Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
До підпільної роботи були залучені і члени Спілки робітничої молоді - М. Є. Станкевич, В. Омелянович, В. Є. Соман, М. М. Зеленкевич.
Діяльність організації поширювалась також на села Єлизаветівку і Микола
ївку, де були створені партизанські загони під командуванням більшовиків Й. Я. Лантуха і Є. К. Здора.
Наприкінці літа 1918 року кам'янські більшовики взяли участь у нараді, яку проводив Катеринославський підпільний губком КП(б)У. Нарада розглянула питання про підготовку до збройного виступу проти німецько-австрійських окупантів.
Восени 1918 року боротьба проти інтервентів набрала ще більшого розмаху. Робітники домоглися запровадження 8-годинного робочого дня на Дніпровському заводі. Заводський комітет, який складався з представників усіх цехів, поставив перед заводоуправлінням вимоги щодо підвищення оплати праці та участі робітників у розцінці робіт. У зв'язку з тим, що заводоуправління не виконало цих вимог, 31 жовтня 1918 року застрайкували робітники всіх прокатних цехів заводу.
В умовах наростання революційних виступів більшовицький комітет вийшов з підпілля і пред'явив німецькому командуванню ультиматум про роззброєння. Окупанти його відхилили. Пізніше під натиском революційних частин вони примушені були відступити.
Обрану у визволеному Кам'янському Раду робітничих депутатів очолив М. І. Арсенічев. З перших днів своєї діяльності вона вживала заходів для постачання населенню продовольства та палива, розробила план упорядкування села. Відбулася перебудова народної освіти, створювалися перші радянські трудові школи. На початку 1919 року Кам'янська Рада прийняла рішення про перетворення села на місто. Це було затверджено ВУЦВКом 19 грудня 1923 року.
В авангарді боротьби за зміцнення Радянської влади йшли робітники Дніпровського заводу. Об'єднане засідання Ради і заводського комітету в своїй вітальній телеграмі від 12 березня 1919 року радянським урядам РРФСР і УРСР, висловлюючи волю робітників, обіцяло докласти всіх зусиль «для піднесення виробництва на Дніпровському заводі і цим самим наблизити можливість торжества цілковитої
перемоги праці над капіталом в Радянській республіці Росії, Україні і всьому світі».
Робітники заводу, насамперед комуністи і комсомольці, взяли активну участь у розгромі банд отамана Григор'єва.
У бою проти григор'евців героїчно загинуло багато кам'янчан. Серед них комуніст Г.П. Пелін, іменем якого тепер названа одна з центральних вулиць Дніпродзержинська.
В червні 1919 року трудящі міста подавали активну підтримку Червоній Армії, яка боролася проти білогвардійських полчищ Денікіна. Батальйон, сформований з добровольців - робітників Дніпровського заводу - ввійшов до складу 3-го фортечного полку, що обороняв Катеринослав. На заводі спорудили 2 бронепоїзди «Радянська Україна» і «Радянська Росія». Команди бронепоїздів та паровозні бригади були укомплектовані з робітників заводу. До бою повели поїзди командири комуністи П. М. Бойко та чех-інтернаціоналіет Юліус Скалик.
Після тривалих і жорстоких боїв частини Червоної Армії змушені були залишити Катеринослав, а потім і Кам'янське. 28 червня 1919 року його захопили білогвардійці. Але бої в цьому районі не припинялися. 13 липня частини Кримської радянської дивізії під командуванням видатного полководця громадянської війни П. Ю. Дибенка завдали могутнього удару кінноті генерала Шкуро біля станції Сухачівки. Вони розсікли ворояжу колону надвоє, відкинувши одну частину шкуривша до Катеринослава, а другу розгромили в короткому бою. Кам'янське було на деякий час визволене. Протягом двох тияшів тривали запеклі бої з перемінним успіхом. Противник безперервно вводив у бій свіжі сили, і 26 липня білогвардійські частини знову захопили Кам'янське. Почався жорстокий білий терор. II перші дні окупації більшовицька організація втратила комуністів М. І. Арсенічева та І. М. Харитонова, що залишалися на підпільній роботі в Катеринославі. Вони були схоплені білогвардійцями під час виконання бойового завдання. Після жорстоких катувань М. І. Арсенічева та І. М. Харитонова розстріляли 15 липня 1919 року.
Згодом, після прибуття з Катеринослава до Кам'янського більшовика А. Ю. Клочка, тут була створена підпільна група, до якої ввійшли К. Ф. Черников, Я. В. Нікешин, брати Іван та Максим Зеленкевичі, І. Шевченко, С. Пруденко та інші. До керівної трійки було обрано А. Ю. Клочка, М. Ф. Карасинського та І. 3. Васильєва.
Більшовики-підпільники Кам'янського регулярно підтримували зв'язок з комуністами П. М. Бажаном та Й. Я. Лантухом у селі Єлизаветівці, а також з невеликим загоном сільських партизанів, очолюваним комуністом О. П.
Дніпродзержинськ
Сторінка 6 з 17
Загальні збори підпільної організації з цього приводу відбулися на квартирі робітника В. Ф. Касьянова.До підпільної роботи були залучені і члени Спілки робітничої молоді - М. Є. Станкевич, В. Омелянович, В. Є. Соман, М. М. Зеленкевич.
Діяльність організації поширювалась також на села Єлизаветівку і Микола
Наприкінці літа 1918 року кам'янські більшовики взяли участь у нараді, яку проводив Катеринославський підпільний губком КП(б)У. Нарада розглянула питання про підготовку до збройного виступу проти німецько-австрійських окупантів.
Восени 1918 року боротьба проти інтервентів набрала ще більшого розмаху. Робітники домоглися запровадження 8-годинного робочого дня на Дніпровському заводі. Заводський комітет, який складався з представників усіх цехів, поставив перед заводоуправлінням вимоги щодо підвищення оплати праці та участі робітників у розцінці робіт. У зв'язку з тим, що заводоуправління не виконало цих вимог, 31 жовтня 1918 року застрайкували робітники всіх прокатних цехів заводу.
В умовах наростання революційних виступів більшовицький комітет вийшов з підпілля і пред'явив німецькому командуванню ультиматум про роззброєння. Окупанти його відхилили. Пізніше під натиском революційних частин вони примушені були відступити.
Обрану у визволеному Кам'янському Раду робітничих депутатів очолив М. І. Арсенічев. З перших днів своєї діяльності вона вживала заходів для постачання населенню продовольства та палива, розробила план упорядкування села. Відбулася перебудова народної освіти, створювалися перші радянські трудові школи. На початку 1919 року Кам'янська Рада прийняла рішення про перетворення села на місто. Це було затверджено ВУЦВКом 19 грудня 1923 року.
В авангарді боротьби за зміцнення Радянської влади йшли робітники Дніпровського заводу. Об'єднане засідання Ради і заводського комітету в своїй вітальній телеграмі від 12 березня 1919 року радянським урядам РРФСР і УРСР, висловлюючи волю робітників, обіцяло докласти всіх зусиль «для піднесення виробництва на Дніпровському заводі і цим самим наблизити можливість торжества цілковитої
перемоги праці над капіталом в Радянській республіці Росії, Україні і всьому світі».
Робітники заводу, насамперед комуністи і комсомольці, взяли активну участь у розгромі банд отамана Григор'єва.
У бою проти григор'евців героїчно загинуло багато кам'янчан. Серед них комуніст Г.П. Пелін, іменем якого тепер названа одна з центральних вулиць Дніпродзержинська.
В червні 1919 року трудящі міста подавали активну підтримку Червоній Армії, яка боролася проти білогвардійських полчищ Денікіна. Батальйон, сформований з добровольців - робітників Дніпровського заводу - ввійшов до складу 3-го фортечного полку, що обороняв Катеринослав. На заводі спорудили 2 бронепоїзди «Радянська Україна» і «Радянська Росія». Команди бронепоїздів та паровозні бригади були укомплектовані з робітників заводу. До бою повели поїзди командири комуністи П. М. Бойко та чех-інтернаціоналіет Юліус Скалик.
Після тривалих і жорстоких боїв частини Червоної Армії змушені були залишити Катеринослав, а потім і Кам'янське. 28 червня 1919 року його захопили білогвардійці. Але бої в цьому районі не припинялися. 13 липня частини Кримської радянської дивізії під командуванням видатного полководця громадянської війни П. Ю. Дибенка завдали могутнього удару кінноті генерала Шкуро біля станції Сухачівки. Вони розсікли ворояжу колону надвоє, відкинувши одну частину шкуривша до Катеринослава, а другу розгромили в короткому бою. Кам'янське було на деякий час визволене. Протягом двох тияшів тривали запеклі бої з перемінним успіхом. Противник безперервно вводив у бій свіжі сили, і 26 липня білогвардійські частини знову захопили Кам'янське. Почався жорстокий білий терор. II перші дні окупації більшовицька організація втратила комуністів М. І. Арсенічева та І. М. Харитонова, що залишалися на підпільній роботі в Катеринославі. Вони були схоплені білогвардійцями під час виконання бойового завдання. Після жорстоких катувань М. І. Арсенічева та І. М. Харитонова розстріляли 15 липня 1919 року.
Згодом, після прибуття з Катеринослава до Кам'янського більшовика А. Ю. Клочка, тут була створена підпільна група, до якої ввійшли К. Ф. Черников, Я. В. Нікешин, брати Іван та Максим Зеленкевичі, І. Шевченко, С. Пруденко та інші. До керівної трійки було обрано А. Ю. Клочка, М. Ф. Карасинського та І. 3. Васильєва.
Більшовики-підпільники Кам'янського регулярно підтримували зв'язок з комуністами П. М. Бажаном та Й. Я. Лантухом у селі Єлизаветівці, а також з невеликим загоном сільських партизанів, очолюваним комуністом О. П.