Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Павлоград

Сторінка 5 з 12
Наприкінці січня 1919 року до міста вступили частини регулярної Червоної Армії, що ними командував П. Ю. Дибенко.
Після вигнання німецьких окупантів та петлюрівців трудящі приступили до будівництва нового життя. Важливі рішення щодо відбудови господарства,
даль­шого зміцнення Червоної Армії і поліпшення роботи радянських органів прийняв 2-6 лютого 1919 року III Павлоградський повітовий з'їзд Рад, в якому взяло участь 317 делегатів від волостей.
Велику увагу роботі радянських установ приділив Павлоградський партійний комітет. 26 лютого при міській Раді утворено відділ управління, що мав сприяти всім іншим відділам у виконанні законів, декретів і розпоряджень Робітничо-селянського уряду України.
У складних умовах громадянської війни партійна організація не забувала про організацію політичної освіти комуністів та трудящих міста, центром якої став комуністичний клуб, відкритий у травні 1919 року. Надійним помічником партійної організації у проведенні політико-виховної роботи серед населення була Комуні­стична Спілка Молоді, яка організовувала лекції, проводила бесіди для молоді й на­селення, відкрила театр «Юний комуніст» і спортивний клуб, створила духовнії і струнний оркестри. В місті працювала бібліотека для молоді, виходив журнал «Юний комуніст». У вільний час в Будинку спілки влаштовувалось читання газет та журналів, проводились спортивні змагання.
Робота в масах сприяла згуртуванню їх навколо більшовицької партії. Пере­важна більшість населення повністю підтримувала Радянську владу. У травні 1919 року комуністи й комсомольці, трудящі міста взяли активну участь у ліквідації заколоту отамана Григор'єва. 12 травня партійна організація оголосила мобілізацію 25 проц. складу членів партії, та бажаючих було значно більше. Незабаром було створено Павлоградський комуністичний загін, до складу якого ввійшла половина всіх членів партії, майже весь склад комсомольської організації, а також загін матросів, що був при продовольчому відділі міськвиконкому.
Організації збройної боротьби проти навали денікінців було присвячено пові­тову конференцію більшовиків. 29 травня 1919 року відбувся пленум ради профспі­лок. Пленум прийняв резолюцію, що закликала всіх робітників стати до зброї. «Ми сподіваємось,-говорилось в резолюції,- що робітники Павлограда, як частка всього робітничого класу, візьмуть на себе частину того тягаря, який випав па долю пролетаріату України і Росії... Ми віримо, що павлоградські робітники стануть разом пліч-о-пліч з українським і російським пролетаріатом».
У Павлограді формувалися 13-й, 14-й, 15-й радянські полки Червоної Армії, які відправлялись на денікінський фронт.
Наприкінці червня радянські частини змушені були залишити мі­сто, а в липні 1919 року для орга­нізації партизансько-повстанського руху проти денікінців Катеринославський губком відрядив сюди А. Мапусова і Н. Нікольського. У серпні штаб Лозово-Синельниківського району проголосив повстання в Новомосковському і Павлоград­ському повітах. Командував повстанськими військами цього нап­рямку Г. О. Колос, начальником штабу був М. М. Макаров-Нікітін. В результаті перших боїв партиза­ни захопили всі пункти на залізничній магістралі Синельникове-Лозова, в т. ч. і Павлоград. Але денікінці стягнули сюди великі сили. З вересня до грудня тут точились вперті, кровопролитні бої з білогвардійцями. Лише наприкінці року Павлоград був остаточно визволений.
Партійна організація міста з перших днів після вигнання денікінців приділила велику увагу відбудові народного господарства. В липні 1920 року в її складі було       83 члени партії і 35 кандидатів.
З метою посилення політичної роботи у прифронтових районах півдня 15 січня 1920 року за вказівкою В. І. Леніна ВЦВК прийняв рішення послати на Україну агітпоїзд «Жовтнева революція» на чолі з М. І. Калініним. 30 травня агітпоїзд при­був до Катеринослава, а 3 червня 1920 року Михайло Іванович виступав на зборах Павлоградської партійної організації з доповіддю про становище на Україні, зупи­нився на завданнях будівництва регулярної Червоної Армії, закликав трудящих міста поряд з відбудовою господарства зміцнювати її лави.
У травні 1920 року трудящі Павлограда тепло зустрічали Першу Кінну армію. Її проводам на фронт проти білополяків 4 червня присвячувалось урочисте засі­дання міської Ради, на якому були присутні командуючі Південно-Західним фронтом О. І. Єгоров і Першою Кінною армією С. М. Будьонний, а також член реввійськради армії К. Є. Ворошилов.
Багато уваги приділяли партійні та радянські органи міста роботі на селі. На середину червня 1920 року Павлоградський повітовий партійний комітет створив у селах повіту 24 партійних осередки. Для організації КНС створювались ударні групі, до яких входили відповідальні партійні і радянські працівники. Хоч хвиля махновського бандитизму, що прокотилася в повіті у липні 1920 року, дещо




Павлоград