Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Дніпровського заводу та друкарні.
Ще в березні-квітні 1917 року в Кам'янському почали створюватися червоно-гвардійські загони, ядром яких були робітничі дружини. Зброю для загонів діставали, відбираючи її у поліції, заводської адміністрації. У створенні загонів на металургійному заводі велику роль відіграли цехові профорганізації, які поряд із збиранням коштів на придбання зброї організовували навчання червоногвардійців військової справи. Уже на початку 1918 року Червона гвардія налічувала близько 4 тис. бійців.
За розпорядженням Кам'янського штабу Червоної гвардії на залізничній станції Запоріжжя (тепер Баглій) була встановлена воєнна комендатура, в завдання
якої плодило не тільки стежити за ешелонами козаків, що просувалися з фронту па Дон і Кубань, а й затримувати їх для роззброєння.
Волику допомогу в озброєнні червоногвардійцям Кам'янського подавав Катеринославський губком партії, який передав їм частину зброї, одержаної з Тули.
Дізнавшись про перемогу Жовтневого повстання у Петрограді, більшовики Кам'янського наполегливо почали готуватися до збройного виступу проти органів Тимчасового уряду. З Катеринослава сюди прибув більшовик А. К. Войцехович.
Борючись за перемогу Радянської влади, партійні організації викривали антинародну політику Центральної ради, її зв'язки з Каледіним та іноземними імперіалістами, мобілізовували сили трудящих на боротьбу проти бурясуазних націоналістів - найзапекліших ворогів українського народу.
Виконуючи наказ Катеринославського губревкому, кам'янський червоногвардійський загін 27 грудня 1917 року зайняв станцію Запоріжжя і припинив просування до Катеринослава військ Центральної ради. Силами революційних червоногвардіііських частин були паралізовані гайдамацькі підрозділи в самому Кам'янському. Вранці 28 грудня тут перемогла Радянська влада. Після цього червоногвардійці міста під командуванням А. О. Безпалова і В. Ю. Бутова допомогли загонам робітників і найбіднішого селянства розбити петлюрівців 4 січня біля Верхньодніпровська.
Керована більшовиками Кам'янська Рада робітничих депутатів розгорнула велику роботу, спрямовану на здійснення декретів Радянської влади. Першими кроками у діяльності Ради робітничих депутатів було задоволення потреб трудящих У продовольстві і паливі, влаштування на роботу безробітних. Вона виступила також активним захисником інтересів селянської бідноти.
Десять представників від сільської громади були обрані до Кам'янської Ради робітничих депутатів і 19 лютого 1918 року взяли участь у її роботі, що знаменувало початок створення Ради робітничих і селянських депутатів.
Водночас місцеві більшовики та органи Радянської влади розгорнули роботу по організації збройної відсічі німецько-австрійським інтервентам. З березня 1918 року червоногвардійці Кам'янського заявили на мітингу, що будуть захищати революцію зі зброєю в руках, боротися, не шкодуючи життя.
28 і 29 березня 1918 року великий загін кам'янських червоногвардійців біля станції П'ятихатки в запеклому бою завдав відчутного удару ворогові. На місці цього бою біля сіл Жовтого та Яковлівки тепер височать обеліски, на яких викарбунано: «Вічна слава червоногвардійцям кам'янського загону - робітникам Дніпровського металургійного заводу, полеглим у боях з військами німецького імперіалізму. березень 1918 року».
Після загарбання 4 квітня 1918 року Кам'янського німецькими окупантами червоногвардійський загін з боями відійшов до Катеринослава, а потім далі на схід. Влітку 1918 року в районі Царицина він влився в регулярні частини Червоної Армії і брав участь у бойових діях на інших фронтах громадянської війни.
Велику роботу по згуртуванню сил на боротьбу з німецько-австрійськими окупантами та їх буржуазно-націоналістичними прислужниками проводила підпільна партійна організація більшовиків на чолі з М. І. Арсенічевим. До її складу входили А. М. Лихоманов, С. Ф. Карасинський, С. О. Потураєв, В. М. Слайковський, Ф. В. Касьянов, М. М. Азаров, М. М. Губський, Г. П. Демічев, І. Й. Зеленкевич, П. Ф. Панадчеико, М. П. Ген, І. В. Васильєв. Підпільники організували збирання й зберігання зброї та боєприпасів, видавали і поширювали серед населення листівки. Ще більше посилилася боротьба проти окупантів після І з'їзду КП(б)У, делегатом якого від кам'янської організації був М. І. Арсенічев. Він надіслав до міста через більшовика Г. П. Демічева документи про прийняті з'їздом рішення, партійну літературу, листівки, газети та інформацію про становище на фронтах, про революційний рух на Заході і, зокрема, в Німеччині. Про роботу з'їзду більшовикам Кам'янського докладно розповів також делегат з'їзду І. К. Амосов.
Дніпродзержинськ
Сторінка 5 з 17
Активізує свою діяльність і молодь, яка у вересні 1917 року об'єднується в революційну організацію, названу спочатку клубом, а згодом - «Спілкою робітничої молоді».- Організаторами і Керівкиками її були робітники Ще в березні-квітні 1917 року в Кам'янському почали створюватися червоно-гвардійські загони, ядром яких були робітничі дружини. Зброю для загонів діставали, відбираючи її у поліції, заводської адміністрації. У створенні загонів на металургійному заводі велику роль відіграли цехові профорганізації, які поряд із збиранням коштів на придбання зброї організовували навчання червоногвардійців військової справи. Уже на початку 1918 року Червона гвардія налічувала близько 4 тис. бійців.
За розпорядженням Кам'янського штабу Червоної гвардії на залізничній станції Запоріжжя (тепер Баглій) була встановлена воєнна комендатура, в завдання
якої плодило не тільки стежити за ешелонами козаків, що просувалися з фронту па Дон і Кубань, а й затримувати їх для роззброєння.
Волику допомогу в озброєнні червоногвардійцям Кам'янського подавав Катеринославський губком партії, який передав їм частину зброї, одержаної з Тули.
Дізнавшись про перемогу Жовтневого повстання у Петрограді, більшовики Кам'янського наполегливо почали готуватися до збройного виступу проти органів Тимчасового уряду. З Катеринослава сюди прибув більшовик А. К. Войцехович.
Борючись за перемогу Радянської влади, партійні організації викривали антинародну політику Центральної ради, її зв'язки з Каледіним та іноземними імперіалістами, мобілізовували сили трудящих на боротьбу проти бурясуазних націоналістів - найзапекліших ворогів українського народу.
Виконуючи наказ Катеринославського губревкому, кам'янський червоногвардійський загін 27 грудня 1917 року зайняв станцію Запоріжжя і припинив просування до Катеринослава військ Центральної ради. Силами революційних червоногвардіііських частин були паралізовані гайдамацькі підрозділи в самому Кам'янському. Вранці 28 грудня тут перемогла Радянська влада. Після цього червоногвардійці міста під командуванням А. О. Безпалова і В. Ю. Бутова допомогли загонам робітників і найбіднішого селянства розбити петлюрівців 4 січня біля Верхньодніпровська.
Керована більшовиками Кам'янська Рада робітничих депутатів розгорнула велику роботу, спрямовану на здійснення декретів Радянської влади. Першими кроками у діяльності Ради робітничих депутатів було задоволення потреб трудящих У продовольстві і паливі, влаштування на роботу безробітних. Вона виступила також активним захисником інтересів селянської бідноти.
Десять представників від сільської громади були обрані до Кам'янської Ради робітничих депутатів і 19 лютого 1918 року взяли участь у її роботі, що знаменувало початок створення Ради робітничих і селянських депутатів.
Водночас місцеві більшовики та органи Радянської влади розгорнули роботу по організації збройної відсічі німецько-австрійським інтервентам. З березня 1918 року червоногвардійці Кам'янського заявили на мітингу, що будуть захищати революцію зі зброєю в руках, боротися, не шкодуючи життя.
28 і 29 березня 1918 року великий загін кам'янських червоногвардійців біля станції П'ятихатки в запеклому бою завдав відчутного удару ворогові. На місці цього бою біля сіл Жовтого та Яковлівки тепер височать обеліски, на яких викарбунано: «Вічна слава червоногвардійцям кам'янського загону - робітникам Дніпровського металургійного заводу, полеглим у боях з військами німецького імперіалізму. березень 1918 року».
Після загарбання 4 квітня 1918 року Кам'янського німецькими окупантами червоногвардійський загін з боями відійшов до Катеринослава, а потім далі на схід. Влітку 1918 року в районі Царицина він влився в регулярні частини Червоної Армії і брав участь у бойових діях на інших фронтах громадянської війни.
Велику роботу по згуртуванню сил на боротьбу з німецько-австрійськими окупантами та їх буржуазно-націоналістичними прислужниками проводила підпільна партійна організація більшовиків на чолі з М. І. Арсенічевим. До її складу входили А. М. Лихоманов, С. Ф. Карасинський, С. О. Потураєв, В. М. Слайковський, Ф. В. Касьянов, М. М. Азаров, М. М. Губський, Г. П. Демічев, І. Й. Зеленкевич, П. Ф. Панадчеико, М. П. Ген, І. В. Васильєв. Підпільники організували збирання й зберігання зброї та боєприпасів, видавали і поширювали серед населення листівки. Ще більше посилилася боротьба проти окупантів після І з'їзду КП(б)У, делегатом якого від кам'янської організації був М. І. Арсенічев. Він надіслав до міста через більшовика Г. П. Демічева документи про прийняті з'їздом рішення, партійну літературу, листівки, газети та інформацію про становище на фронтах, про революційний рух на Заході і, зокрема, в Німеччині. Про роботу з'їзду більшовикам Кам'янського докладно розповів також делегат з'їзду І. К. Амосов.