Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Ще в 1929 році в місті була відкрита санстанція, через 2-3 роки - туберкульозний диспансер і філіал поліклініки на заводі № 55. У 1937 році
відкрилась електро-грязелікарня з трьома відділеннями. Згодом розширено, капітально переобладнано міську поліклініку, в якій працювали 32 лікарі різних спеціальностей. Побудовано типові стаціонарні лікарні на 328 ліжок. У 1935 році була відкрита поліклініка для для школярів, а через рік у міській лікарні - спеціальне дитяче відділення. Швидко
зростала сітка дитячих садків і яселл. На 1 січня 1941 року в місті працювалі 11 дитячих садків на 625 місць.
Значні успіхи були досягнуті і у культурному будівництві. В 1939/40 навчальному році в місті працювало 11 загальноосвітніх шкіл, в тому числі 4 середні, 5 неповних середніх, 2 початкові, в яких навчалося 5107 учнів- в 3-х школах робітничої молоді - 482 чоловіка. Всього в школах працювало 165 учителів.
Місто мало широку сітку культурно-освітніх установ: 5 клубів, кінотеатр на 694 місця, 5 клубних кіноустановок, 6 бібліотек з книжковим фондом понад ЗО тис. примірників.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна, міська партійна організація перебудувала свою роботу на воєнний лад. Було сформовано 2 стрілецькі дивізії, полк народного ополчення і 6 винищувальних батальйонів. Тільки за 8 днів червня 1941 року до міськкому партії і военкомату надійшло близько 6 тис. заяв павлоградців з проханням направити добровольцями на фронт. Більше половини з них - від комуністів і комсомольців.
Восени 1941 року місто стало прифронтовим. Головою міського комітету оборони і уповноваженим Державного Комітету Оборони було призначено першого секретаря міськкому партії Ф. Б. Зацаріна. Комітет проводив роботу по евакуації підприємств і населення на схід, а також організовував допомогу частинам Червоної Армії. Оперативну групу оборони очолював полковник Ю. Г. Пушкін.
11 жовтня 1941 року Павлоград був окупований німецько-фашистськими загарбниками. Почався масовий терор. Тільки з листопада 1941 до січня 1942 року, за неповними даними, в місті гітлерівці закатували і розстріляли 3672 чоловіка.
Для боротьби з окупантами міськком партії ще в серпні 1941 року організував партизанський загін. В його ряди вступило 42 комуністи і 13 комсомольців. Командиром загону був призначений учасник громадянської війни, інженер, комуніст П. К. Кабак, комісаром - Г. Д. Ковнат. Уже восени 1941 року загін здійснив кілька бойових операцій, знищив десятки фашистів, кілька разів висаджував у повітря мости між Дніпропетровськом і селами Перещепиним та Васильківкою. В боях з німецько-фашистськими загарбниками загинули командир загону П. К. Кабак, комісар Г. Д. Ковнат, партизани І. Ф. Скрипник, І. М. Пойда, А. Т. Дмитрієв, С. Т. Гречко, І. В. Поплавко, І. Я. Гришин, І. П. Кравченко, П. А. Звонков, Г. І. Болюнов, І. Д. Бродський, О. С. Скиба та інші.
Ще до окупації міста було створено підпільний партійний комітет, до складу якого ввійшли партійні і радянські працівники: А. П. Караванченко секретар підпільного міськкому, С. С. Прибер заступник секретаря, П. І. Потюгов, І. І. Соколовський, М. Т. Шубін, Г. К. Яценко та ін. З метою конспірації весь склад партійного комітету поділявся на трійки. Були заздалегідь намічені явочні квартири. Велику увагу приділяв партійний комітет агітаційно-масовій роботі серед населення. 36 агітаторів регулярно розповсюджували зведення Радінформбюро, листівки, відозви.
До підпільної роботи було залучено велику групу молоді. Зокрема, Г. М. Пасько, влаштувавшись друкаркою в редакції фашистської газети, разом з Г. І. Алексєєвою і Н. І. Алексєєвим друкувала зведення Радінформбюро. За їх участю 7 листопада 1941 року в місті було розклеено листівки, які закликали населення до боротьби з гітлерівськими загарбниками.
Міський комітет партії направив комуніста С. О. Чумака на роботу до шляхової жандармерії. Туди ж була накраплена член підпільної групи антифашистської організації, очолюваної П.О.Кравченком, К. А. Таблер-Ловикова, яка стала працювати перекладачкою. їм вдалося залучити до активної боротьби з фашистами чимало військовополонених. В грудні 1942 року К. А. Таблер-Новикова разом з іншими патріотами доставила підпільному міськкому друкарський шрифт для виготовлення паспортів, німецьку гербову печатку, 100 бланків документів на право носити вогнепальну зброю, квитки проїзду по залізницях тощо.
Проводилась велика робота по врятуванню молоді,
яку вивозили на каторгу до гітлерівської Німеччини. Значну допомогу комуністичному підпіллю в цьому
подавали лікарі - військовополонені М. Г. Єссі-Езинг, Г. Я. Чернявський, Л. Д. Чебанівський, фельдшер В. Г. Ковальчук, С. Гулямов та інші. Так було врятовано близько 4 тис. чоловік. У розгортанні антифашистської боротьби
Павлоград
Сторінка 7 з 12
Велике піклування проявляли партія і уряд про поліпшення добробуту, медичного обслуговування і культурного рівня радянських людей.Ще в 1929 році в місті була відкрита санстанція, через 2-3 роки - туберкульозний диспансер і філіал поліклініки на заводі № 55. У 1937 році
зростала сітка дитячих садків і яселл. На 1 січня 1941 року в місті працювалі 11 дитячих садків на 625 місць.
Значні успіхи були досягнуті і у культурному будівництві. В 1939/40 навчальному році в місті працювало 11 загальноосвітніх шкіл, в тому числі 4 середні, 5 неповних середніх, 2 початкові, в яких навчалося 5107 учнів- в 3-х школах робітничої молоді - 482 чоловіка. Всього в школах працювало 165 учителів.
Місто мало широку сітку культурно-освітніх установ: 5 клубів, кінотеатр на 694 місця, 5 клубних кіноустановок, 6 бібліотек з книжковим фондом понад ЗО тис. примірників.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна, міська партійна організація перебудувала свою роботу на воєнний лад. Було сформовано 2 стрілецькі дивізії, полк народного ополчення і 6 винищувальних батальйонів. Тільки за 8 днів червня 1941 року до міськкому партії і военкомату надійшло близько 6 тис. заяв павлоградців з проханням направити добровольцями на фронт. Більше половини з них - від комуністів і комсомольців.
Восени 1941 року місто стало прифронтовим. Головою міського комітету оборони і уповноваженим Державного Комітету Оборони було призначено першого секретаря міськкому партії Ф. Б. Зацаріна. Комітет проводив роботу по евакуації підприємств і населення на схід, а також організовував допомогу частинам Червоної Армії. Оперативну групу оборони очолював полковник Ю. Г. Пушкін.
11 жовтня 1941 року Павлоград був окупований німецько-фашистськими загарбниками. Почався масовий терор. Тільки з листопада 1941 до січня 1942 року, за неповними даними, в місті гітлерівці закатували і розстріляли 3672 чоловіка.
Для боротьби з окупантами міськком партії ще в серпні 1941 року організував партизанський загін. В його ряди вступило 42 комуністи і 13 комсомольців. Командиром загону був призначений учасник громадянської війни, інженер, комуніст П. К. Кабак, комісаром - Г. Д. Ковнат. Уже восени 1941 року загін здійснив кілька бойових операцій, знищив десятки фашистів, кілька разів висаджував у повітря мости між Дніпропетровськом і селами Перещепиним та Васильківкою. В боях з німецько-фашистськими загарбниками загинули командир загону П. К. Кабак, комісар Г. Д. Ковнат, партизани І. Ф. Скрипник, І. М. Пойда, А. Т. Дмитрієв, С. Т. Гречко, І. В. Поплавко, І. Я. Гришин, І. П. Кравченко, П. А. Звонков, Г. І. Болюнов, І. Д. Бродський, О. С. Скиба та інші.
Ще до окупації міста було створено підпільний партійний комітет, до складу якого ввійшли партійні і радянські працівники: А. П. Караванченко секретар підпільного міськкому, С. С. Прибер заступник секретаря, П. І. Потюгов, І. І. Соколовський, М. Т. Шубін, Г. К. Яценко та ін. З метою конспірації весь склад партійного комітету поділявся на трійки. Були заздалегідь намічені явочні квартири. Велику увагу приділяв партійний комітет агітаційно-масовій роботі серед населення. 36 агітаторів регулярно розповсюджували зведення Радінформбюро, листівки, відозви.
До підпільної роботи було залучено велику групу молоді. Зокрема, Г. М. Пасько, влаштувавшись друкаркою в редакції фашистської газети, разом з Г. І. Алексєєвою і Н. І. Алексєєвим друкувала зведення Радінформбюро. За їх участю 7 листопада 1941 року в місті було розклеено листівки, які закликали населення до боротьби з гітлерівськими загарбниками.
Міський комітет партії направив комуніста С. О. Чумака на роботу до шляхової жандармерії. Туди ж була накраплена член підпільної групи антифашистської організації, очолюваної П.О.Кравченком, К. А. Таблер-Ловикова, яка стала працювати перекладачкою. їм вдалося залучити до активної боротьби з фашистами чимало військовополонених. В грудні 1942 року К. А. Таблер-Новикова разом з іншими патріотами доставила підпільному міськкому друкарський шрифт для виготовлення паспортів, німецьку гербову печатку, 100 бланків документів на право носити вогнепальну зброю, квитки проїзду по залізницях тощо.
Проводилась велика робота по врятуванню молоді,
яку вивозили на каторгу до гітлерівської Німеччини. Значну допомогу комуністичному підпіллю в цьому
подавали лікарі - військовополонені М. Г. Єссі-Езинг, Г. Я. Чернявський, Л. Д. Чебанівський, фельдшер В. Г. Ковальчук, С. Гулямов та інші. Так було врятовано близько 4 тис. чоловік. У розгортанні антифашистської боротьби
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чернявщина
- Тернівка
- Поперечне
- Олексіївка
- Олександрівка
- Новов'язівське
- Нова Русь
- Нова Дача
- Кочережки
- Жемчужне
- В'язівок
- Варварівка
- Богуслав
- Богданівка
- Троїцьке
- Межиріч
- Вербки
- Булахівка
- Юр'ївка
- Першотравенськ