Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
цілими селами селяни вирушали на південь. Вони складали своє убоге майно на вози, а папські маєтки підпалювали. До них приєднувалися кріпаки Полтавщини і Херсонщини. Війська, послані проти шукачів волі, зустріли одчайдушний опір. Стихійний рух селян був жорстоко придушений, але причини, що його породжували, не були усунуті.
Великі зрушення в соціально-економічному житті краю, що сталися наприкінці XVIII та в першій половині XIX століття, не могли не позначитися на розвитку культури та громадсько-політичної думки, що пробуджувалася для боротьби проти царизму і кріпацтва.
Деякі досягнення в розвитку культури на Катеринославщині в період феодалізму пов'язані насамперед з розвитком запорізького козацтва. Майже в усіх церковних парафіях па Запоріжжі були загальноосвітні школи. Понад 50 років діяла школа при Самарському Пустинно-Миколаївському монастирі, де навчалось від 50 до 90 юнаків. При Січі діяла школа вокальної музики, яка готувала не лише церковних співаків, а й кобзарів. У 1770 році цю школу переведено до слободи Орлівщшш(тепер Новомосковського району). В останнє десятиліття XVIII століття її керівником був талановитий музикант і співак Михайло Казма.
Високого розвитку набула на Запоріжжі народна творчість. В історичних думах і піснях народні маси висловлювали палку любов до рідної землі, славили її захис ників, оспівували подвиги козацтва в боротьбі проти турецько-татарської поволі та панування польської шляхти.
Збагатило козацтво й інші галузі культури українського народу. В свій час невтомною працею Д. І. Яворницького в Дніпропетровському історичному музеї була зібрана велика колекція предметів культури і побуту, що належали запорізьким козакам. Особливу увагу привертає витонченість різьби, складність скульптурних композицій в оздобленні запорізьких люльок та порохівниць, деталей житлової архітектури - сволоків, одвірків, дверей, віконниць. Одним із найвидатніших представників українського прогресивного мистецтва другої половини XVIII сто
ліття на Запоріжжі був екульптор-різьбяр С. 3. Шалматов. До нашого часу зберігся в Новомосковську чудовий пам'ятник української національної архітектури - Троїцький собор. Побудував його у 1775-1781 рр. видатний запорізький народний архітектор Яким Погрібняк.
З культурою Запорізької Січі тісно пов'язаний петриківський орнамент, який розвивався у вигляді стінопису та оздоблення речей хатнього вжитку. З покоління в покоління передавались традиції розпису, самобутнього, переважно рослинного, орнаменту. Із петриківських селян виділилася група напівпрофесіональних майстрів, які розписували не тільки інтер'єри хат, а й скрині, народні музичні інструменти, сани, віялки.
Напередодні реформи 1861 року основними галузями господарства в губернії були землеробство, зокрема зернове господарство, та тваринництво (вівчарство). Із загальної площі придатної землі в губернії в 5 245 890 десятин більш як половина - 3 099 700 десятин- належала поміщикам. На той час тут з 1 042 681 чол. загальної кількості населення поміщицьких селян було 328530, тобто 31,5 проц. Майже всі вони (99,8 проц.) відбували панщину, зазнаючи найтяжчої феодальної експлуатації. 470 поміщицьким господарствам губернії (з 2443) належало більш як по 100 селянських ревізьких душ. Державні селяни - 427 900 чоловік - становили майже 42 проц. усієї кількості населення. Крім того, у Катеринославському, Олександрівському та Новомосковському повітах налічувалося 23 тис. німецьких колоністів.
До 1861 року середній земельний наділ поміщицьких селян становив у губернії 2,8 десятини, внаслідок реформи його було зменшено до 2 десятин на ревізьку душу. Поміщики відібрали у селян 129 503 десятини землі - тобто 33,6 проц. їх дореформеного землекористування. Одержавши всього 255 503 десятини гіршої землі, колишні кріпаки повинні були викупити у поміщиків цю землю в середньому по 49 крб. 20 коп. за десятину. Загальна сума викупних платежів становила 12 573 266 карбованців, що майже уп'ятеро перевищувало ринкову вартість землі.
Почалися масові виступи проти поміщиків: в 1861 - 1870 рр. відбулося 88 заворушень, які охопили 186 сіл з населенням 86 597 чоловік. У багатьох селах вони нещадно придушувалися військами.
У 1866 році основні положення реформи 1861 року були поширені і на державних селян. Зберігши за собою земельні наділи, вони платили тепер за них викупні платежі державі. Порівняно з поміщицькими державні селяни
Дніпропетровська область
Сторінка 5 з 31
Особливо посилився селянський рух у губернії в середині XIX століття. Тільки за 1852-1855 рр. тут відбулось 6 великих виступів селян, які були придушені з допомогою військ. Навесні 1856 року з маєтку верхньодніпровської поміщиці Богацької втекло 19 чоловік. Це був початок масової втечі кріпаків. В селах губернії поширилась чутка, нібито в Криму дають землю і волю. Спочатку невеликими групами, а потім Великі зрушення в соціально-економічному житті краю, що сталися наприкінці XVIII та в першій половині XIX століття, не могли не позначитися на розвитку культури та громадсько-політичної думки, що пробуджувалася для боротьби проти царизму і кріпацтва.
Деякі досягнення в розвитку культури на Катеринославщині в період феодалізму пов'язані насамперед з розвитком запорізького козацтва. Майже в усіх церковних парафіях па Запоріжжі були загальноосвітні школи. Понад 50 років діяла школа при Самарському Пустинно-Миколаївському монастирі, де навчалось від 50 до 90 юнаків. При Січі діяла школа вокальної музики, яка готувала не лише церковних співаків, а й кобзарів. У 1770 році цю школу переведено до слободи Орлівщшш(тепер Новомосковського району). В останнє десятиліття XVIII століття її керівником був талановитий музикант і співак Михайло Казма.
Високого розвитку набула на Запоріжжі народна творчість. В історичних думах і піснях народні маси висловлювали палку любов до рідної землі, славили її захис ників, оспівували подвиги козацтва в боротьбі проти турецько-татарської поволі та панування польської шляхти.
Збагатило козацтво й інші галузі культури українського народу. В свій час невтомною працею Д. І. Яворницького в Дніпропетровському історичному музеї була зібрана велика колекція предметів культури і побуту, що належали запорізьким козакам. Особливу увагу привертає витонченість різьби, складність скульптурних композицій в оздобленні запорізьких люльок та порохівниць, деталей житлової архітектури - сволоків, одвірків, дверей, віконниць. Одним із найвидатніших представників українського прогресивного мистецтва другої половини XVIII сто
ліття на Запоріжжі був екульптор-різьбяр С. 3. Шалматов. До нашого часу зберігся в Новомосковську чудовий пам'ятник української національної архітектури - Троїцький собор. Побудував його у 1775-1781 рр. видатний запорізький народний архітектор Яким Погрібняк.
З культурою Запорізької Січі тісно пов'язаний петриківський орнамент, який розвивався у вигляді стінопису та оздоблення речей хатнього вжитку. З покоління в покоління передавались традиції розпису, самобутнього, переважно рослинного, орнаменту. Із петриківських селян виділилася група напівпрофесіональних майстрів, які розписували не тільки інтер'єри хат, а й скрині, народні музичні інструменти, сани, віялки.
Напередодні реформи 1861 року основними галузями господарства в губернії були землеробство, зокрема зернове господарство, та тваринництво (вівчарство). Із загальної площі придатної землі в губернії в 5 245 890 десятин більш як половина - 3 099 700 десятин- належала поміщикам. На той час тут з 1 042 681 чол. загальної кількості населення поміщицьких селян було 328530, тобто 31,5 проц. Майже всі вони (99,8 проц.) відбували панщину, зазнаючи найтяжчої феодальної експлуатації. 470 поміщицьким господарствам губернії (з 2443) належало більш як по 100 селянських ревізьких душ. Державні селяни - 427 900 чоловік - становили майже 42 проц. усієї кількості населення. Крім того, у Катеринославському, Олександрівському та Новомосковському повітах налічувалося 23 тис. німецьких колоністів.
До 1861 року середній земельний наділ поміщицьких селян становив у губернії 2,8 десятини, внаслідок реформи його було зменшено до 2 десятин на ревізьку душу. Поміщики відібрали у селян 129 503 десятини землі - тобто 33,6 проц. їх дореформеного землекористування. Одержавши всього 255 503 десятини гіршої землі, колишні кріпаки повинні були викупити у поміщиків цю землю в середньому по 49 крб. 20 коп. за десятину. Загальна сума викупних платежів становила 12 573 266 карбованців, що майже уп'ятеро перевищувало ринкову вартість землі.
Почалися масові виступи проти поміщиків: в 1861 - 1870 рр. відбулося 88 заворушень, які охопили 186 сіл з населенням 86 597 чоловік. У багатьох селах вони нещадно придушувалися військами.
У 1866 році основні положення реформи 1861 року були поширені і на державних селян. Зберігши за собою земельні наділи, вони платили тепер за них викупні платежі державі. Порівняно з поміщицькими державні селяни