Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
навколишніх сіл, у тому числі жінки. Але все ж робітників не вистачало. Тоді до роботи на заводі почали залучати військовополонених. За розпорядженням уряду для відбування примусової праці сюди направили сотні киргизів і казахів. Різка зміна клімату, погане харчування, тяжкі умови праці виснажували їх, вони часто хворіли і
помирали.
З Польщі та західних губерній Росії прибуло багато біженців. На початок 1917 року в місті було 63 тис. мешканців.
У зв'язку з економічною розрухою, невдачами па фронті погіршало становище і трудового населення, перш за все робітників заводу. Не вистачало житла, зростали ліпи на продукти першої необхідності. За офіційними даними, 72 проц. робітників Дніпровського заводу заробляли менш ніж по 2 крб. на день. Зубожіння і розорення. спричинені війною, та вплив більшовицької агітації сприяли швидкому революціонізуванню робітників. У червні 1915 та січні 1916 року відбулися страйки робітників Дніпровського заводу. Особливо значним був страйк металургів у квітні 1916 року, в якому взяли участь 10 тис. чоловік. Страйк тривав 28 днів. На його придушення власті кинули всі сили поліції, військові частини. Керівкиків страйку заарештували і заслали до Сибіру, багатьох робітників звільнили з роботи, 220 чол. підправили на фронт. Однак робітники добилися певної перемоги. Адміністрація заводу змушена була підвищити їм заробітну плату на ЗО процентів.
Страйковою боротьбою керували більшовики Кам'янського. Вони займали ленінську позицію в питаннях війни, миру і революції. На конференції соціал- демократів Катеринославщини, яка відбулась в листопаді 1916 року, представник Дніпровського заводу голосував за осудження імперіалістичної війни і поразку в ній «свого» імперіалістичного уряду.
В тяжких умовах війни, голоду і розрухи зустріли робітники та селяни Кам'янського зиму 1917 року. І хоч буржуазна преса замовчувала наростання революції в Петрограді, звістки про це до них доходили, викликаючи хвилювання і надії.
Відразу після того, як у Кам'янське дійшли телеграфом вісті про повалення царського самодержавства, більшовики розповіли про це трудящим. Навіть уночі приніс на Дніпровський завод цю звістку більшовик І. Н. Василенко.
Багатолюдні мітинги, на яких трудящі висловлювали свою радість, відбулися наступного дня у всіх цехах заводу і на площі. Знову, як і в 1905 році, металурги висунули вимогу про створення Ради робітничих депутатів. Вибори до неї почались відразу ж у цехах заводу, 13 березня 1917 року у Кам'янському вже була створенаа Рада робітничих депутатів.
Першим головою Ради обрали робітника-ливарника С. В. Гречнєва. Але до Ради поряд з більшовиками були обрані також меншовики і есери, що негативно позначилося на її діяльності.
Майже водночас із представників буржуазних і дрібнобуржуазних партій, буржуазної інтелігенції, місцевих торговців, адміністрації заводу було створено т. зв. виконавчий комітет громадських організацій, який повинен був стати місцевим органом Тимчасового уряду.
В цей час більшовики вийшли з підпілля і розгорнули величезну пропагандистську роботу в масах. Авторитет більшовицьких організацій день у день зростав. За 2 місяці після Лютневої революції Кам'янська партійна організація зросла в 5 разів - від ЗО до 150 чоловік. Очолював її в цей час М. І. Арсенічев. велику роботу серед трудящих проводили також Є. Я. Локтюхов, А. М. Лихоманов. А. О. Безпалов, В. Логвинов та багато інших.
Зростання політичної зрілості робітників яскраво виявилося у запровадженні явочним порядком 8-годинного робочого дня на Дніпровському металургійному заводі. Пожвавила свою роботу профспілкова організація. У всіх цехах були обрані старости.
Велику допомогу більшовикам Кам'янського подавав Катеринославський губком партії. Члени губкому С. І. Гопнер та М. В. Копилов виступали тут з доповідями про значення Квітневих тез В. І. Леніна та про підсумки Квітневої партійної конференції.
У травні 1917 року загальні збори Кам'янської організації РСДРП схвалили резолюцію, в якій говорилось: «Тимчасовий уряд повинен бути замінений революційним урядом Рад робітничих і солдатських депутатів, бо тільки такий уряд дасть народам мир...» та підкреслювалось, що «Ради робітничих і солдатських депутатів є єдиними органами, які вираясають вимоги революційного народу».
А в липні 1917 року більшовики Кам'янського підтримали ленінську позицію на розрив з оборонцями, підкресливши, що ця позиція є справді революційною та інтернаціоналістською.
Найкращим свідченням підтримки масами політики більшовицької партії були перевибори Кам'янської Ради робітничих депутатів у липні 1917 року, під час яких більшість одержали більшовики.
Дніпродзержинськ
Сторінка 4 з 17
В роки першої світової війни сотні робітників і селян Кам'янського були мобілізовані на фронт. Замість них на завод прийшли працювати селяни з помирали.
З Польщі та західних губерній Росії прибуло багато біженців. На початок 1917 року в місті було 63 тис. мешканців.
У зв'язку з економічною розрухою, невдачами па фронті погіршало становище і трудового населення, перш за все робітників заводу. Не вистачало житла, зростали ліпи на продукти першої необхідності. За офіційними даними, 72 проц. робітників Дніпровського заводу заробляли менш ніж по 2 крб. на день. Зубожіння і розорення. спричинені війною, та вплив більшовицької агітації сприяли швидкому революціонізуванню робітників. У червні 1915 та січні 1916 року відбулися страйки робітників Дніпровського заводу. Особливо значним був страйк металургів у квітні 1916 року, в якому взяли участь 10 тис. чоловік. Страйк тривав 28 днів. На його придушення власті кинули всі сили поліції, військові частини. Керівкиків страйку заарештували і заслали до Сибіру, багатьох робітників звільнили з роботи, 220 чол. підправили на фронт. Однак робітники добилися певної перемоги. Адміністрація заводу змушена була підвищити їм заробітну плату на ЗО процентів.
Страйковою боротьбою керували більшовики Кам'янського. Вони займали ленінську позицію в питаннях війни, миру і революції. На конференції соціал- демократів Катеринославщини, яка відбулась в листопаді 1916 року, представник Дніпровського заводу голосував за осудження імперіалістичної війни і поразку в ній «свого» імперіалістичного уряду.
В тяжких умовах війни, голоду і розрухи зустріли робітники та селяни Кам'янського зиму 1917 року. І хоч буржуазна преса замовчувала наростання революції в Петрограді, звістки про це до них доходили, викликаючи хвилювання і надії.
Відразу після того, як у Кам'янське дійшли телеграфом вісті про повалення царського самодержавства, більшовики розповіли про це трудящим. Навіть уночі приніс на Дніпровський завод цю звістку більшовик І. Н. Василенко.
Багатолюдні мітинги, на яких трудящі висловлювали свою радість, відбулися наступного дня у всіх цехах заводу і на площі. Знову, як і в 1905 році, металурги висунули вимогу про створення Ради робітничих депутатів. Вибори до неї почались відразу ж у цехах заводу, 13 березня 1917 року у Кам'янському вже була створенаа Рада робітничих депутатів.
Першим головою Ради обрали робітника-ливарника С. В. Гречнєва. Але до Ради поряд з більшовиками були обрані також меншовики і есери, що негативно позначилося на її діяльності.
Майже водночас із представників буржуазних і дрібнобуржуазних партій, буржуазної інтелігенції, місцевих торговців, адміністрації заводу було створено т. зв. виконавчий комітет громадських організацій, який повинен був стати місцевим органом Тимчасового уряду.
В цей час більшовики вийшли з підпілля і розгорнули величезну пропагандистську роботу в масах. Авторитет більшовицьких організацій день у день зростав. За 2 місяці після Лютневої революції Кам'янська партійна організація зросла в 5 разів - від ЗО до 150 чоловік. Очолював її в цей час М. І. Арсенічев. велику роботу серед трудящих проводили також Є. Я. Локтюхов, А. М. Лихоманов. А. О. Безпалов, В. Логвинов та багато інших.
Зростання політичної зрілості робітників яскраво виявилося у запровадженні явочним порядком 8-годинного робочого дня на Дніпровському металургійному заводі. Пожвавила свою роботу профспілкова організація. У всіх цехах були обрані старости.
Велику допомогу більшовикам Кам'янського подавав Катеринославський губком партії. Члени губкому С. І. Гопнер та М. В. Копилов виступали тут з доповідями про значення Квітневих тез В. І. Леніна та про підсумки Квітневої партійної конференції.
У травні 1917 року загальні збори Кам'янської організації РСДРП схвалили резолюцію, в якій говорилось: «Тимчасовий уряд повинен бути замінений революційним урядом Рад робітничих і солдатських депутатів, бо тільки такий уряд дасть народам мир...» та підкреслювалось, що «Ради робітничих і солдатських депутатів є єдиними органами, які вираясають вимоги революційного народу».
А в липні 1917 року більшовики Кам'янського підтримали ленінську позицію на розрив з оборонцями, підкресливши, що ця позиція є справді революційною та інтернаціоналістською.
Найкращим свідченням підтримки масами політики більшовицької партії були перевибори Кам'янської Ради робітничих депутатів у липні 1917 року, під час яких більшість одержали більшовики.