Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
піхотного полку обрали до Ради П. М. Казьміна, який пізніше працював заступником голови Павлоградської міськради, заступником повітового комісара народної освіти, а потім став народним артистом СРСР.
Але більшість депутатів складалась з представників угодовських партій. До виконкому Ради потрапили переважно меншовики й есери. Становище у складньовалося ще й тим, що поряд з Радою в місті продовжувала діяти земська управа, а згодом утворилася і повітова українська Рада, що спиралась на гайдамаків, які стояли в місті, і на куркулів.
Програмою діяльності більшовиків у їх боротьбі за вплив на маси були рішення VII Всеросійської Квітневої конференції РСДРП, гостем якої від комуністів Павлограда був О. Гурвич. Понад 300 робітників, спочатку на зборах 4 травня 1917 року, а потім иа багатолюдному мітингу, обговорюючи рішення конференції, висловили цілковите довір'я більшовикам. Тоді ж складена К. Воїновою і О. Гурвичем листівка з коротким змістом Квітневих тез В. І. Леніна була надрукована і поширена в місті. Листівка закінчувалася закликом - «Готуйтеся до боротьби, яка ще починається. За мир, за землю, за свободу, товариші робітники і солдати!».
Більшовицька організація Павлограда, що організаційно оформилась до червня 1917 року в складі 50 членів партії, її партійний комітет, куди входили Воїнова, Рубінов, Швед, Ривкін, Гурвич, роз'яснюючи масам буржуазну суть Тимчасового Уряду, вели боротьбу за перехід влади до рук Рад.
18 червня 1917 року, в день, коли Тимчасовий уряд організував наступ на фронті - за ініціативою більшовиків у Павлограді відбулися антивоєнна демонстрація і мітинг, в якому взяли участь кілька тисяч робітників, солдатів і близько 3000 сеселян що прибули з навколишніх сіл. Одна з рот 229-го піхотного полку йшла на мітинг з червоним прапором, на якому було написано: «Геть війну! Вся влада Радам!».
Після розстрілу липневої демонстрації у Петрограді меншовицько-есерівський
виконком Павлоградської Ради вимагав стратити всіх членів більшовицькою комітету.
В боротьбі з корніловським заколотом значно зросла революційна активність мас, посилився авторитет партії більшовиків. В місті був створений червоногвардійський загін, яким командували більшовики В. Я. Кримкін і К. І. Кирилов. Одночасно виникли такі загони і в селах Богданівці, В'язівці, Вербках, Петропавлівці Павлоградського повіту. З Павлограда Катеринославській газеті «Звезда» повідомляли, що «корніловські події підняли революційний дух нашого міста, інтерес до нашої партії знову зріс». Меншовики в той час двічі намагались провести в місті збори трудящих, але на них ніхто не прийшов. Після розгрому корніловщини більшовицький комітет розгорнув підготовку до перевиборів Ради. До виконавчого комітету Ради було обрано більшовиків - К. Воїнову, А. Скирду, А. Шведа, В. Ривкіна. Поступово вони залучали на свій бік солдатську і робітничу секції Ради. Але президія виконкому Ради, як і раніш, складалась з правоесерівських та меншовицьких депутатів.
На початку вересня 1917 року відбулися вибори до земської управи. Більшовики одержали з п'яти два депутатських мандати. Заступником голови управи було обрано К. Воїнову.
Після перемоги Жовтневого збройного повстання в Павлограді, як і по всій Україні, почалась вперта боротьба за владу Рад. Рада робітничих і солдатських депутатів міста на своєму засіданні з величезною увагою вислухала зачитані К. Воїновою декрети про мир і землю і одноголосно схвалила рішення про встановлення Радянської влади в місті й повіті. Головою виконкому Ради було обрано К. Будакова - машиніста станції Павлоград. Потім Рада затвердила запропонований більшовиками проект розподілу поміщицьких земель серед бідняків, постанову про восьмигодинний робочий день і робітничий контроль. Тут же було вирішено видавати щотижневу друковану газету «Известия» - орган повітового виконавчого комітету Павлоградської Ради робітничих, селянських і солдатських депутатів. Вживалися заходи до зміцнення загонів Червоної гвардії, начальником штабу якої було обрано робітника В. Я. Кримкіна, що прибув з Москви, помічником начальника - К. Кирилова
На початку грудня 1917 року в районі Лозова-Павлоград-Синельникови Центральна рада зосередила великі сили гайдамаків з метою об'єднання їх з білогвардійськими військами Каледіна. Для розгрому гайдамаків на станцію Лозова прибув 16 грудня з Харкова червоногвардійський загін, що складався з 400 солдатів 30-го бронепіхотного полку під командуванням М. О. Руднєва. Загін узяв під свій контроль залізничні магістралі, що вели на Дон. Зайнявши станцію Лозова, він переслідував гайдамаків до Павлограда.
Павлоград
Сторінка 3 з 12
року. Всі члени партії, а також співчуваючі їм, висунуті в депутати, були обрані до Рад. Серед них молода робітниця Г. Сиволоб, учасниця боїв 1905 року в Москві, член більшовицької партії - К. Воїнова. Солдати 229-го Але більшість депутатів складалась з представників угодовських партій. До виконкому Ради потрапили переважно меншовики й есери. Становище у складньовалося ще й тим, що поряд з Радою в місті продовжувала діяти земська управа, а згодом утворилася і повітова українська Рада, що спиралась на гайдамаків, які стояли в місті, і на куркулів.
Програмою діяльності більшовиків у їх боротьбі за вплив на маси були рішення VII Всеросійської Квітневої конференції РСДРП, гостем якої від комуністів Павлограда був О. Гурвич. Понад 300 робітників, спочатку на зборах 4 травня 1917 року, а потім иа багатолюдному мітингу, обговорюючи рішення конференції, висловили цілковите довір'я більшовикам. Тоді ж складена К. Воїновою і О. Гурвичем листівка з коротким змістом Квітневих тез В. І. Леніна була надрукована і поширена в місті. Листівка закінчувалася закликом - «Готуйтеся до боротьби, яка ще починається. За мир, за землю, за свободу, товариші робітники і солдати!».
Більшовицька організація Павлограда, що організаційно оформилась до червня 1917 року в складі 50 членів партії, її партійний комітет, куди входили Воїнова, Рубінов, Швед, Ривкін, Гурвич, роз'яснюючи масам буржуазну суть Тимчасового Уряду, вели боротьбу за перехід влади до рук Рад.
18 червня 1917 року, в день, коли Тимчасовий уряд організував наступ на фронті - за ініціативою більшовиків у Павлограді відбулися антивоєнна демонстрація і мітинг, в якому взяли участь кілька тисяч робітників, солдатів і близько 3000 сеселян що прибули з навколишніх сіл. Одна з рот 229-го піхотного полку йшла на мітинг з червоним прапором, на якому було написано: «Геть війну! Вся влада Радам!».
Після розстрілу липневої демонстрації у Петрограді меншовицько-есерівський
виконком Павлоградської Ради вимагав стратити всіх членів більшовицькою комітету.
В боротьбі з корніловським заколотом значно зросла революційна активність мас, посилився авторитет партії більшовиків. В місті був створений червоногвардійський загін, яким командували більшовики В. Я. Кримкін і К. І. Кирилов. Одночасно виникли такі загони і в селах Богданівці, В'язівці, Вербках, Петропавлівці Павлоградського повіту. З Павлограда Катеринославській газеті «Звезда» повідомляли, що «корніловські події підняли революційний дух нашого міста, інтерес до нашої партії знову зріс». Меншовики в той час двічі намагались провести в місті збори трудящих, але на них ніхто не прийшов. Після розгрому корніловщини більшовицький комітет розгорнув підготовку до перевиборів Ради. До виконавчого комітету Ради було обрано більшовиків - К. Воїнову, А. Скирду, А. Шведа, В. Ривкіна. Поступово вони залучали на свій бік солдатську і робітничу секції Ради. Але президія виконкому Ради, як і раніш, складалась з правоесерівських та меншовицьких депутатів.
На початку вересня 1917 року відбулися вибори до земської управи. Більшовики одержали з п'яти два депутатських мандати. Заступником голови управи було обрано К. Воїнову.
Після перемоги Жовтневого збройного повстання в Павлограді, як і по всій Україні, почалась вперта боротьба за владу Рад. Рада робітничих і солдатських депутатів міста на своєму засіданні з величезною увагою вислухала зачитані К. Воїновою декрети про мир і землю і одноголосно схвалила рішення про встановлення Радянської влади в місті й повіті. Головою виконкому Ради було обрано К. Будакова - машиніста станції Павлоград. Потім Рада затвердила запропонований більшовиками проект розподілу поміщицьких земель серед бідняків, постанову про восьмигодинний робочий день і робітничий контроль. Тут же було вирішено видавати щотижневу друковану газету «Известия» - орган повітового виконавчого комітету Павлоградської Ради робітничих, селянських і солдатських депутатів. Вживалися заходи до зміцнення загонів Червоної гвардії, начальником штабу якої було обрано робітника В. Я. Кримкіна, що прибув з Москви, помічником начальника - К. Кирилова
На початку грудня 1917 року в районі Лозова-Павлоград-Синельникови Центральна рада зосередила великі сили гайдамаків з метою об'єднання їх з білогвардійськими військами Каледіна. Для розгрому гайдамаків на станцію Лозова прибув 16 грудня з Харкова червоногвардійський загін, що складався з 400 солдатів 30-го бронепіхотного полку під командуванням М. О. Руднєва. Загін узяв під свій контроль залізничні магістралі, що вели на Дон. Зайнявши станцію Лозова, він переслідував гайдамаків до Павлограда.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чернявщина
- Тернівка
- Поперечне
- Олексіївка
- Олександрівка
- Новов'язівське
- Нова Русь
- Нова Дача
- Кочережки
- Жемчужне
- В'язівок
- Варварівка
- Богуслав
- Богданівка
- Троїцьке
- Межиріч
- Вербки
- Булахівка
- Юр'ївка
- Першотравенськ