Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Широко впроваджувався в практику досвід передових майстрів - К. Мазура, М. Ровенського, О. Філіпова та інших. У жовтні 1931 року партгрупа звернулася через газету «Комуніст» до сталеливарних цехів усіх заводів
країни із закликом «тоннами чавуну понад план» зустріти XIV річницю Великого Жовтня.
17 жовтня 1933 року до міста приїхав Народний комісар важкої промисловості Г. К. Орджонікідзе. Він побував на Дніпровському металургійному заводі, зустрівся з робітниками та інженерно-технічними працівниками, дав цінні поради, як краще організувати роботу на промислових підприємствах.
На 1 січня 1936 року на заводі ім. Ф. Дзержинського працювало 4245 стахановців. У соціалістичному змаганні на честь XVIII партз'їзду взяло участь близько 17 тис. робітників.
У 1935 році удостоєна високих урядових нагород велика група робітників заводу ім. Дзержинського.
Серед нагороджених орденом Леніна були директор заводу Й. П. Манаєнков, техничний директор В. І. Жданов, начальники цехів Л. І. Гранберг, Т. Д. Фокін, К. С. Грушовий, доменщик О. К. Філіпов, сталевар А. А. Дегтярьов.
Робітничий клас Кам'янського, домагаючись успіхів в індустріалізації, приділяв значну увагу також шефській допомозі сільському господарству. Багато робітників у 1933 році поїхали на село, щоб допомогти молодим колгоспам у соціалістичному веденні господарства.
1 лютого 1936 року за бажанням трудящих місто Кам'янське перейменоване на Дніпродзержинськ. Напередодні Великої Вітчизняної війни Дніпродзержинськ був Великим індустріальним центром республіки. В ньому проживало 140 тис. чол. населення. Значну частину його становили робітники, які вносили помітний вклад У зміцнення економічної могутності країни.
В першому півріччі 1941 року випуск чавуну на заводі ім. Дзержинського досяг 386 проц., виплавка сталі - 388, виробництво прокату - 456 проц. у порівнянні з 1913 роком. Колектив заводу вийшов переможцем у всесоюзному соціалістичному змаганні металургів на часть 1 Травня. Йому тоді було присвоєно звання «Кращий металургійний завод Радянського Союзу» та присуджено Червоний прапор Наркомчормету і ЦК профспілки металургів.
Високих показників домоглися і робітники коксохімічного заводу, які в 1940 році завоювали першість у всесоюзному змаганні коксохіміків, довівши випалення коксу до 1120 тис. тонн на рік.
Швидке зростання важкої індустрії супроводжувалося значними успіхами в будівництві і реконструкції підприємств легкої та харчової промисловості. Було споруджено швейну фабрику, два хлібозаводи.
Розгорталося велике житлове будівництво. Житлові будинки споруджувались на захід від теперішньої Інститутської вулиці аж до залізничної станції Тритузної, на вільних ділянках Верхньої колонії, на Спортивній вулиці; зводились корпуси житлових масивів Соцміста на південь від станції Баглій. Житловий фонд міста збільшився проти 1913 майже в 4 Рази. У 1935 році пущено перший трамвай, а напередодні війни довжина трамвайних ліній становила 24 км. Було прокладено 45 км водогінних магістралей, 25 км каналізації, 99 км ліній електромережі; заасфальтовано 418,6 тис. кв. метрів вулиць
і тротуарів. В 1939 працювали десятки магазинів, їдалень та буфетів, значну допомогу населенню подавали 166 лікарів та 540 працівників з середньою медичною освітою, які працювали в багатьох медпунктах, профілакторіях, 3 лікарнях і 5 поліклініках.
В 31 загальноосвітній школі навчалося майже 23 тис. учнів. У 45 дитячих садках та яслах виховувалось 3225 дітей. Школи ФЗН готували кадри для промислових підприємств. За короткий час з цих шкіл пішли на заводи і фабрики понад 9 тис. робітників. Для підвищення кваліфікації металургів ще в 1920 році відкрилися курси, перетворені невдовзі на вечірній технікум; у 1929 році на його базі створено вечірній металургійний інститут. Сотні техніків та інженерів закінчили цей навчальний заклад і стали кваліфікованими спеціалістами, вченими, командирами виробництва не тільки на заводі ім. Дзержинського, але й на інших металургійних підприємствах країни. В числі вихованців Дпіпродзержинського вечірнього металургійного інституту ім. М. І. Арсенічева були відомі вчені-металурги - академік АН УРСР І. М.-Федорченко, професор Г. Г. Орєшкін, Г. Т. Новиков нині заступник Голови Ради Міністрів СРСР.
Тут, у 1906 році в сім'ї робітника-металурга народився і провів багато років трудового життя видатний діям Комуністичної партії, Радянської держави, міжнародного комуністичного та робітничого руху, Генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Ілліч Брежнєв.
Дніпродзержинськ
Сторінка 9 з 17
робітників. Рівняючись на них, ударники заводу брали шефство над молодими виробничниками.Широко впроваджувався в практику досвід передових майстрів - К. Мазура, М. Ровенського, О. Філіпова та інших. У жовтні 1931 року партгрупа звернулася через газету «Комуніст» до сталеливарних цехів усіх заводів
17 жовтня 1933 року до міста приїхав Народний комісар важкої промисловості Г. К. Орджонікідзе. Він побував на Дніпровському металургійному заводі, зустрівся з робітниками та інженерно-технічними працівниками, дав цінні поради, як краще організувати роботу на промислових підприємствах.
На 1 січня 1936 року на заводі ім. Ф. Дзержинського працювало 4245 стахановців. У соціалістичному змаганні на честь XVIII партз'їзду взяло участь близько 17 тис. робітників.
У 1935 році удостоєна високих урядових нагород велика група робітників заводу ім. Дзержинського.
Серед нагороджених орденом Леніна були директор заводу Й. П. Манаєнков, техничний директор В. І. Жданов, начальники цехів Л. І. Гранберг, Т. Д. Фокін, К. С. Грушовий, доменщик О. К. Філіпов, сталевар А. А. Дегтярьов.
Робітничий клас Кам'янського, домагаючись успіхів в індустріалізації, приділяв значну увагу також шефській допомозі сільському господарству. Багато робітників у 1933 році поїхали на село, щоб допомогти молодим колгоспам у соціалістичному веденні господарства.
1 лютого 1936 року за бажанням трудящих місто Кам'янське перейменоване на Дніпродзержинськ. Напередодні Великої Вітчизняної війни Дніпродзержинськ був Великим індустріальним центром республіки. В ньому проживало 140 тис. чол. населення. Значну частину його становили робітники, які вносили помітний вклад У зміцнення економічної могутності країни.
В першому півріччі 1941 року випуск чавуну на заводі ім. Дзержинського досяг 386 проц., виплавка сталі - 388, виробництво прокату - 456 проц. у порівнянні з 1913 роком. Колектив заводу вийшов переможцем у всесоюзному соціалістичному змаганні металургів на часть 1 Травня. Йому тоді було присвоєно звання «Кращий металургійний завод Радянського Союзу» та присуджено Червоний прапор Наркомчормету і ЦК профспілки металургів.
Високих показників домоглися і робітники коксохімічного заводу, які в 1940 році завоювали першість у всесоюзному змаганні коксохіміків, довівши випалення коксу до 1120 тис. тонн на рік.
Швидке зростання важкої індустрії супроводжувалося значними успіхами в будівництві і реконструкції підприємств легкої та харчової промисловості. Було споруджено швейну фабрику, два хлібозаводи.
Розгорталося велике житлове будівництво. Житлові будинки споруджувались на захід від теперішньої Інститутської вулиці аж до залізничної станції Тритузної, на вільних ділянках Верхньої колонії, на Спортивній вулиці; зводились корпуси житлових масивів Соцміста на південь від станції Баглій. Житловий фонд міста збільшився проти 1913 майже в 4 Рази. У 1935 році пущено перший трамвай, а напередодні війни довжина трамвайних ліній становила 24 км. Було прокладено 45 км водогінних магістралей, 25 км каналізації, 99 км ліній електромережі; заасфальтовано 418,6 тис. кв. метрів вулиць
і тротуарів. В 1939 працювали десятки магазинів, їдалень та буфетів, значну допомогу населенню подавали 166 лікарів та 540 працівників з середньою медичною освітою, які працювали в багатьох медпунктах, профілакторіях, 3 лікарнях і 5 поліклініках.
В 31 загальноосвітній школі навчалося майже 23 тис. учнів. У 45 дитячих садках та яслах виховувалось 3225 дітей. Школи ФЗН готували кадри для промислових підприємств. За короткий час з цих шкіл пішли на заводи і фабрики понад 9 тис. робітників. Для підвищення кваліфікації металургів ще в 1920 році відкрилися курси, перетворені невдовзі на вечірній технікум; у 1929 році на його базі створено вечірній металургійний інститут. Сотні техніків та інженерів закінчили цей навчальний заклад і стали кваліфікованими спеціалістами, вченими, командирами виробництва не тільки на заводі ім. Дзержинського, але й на інших металургійних підприємствах країни. В числі вихованців Дпіпродзержинського вечірнього металургійного інституту ім. М. І. Арсенічева були відомі вчені-металурги - академік АН УРСР І. М.-Федорченко, професор Г. Г. Орєшкін, Г. Т. Новиков нині заступник Голови Ради Міністрів СРСР.
Тут, у 1906 році в сім'ї робітника-металурга народився і провів багато років трудового життя видатний діям Комуністичної партії, Радянської держави, міжнародного комуністичного та робітничого руху, Генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Ілліч Брежнєв.