Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
солдатів. В липні катеринославські більшовики вжили заходів, щоб мобілізувати революційні сили для організації збройної відсічі чорносотенцям, які при прямій підтримці властей готували погром.
Аналізуючи досвід катеринославських більшовиків по практичній підготовці збройного повстання, В. І. Ленін писав у серпні 1905 року: «За прикладом катеринославських і борисоглєбських товаришів повинні піти і підуть в дедалі більш широких розмірах товариші соціал-демократи по всій Росії».
Восени 1905 року наростання революційного руху вилилось у грандіозний всеросійський жовтневий політичний страйк. За закликом більшовиків 10 жовтня в Катеринославі зупинились підприємства. В місті проходили багатотисячні демонстрації і мітинги. Губернські власті намагалися силою зброї придушити страйк. Війська стріляли в робітників, козаки били їх нагаями, рубали шаблями. Вулиці Катеринослава вкрилися барикадами - робітники чинили опір. 13 жовтня робітники влаштували похорон жертв царської сваволі, який перетворився у нову політичну демонстрацію. У зв'язку з цим В. І. Ленін писав: «В Катеринославі будуються барикади і ллється кров».
У дні загальноросійського політичного страйку в Катеринославі, як і в інших великих містах Росії, з ініціативи більшовиків Брянського заводу 17 жовтня виникає Рада робітничих депутатів - нова політична організація робітничого класу. Ядро Ради склали обрані на заводах депутати - брянці, трубники, залізничники. Секретарем Ради було обрано Г. І. Петровського. В грудні 1905 року Рада робітничих депутатів і створений при ній 3 грудня Бойовий страйковий комітет взяли владу до своїх рук. Протягом 18 днів (з 10 до 28 грудня) над робітничими околицями міста-Чечелівкою і Амур-Нижньодніпровськом гордо майорів червоний прапор революції. Та 28 грудня 1905 року вулиці Катеринослава зайняли царські війська, почалася жорстока розправа над робітниками.
Керуючись ленінськими настановами, Катеринославський комітет РСДРП посилював роботу по організації широких мас робітників. Наприкінці 1906 року в Катеринославі налічувалося 24 профспілки, які перебували під впливом соціал-демократів. В організації революційної роботи серед робітників і солдатів велику допомогу більшовикам Катеринослава подавав О. М. Ярославський, який перебував у місті
плітку 1906 року. При активній участі більшовиків Катеринослава продовжувала активно діяти військова організація Катеринославського комітету РСДРП, працювала також молодіжна організація, яку очолював більшовик І. С. Гаевський.
З початку 1907 року знову посилились репресії проти соціал-демократичної організації. Катеринославський комітет РСДРП зазнав тяжких втрат. Зважаючи на гостру потребу в партійних кадрах, до Катеринослава були направлені Л. М. Сталь, одна з перших катеринославських соціал-демократок, і Д. І. Лещенко - працінник легальних більшовицьких газет у Петербурзі. На V з'їзді РСДРП, який підбив підсумки першої російської революції, делегатом від катеринославських більшовиків був Д. І. Лещенко, який повністю підтримав лінію В. І. Леніна, лінію більшовицької партії.
Після поразки революції більшовики міста, як і вся партія, вміло поєднували нелегальну роботу з легальною, зміцнювали свої зв'язки з масами, хо'ча умови для революційної роботи були дуже тяжкими: Катеринослав, його робітничі околиці весі, час перебували в стані надзвичайної або посиленої жандармської охорони. Лише в губернській тюрмі перебувало 1600 політичних в'язнів. Сотні робітників було відправлено на каторгу, профспілки були заборонені.
В умовах терору та поліцейських переслідувань активісти партії вели за собою робітників, рішуче боролися з місцевими ліквідаторами і одзовістами. Вистоявши у жорстокій боротьбі з політичною реакцією та опортунізмом, катеринославські більшовики у всеозброєнні зустріли новий період боротьби, зв'язаний з масовим революційним піднесенням 1910-1914 років.
Бурхливий розвиток промисловості Катеринослава в останнє десятиліття ХІХ та па початку XX століття зумовив швидке зростання його населення. Якщо в 1887 році воно становило 48 100 чол., то в 1897 році - 121 216, а в 1912 році - 218 578 чоловік. За кількістю жителів Катеринослав став четвертим містом на Україні після Одеси, Києва і Харкова.
На економічному розвитку міста дуже позначилось промислове піднесення.
1914 рр. За даними звітів катеринославського губернатора у 1910-1913 рр. кількість фабрично-заводських підприємств міста збільшилась з 255 до 358, вартість промислової продукції цих підприємств - з 41,2 до 74,5 млн. крб. Найбільше зросло в ті роки виробництво чавуну і сталі. Металургійне та
Дніпропетровськ
Сторінка 5 з 32
Керуючись настановами В. І. Леніна, не обмежуючись агітацією, більшовики закликали до збору коштів на озброєння робітників, а пізніше створили збройні загони самооборони і розпочали революційну роботу середАналізуючи досвід катеринославських більшовиків по практичній підготовці збройного повстання, В. І. Ленін писав у серпні 1905 року: «За прикладом катеринославських і борисоглєбських товаришів повинні піти і підуть в дедалі більш широких розмірах товариші соціал-демократи по всій Росії».
Восени 1905 року наростання революційного руху вилилось у грандіозний всеросійський жовтневий політичний страйк. За закликом більшовиків 10 жовтня в Катеринославі зупинились підприємства. В місті проходили багатотисячні демонстрації і мітинги. Губернські власті намагалися силою зброї придушити страйк. Війська стріляли в робітників, козаки били їх нагаями, рубали шаблями. Вулиці Катеринослава вкрилися барикадами - робітники чинили опір. 13 жовтня робітники влаштували похорон жертв царської сваволі, який перетворився у нову політичну демонстрацію. У зв'язку з цим В. І. Ленін писав: «В Катеринославі будуються барикади і ллється кров».
У дні загальноросійського політичного страйку в Катеринославі, як і в інших великих містах Росії, з ініціативи більшовиків Брянського заводу 17 жовтня виникає Рада робітничих депутатів - нова політична організація робітничого класу. Ядро Ради склали обрані на заводах депутати - брянці, трубники, залізничники. Секретарем Ради було обрано Г. І. Петровського. В грудні 1905 року Рада робітничих депутатів і створений при ній 3 грудня Бойовий страйковий комітет взяли владу до своїх рук. Протягом 18 днів (з 10 до 28 грудня) над робітничими околицями міста-Чечелівкою і Амур-Нижньодніпровськом гордо майорів червоний прапор революції. Та 28 грудня 1905 року вулиці Катеринослава зайняли царські війська, почалася жорстока розправа над робітниками.
Керуючись ленінськими настановами, Катеринославський комітет РСДРП посилював роботу по організації широких мас робітників. Наприкінці 1906 року в Катеринославі налічувалося 24 профспілки, які перебували під впливом соціал-демократів. В організації революційної роботи серед робітників і солдатів велику допомогу більшовикам Катеринослава подавав О. М. Ярославський, який перебував у місті
плітку 1906 року. При активній участі більшовиків Катеринослава продовжувала активно діяти військова організація Катеринославського комітету РСДРП, працювала також молодіжна організація, яку очолював більшовик І. С. Гаевський.
З початку 1907 року знову посилились репресії проти соціал-демократичної організації. Катеринославський комітет РСДРП зазнав тяжких втрат. Зважаючи на гостру потребу в партійних кадрах, до Катеринослава були направлені Л. М. Сталь, одна з перших катеринославських соціал-демократок, і Д. І. Лещенко - працінник легальних більшовицьких газет у Петербурзі. На V з'їзді РСДРП, який підбив підсумки першої російської революції, делегатом від катеринославських більшовиків був Д. І. Лещенко, який повністю підтримав лінію В. І. Леніна, лінію більшовицької партії.
Після поразки революції більшовики міста, як і вся партія, вміло поєднували нелегальну роботу з легальною, зміцнювали свої зв'язки з масами, хо'ча умови для революційної роботи були дуже тяжкими: Катеринослав, його робітничі околиці весі, час перебували в стані надзвичайної або посиленої жандармської охорони. Лише в губернській тюрмі перебувало 1600 політичних в'язнів. Сотні робітників було відправлено на каторгу, профспілки були заборонені.
В умовах терору та поліцейських переслідувань активісти партії вели за собою робітників, рішуче боролися з місцевими ліквідаторами і одзовістами. Вистоявши у жорстокій боротьбі з політичною реакцією та опортунізмом, катеринославські більшовики у всеозброєнні зустріли новий період боротьби, зв'язаний з масовим революційним піднесенням 1910-1914 років.
Бурхливий розвиток промисловості Катеринослава в останнє десятиліття ХІХ та па початку XX століття зумовив швидке зростання його населення. Якщо в 1887 році воно становило 48 100 чол., то в 1897 році - 121 216, а в 1912 році - 218 578 чоловік. За кількістю жителів Катеринослав став четвертим містом на Україні після Одеси, Києва і Харкова.
На економічному розвитку міста дуже позначилось промислове піднесення.
1914 рр. За даними звітів катеринославського губернатора у 1910-1913 рр. кількість фабрично-заводських підприємств міста збільшилась з 255 до 358, вартість промислової продукції цих підприємств - з 41,2 до 74,5 млн. крб. Найбільше зросло в ті роки виробництво чавуну і сталі. Металургійне та