Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Становище робітничого класу губернії, як і всієї країни, було дуже тяжким. Робочий день тривав 14-16 годин на добу. Тягар жорстокої експлуатації посилювався знущанням з боку хазяїв і адміністрації, повним
політичним безправ'ям, важкими житловими умовами. Робітники не мирилися з таким становищем і піднімалися на боротьбу за свої права.
Катеринославська губернія незабаром стає центром страйкового руху робітничого класу України. З 408 страйків і заворушень, які сталися протягом 1866- 1899 років в дев'яти губерніях України, на Катеринославську губернію припадало 180 (більш як 44 проц. загальної їх кількості). Особливо посилився страйковий рух в губернії наприкінці XIX століття. Так, тільки з 1895 по 1899 рік тут відбулося 118 страйків, якими було охоплено 93 516 робітників.
Па груші масової боротьби робітників і поширення марксизму розвивався . соціал-демократичний рух. Велику ролі» у цьому відіграли професіональні революціонери, які або були вислані властями до Катеринослава під нагляд поліції, або приїжджали сюди за вказівкою В. І. Леніна.
Протягом 1896-1897 рр. в Катеринославі та інших промислових центрах губернії була -створена мережа революційних гуртків і груп. У грудні 1897 року І. В. Бабушкін, І. X. Лалаянц та інші, за прикладом петербурзького «Союзу боротьби за визволення робітничого класу», об'єднали їх в «Союз боротьби за визволення робітничого класу», який підтримував зв'язки з революційними організаціями Петербурга, Москви, Києва, Мінська. Роль катеринославського «Союзу боротьби» в соціал-демократичному русі країни ставала чимдалі помітнішою.
Наприкінці XIX - на початку XX століття капіталізм у царській Росії переріс в імперіалізм, однією з найхарактерніших рис якого була концентрація виробництва і капіталу. Катеринославська губернія займала перше місце на Україні щодо концентрації промисловості. На 1 січня 1900 року тут діяло 8 металургійних заводів-велетнів, на яких працювало понад 35,5 тис. робітників. Зростала прірва між працею і капіталом. Обстановка в'країні особливо загострилась у зв'язку з кризою 1900-1903 рр.
Велику роль в організації робітничого класу і його ідейному вихованні відіграла ленінська «Искра». Влітку 1901 року з допомогою «Искра» та її агентів - В. А, Шелгунова та Є. М. Адамович - був сформований марксистський склад Катеринославського комітету. Зростали ряди соціал-демократичпих організацій: у 1902 році оформились організації в Кривому Розі, на Дніпровському заводі в Кам'янському, в 1903 році - в Павлограді, на станції Довгшщеве.
В. І. Ленін, піклуючись про перемогу революційного напряму в місцевих організаціях РСДРП, в листі до членів ЦК восени 1903 року писав, що «треба звернути особливу увагу па Харків, Катеринослав і Ростов».
Після II з'їзду РСДРП катеринославська організація стала більшовицькою. Під її проводом робітники Катеринославщини вписали яскраву сторінку в історію революції 1905-1907 років. Масові робітничі страйки відбулися в губернії вже в січні-лютому 1905 року. В Катеринославі 10 жовтня почався страйк залізничників, до яких приєдналися робітники промислових підприємств, а потім службовці, студенти Вищого гірничого училища, учні середніх учбових закладів. Незабаром загальний страйк охопив усю губернію. В ході жовтневого страйку в губернії, як і в усій країні, виникли Ради робітничих депутатів, перетворені більшовиками на органи збройного повстання проти самодержавства.
Під час грудневого повстання 1905 року, сигнал до якого подав пролетаріат Москви, Катеритіослаищипа стала одним з основних вогнищ збройної боротьби на Україні. Вранці 8 грудня в Катеринославі почався загальний політичний страйк, для керівництва яким з ініціативи більшовиків був створений «Бойовий страйковий комітет міста Катеринослава і Катеринославської губернії» (БСК). Рада робітничих депутатів і БСК стали фактичними господарями міста і діяли як революційні органи влади. Свої постанови і повідомлення БСК друкував у спеціальних «Бюлетенях».
Влада Катеринославської Ради почала поширюватись на всю губернію. Збройне повстання відбулося на Катери шиїськ іи зал ізниці, яка протягом двох тижнів перебувала в руках робітників.
Сталися також заворушення в катеринославському гарнізоні. В листопаді 1905 року козача півсотня Донського полку відмовилась їхати в Новомосковськ для «підтримання порядку», а «нижчі чини» Бердянського полку - у Верхньодніпровськ. У Феодосійському і Бердянському полках відбувалися безперервні мітинги, солдати ухвалили резолюцію: «Не піднімати зброї проти своїх товаришів - робітників, які оголосили страйк».
За розмахом страйкової боротьби Катеринославська губернія в 1905-1907 рр. посідала перше місце на Україні. Тільки на підприємствах, підпорядкованих на
Дніпропетровська область
Сторінка 7 з 31
і вихідців з інших українських та російських губерній. Найбільшими пролетарськими центрами придніпровської частини губернії до кінця XIX століття були Катеринослав, Кривий Ріг, Кам'янське.Становище робітничого класу губернії, як і всієї країни, було дуже тяжким. Робочий день тривав 14-16 годин на добу. Тягар жорстокої експлуатації посилювався знущанням з боку хазяїв і адміністрації, повним
Катеринославська губернія незабаром стає центром страйкового руху робітничого класу України. З 408 страйків і заворушень, які сталися протягом 1866- 1899 років в дев'яти губерніях України, на Катеринославську губернію припадало 180 (більш як 44 проц. загальної їх кількості). Особливо посилився страйковий рух в губернії наприкінці XIX століття. Так, тільки з 1895 по 1899 рік тут відбулося 118 страйків, якими було охоплено 93 516 робітників.
Па груші масової боротьби робітників і поширення марксизму розвивався . соціал-демократичний рух. Велику ролі» у цьому відіграли професіональні революціонери, які або були вислані властями до Катеринослава під нагляд поліції, або приїжджали сюди за вказівкою В. І. Леніна.
Протягом 1896-1897 рр. в Катеринославі та інших промислових центрах губернії була -створена мережа революційних гуртків і груп. У грудні 1897 року І. В. Бабушкін, І. X. Лалаянц та інші, за прикладом петербурзького «Союзу боротьби за визволення робітничого класу», об'єднали їх в «Союз боротьби за визволення робітничого класу», який підтримував зв'язки з революційними організаціями Петербурга, Москви, Києва, Мінська. Роль катеринославського «Союзу боротьби» в соціал-демократичному русі країни ставала чимдалі помітнішою.
Наприкінці XIX - на початку XX століття капіталізм у царській Росії переріс в імперіалізм, однією з найхарактерніших рис якого була концентрація виробництва і капіталу. Катеринославська губернія займала перше місце на Україні щодо концентрації промисловості. На 1 січня 1900 року тут діяло 8 металургійних заводів-велетнів, на яких працювало понад 35,5 тис. робітників. Зростала прірва між працею і капіталом. Обстановка в'країні особливо загострилась у зв'язку з кризою 1900-1903 рр.
Велику роль в організації робітничого класу і його ідейному вихованні відіграла ленінська «Искра». Влітку 1901 року з допомогою «Искра» та її агентів - В. А, Шелгунова та Є. М. Адамович - був сформований марксистський склад Катеринославського комітету. Зростали ряди соціал-демократичпих організацій: у 1902 році оформились організації в Кривому Розі, на Дніпровському заводі в Кам'янському, в 1903 році - в Павлограді, на станції Довгшщеве.
В. І. Ленін, піклуючись про перемогу революційного напряму в місцевих організаціях РСДРП, в листі до членів ЦК восени 1903 року писав, що «треба звернути особливу увагу па Харків, Катеринослав і Ростов».
Після II з'їзду РСДРП катеринославська організація стала більшовицькою. Під її проводом робітники Катеринославщини вписали яскраву сторінку в історію революції 1905-1907 років. Масові робітничі страйки відбулися в губернії вже в січні-лютому 1905 року. В Катеринославі 10 жовтня почався страйк залізничників, до яких приєдналися робітники промислових підприємств, а потім службовці, студенти Вищого гірничого училища, учні середніх учбових закладів. Незабаром загальний страйк охопив усю губернію. В ході жовтневого страйку в губернії, як і в усій країні, виникли Ради робітничих депутатів, перетворені більшовиками на органи збройного повстання проти самодержавства.
Під час грудневого повстання 1905 року, сигнал до якого подав пролетаріат Москви, Катеритіослаищипа стала одним з основних вогнищ збройної боротьби на Україні. Вранці 8 грудня в Катеринославі почався загальний політичний страйк, для керівництва яким з ініціативи більшовиків був створений «Бойовий страйковий комітет міста Катеринослава і Катеринославської губернії» (БСК). Рада робітничих депутатів і БСК стали фактичними господарями міста і діяли як революційні органи влади. Свої постанови і повідомлення БСК друкував у спеціальних «Бюлетенях».
Влада Катеринославської Ради почала поширюватись на всю губернію. Збройне повстання відбулося на Катери шиїськ іи зал ізниці, яка протягом двох тижнів перебувала в руках робітників.
Сталися також заворушення в катеринославському гарнізоні. В листопаді 1905 року козача півсотня Донського полку відмовилась їхати в Новомосковськ для «підтримання порядку», а «нижчі чини» Бердянського полку - у Верхньодніпровськ. У Феодосійському і Бердянському полках відбувалися безперервні мітинги, солдати ухвалили резолюцію: «Не піднімати зброї проти своїх товаришів - робітників, які оголосили страйк».
За розмахом страйкової боротьби Катеринославська губернія в 1905-1907 рр. посідала перше місце на Україні. Тільки на підприємствах, підпорядкованих на