Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
підкреслив, що в Катеринославі - на заводах - організація РСДРП діяла і в найтяжчий період столипінської реакції, що тут досить успішною була боротьба проти ліквідаторів, троцькістів та одзовістів.
Редагована В. І. Леніним більшовицька «Рабочая газета», що виходила в Парижі, писала в 1910 році: «Відомо, що Катеринослав по силі й революційності робітничого руху був одним з найвизначніших міст не тільки Півдня, а й усієї Росії». Під час нового пожвавлення робітничого і демократичного руху в країні на промислових підприємствах міста відбувалися страйки, що мали наступальний характер. Влітку 1910 року почався страйк робітників заводу Гантке, який закінчився перемогою страйкарів. В грудні того ж року відбулися нелегальні збори і страйк протесту студентів Вищого гірничого училища проти знущань над політичними в'язнями. Протягом 1911 року в училищі тривав страйк солідарності з страйкуючими студентами Петербурга та інших міст. З весни 1911 року страйковий рух у місті посилюється. Великий страйк було проведено в квітні 1912 року на трубопрокатному заводі «Шодуар А». В ньому взяли участь 2000 робітників. Слідом за ними припинили роботу робітники інших підприємств. В 1913 році 1 травня страйкувало 10 тис. робітників Брянського і трубопрокатного заводів, підприємств Пенцліна і Ельгота.
Великі страйки відбулися на заводах Гантке, Ланге та інших. Робітники відновлювали свої професійні організації, виникли профспілки деревообробників, кравців, металістів.
В листопаді 1912 року робітники Катеринослава під більшовицькими лозунгами провели вибори до IV Державної думи, обравши своїм депутатом робітника-більшовика Г. І. Петровського. В наказі депутату вони вимагали послідовно відстоювати їхні соціальні та політичні права. Водночас в наказі підкреслювалося:«Ми стоїмо за повну свободу національного самовизначення кожної нації і вважаємо, що захисники інтересів робітничого класу зобов'язані найенергійніше боротися проти національного гноблення».
Н тому ж році на заводах міста провадилась кампанія по соціальному страхуванню. Незважаючи на загрози адміністрації, на зборах робітників більшовики викривали справжнє обличчя капіталістів та їх лакеїв - меншовиків, есерів, бундівців. Головою правління лікарняних кас на Брянському заводі робітники обрали більшовика В. К. Аверіна. Робітники міста передплачували близько 1000 прим, газети «Звезда», гаряче вітали вихід у світ «Правды», матеріально підтримуючи її. В роки революційного піднесення в Катеринославі, за неповними даними, відбулося 75 страйків і виступів, у яких взяло участь понад 50 тис. робітників.
З кінця 1913 року катеринославські більшовики встановили листування з членами ЦК ВСДРП Я. М. Свердловим і Ф. І. Голощокіним, які перебували на засланні.
Багато лиха трудящим Катеринослава, як і всієї Росії, завдала імперіалістична війна. Враховуючи антивоєнні настрої робітників, власті вживали надзвичайних заходів. Щоб відвернути революційні виступи в місті. Навколо підприємств стояли посилені наряди солдатів та поліції, а на Брянському заводі наряди поліції були розставлені, навіть у цехах.
Коли почалась військова мобілізація, місцеві власті, виконуючи вказівки уряду, поспішіми забрати до армії в першу чергу найбільш свідомих представників робітничого класу. Вже в липні 1914 року з Брянського заводу до армії взяли 2900 робітників із загальної кількості 10тис. чоловік, причому новобранців гнали на призовні пункти, по дозволяючи навіть попрощатися з сім'ями. У відповідь на це робітники заводу, керовані більшовиками, організували антивоєнну демонстрацію протесту, яка вилилась у сутичку мобілізованих з поліцією, жандармерією та чорносотенцями.
На промислові підприємства міста було прийнято багато нових робітників, в т. ч. жінок і неповнолітніх. Тільки на трубопрокатний завод протягом кількох місяців 1915 року прийшло близько 1500 жінок. Чимало цих не загартованих політично робітників підтримували спочатку меншовиків та есерів.
28 липня 1914 року поліція заарештувала весь склад комітету РСДРП і районних активістів більшовицької організації. На допомогу катеринославським більшовикам прийшли Петербурзький комітет РСДРП і більшовицька фракція IV Думи, за рекомендацією Г. І. Петровського до Катеринослава прибули Е. І. Квірінг, М. М. Глєбов-Авілов, О. К. Воронський та інші партійні працівники. Більшовицька організація міста і заводські партійні комітети були відновлені і зміцнені.
У І915 році уряд запровадив «Положення про обов'язкову для робітників позачергову роботу». Скориставшись ним, власники підприємств примушували робіт
Дніпропетровськ
Сторінка 8 з 32
більшовики міста невтомно відновлювали діяльність підпільних друкарень, поширюючи серед трудящих тисячі революційних відозв та листівок. В своїх замітках на доповіді делегатів Празької конференції В. І. ЛенінРедагована В. І. Леніним більшовицька «Рабочая газета», що виходила в Парижі, писала в 1910 році: «Відомо, що Катеринослав по силі й революційності робітничого руху був одним з найвизначніших міст не тільки Півдня, а й усієї Росії». Під час нового пожвавлення робітничого і демократичного руху в країні на промислових підприємствах міста відбувалися страйки, що мали наступальний характер. Влітку 1910 року почався страйк робітників заводу Гантке, який закінчився перемогою страйкарів. В грудні того ж року відбулися нелегальні збори і страйк протесту студентів Вищого гірничого училища проти знущань над політичними в'язнями. Протягом 1911 року в училищі тривав страйк солідарності з страйкуючими студентами Петербурга та інших міст. З весни 1911 року страйковий рух у місті посилюється. Великий страйк було проведено в квітні 1912 року на трубопрокатному заводі «Шодуар А». В ньому взяли участь 2000 робітників. Слідом за ними припинили роботу робітники інших підприємств. В 1913 році 1 травня страйкувало 10 тис. робітників Брянського і трубопрокатного заводів, підприємств Пенцліна і Ельгота.
Великі страйки відбулися на заводах Гантке, Ланге та інших. Робітники відновлювали свої професійні організації, виникли профспілки деревообробників, кравців, металістів.
В листопаді 1912 року робітники Катеринослава під більшовицькими лозунгами провели вибори до IV Державної думи, обравши своїм депутатом робітника-більшовика Г. І. Петровського. В наказі депутату вони вимагали послідовно відстоювати їхні соціальні та політичні права. Водночас в наказі підкреслювалося:«Ми стоїмо за повну свободу національного самовизначення кожної нації і вважаємо, що захисники інтересів робітничого класу зобов'язані найенергійніше боротися проти національного гноблення».
Н тому ж році на заводах міста провадилась кампанія по соціальному страхуванню. Незважаючи на загрози адміністрації, на зборах робітників більшовики викривали справжнє обличчя капіталістів та їх лакеїв - меншовиків, есерів, бундівців. Головою правління лікарняних кас на Брянському заводі робітники обрали більшовика В. К. Аверіна. Робітники міста передплачували близько 1000 прим, газети «Звезда», гаряче вітали вихід у світ «Правды», матеріально підтримуючи її. В роки революційного піднесення в Катеринославі, за неповними даними, відбулося 75 страйків і виступів, у яких взяло участь понад 50 тис. робітників.
З кінця 1913 року катеринославські більшовики встановили листування з членами ЦК ВСДРП Я. М. Свердловим і Ф. І. Голощокіним, які перебували на засланні.
Багато лиха трудящим Катеринослава, як і всієї Росії, завдала імперіалістична війна. Враховуючи антивоєнні настрої робітників, власті вживали надзвичайних заходів. Щоб відвернути революційні виступи в місті. Навколо підприємств стояли посилені наряди солдатів та поліції, а на Брянському заводі наряди поліції були розставлені, навіть у цехах.
Коли почалась військова мобілізація, місцеві власті, виконуючи вказівки уряду, поспішіми забрати до армії в першу чергу найбільш свідомих представників робітничого класу. Вже в липні 1914 року з Брянського заводу до армії взяли 2900 робітників із загальної кількості 10тис. чоловік, причому новобранців гнали на призовні пункти, по дозволяючи навіть попрощатися з сім'ями. У відповідь на це робітники заводу, керовані більшовиками, організували антивоєнну демонстрацію протесту, яка вилилась у сутичку мобілізованих з поліцією, жандармерією та чорносотенцями.
На промислові підприємства міста було прийнято багато нових робітників, в т. ч. жінок і неповнолітніх. Тільки на трубопрокатний завод протягом кількох місяців 1915 року прийшло близько 1500 жінок. Чимало цих не загартованих політично робітників підтримували спочатку меншовиків та есерів.
28 липня 1914 року поліція заарештувала весь склад комітету РСДРП і районних активістів більшовицької організації. На допомогу катеринославським більшовикам прийшли Петербурзький комітет РСДРП і більшовицька фракція IV Думи, за рекомендацією Г. І. Петровського до Катеринослава прибули Е. І. Квірінг, М. М. Глєбов-Авілов, О. К. Воронський та інші партійні працівники. Більшовицька організація міста і заводські партійні комітети були відновлені і зміцнені.
У І915 році уряд запровадив «Положення про обов'язкову для робітників позачергову роботу». Скориставшись ним, власники підприємств примушували робіт