Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
унікальна колекція матеріальних пам'яток Запоріжжя.
В 1901 році передові вчені створили Катеринославське наукове товариство, яке ставило собі за мету «стежити за успіхами науки і сприяти поширенню в народі знань». При товаристві працювала художня комісія, навколо якої групувалися місцеві художники. В умовах занепаду буржуазного мистецтва і поширення формалістичних течій передова громадськість Катеринославщини підтримувала прогресивні ідеї свого часу. Насамперед це стосується творчості місцевих літераторів та художників: В. О. Кандаурова, М. Л. Кузьменка, Г. І. Богрова, М. Ф. Комарова.
Наприкінці XIX та на початку XX століття в губернії працювали талановиті митці образотворчого мистецтва, які послідовно обстоювали прогресивні погляди: в Катеринославі - О. Лукашевич, П. Окулов, В. Коренєв; у Павлограді - М. Сапожников, Б. Смириов; у Нікополі - М. Таран, Д. Поденко. Вони організували кілька виставок творів місцевих художників та видатних діячів російського реалістичного мистецтва - А. Архипова, К. Богаєвського, В. Васнецова, І. Грабаря, М. Касаткіна, В. Сєрова, К. Юона та ін. З Катеринославщиною пов'язана діяльність визначних архітекторів - О. М. Бекетова, О. Л. Красносельського, Л. В. Руднева, П. П. Фетисова та ін.
До 1917 року в губернії не було постійних театральних колективів. Однак сюди приїздили театральні трупи та прославлені митці сцени - В. Ф. Коміссаржевська, О. І. Южин, М. К. Заньковецька, М. Л. Кропивницький, М. К. Садовський, співаки Ф. І. Шаляпін, Л. В. Собінов, композитор і піаніст А. С. Аренський та інші. Свою артистичну діяльність починали тут і видатні українські радянські актори Г. В. Маринич, Д. О. Дударев, К. П. Кошевський, які народилися на Катеринославщині.
Все більше збагачувалась революційними ідеями народна творчість. Багато листівок з текстами революційних пісень було видано Катеринославським комітетом РСДРП. Робітнича пісня «Прочь с дороги, мир отживший» була вміщена катеринославськими більшовиками в «Летучем листке» у вересні 1902. року. Її не раз співали на демонстраціях робітники Катеринославщини. Більшовицькі ідеї несла в маси і робітнича поезія. Дальшого розвитку набуло народне образотворче мистецтво. Настінним розписом особливо славилися села Петриківка, Царичанка, Миінурин Ріг. На території майже всієї Катеринославщини було поширене вишивання. В Магдалинівській волості розвивалося килимарство; майстерним різьбленням
славилися села Волоське, Мишурин Ріг. В селах були поширені також художня обробка металу, ювелірне карбування (Богуслав, Вербки, Вас плівка, В'язівка та ін.), гончарство (Таромське, Рудька, Васильківка, Любимівка, Чаплі) тощо.
Досягнення в розвитку культури, діяльність прогресивної інтелігенції, яка дедалі активніше икл ючалася в політичне життя, значною мірою сприяли становленню революційної свідомості трудящих.
Величезну роль у робітничому русі в губернії відіграла більшовицька газета «Правда». За 1912-1914 рр. в ній було надруковано більше 250 кореспонденцій з губернії. В 1914 році на Катеринославщині налічувалося 795 передплатників «Правдьі» (за їх кількістю губернія займала перше місце на Україні).
ІЗ роки нового революційного піднесення в губернії сталися значні виступи робітничого класу. Вже у 1910 році страйкували робітники Дніпровського заводу в Кам'янському, механічного й ливарного заводів у Павлограді, гірники рудника «Кариаватка». В 1912 році у страйках брали участь 1,2 тис. робітників заводу Гантке та інших підприємств Катеринослава. Посилені репресії та арешти зірвали загальний політичний страйк, який готували більшовики міста у відповідь на Ленський розстріл. Активну участь брали трудящі губернії у виборах робітничого депутата до IV Державної думи.
Перша світова імперіалістична війна, відірвавши від продуктивної праці, тисячі людей, вкрай розорила господарство губернії. Катастрофічно падала продуктивність металургійних заводів. Так, у Катеринославі і Кам'янському на кінець 1916 року більшість підприємств працювала на 50 проц. своєї потужності. На місце кваліфікованих робітників, мобілізованих до армії, на підприємства прийшли жінки, підлітки, військовополонені. На кінець 1916 року вони становили на Дніпровському заводі 49, проц., а на Брянському - 48 проц. загальної кількості робітників. Робітники змушені були працювати по 13-16 годин на добу без вихідних днів, їх реальна зарплата знизилась у 3-4 рази. За рахунок трудящих збагачувалася буржуазія. Так, власники Дніпровського заводу за два роки війни
Дніпропетровська область
Сторінка 9 з 31
Значний слід у розвитку української науки і культури цього періоду залишив Д. І. Яворницький. Він збагатив своїми працями історію, археологію, етнографію, мовознавство і літературу. Йому належать особливо цінні дослідження з історії Запорізької Січі, якій вчений присвятив більшість своїх наукових праць. Дуже багато зробив Д. І. Яворницький для розвитку Катеринославського історико-археологічного музею, де була створенаВ 1901 році передові вчені створили Катеринославське наукове товариство, яке ставило собі за мету «стежити за успіхами науки і сприяти поширенню в народі знань». При товаристві працювала художня комісія, навколо якої групувалися місцеві художники. В умовах занепаду буржуазного мистецтва і поширення формалістичних течій передова громадськість Катеринославщини підтримувала прогресивні ідеї свого часу. Насамперед це стосується творчості місцевих літераторів та художників: В. О. Кандаурова, М. Л. Кузьменка, Г. І. Богрова, М. Ф. Комарова.
Наприкінці XIX та на початку XX століття в губернії працювали талановиті митці образотворчого мистецтва, які послідовно обстоювали прогресивні погляди: в Катеринославі - О. Лукашевич, П. Окулов, В. Коренєв; у Павлограді - М. Сапожников, Б. Смириов; у Нікополі - М. Таран, Д. Поденко. Вони організували кілька виставок творів місцевих художників та видатних діячів російського реалістичного мистецтва - А. Архипова, К. Богаєвського, В. Васнецова, І. Грабаря, М. Касаткіна, В. Сєрова, К. Юона та ін. З Катеринославщиною пов'язана діяльність визначних архітекторів - О. М. Бекетова, О. Л. Красносельського, Л. В. Руднева, П. П. Фетисова та ін.
До 1917 року в губернії не було постійних театральних колективів. Однак сюди приїздили театральні трупи та прославлені митці сцени - В. Ф. Коміссаржевська, О. І. Южин, М. К. Заньковецька, М. Л. Кропивницький, М. К. Садовський, співаки Ф. І. Шаляпін, Л. В. Собінов, композитор і піаніст А. С. Аренський та інші. Свою артистичну діяльність починали тут і видатні українські радянські актори Г. В. Маринич, Д. О. Дударев, К. П. Кошевський, які народилися на Катеринославщині.
Все більше збагачувалась революційними ідеями народна творчість. Багато листівок з текстами революційних пісень було видано Катеринославським комітетом РСДРП. Робітнича пісня «Прочь с дороги, мир отживший» була вміщена катеринославськими більшовиками в «Летучем листке» у вересні 1902. року. Її не раз співали на демонстраціях робітники Катеринославщини. Більшовицькі ідеї несла в маси і робітнича поезія. Дальшого розвитку набуло народне образотворче мистецтво. Настінним розписом особливо славилися села Петриківка, Царичанка, Миінурин Ріг. На території майже всієї Катеринославщини було поширене вишивання. В Магдалинівській волості розвивалося килимарство; майстерним різьбленням
славилися села Волоське, Мишурин Ріг. В селах були поширені також художня обробка металу, ювелірне карбування (Богуслав, Вербки, Вас плівка, В'язівка та ін.), гончарство (Таромське, Рудька, Васильківка, Любимівка, Чаплі) тощо.
Досягнення в розвитку культури, діяльність прогресивної інтелігенції, яка дедалі активніше икл ючалася в політичне життя, значною мірою сприяли становленню революційної свідомості трудящих.
Величезну роль у робітничому русі в губернії відіграла більшовицька газета «Правда». За 1912-1914 рр. в ній було надруковано більше 250 кореспонденцій з губернії. В 1914 році на Катеринославщині налічувалося 795 передплатників «Правдьі» (за їх кількістю губернія займала перше місце на Україні).
ІЗ роки нового революційного піднесення в губернії сталися значні виступи робітничого класу. Вже у 1910 році страйкували робітники Дніпровського заводу в Кам'янському, механічного й ливарного заводів у Павлограді, гірники рудника «Кариаватка». В 1912 році у страйках брали участь 1,2 тис. робітників заводу Гантке та інших підприємств Катеринослава. Посилені репресії та арешти зірвали загальний політичний страйк, який готували більшовики міста у відповідь на Ленський розстріл. Активну участь брали трудящі губернії у виборах робітничого депутата до IV Державної думи.
Перша світова імперіалістична війна, відірвавши від продуктивної праці, тисячі людей, вкрай розорила господарство губернії. Катастрофічно падала продуктивність металургійних заводів. Так, у Катеринославі і Кам'янському на кінець 1916 року більшість підприємств працювала на 50 проц. своєї потужності. На місце кваліфікованих робітників, мобілізованих до армії, на підприємства прийшли жінки, підлітки, військовополонені. На кінець 1916 року вони становили на Дніпровському заводі 49, проц., а на Брянському - 48 проц. загальної кількості робітників. Робітники змушені були працювати по 13-16 годин на добу без вихідних днів, їх реальна зарплата знизилась у 3-4 рази. За рахунок трудящих збагачувалася буржуазія. Так, власники Дніпровського заводу за два роки війни