Сторінка 10 з 12
Внаслідок повного використання механізмів і обладнання поліпшилась організація праці на підприємствах. Так, наприклад, у 1967 році при зменшенні чисельності виробничого персоналу в середньому на 1,7 проц.
випуск валової продукції зріс на 3,2 проц. Річне завдання по продуктивності праці виконано на 105 проц., або на 11,8 проц. більше від минулого року. Середній виробіток на одного робітника підвищився проти 1966 року на 614 карбованців. На підприємствах міста впроваджено 2700 раціоналізаторських пропозицій, а це дало економічного ефекту на 1 мли. 800 тис. карбованців.
Успішно виконали зобов'язання у соціалістичному змаганні ювілейного року Г. Л. Крупська - швачка-мотористка швейної фабрики, М. С. Прудкий і Ф. К. Дорошенко - слюсарі заводу «Хіммаш», В. А. Гончаров і І. С. Панасенко - бригадири будівельних управлінь тресту «Павлоградвуглебуд», А. І. Карпенко - формувальник заводу «Ливмаш» та інші.
Партія і уряд високо оцінили працю багатьох трудівників міста. За успішне виконання завдань семирічного плану нагороджено 152 чол., в тому числі орденом Леніна - М. А. Савченка, орденом Трудового Червоного Прапора - Г. В. Чмуля та ін. 7,5 тис. передовикам виробництва присвоєно звання ударників комуністичної праці.
Наслідуючи патріотичний почин колективів підприємств міст Москви, Ленінграда, які розгорнули соціалістичне змагання за дострокове виконання п'ятирічного плану до 7 листопада 1970 року, а такояж за гідну зустріч 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, трудящі міста взяли зобов'язання виконати річний план третього року
п'ятирічки по випуску і реалізації продукції промислових підприємств міста до
25 грудня, а також випустити надпланової продукції на 4,5 млн. карбованців.
З 1953 року Павлоград став центром вугільної промисловості Західного Донбасу. Над здійсненням важливих і відповідальних завдань працюють комбінат «Дніпрошахтобуд», кам'яновугільний трест «Павлоградвугілля», «Павлоградшахтобуд» «Павлоградпромжитлобуд» і 22 будівельних управління.
На 1 січня 1968 року житловий фонд міста становив 789 тис. кв. метрів, з бо в 2,5 раза більше, ніж було до війни. За післявоєнний період збудовано 645 тис. кв. метрів житла. Виросли благоустроєні селища шахтобудівників, машинобудівників, залізничників, геологів тощо.
Значно поліпшилось побутове обслуговування трудящих. Газифіковано близько 9 тис. квартир, прокладено водогін і каналізацію. Вулицями міста курсують 213 автобусів і 41 таксі.
На 1968 рік у Павлограді до послуг трудящих було 214 магазинів і ларків, 108 їдалень, кафе, буфетів, які продали населенню різної продукції на 58 млп. карбованців.
Важливий показник зростання добробуту трудящих - збільшення кількості вкладів у ощадні каси. На 1 січня 1968 року вони досягали 12,2 млн. карбованців.
Радянська держава дбає про охорону здоров'я трудящих. У місті є 7 лікарень, дитяча поліклініка, онкологічний диспансер, психодиспансер, зубопротезний кабінет, станція швидкої допомоги, 59 лікарських, 27 фельдшерських, 3 фельдшерсько- акушерських пункти, санітарна станція, 8 аптек. Тут працює 196 лікарів, 774 чол. середнього медичного персоналу.
В 1967/1968 навчальному році в 14 середніх, 7 восьмирічних в т. ч. школі-інтернаті, 6 початкових школах навчалося 17,4 тис. учнів. Працююча молодь підвищує свій освітній рівень у вечерніх середніх школах робітничої молоді. Навчально-виховну роботу проводили 900 вчителів, більша половина яких має вищу педагогічну освіту. 7 вчителів - П. П. Пащенка, М. М. Ендрексон, А. Д. Заврайського, Г. Г. Кобецького, П. З. Голодну, М. Й. Бондарця, Л. І. Оболенцеву нагороджено значком «Відмінник народної освіти». Чимало молоді навчається у машинобудівному технікумі. В місті 38 дошкільних установ, є Будинок піонерів, дитяча технічна станція, станція юних натуралістів, дитяча спортивна школа.
За післявоєнні роки поновлено і розширено сітку культурно-освітніх установ. У 1967 році працювало 5 кінотеатрів, 6 кіноустановок, 7 клубів, 63 бібліотеки з книжковим фондом близько 463 тис. примірників. Місто повністю радіофіковане.
Швидко входить у побут його мешканців телебачення. Якщо в 1959 році тут не було жодного телевізора, то на кінець 1967 року їх налічувалось більше 10 тисяч.
Яскравим прикладом розвитку культури є участь трудящих у художній самодіяльності. Понад 700 чол. працюють у 35 гуртках художньої самодіяльності, створених у клубах, 310 дітей і 75 дорослих навчаються у музичній школі, яку відкрито в 1947 році.
Гордість павлоградців - заснований у 1962 році народний історико-революційний музей ім. XXII з'їзду КПРС, який працює на громадських
Дивиться також інші населені пункти району: