більшовики А. Я. Немо, М. Г. Романовський та інші.
У дні рішучих сутичок робітників з буржуазією у Верхньодніпровську створюється червоногвардійськй загін. На допомогу трудящим Верхньодніпровська з Кам'янського прибув також загін червоногвардійців на чолі з А. М. Лихомановим, А. А. Безпаловим, П. П. Дьомичевим, який разом з місцевими загонами робітників і біднішого селянства розгромив петлюрівців та інші контрреволюційні сили. 4 січня 1918 року у Верхньодніпровську було проголошено владу Рад. На чолі більшовицької Ради став учитель села Троїцького М. Правда. Було конфісковано майно буржуазії, встановлено контроль за його використанням. Налагоджувалася робота на підприємствах міста. Між селянами, що жили в межах міста, було розподілено поміщицьку землю і сільськогосподарський реманент.
На початку квітня 1918 року Верхньодніпровськ окупували австро-німецькі війська. Разом з ними повернулися місцева буржуазія, чиновники та поміщики. Австро-німецькі загарбники та їх прихвосні - українські буржуазні націоналісти встановили у місті жорстокий терор. В кінці червня 1918 року вони розстріляли у Верхньодніпровську 7 чоловік. Багато робітників і селян було розстріляно за містом, в урочищі, що звалося в народі «Розрита могила».
Населення міста і сіл повіту вороже зустріло гетьманські закони про відновлення влади буржуазії і поміщиків. Губернський староста повідомляв управлінню державної варти про часті вбивства офіцерів, солдат і поміщиків у Верхньодніпровському повіті. Чимало жителів міста пішло у партизанські загони, які діяли па околицях Верхньодніпровська.
Революція в листопаді 1918 року в Німеччині, наступ частин Червоної Армії і дії партизанів примусили австро-німецьких загарбників залишити Україну. На початку грудня 1918 року влада у Верхньодніпровську перейшла до рук військово- революційного комітету, що складався переважно з більшовиків. Незабаром у місті було обрано Раду робітничих і селянських депутатів. В боротьбі за відновлення і зміцнення органів Радянської влади активну участь брали більшовики П. П. Дьомичев, К. Рассадін, С. Левандовський, М. Г. Романовський. У грудні владу у Верхньодніпровську на деякий час захопили петлюрівці. На початку лютого 1919 року частини Червоної Армії визволили місто
під петлюрівських банд. Тимчасовий військово-революційний комітет, до якого перешила влада, розгорнув широку масово-політичну роботу серед населення міста і сіл повіту.
А лютого 1919 року відбувся з'їзд Рад Верхньодніпровського повіту, на якому обрано повітовий виконавчий комітет. З'їзд надіслав В. І. Леніну вітальну телеграму. в якій трудящі міста і повіту повідомляли, що вони, зібравшись вперше після повалення поміщицько-буржуазної реакції, шлють йому свій палкий привіт і сподіваються, що він і далі, як завжди, буде вести робітничо-селянські маси по наміченому шляху через диктатуру пролетаріату до комунізму.
При повітвиконкомі було організовано продовольчий і воєнний відділи, а також відділ праці, який займався обліком безробітних і влаштуванням їх на роботу. Було сіворено такояї професійну спілку робітників і службовців міста Верхньодніпровська і повіту. В боротьбі проти контрреволюційних виступів значну роль відіграли сі порені в місті Червона рота та загони міліції.
В середині травня 1919 року Верхньодніпровськ захопили банди Григор'єва. В розгромі цих банд відзначилися війська під командуванням О. Я. Пархоменка. 20 травня 1919 року місто стало вільним.
Незважаючи на великі труднощі, трудящі міста й сіл повіту подавали продовольчу допомогу населенню Радянської Росії. В червні 1919 року у
Верхньодніпровськ
Сторінка 3 з 10
На початку вересня 1917 року до Верхньодніпровська за дорученням Катеринославського губкому партії приїхав член партії з 1904 року А. Я. Немо, який згуртував навколо себе більшовиків. В середині вересня в місті Дізнавшись про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді, більшовики міста розгорнули велику роботу по пропаганді та здійсненню декретів II Всеросійського з'їзду Рад. Встановлення Радянської влади в місті відбувалося в умовах гострої політичної боротьби - робітничий клас тут був нечисленним і політично незагартованим, серед населення чималий процент займали дрібнобуржуазні елементи, які йшли за меншовиками, есерами та українськими націоналістичними партіями. Наприкінці листопада 1917 року українські буржуазні націоналісти скликали
у Верхньодніпровську з'їзд волосних земств, на якому прийняли рішення про створення своєї збройної сили - «куреня вільного козацтва». Більшовики наполегливо боролися за передачу влади Радам і ліквідацію буржуазних органів влади. В цьому ж місяці відбулися перевибори міської Ради, до складу якої ввійшли більшовики А. Я. Немо, М. Г. Романовський та інші.
У дні рішучих сутичок робітників з буржуазією у Верхньодніпровську створюється червоногвардійськй загін. На допомогу трудящим Верхньодніпровська з Кам'янського прибув також загін червоногвардійців на чолі з А. М. Лихомановим, А. А. Безпаловим, П. П. Дьомичевим, який разом з місцевими загонами робітників і біднішого селянства розгромив петлюрівців та інші контрреволюційні сили. 4 січня 1918 року у Верхньодніпровську було проголошено владу Рад. На чолі більшовицької Ради став учитель села Троїцького М. Правда. Було конфісковано майно буржуазії, встановлено контроль за його використанням. Налагоджувалася робота на підприємствах міста. Між селянами, що жили в межах міста, було розподілено поміщицьку землю і сільськогосподарський реманент.
На початку квітня 1918 року Верхньодніпровськ окупували австро-німецькі війська. Разом з ними повернулися місцева буржуазія, чиновники та поміщики. Австро-німецькі загарбники та їх прихвосні - українські буржуазні націоналісти встановили у місті жорстокий терор. В кінці червня 1918 року вони розстріляли у Верхньодніпровську 7 чоловік. Багато робітників і селян було розстріляно за містом, в урочищі, що звалося в народі «Розрита могила».
Населення міста і сіл повіту вороже зустріло гетьманські закони про відновлення влади буржуазії і поміщиків. Губернський староста повідомляв управлінню державної варти про часті вбивства офіцерів, солдат і поміщиків у Верхньодніпровському повіті. Чимало жителів міста пішло у партизанські загони, які діяли па околицях Верхньодніпровська.
Революція в листопаді 1918 року в Німеччині, наступ частин Червоної Армії і дії партизанів примусили австро-німецьких загарбників залишити Україну. На початку грудня 1918 року влада у Верхньодніпровську перейшла до рук військово- революційного комітету, що складався переважно з більшовиків. Незабаром у місті було обрано Раду робітничих і селянських депутатів. В боротьбі за відновлення і зміцнення органів Радянської влади активну участь брали більшовики П. П. Дьомичев, К. Рассадін, С. Левандовський, М. Г. Романовський. У грудні владу у Верхньодніпровську на деякий час захопили петлюрівці. На початку лютого 1919 року частини Червоної Армії визволили місто
під петлюрівських банд. Тимчасовий військово-революційний комітет, до якого перешила влада, розгорнув широку масово-політичну роботу серед населення міста і сіл повіту.
А лютого 1919 року відбувся з'їзд Рад Верхньодніпровського повіту, на якому обрано повітовий виконавчий комітет. З'їзд надіслав В. І. Леніну вітальну телеграму. в якій трудящі міста і повіту повідомляли, що вони, зібравшись вперше після повалення поміщицько-буржуазної реакції, шлють йому свій палкий привіт і сподіваються, що він і далі, як завжди, буде вести робітничо-селянські маси по наміченому шляху через диктатуру пролетаріату до комунізму.
При повітвиконкомі було організовано продовольчий і воєнний відділи, а також відділ праці, який займався обліком безробітних і влаштуванням їх на роботу. Було сіворено такояї професійну спілку робітників і службовців міста Верхньодніпровська і повіту. В боротьбі проти контрреволюційних виступів значну роль відіграли сі порені в місті Червона рота та загони міліції.
В середині травня 1919 року Верхньодніпровськ захопили банди Григор'єва. В розгромі цих банд відзначилися війська під командуванням О. Я. Пархоменка. 20 травня 1919 року місто стало вільним.
Незважаючи на великі труднощі, трудящі міста й сіл повіту подавали продовольчу допомогу населенню Радянської Росії. В червні 1919 року у
Дивиться також інші населені пункти району:
- Верхньодніпровський район
- Пушкарівка
- Перше Травня
- Новомиколаївка
- Миколаївка
- Малоолександрівка
- Дніпровське
- Ганнівка
- Вільні Хутори
- Бородаївські Хутори
- Бородаївка
- Мишурин Ріг
- Вільногірськ
- Верхівцеве