Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
промислових підприємствах працювало понад 50 тис. робітників. Катеринослав став також великим торговельним центром. Вже в 1910 році товарообіг 1659 торговельних підприємств міста становив 41 млн. крб., вантажообіг залізничної станції - 26 млн. пудів, дніпровської пристані - 13 млн. пудів. Звідси відвантажувалося багато металу і металевих виробів, будівельних матеріалів, борошна. В місто довозилося вугілля, зерно, цукор, текстильні товари та ін.
З метою залучення нових капіталовкладень у промисловість та сільське господарство півдня країни, царський уряд влітку 1910 року влаштував у Катеринославі південно-російську промислову, сільськогосподарську і кустарну виставку. Вона діяла з 1 липня по 10 жовтня і мала 14 відділів: машинобудування, сільське господарство, металургія, залізничний транспорт та інші. На виставці було представлено різноманітну продукцію катеринославських підприємств, а також інших міст країни.
Найважливіші галузі промисловості в Катеринославі були в руках головним чином французьких, бельгійських та німецьких капіталістів. Найбільші трубопрокатні підприємства належали франко-бельгійському акціонерному товариству російських трубопрокатних заводів - братам Шодуар (три підприємства), один трубопрокатний завод - німцю Б. Гантке, засновнику акціонерного товариства металургійних заводів, трубо-залізопрокатний завод - німцю Ланге, сталеливарний завод - Езау і К°. Іноземні капіталісти особливо нещадно експлуатували робітників, одержуючи дуже великі прибутки. За 1910-1913 рр. на 4 найбільших заводах Катеринослава та губернії - Брянському, Нижньодніпровському і 2 катеринославських трубопрокатних - чистий прибуток заводовласників зріс у 2,5-3 рази.
Жорстока капіталістична експлуатація доповнювалась політичним безправ'ям і національним гнітом трудящих.
Представники великої буржуазії, які завпеди мали абсолютну більшість в міському самоврядуванні - фабриканти, землевласники, купці, домовласники - майже не дбали про благоустрій міста. Всіма господарськими питаннями, що стосувалися благоустрою, міських ринків і торгівлі, промисловості та ін., відала управа, яка була виконавчим органом катеринославської думи. Вона підлягала губернаторові і міністрові внутрішніх справ. Незважаючи на швидку забудову міста, розширення його території, навіть у своїй центральній частині воно не було впорядковано. Забруковано було менше половини вулиць і площ. Зовсім невпорядкованими були фабричні селища - Чечелівка, Кайдаки, Амур-Нижньодніпровськ, що виникли на околицях Катеринослава.
Влітку 1897 року в місті було здано в експлуатацію першу трамвайну лінію (то був другий трамвай в Росії після київського), збудовану бельгійським товариством. Пізніше нові трамвайні лінії споруджувались на кошти міської управи. Всі маршрути прокладались осторонь робітничих районів. Тільки центральні квартали міста обслуговувались водопровідною сіткою. Каналізації зовсім не було, її почали будувати 1914 року. В місті було 846 електричних ліхтарів, які освітлювали в основному центральні райони.
У 1913 році на 220 тис. населення в місті було лише 11 лікарень на 827 місць, 23 приймальні покої, 28 аптек. Лікарів працювало 196, акушерок і повивальних бабок - 120, фельдшерів - 163. Широку популярність серед трудящих мав молодий армійський лікар І. В. Лешко-Попель (1860-1903 рр.), який по-справжньому розумів свій громадський обов'язок перед народом, жив його турботами, намагаючись полегшити тяжке становище бідняків.
Самодержавство робило все можливе, щоб затримати розвиток освіти та культури народних мас і зокрема населення національних окраїн. Всіляко урізувались витрати на народну освіту. У 1897 році, за даними першого загального перепису Російської імперії, лише 54,8 проц. населення міста було письменним. На початок XX століття тут було 65 початкових та ЗО середніх шкіл.
Викликана бурхливим розвитком гірничорудної, металургійної і металообробної промисловості потреба у висококваліфікованих кадрах спричинила відкриття 30 вересня (12 жовтня) 1899 року в Катеринославі Вищого гірничого училища. Для занять студентів міська управа спочатку надала приміщення колишнього Потьомкінського палацу, пізніше (в 1903 році) за проектом відомого архітектора О. М. Бекетова побудовано постійне приміщення. В перший рік навчання до училища прийняли 77 чоловік.
У 1912 році Вище гірниче училище перетворене на гірничий інститут, який став не лише провідною кузнею кадрів інженерів-металургів та гірників на півдні країни, а й центром науково-технічної думки, справжньою виробничою школою у цій галузі. Тут викладали відомі вчені О. М. Терпигорєв, М. М. Протодьяконов, Л. Д. Шевяков, М. М. Федоров, М. Й. Лебедєв, О. М. Динник, М. О. Павлов, Л. М.
Дніпропетровськ
Сторінка 6 з 32
металообробне виробництва давали дві третини промислової продукції міста. Значного розвитку набула борошномельна промисловість. Великі парові млини переробляли на рік до 10 млн. пудів зерна. На З метою залучення нових капіталовкладень у промисловість та сільське господарство півдня країни, царський уряд влітку 1910 року влаштував у Катеринославі південно-російську промислову, сільськогосподарську і кустарну виставку. Вона діяла з 1 липня по 10 жовтня і мала 14 відділів: машинобудування, сільське господарство, металургія, залізничний транспорт та інші. На виставці було представлено різноманітну продукцію катеринославських підприємств, а також інших міст країни.
Найважливіші галузі промисловості в Катеринославі були в руках головним чином французьких, бельгійських та німецьких капіталістів. Найбільші трубопрокатні підприємства належали франко-бельгійському акціонерному товариству російських трубопрокатних заводів - братам Шодуар (три підприємства), один трубопрокатний завод - німцю Б. Гантке, засновнику акціонерного товариства металургійних заводів, трубо-залізопрокатний завод - німцю Ланге, сталеливарний завод - Езау і К°. Іноземні капіталісти особливо нещадно експлуатували робітників, одержуючи дуже великі прибутки. За 1910-1913 рр. на 4 найбільших заводах Катеринослава та губернії - Брянському, Нижньодніпровському і 2 катеринославських трубопрокатних - чистий прибуток заводовласників зріс у 2,5-3 рази.
Жорстока капіталістична експлуатація доповнювалась політичним безправ'ям і національним гнітом трудящих.
Представники великої буржуазії, які завпеди мали абсолютну більшість в міському самоврядуванні - фабриканти, землевласники, купці, домовласники - майже не дбали про благоустрій міста. Всіма господарськими питаннями, що стосувалися благоустрою, міських ринків і торгівлі, промисловості та ін., відала управа, яка була виконавчим органом катеринославської думи. Вона підлягала губернаторові і міністрові внутрішніх справ. Незважаючи на швидку забудову міста, розширення його території, навіть у своїй центральній частині воно не було впорядковано. Забруковано було менше половини вулиць і площ. Зовсім невпорядкованими були фабричні селища - Чечелівка, Кайдаки, Амур-Нижньодніпровськ, що виникли на околицях Катеринослава.
Влітку 1897 року в місті було здано в експлуатацію першу трамвайну лінію (то був другий трамвай в Росії після київського), збудовану бельгійським товариством. Пізніше нові трамвайні лінії споруджувались на кошти міської управи. Всі маршрути прокладались осторонь робітничих районів. Тільки центральні квартали міста обслуговувались водопровідною сіткою. Каналізації зовсім не було, її почали будувати 1914 року. В місті було 846 електричних ліхтарів, які освітлювали в основному центральні райони.
У 1913 році на 220 тис. населення в місті було лише 11 лікарень на 827 місць, 23 приймальні покої, 28 аптек. Лікарів працювало 196, акушерок і повивальних бабок - 120, фельдшерів - 163. Широку популярність серед трудящих мав молодий армійський лікар І. В. Лешко-Попель (1860-1903 рр.), який по-справжньому розумів свій громадський обов'язок перед народом, жив його турботами, намагаючись полегшити тяжке становище бідняків.
Самодержавство робило все можливе, щоб затримати розвиток освіти та культури народних мас і зокрема населення національних окраїн. Всіляко урізувались витрати на народну освіту. У 1897 році, за даними першого загального перепису Російської імперії, лише 54,8 проц. населення міста було письменним. На початок XX століття тут було 65 початкових та ЗО середніх шкіл.
Викликана бурхливим розвитком гірничорудної, металургійної і металообробної промисловості потреба у висококваліфікованих кадрах спричинила відкриття 30 вересня (12 жовтня) 1899 року в Катеринославі Вищого гірничого училища. Для занять студентів міська управа спочатку надала приміщення колишнього Потьомкінського палацу, пізніше (в 1903 році) за проектом відомого архітектора О. М. Бекетова побудовано постійне приміщення. В перший рік навчання до училища прийняли 77 чоловік.
У 1912 році Вище гірниче училище перетворене на гірничий інститут, який став не лише провідною кузнею кадрів інженерів-металургів та гірників на півдні країни, а й центром науково-технічної думки, справжньою виробничою школою у цій галузі. Тут викладали відомі вчені О. М. Терпигорєв, М. М. Протодьяконов, Л. Д. Шевяков, М. М. Федоров, М. Й. Лебедєв, О. М. Динник, М. О. Павлов, Л. М.