Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
вулиці, проведено електричне освітлення. Робітники тулилися в бідних халупах на брудних, невпорядкованих і неосвітлюваних вулицях поблизу заводу. Щороку вони терпіли від повені. Хлібороби Кам'янського жили в південній частині села.
Центральною була в той час у Кам'янському Церковна вулиця (тепер Першо-травнева), в кінці якої стояла дерев'яна церква, в центрі - казенна винна крамничка та пивна, а ближче до заводу - шинок, які відбирали в робітників останні копійки.
Перший медичний заклад села - заводська лікарня - відкрився у 1889 році. У 1904 році вона мала до 75 ліжок.
У 1910 році тяжка епідемія холери охопила значну територію південних губерній країни. Велику смертність викликала ця жахлива хвороба протягом літа. "Чимало сімей робітників втратило своїх годувальників, сотні дітей осиротіли. Питання про допомогу дітям - при повній байдужості властей - було, розв'язане робітниками заводу, які утворили шляхом щомісячних відрахувань грошовий фонд для будівництва 2 будинків-притулків і утримання сиріт. До складу правління благодійного товариства входили робітники: І. М. Беседов, І. В. Назаров, Т. А. Циферои, В. Є. Кожушко та М. Я. Слайковський. Троє з них були більшовиками.
Не дбали місцеві власті і про підвищення культури біднішої частини населення. У 1900 році в Кам'янському організовано Народну аудиторію з бібліотекою, де час від часу проводилися лекції і бесіди на різні вірнопідданські та релігійні теми. При аудиторії було два самодіяльні колективи любителів театрального мистецтва. Тоді ж відкрили земську бібліотеку, в якій налічувалось кількасот книг. Відвідувало її до 50 читачів. Зате в селищі було дві церкви, католицький костьол, німецька кірха, єврейська синагога, церква старовірів, молитовний будинок секти безпопівців. Всі вони прагнули прищепити трудящим почуття вірності царю і властям.
На час завершення будівництва заводу у Кам'янському була тільки одна церковнопарафіальна школа, до якої щороку приймали по 20-25 дітей. У 1893 роді тут відкрито заводське двокласне училище, де було в 1898-1902 рр. до 1100 учнів. Всього на цей час у селі налічувалось 6 початкових шкіл: 1 заводська, 2 земські, церковнопарафіальна та 2 приватні. З відкриттям у 1910-1911 рр. будинків- притулків для сиріт стали діяти ще й при них 2 початкові школи, в яких навчалося близько тисячі дітей. За 25 років капіталістичного розвитку села держава не відкрила у ньому жодного середнього навчального закладу для дітей робітників і селян. Зате для навчання дітей буржуазії були відкриті чоловіча та жіноча гімназії. Неписьменність серед сільської частини населення Кам'янського напередодні першої світової війни досягала 88,5 процента.
Нещадна експлуатація, політичне безправ'я, відсутність необхідних умов праці і охорони здоров'я штовхали робітників на дедалі активнішу боротьбу проти капіталістів та існуючого політичного ладу. З розвитком робітничого руху зростала класова свідомість пролетаріату. Великою мірою цьому сприяла діяльність марксистських організацій.
Перший марксистський гурток у Кам'янському виник восени 1898 року. У його створенні взяв активну участь видатний революціонер, учень і соратник В. І. Леніна - І. В. Бабушкін. Членами гуртка були робітники Дніпровський» заводу - Я. Кум'янський, Й. Ружальський, А. Шалімов та інші. Згодом на його
основі утворилась соціалдемократична організація, яка після ІІ з'їзду РСДРП твердо стала на ленінські позиції. До неї входили М. Азаров, П. Денисов, І. Хаїт та інші. У 1904 році її очолив електрик заводу І. М. Беседов.
У 1903 році соціал-демократами на Дніпровському заводі був організований страйк, в якому взяло участь
6200 робітників. Цей страйк став провісником більш широких революційних виступів робітників Кам'янського, які набрали особливого розмаху в роки першої буржуазно-демократичної революції в Росії.
Відразу після «Кривавої неділі» в Петербурзі 12 січня ввечері припинили роботу деякі цехи Дніпровського металургійного заводу. Серед робітників поширювались прокламації з закликом підтримати страйкарів Петербурга, а також звернення «До петербурзьких робітників».
«Передовим загоном великого руху, - говорилося у цьому зверненні, - є ви - робітники петербурзьких заводів. Ви стали вже на захист потоптаних прав російського пролетаріату, ваш голос знову гучно і могутньо лупає по всій Росії... Ми вітаємо Вас, петербурзькі робітники, і приєднуємо наш голос до вашого могутнього поклику».
У скороченому вигляді цей лист був надрукований 1 лютого 1905 року в більшовицькій газеті «Вперед», з написаною В. І. Леніним приміткою до нього.
Дніпродзержинськ
Сторінка 2 з 17
селилися у різних частинах міста. Кращими були Верхня і Нижня колонії, де у зручних, впорядкованих квартирах жили начальники цехів, інженери, майстри та високооплачувана частина службовців. Тут були озеленені Центральною була в той час у Кам'янському Церковна вулиця (тепер Першо-травнева), в кінці якої стояла дерев'яна церква, в центрі - казенна винна крамничка та пивна, а ближче до заводу - шинок, які відбирали в робітників останні копійки.
Перший медичний заклад села - заводська лікарня - відкрився у 1889 році. У 1904 році вона мала до 75 ліжок.
У 1910 році тяжка епідемія холери охопила значну територію південних губерній країни. Велику смертність викликала ця жахлива хвороба протягом літа. "Чимало сімей робітників втратило своїх годувальників, сотні дітей осиротіли. Питання про допомогу дітям - при повній байдужості властей - було, розв'язане робітниками заводу, які утворили шляхом щомісячних відрахувань грошовий фонд для будівництва 2 будинків-притулків і утримання сиріт. До складу правління благодійного товариства входили робітники: І. М. Беседов, І. В. Назаров, Т. А. Циферои, В. Є. Кожушко та М. Я. Слайковський. Троє з них були більшовиками.
Не дбали місцеві власті і про підвищення культури біднішої частини населення. У 1900 році в Кам'янському організовано Народну аудиторію з бібліотекою, де час від часу проводилися лекції і бесіди на різні вірнопідданські та релігійні теми. При аудиторії було два самодіяльні колективи любителів театрального мистецтва. Тоді ж відкрили земську бібліотеку, в якій налічувалось кількасот книг. Відвідувало її до 50 читачів. Зате в селищі було дві церкви, католицький костьол, німецька кірха, єврейська синагога, церква старовірів, молитовний будинок секти безпопівців. Всі вони прагнули прищепити трудящим почуття вірності царю і властям.
На час завершення будівництва заводу у Кам'янському була тільки одна церковнопарафіальна школа, до якої щороку приймали по 20-25 дітей. У 1893 роді тут відкрито заводське двокласне училище, де було в 1898-1902 рр. до 1100 учнів. Всього на цей час у селі налічувалось 6 початкових шкіл: 1 заводська, 2 земські, церковнопарафіальна та 2 приватні. З відкриттям у 1910-1911 рр. будинків- притулків для сиріт стали діяти ще й при них 2 початкові школи, в яких навчалося близько тисячі дітей. За 25 років капіталістичного розвитку села держава не відкрила у ньому жодного середнього навчального закладу для дітей робітників і селян. Зате для навчання дітей буржуазії були відкриті чоловіча та жіноча гімназії. Неписьменність серед сільської частини населення Кам'янського напередодні першої світової війни досягала 88,5 процента.
Нещадна експлуатація, політичне безправ'я, відсутність необхідних умов праці і охорони здоров'я штовхали робітників на дедалі активнішу боротьбу проти капіталістів та існуючого політичного ладу. З розвитком робітничого руху зростала класова свідомість пролетаріату. Великою мірою цьому сприяла діяльність марксистських організацій.
Перший марксистський гурток у Кам'янському виник восени 1898 року. У його створенні взяв активну участь видатний революціонер, учень і соратник В. І. Леніна - І. В. Бабушкін. Членами гуртка були робітники Дніпровський» заводу - Я. Кум'янський, Й. Ружальський, А. Шалімов та інші. Згодом на його
основі утворилась соціалдемократична організація, яка після ІІ з'їзду РСДРП твердо стала на ленінські позиції. До неї входили М. Азаров, П. Денисов, І. Хаїт та інші. У 1904 році її очолив електрик заводу І. М. Беседов.
У 1903 році соціал-демократами на Дніпровському заводі був організований страйк, в якому взяло участь
6200 робітників. Цей страйк став провісником більш широких революційних виступів робітників Кам'янського, які набрали особливого розмаху в роки першої буржуазно-демократичної революції в Росії.
Відразу після «Кривавої неділі» в Петербурзі 12 січня ввечері припинили роботу деякі цехи Дніпровського металургійного заводу. Серед робітників поширювались прокламації з закликом підтримати страйкарів Петербурга, а також звернення «До петербурзьких робітників».
«Передовим загоном великого руху, - говорилося у цьому зверненні, - є ви - робітники петербурзьких заводів. Ви стали вже на захист потоптаних прав російського пролетаріату, ваш голос знову гучно і могутньо лупає по всій Росії... Ми вітаємо Вас, петербурзькі робітники, і приєднуємо наш голос до вашого могутнього поклику».
У скороченому вигляді цей лист був надрукований 1 лютого 1905 року в більшовицькій газеті «Вперед», з написаною В. І. Леніним приміткою до нього.