Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
досягли 1/4 загальної тривалості робочого часу. Таке становище було і на інших заводах міста. До кожного підприємства оуло прикріплено уповноваженого голови особливої наради по обороні, який стежив за виконанням замовлень військового відомства. Міська дума і міська управа були підвладні воєнному губернаторові.
В цих дуже складних умовах більшовики Катеринослава наприкінці 1914 року організували в Задніпровському районі нелегальну друкарню. Було підготовлено До друку перший номер газети «ЗвеЗда», видано прокламацію, яка закликала пролетарів до боротьби проти війни і самодеряїавства. Це партійне доручення виконали Ч. О. Воронцов і Д. 3. Лебедь. Крім того, в місті було розповсюджено надруковану «Резолюцію чотирьох соціал-демократичних груп про їх ставлення до війни» з ленінською оцінкою причин виникнення світової війни та накресленням шляхів перемоги революції в Росії. Широку кампанію протесту розгорнули більшовики на заводах і фабриках Катеринослава з приводу жорстокої розправи царизму з більшовиками-депутатами IV Державної думи.
Влітку 1915 року керівний склад Катеринославського комітету РСДРП - Е. І. Квірінг, В. К. Аверін, В. І. Каменський - були заарештовані. Але вже восени того ж року більшовики відновили свої керівні органи, встановивши тісний контакт з районами та з партійними комітетами Петрограда, Харкова й інших міст, з ЦК РСДРП.
Восени 1915 року в Катеринославі з вимогою підвищення заробітної плати виступили робітники-залізничники. Особливий комітет надзвичайної охорони при управлінні Катерининської залізниці, обговоривши заходи проти страйкарів, вирішив посилити поліцейську охорону залізниці і на випадок «необхідності» викликати війська. Чимало економічних та політичних страйків відбулося в місті в 1916 та на початку 1917 року. Під впливом більшовиків робітники міста зірвали вибори представника до військово-промислового комітету.
На початку листопада 1916 року відбулася нелегальна більшовицька конференція, в якій взяли участь представники заводських і районних партійних організацій. На конференції були заслухані питання «Інтернаціонал і війна», «Війна і завдання соціал-демократії». Доповідачами в цих питаннях були С. І. Гопнер, що повернулась із-за кордону, та М. В. Копилов, відряджений до Катеринослава ЦК РСДРП. В прийнятій на конференції резолюції засуджувалась війна, ставилось питання про повалення царизму і встановлення демократичної республіки.
Через місяць зібралась загальноміська конференція більшовиків, на якій було обрано новий склад комітету РСДРП. Готуючись до дня пам'яті жертв «Кривавої неділі» - 9 січня 1905 року, комітет випустив листівку, в якій більшовики закликали до солідарності. «Чи не час згадати як слід 1905 рік? Хто ще, крім робітників, Може припинити виготовлення гармат та снарядів і припинити бійню? Хто ще може високо піднести славний прапор російської революції? Поспішайте ж, товариші! Час не чекає!». Закінчувалась листівка закликами: «Геть царя і його уряд!, Геть непотрібну війну!, Хай живе велика російська революція!, Хай живе братерство народів усіх країн!».
На час Лютневої буржуазно-демократичної революції Катеринослав був одним з найбільших промислових та пролетарських центрів України. В місті налічувалося до 50 тис. промислових робітників, зокрема близько 25 тис. металістів, які йшли в передових лавах революційних сил.
Звістка про повалення самодержавства надійшла сюди 2 березня. Місцева влада (канцелярія губернатора, поліція й інші) була повністю паралізована. 4 березня відбулося перше пленарне засідання Катеринославської Ради робітничих депутатів. В ті ж дні в Катеринославі було створено Раду солдатських депутатів, яка в середині травня злилася з Радою робітничих депутатів.
Проте, тут, як і в усій країні, встановилося двовладдя. В Раді робітничих депутатів були переважно представники дрібнобуржуазних партій - меншовики, есери, бундівці та інші угодовці. З 350 мандатів першого складу Ради більшовики мали лише 40. Головою виконкому Ради став меншовик П. Орлов, секретарем - есер Л. Шаляхін. Захопивши керівництво Радою, есеро-меншовики пішли шляхом угоди з буржуазією, з її органами влади - міською думою та створеним уже 3 березня т. зв. Тимчасовим виконавчим комітетом громадських організацій, головою якого став колишній голова земської управи поміщик фон Гесберг.
В тих умовах більшовики розгорнули в місті велику організаторську та політ-роботу, щоб викрити есеро-меншовицьких угодовців, завоювати на свій бік бї,іьіпість народних мас та повести їх шляхом соціалістичної революції. На час виводу з підпілля Катеринославська партійна організація була найчисленнішою на у країні - в ній налічувалося 350 чоловік. У згуртуванні більшовицьких сил
Дніпропетровськ
Сторінка 9 з 32
ників працювати без вихідних днів по 13-16 годин на добу. Старший фабричний інспектор Катеринославської губернії в своєму донесенні від 15 червня 1915 року зазначав, що на заводі Гантке надурочні роботиВ цих дуже складних умовах більшовики Катеринослава наприкінці 1914 року організували в Задніпровському районі нелегальну друкарню. Було підготовлено До друку перший номер газети «ЗвеЗда», видано прокламацію, яка закликала пролетарів до боротьби проти війни і самодеряїавства. Це партійне доручення виконали Ч. О. Воронцов і Д. 3. Лебедь. Крім того, в місті було розповсюджено надруковану «Резолюцію чотирьох соціал-демократичних груп про їх ставлення до війни» з ленінською оцінкою причин виникнення світової війни та накресленням шляхів перемоги революції в Росії. Широку кампанію протесту розгорнули більшовики на заводах і фабриках Катеринослава з приводу жорстокої розправи царизму з більшовиками-депутатами IV Державної думи.
Влітку 1915 року керівний склад Катеринославського комітету РСДРП - Е. І. Квірінг, В. К. Аверін, В. І. Каменський - були заарештовані. Але вже восени того ж року більшовики відновили свої керівні органи, встановивши тісний контакт з районами та з партійними комітетами Петрограда, Харкова й інших міст, з ЦК РСДРП.
Восени 1915 року в Катеринославі з вимогою підвищення заробітної плати виступили робітники-залізничники. Особливий комітет надзвичайної охорони при управлінні Катерининської залізниці, обговоривши заходи проти страйкарів, вирішив посилити поліцейську охорону залізниці і на випадок «необхідності» викликати війська. Чимало економічних та політичних страйків відбулося в місті в 1916 та на початку 1917 року. Під впливом більшовиків робітники міста зірвали вибори представника до військово-промислового комітету.
На початку листопада 1916 року відбулася нелегальна більшовицька конференція, в якій взяли участь представники заводських і районних партійних організацій. На конференції були заслухані питання «Інтернаціонал і війна», «Війна і завдання соціал-демократії». Доповідачами в цих питаннях були С. І. Гопнер, що повернулась із-за кордону, та М. В. Копилов, відряджений до Катеринослава ЦК РСДРП. В прийнятій на конференції резолюції засуджувалась війна, ставилось питання про повалення царизму і встановлення демократичної республіки.
Через місяць зібралась загальноміська конференція більшовиків, на якій було обрано новий склад комітету РСДРП. Готуючись до дня пам'яті жертв «Кривавої неділі» - 9 січня 1905 року, комітет випустив листівку, в якій більшовики закликали до солідарності. «Чи не час згадати як слід 1905 рік? Хто ще, крім робітників, Може припинити виготовлення гармат та снарядів і припинити бійню? Хто ще може високо піднести славний прапор російської революції? Поспішайте ж, товариші! Час не чекає!». Закінчувалась листівка закликами: «Геть царя і його уряд!, Геть непотрібну війну!, Хай живе велика російська революція!, Хай живе братерство народів усіх країн!».
На час Лютневої буржуазно-демократичної революції Катеринослав був одним з найбільших промислових та пролетарських центрів України. В місті налічувалося до 50 тис. промислових робітників, зокрема близько 25 тис. металістів, які йшли в передових лавах революційних сил.
Звістка про повалення самодержавства надійшла сюди 2 березня. Місцева влада (канцелярія губернатора, поліція й інші) була повністю паралізована. 4 березня відбулося перше пленарне засідання Катеринославської Ради робітничих депутатів. В ті ж дні в Катеринославі було створено Раду солдатських депутатів, яка в середині травня злилася з Радою робітничих депутатів.
Проте, тут, як і в усій країні, встановилося двовладдя. В Раді робітничих депутатів були переважно представники дрібнобуржуазних партій - меншовики, есери, бундівці та інші угодовці. З 350 мандатів першого складу Ради більшовики мали лише 40. Головою виконкому Ради став меншовик П. Орлов, секретарем - есер Л. Шаляхін. Захопивши керівництво Радою, есеро-меншовики пішли шляхом угоди з буржуазією, з її органами влади - міською думою та створеним уже 3 березня т. зв. Тимчасовим виконавчим комітетом громадських організацій, головою якого став колишній голова земської управи поміщик фон Гесберг.
В тих умовах більшовики розгорнули в місті велику організаторську та політ-роботу, щоб викрити есеро-меншовицьких угодовців, завоювати на свій бік бї,іьіпість народних мас та повести їх шляхом соціалістичної революції. На час виводу з підпілля Катеринославська партійна організація була найчисленнішою на у країні - в ній налічувалося 350 чоловік. У згуртуванні більшовицьких сил