Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На початку 40-х років XIX століття антрепренер мандрівної трупи І. Ф. Штейн збудував в Катеринославі на Новодворянській вулиці (нині вул. Дзержинського) дерев'яне приміщення першого міського театру. Пізніше,
в 1847 році, було збудовано кам'яне приміщення театру А. І. Луцького.
У 1838 році в Катеринославі почала виходити перша газета «Екатеринославские губернские ведомости». Значною подією тут було відкриття 8 жовтня 1859 року першої телеграфної станції, яка зв'язала Катеринослав з Петербургом, Москвою, Варшавою, Києвом, Одесою та іншими містами.
Важливі зміни в економічному і культурному розвитку міста відбулися після скасування кріпосного права. Особливо переломними в історії стали 80-і роки XIX століття. 18 травня 1884 року було відкрито для експлуатації двоярусний залізничний міст через Дніпро, збудований за проектом видатного російського інженера М. А. Белелюбського. Через місто пройшла новозбудована Катерининська (тепер Придніпровська) залізниця, яка зв'язала Донбас з залізорудним Кривим Рогом.
Катеринослав почав перетворюватися на значний центр чорної металургії. Одним з перших металургійних підприємств міста був Олександрівський Південно-Російський завод Брянського акціонерного товариства, який став до ладу 10 травня 1887 року. Того ж року на ньому вироблено 316 075 пудів чавуну, в 1890 році виплавлено З 105 843 пуди заліза і 850 839 пудів сталі. У 1889-1892 рр. змішане франко-бельгійське акціонерне товариство російських трубопрокатних заводів Шодуар збудувало в Катеринославі трубопрокатний завод «Шодуар А». Протягом кількох наступних років стали до ладу такі великі промислові підприємства, як трубопрокатний «Шодуар Б», завод Гантке, залізоробний і сталеливарний завод Езау і К° та інші.
Наприкінці XIX століття (1899 рік) на 175 підприємствах Катеринослава працювало 13 793 робітники, з них на Брянському заводі - 7362 чоловіка. Більшість з них прибула з Орловської, Калузької, Смоленської, Тверської й Вітебської губерній. У 1897 році на Брянському заводі працювало 67 проц. росіян, 30 проц. українців, інших національностей - 3 проценти.
Нещадна капіталістична експлуатація, що доповнювалася політичним безправ'ям і національним гнітом, викликала гнівний протест робітників. Начальник катери іюславського губернського жандармського управління в огляді за 1892 рік повідомляв департамент поліції, що на Брянському заводі, «в зв'язку з посиленими робо тами, робітники кілька разів вимагали підвищення плати, але заворушення припинено на початку їх виникнення...». Це був один з перших виступів катеринославських робітників проти свавілля адміністрації підприємств.
У 80-х роках минулого століття в місті діяли окремі народовольські групи - залишки організації «Народна воля». Одну з них очолював солдат місцевого гарнізону Я. О. Сегеда. Група встановила зв'язки з народовольцями Таганрога, які мали конспіративну друкарню. При розгромі цієї групи в Таганрозі і Катеринославі та ліквідації друкарні на початку 1886 року жандарми вилучили 14 пудів шрифту і значну кількість літератури. Іншу групу народовольців у Катеринославі очолював колишній таганрозький робітник А. Л. Карпепко, член «Народної волі» з 1883 року. Протягом 1884- 1886 років Карпенко відвідував Катеринослав, а згодом влаштувався па роботу до головних залізничних майстерень. На відміну від інших місцевих народовольців, очолювана ним група намагалася налагодити зв'язок з робітниками Брянського заводу.
Наприкінці 80-х - на початку 90-х років XIX століття в Катеринославі виникли перші марксистські гуртки. Велику роль в озброєнні робітників революційними ідеями відіграв гурток, організований у 1894 році на Брянському заводі. Був створений гурток і в залізничних майстернях. На лісопильному заводі, в ремісничих майстернях виникли робітничі групи. Активними організаторами марксистських гуртків у місті були професіонали-революціонери П. В. Точиський, Л. М. Сталь (Заславська), Г. Д. Лейтейзен, О. М. Винокуров, К. А. Дубовець-Дубовик та інші. Незабаром для керівництва цими гуртками був створений центр, що налагоджував зв'язки з марксистськими організаціями інших міст.
В останні роки XIX і на початку XX століття в Катеринославі розгорнули активну діяльність заслані сюди в різний час царським урядом видатні революціонери, учні В. І. Леніна - І. В. Бабушкін, І. X. Лалаянц, О. М. Винокуров, М. Г. Цхакая. Завдяки їм передові робітники міста познайомилися з ідеями В. І. Леніна. Згодом з середовища місцевих робітників вийшли такі визначні пролетарські революціонери, як Г. І. Петровський, П. І. Воєводін, Ю. І. Матлахов, А. Я. Булигін та інші. В Катеринославі починали революційну діяльність О. М. Калмикова, М. М. Ессен, С. І. Гопнер та інші відомі революціонери.
Дніпропетровськ
Сторінка 3 з 32
Катеринослава був і публіцист М. Н. Стопановський, співробітник російського демократичного сатиричного журналу «Искра».На початку 40-х років XIX століття антрепренер мандрівної трупи І. Ф. Штейн збудував в Катеринославі на Новодворянській вулиці (нині вул. Дзержинського) дерев'яне приміщення першого міського театру. Пізніше,
У 1838 році в Катеринославі почала виходити перша газета «Екатеринославские губернские ведомости». Значною подією тут було відкриття 8 жовтня 1859 року першої телеграфної станції, яка зв'язала Катеринослав з Петербургом, Москвою, Варшавою, Києвом, Одесою та іншими містами.
Важливі зміни в економічному і культурному розвитку міста відбулися після скасування кріпосного права. Особливо переломними в історії стали 80-і роки XIX століття. 18 травня 1884 року було відкрито для експлуатації двоярусний залізничний міст через Дніпро, збудований за проектом видатного російського інженера М. А. Белелюбського. Через місто пройшла новозбудована Катерининська (тепер Придніпровська) залізниця, яка зв'язала Донбас з залізорудним Кривим Рогом.
Катеринослав почав перетворюватися на значний центр чорної металургії. Одним з перших металургійних підприємств міста був Олександрівський Південно-Російський завод Брянського акціонерного товариства, який став до ладу 10 травня 1887 року. Того ж року на ньому вироблено 316 075 пудів чавуну, в 1890 році виплавлено З 105 843 пуди заліза і 850 839 пудів сталі. У 1889-1892 рр. змішане франко-бельгійське акціонерне товариство російських трубопрокатних заводів Шодуар збудувало в Катеринославі трубопрокатний завод «Шодуар А». Протягом кількох наступних років стали до ладу такі великі промислові підприємства, як трубопрокатний «Шодуар Б», завод Гантке, залізоробний і сталеливарний завод Езау і К° та інші.
Наприкінці XIX століття (1899 рік) на 175 підприємствах Катеринослава працювало 13 793 робітники, з них на Брянському заводі - 7362 чоловіка. Більшість з них прибула з Орловської, Калузької, Смоленської, Тверської й Вітебської губерній. У 1897 році на Брянському заводі працювало 67 проц. росіян, 30 проц. українців, інших національностей - 3 проценти.
Нещадна капіталістична експлуатація, що доповнювалася політичним безправ'ям і національним гнітом, викликала гнівний протест робітників. Начальник катери іюславського губернського жандармського управління в огляді за 1892 рік повідомляв департамент поліції, що на Брянському заводі, «в зв'язку з посиленими робо тами, робітники кілька разів вимагали підвищення плати, але заворушення припинено на початку їх виникнення...». Це був один з перших виступів катеринославських робітників проти свавілля адміністрації підприємств.
У 80-х роках минулого століття в місті діяли окремі народовольські групи - залишки організації «Народна воля». Одну з них очолював солдат місцевого гарнізону Я. О. Сегеда. Група встановила зв'язки з народовольцями Таганрога, які мали конспіративну друкарню. При розгромі цієї групи в Таганрозі і Катеринославі та ліквідації друкарні на початку 1886 року жандарми вилучили 14 пудів шрифту і значну кількість літератури. Іншу групу народовольців у Катеринославі очолював колишній таганрозький робітник А. Л. Карпепко, член «Народної волі» з 1883 року. Протягом 1884- 1886 років Карпенко відвідував Катеринослав, а згодом влаштувався па роботу до головних залізничних майстерень. На відміну від інших місцевих народовольців, очолювана ним група намагалася налагодити зв'язок з робітниками Брянського заводу.
Наприкінці 80-х - на початку 90-х років XIX століття в Катеринославі виникли перші марксистські гуртки. Велику роль в озброєнні робітників революційними ідеями відіграв гурток, організований у 1894 році на Брянському заводі. Був створений гурток і в залізничних майстернях. На лісопильному заводі, в ремісничих майстернях виникли робітничі групи. Активними організаторами марксистських гуртків у місті були професіонали-революціонери П. В. Точиський, Л. М. Сталь (Заславська), Г. Д. Лейтейзен, О. М. Винокуров, К. А. Дубовець-Дубовик та інші. Незабаром для керівництва цими гуртками був створений центр, що налагоджував зв'язки з марксистськими організаціями інших міст.
В останні роки XIX і на початку XX століття в Катеринославі розгорнули активну діяльність заслані сюди в різний час царським урядом видатні революціонери, учні В. І. Леніна - І. В. Бабушкін, І. X. Лалаянц, О. М. Винокуров, М. Г. Цхакая. Завдяки їм передові робітники міста познайомилися з ідеями В. І. Леніна. Згодом з середовища місцевих робітників вийшли такі визначні пролетарські революціонери, як Г. І. Петровський, П. І. Воєводін, Ю. І. Матлахов, А. Я. Булигін та інші. В Катеринославі починали революційну діяльність О. М. Калмикова, М. М. Ессен, С. І. Гопнер та інші відомі революціонери.