Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
року було на консервації. Працювали тільки окремі цехи, де ремонтувалися бронепоїзди, бронепароплави та викопувалися інші замовлення для фронту і міста. За роки громадянської війни значно зменшилось число жителів, багато робітників тимчасово залишили завод і пішли в села, шукаючи заробітків. Повернулися в західні обласі і біженці, яких військові події 1915 року примушували залишати рідні місця. Виїхало в Польщу багато робітників-поляків.
Партійний осередок Дніпровського заводу очолив рух робітничого класу за відбудову першої черги підприємства без спеціальних державних дотацій. За рішенням об'єднаних загальних зборів партійної і профспілкової організацій заводу на початку 1925 року до
Москви у Вищу Раду Народного Господарства виїхала делегація кам'янчан у складі старих комуністів - сталевара А. Л. Білецького та токаря О. В. Луковцева - з проханням зняти завод з консервації. Делегацію прийняв голова ВРНГ Ф. Е. Дзержинський. За вказівкою ВРНГ Дніпровський завод незабаром був повністю введений в експлуатацію. Уже 28 квітня 1925 року дала чавун перша доменна ніч, а згодом завод почав працювати повним металургійним циклом. На клопотання робітників-дніпровців 5 вересня 1925 року заводові було присвоєно ім'я Ф.Е. Дзержинського.
Партійна організація міста доклала багато зусиль для інтернаціонального виховання трудящих. Вона підтримала ленінську ідею створення єдиної радянської союзної держави. Комуністи Кам'янського - І. М. Бесєдов і С. В. Гречнєв були длегатами І Всесоюзного з'їзду Рад, на якому було прийнято рішення про створення СРСР.
Гаряче підтримали робітники міста курс Комуністичної партії на соціалістичну індустріалізацію країни. В 1927-1928 рр. у порівнянні з 1913 роком на заводі зросло виробництво чавуну на 2 проц., сталі на 12 проц., прокату на 19 процентів. Реконструкцією заводу в ці роки керував його головний інженер І. П. Бардін. На якнайшвидше здійснення цього завдання спрямовувались усі зусилля трудящих. У соціалістичному змаганні брали участь 97 проц. комуністів.
У 1927 році комсомольська організація заводу оголосила конкурс на кращого виробничника. Необхідною умовою його було визнано: свідоме ставлення до праці, збережений інструментів, підвищення загальноосвітнього рівня і виробничої кваліфікації та інше. В конкурсі брали активну участь молодь до 25-річного віку, що працювала на заводі. Він проводився спочатку в окремих цехах, а потім - у масштабі всього заводу. Переможців конкурсу урочисто вшановувала вся громадськість міста.
У постанові ЦК ВКП(б) від 8 серпня 1929 року завод був відзначений як одне з найбільш ефективних підприємств. У великих розмірах розгорталося тут капітальне будівництво, початок якому поклало спорудження нової потужної доменної печі.
В рапорті XI з'їздові КП(б) України робітники заводу одностайно заявили про свою готовність виконати завдання першої п'ятирічки за чотири роки. Вони обіцяли ще ширше піднести раціоналізацію виробництва, ще міцніше згуртуватися навколо Комуністичної партії.
У роки перших довоєнних п'ятирічок Дніпродзержинськ нагадував велетенський будівельний майданчик,- де споруджувались гіганти радянської індустрії. Ще у 1920 році вагонний цех заводу ім. Дзержинського був відокремлений у самостійне підприємство - вагонобудівний завод. Оснащений новою технікою, він рік у рік розширював свою виробничу програму.
В 1931 році було здано в експлуатацію першу чергу великої державної ратники електростанції - ДРЕС, а через два роки став до ладу коксохімічний завод. Наступного року видав першу продукцію цементний завод. Сировинною базою для ньго служили відходи металургійного заводу - доменні шлаки.
В степу, біля залізничної станції Баглій, у 1934-1938 рр. був з будований азотнотуковий завод, що випускав мінеральні добрива, кислоти тощо.
Водночас зростали виробничі потужності підприємств. В роки другої п'ятирічки на заводі ім. Дзержинського здали в експлуатацію доменну піч № 8, аглофабрику, механізований мартенівський цех № 3. За рахунок введення в експлуатацію нових агрегатів і кращого використання їх збільшився випуск металу. Систематично перевиконував на 10-15 проц. планові завдання доменний цех, де комуністи спрямовували ініціативу робітників на кращу організацію виробничого процесу. Так, партгрупа мартену № 1 четвертої бригади жодної відповідальної ділянки виробництва не залишала без партійного керівкицтва. Комуністи І. І. Черв'яков, І. Ю. Луференко, О. М. Єзусов, В. Я. Дмитрієв особистим прикладом запалювали
Дніпродзержинськ
Сторінка 8 з 17
Багато зусиль вимагала відбудова важкої індустрії, що становила основу соціалістичної економіки країни. Потрібно було насамперед відновити роботу Дніпровського заводу. Відсутність сировини, палива, коштів не давала можливості розгорнути діяльність основних цехів підприємства, яке з 1918 Партійний осередок Дніпровського заводу очолив рух робітничого класу за відбудову першої черги підприємства без спеціальних державних дотацій. За рішенням об'єднаних загальних зборів партійної і профспілкової організацій заводу на початку 1925 року до
Москви у Вищу Раду Народного Господарства виїхала делегація кам'янчан у складі старих комуністів - сталевара А. Л. Білецького та токаря О. В. Луковцева - з проханням зняти завод з консервації. Делегацію прийняв голова ВРНГ Ф. Е. Дзержинський. За вказівкою ВРНГ Дніпровський завод незабаром був повністю введений в експлуатацію. Уже 28 квітня 1925 року дала чавун перша доменна ніч, а згодом завод почав працювати повним металургійним циклом. На клопотання робітників-дніпровців 5 вересня 1925 року заводові було присвоєно ім'я Ф.Е. Дзержинського.
Партійна організація міста доклала багато зусиль для інтернаціонального виховання трудящих. Вона підтримала ленінську ідею створення єдиної радянської союзної держави. Комуністи Кам'янського - І. М. Бесєдов і С. В. Гречнєв були длегатами І Всесоюзного з'їзду Рад, на якому було прийнято рішення про створення СРСР.
Гаряче підтримали робітники міста курс Комуністичної партії на соціалістичну індустріалізацію країни. В 1927-1928 рр. у порівнянні з 1913 роком на заводі зросло виробництво чавуну на 2 проц., сталі на 12 проц., прокату на 19 процентів. Реконструкцією заводу в ці роки керував його головний інженер І. П. Бардін. На якнайшвидше здійснення цього завдання спрямовувались усі зусилля трудящих. У соціалістичному змаганні брали участь 97 проц. комуністів.
У 1927 році комсомольська організація заводу оголосила конкурс на кращого виробничника. Необхідною умовою його було визнано: свідоме ставлення до праці, збережений інструментів, підвищення загальноосвітнього рівня і виробничої кваліфікації та інше. В конкурсі брали активну участь молодь до 25-річного віку, що працювала на заводі. Він проводився спочатку в окремих цехах, а потім - у масштабі всього заводу. Переможців конкурсу урочисто вшановувала вся громадськість міста.
У постанові ЦК ВКП(б) від 8 серпня 1929 року завод був відзначений як одне з найбільш ефективних підприємств. У великих розмірах розгорталося тут капітальне будівництво, початок якому поклало спорудження нової потужної доменної печі.
В рапорті XI з'їздові КП(б) України робітники заводу одностайно заявили про свою готовність виконати завдання першої п'ятирічки за чотири роки. Вони обіцяли ще ширше піднести раціоналізацію виробництва, ще міцніше згуртуватися навколо Комуністичної партії.
У роки перших довоєнних п'ятирічок Дніпродзержинськ нагадував велетенський будівельний майданчик,- де споруджувались гіганти радянської індустрії. Ще у 1920 році вагонний цех заводу ім. Дзержинського був відокремлений у самостійне підприємство - вагонобудівний завод. Оснащений новою технікою, він рік у рік розширював свою виробничу програму.
В 1931 році було здано в експлуатацію першу чергу великої державної ратники електростанції - ДРЕС, а через два роки став до ладу коксохімічний завод. Наступного року видав першу продукцію цементний завод. Сировинною базою для ньго служили відходи металургійного заводу - доменні шлаки.
В степу, біля залізничної станції Баглій, у 1934-1938 рр. був з будований азотнотуковий завод, що випускав мінеральні добрива, кислоти тощо.
Водночас зростали виробничі потужності підприємств. В роки другої п'ятирічки на заводі ім. Дзержинського здали в експлуатацію доменну піч № 8, аглофабрику, механізований мартенівський цех № 3. За рахунок введення в експлуатацію нових агрегатів і кращого використання їх збільшився випуск металу. Систематично перевиконував на 10-15 проц. планові завдання доменний цех, де комуністи спрямовували ініціативу робітників на кращу організацію виробничого процесу. Так, партгрупа мартену № 1 четвертої бригади жодної відповідальної ділянки виробництва не залишала без партійного керівкицтва. Комуністи І. І. Черв'яков, І. Ю. Луференко, О. М. Єзусов, В. Я. Дмитрієв особистим прикладом запалювали