Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Широко розгорнулася робота по налагодженню господарського і культурно
життя в місті після закінчення громадянської війни. На VI з'їзді Рад Павлоградського повіту, що відбувся 13 липня 1921 року, вирішувались завдання господарського будівництва, поліпшення матеріального становища робітничого класу, піднесення сільського господарства, а також організації навчання молодого покоління.
Для піднесення ідеологічного рівня партійних і радянських кадрів, членів комнезаму у травні 1921 року в Павлограді відкрито партійну школу, що давали практичні знання в галузі партійного і радянського будівництва. Перший випуск її курсантів у кількості 75 чол. відбувся в липні того ж року.
З серпня 1921 року двічі на тиждень почала виходити газета «Плуг и молот» - орган міської партійної організації. Повітовий комітет Комуністичної Спілки Молоді України видавав газету «Клич красной молодежи».
Під час святкування річниці 11 конгресу Комінтерну 15 липня 1921 року відбулося урочисте засідання Павлоградської організації КПбУ разом з комунімами армійських осередків, на якому були присутні 270 чол. На другий день пройшли мітинги в театрі та військових частинах, згодом проведено об'єднаний пленум, міської ради та профспілок, який вирішив відрахувати частину заробітку робітників і службовців до фонду III Інтернаціоналу.
Восени комуністи міста зібрали багато цінних речей до фонду допомоги голодуючим Поволжжя. Партійна організація виховувала почуття класової та інтернаціональної солідарності у трудящих. В лютому-березні 1921 року в Павлограді було проведено кампанію допомоги шахтарям - «Місяць Донбасу», а також «Тиждень червоної казарми» для поліпшення побуту червоноармійців.
До активного політичного і господарського життя залучалися жінки. В постанові зборів 7 березня 1921 року, на яких були присутні 350 жінок-делегаток, говорилось: «Тепер, коли господарем країни є сам робітник і селянин, а ми, робітниці, частина тієї ж пролетарської сім'ї, закликаємо всіх робітниць взяти найенергійнішу участь у цьому будівництві». Другого дня вся громадськість міста урочисто святкувала Міжнародний день жінки. Згодом було відкрито школу грамоти для навчання жінок-делегаток. Заняття в ній проводились раз на тиждень. Жінки-активістки працювали культармійцями, «червоними сестрами», брали участь у проведенні недільників по впорядкуванню притулків і лікарень для дітей-сиріт, для них шили одяг, білизну.
Внаслідок великої організаційно-політичної роботи партії, ентузіазму трудящих мас було здобуто перші успіхи у відбудові народного господарства. У 1924 році вже працювали всі 87 промислових підприємств міста.
Водночас вживалися заходи щодо піднесення культурно-освітнього рівня населення. Наприкінці 1927 року в місті діяло 7 шкіл, в яких навчалося 2170 учнів і працювало 84 вчителі.
У січні 1924 року, в зв'язку з смертю В. І. Леніна, до Павлоградського окружкому надійшло понад 1000 заяв про прийом до партії. Вже до другої Павлоградської окружної конференції, яка відбулась 2 травня 1924 року, в партійній організації на лічувалось 725 комуністів, у т. ч. 421 робітник, 172 селянина, 72 службовці. На конференцію прибула делегація вчителів Павлограда, яка подала колективну заяву від 47 чоловік, що бажали вступити до лав Комуністичної партії.
Великі зрушення в економічному розвитку міста сталися в роки першої і другої п'ятирічок. Швидко розвивалась борошномельно-круп'яна, маслоробна, обозобудівельна, деревообробна галузі промисловості, виробництво будівельних матеріалів та різних галузей промислової кооперації. В 1931 році підприємства державної промисловості дали продукції на 13,8 млн., кооперативної - на 18 млн. крб., через 10 років продукція державної промисловості зросла вдвічі, а кооперативної - в 3 рази.
1940 році в місті було 4 виробництва союзного, 9 республіканського, 6 обласного підпорядкування, 13 артілей промкооперації, на яких працювало 2160 робітників. Щорічно тут вироблялося борошна 36,7 тис. і пшона 14,6 тис. тонн, силікатної цегли - 7,3 млн. штук, червоної цегли - 1,7 млн. штук, парокінних возів- 7,5 тис., 53,6 тис. пар взуття та інших видів продукції.
Зростанню промислового виробництва сприяв стахановський рух, який розгортався на всіх підприємствах міста. В 1940 році на обозомеханічному заводі з 467 робітників 198 були стахановцями і 64 - ударниками, на силікатному заводі таких було 41 проц. працюючих. Першими послідовниками О. Стаханова в місті стали К. X. Колісник, Б. Й. Стрєльцов - робітники олійного заводу № 11.
Поліпшувалась робота 106 підприємств торгівлі і громадського харчування.
Швидке зростання промислового виробництва сприяло значному збільшенню населення. За переписом 1939 року, воно становило 33,5 тис. чоловік.
Павлоград
Сторінка 6 з 12
уповільнила темпи утворення КНС, проте на осінь в більшості сіл комнезами діяли.Широко розгорнулася робота по налагодженню господарського і культурно
Для піднесення ідеологічного рівня партійних і радянських кадрів, членів комнезаму у травні 1921 року в Павлограді відкрито партійну школу, що давали практичні знання в галузі партійного і радянського будівництва. Перший випуск її курсантів у кількості 75 чол. відбувся в липні того ж року.
З серпня 1921 року двічі на тиждень почала виходити газета «Плуг и молот» - орган міської партійної організації. Повітовий комітет Комуністичної Спілки Молоді України видавав газету «Клич красной молодежи».
Під час святкування річниці 11 конгресу Комінтерну 15 липня 1921 року відбулося урочисте засідання Павлоградської організації КПбУ разом з комунімами армійських осередків, на якому були присутні 270 чол. На другий день пройшли мітинги в театрі та військових частинах, згодом проведено об'єднаний пленум, міської ради та профспілок, який вирішив відрахувати частину заробітку робітників і службовців до фонду III Інтернаціоналу.
Восени комуністи міста зібрали багато цінних речей до фонду допомоги голодуючим Поволжжя. Партійна організація виховувала почуття класової та інтернаціональної солідарності у трудящих. В лютому-березні 1921 року в Павлограді було проведено кампанію допомоги шахтарям - «Місяць Донбасу», а також «Тиждень червоної казарми» для поліпшення побуту червоноармійців.
До активного політичного і господарського життя залучалися жінки. В постанові зборів 7 березня 1921 року, на яких були присутні 350 жінок-делегаток, говорилось: «Тепер, коли господарем країни є сам робітник і селянин, а ми, робітниці, частина тієї ж пролетарської сім'ї, закликаємо всіх робітниць взяти найенергійнішу участь у цьому будівництві». Другого дня вся громадськість міста урочисто святкувала Міжнародний день жінки. Згодом було відкрито школу грамоти для навчання жінок-делегаток. Заняття в ній проводились раз на тиждень. Жінки-активістки працювали культармійцями, «червоними сестрами», брали участь у проведенні недільників по впорядкуванню притулків і лікарень для дітей-сиріт, для них шили одяг, білизну.
Внаслідок великої організаційно-політичної роботи партії, ентузіазму трудящих мас було здобуто перші успіхи у відбудові народного господарства. У 1924 році вже працювали всі 87 промислових підприємств міста.
Водночас вживалися заходи щодо піднесення культурно-освітнього рівня населення. Наприкінці 1927 року в місті діяло 7 шкіл, в яких навчалося 2170 учнів і працювало 84 вчителі.
У січні 1924 року, в зв'язку з смертю В. І. Леніна, до Павлоградського окружкому надійшло понад 1000 заяв про прийом до партії. Вже до другої Павлоградської окружної конференції, яка відбулась 2 травня 1924 року, в партійній організації на лічувалось 725 комуністів, у т. ч. 421 робітник, 172 селянина, 72 службовці. На конференцію прибула делегація вчителів Павлограда, яка подала колективну заяву від 47 чоловік, що бажали вступити до лав Комуністичної партії.
Великі зрушення в економічному розвитку міста сталися в роки першої і другої п'ятирічок. Швидко розвивалась борошномельно-круп'яна, маслоробна, обозобудівельна, деревообробна галузі промисловості, виробництво будівельних матеріалів та різних галузей промислової кооперації. В 1931 році підприємства державної промисловості дали продукції на 13,8 млн., кооперативної - на 18 млн. крб., через 10 років продукція державної промисловості зросла вдвічі, а кооперативної - в 3 рази.
1940 році в місті було 4 виробництва союзного, 9 республіканського, 6 обласного підпорядкування, 13 артілей промкооперації, на яких працювало 2160 робітників. Щорічно тут вироблялося борошна 36,7 тис. і пшона 14,6 тис. тонн, силікатної цегли - 7,3 млн. штук, червоної цегли - 1,7 млн. штук, парокінних возів- 7,5 тис., 53,6 тис. пар взуття та інших видів продукції.
Зростанню промислового виробництва сприяв стахановський рух, який розгортався на всіх підприємствах міста. В 1940 році на обозомеханічному заводі з 467 робітників 198 були стахановцями і 64 - ударниками, на силікатному заводі таких було 41 проц. працюючих. Першими послідовниками О. Стаханова в місті стали К. X. Колісник, Б. Й. Стрєльцов - робітники олійного заводу № 11.
Поліпшувалась робота 106 підприємств торгівлі і громадського харчування.
Швидке зростання промислового виробництва сприяло значному збільшенню населення. За переписом 1939 року, воно становило 33,5 тис. чоловік.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чернявщина
- Тернівка
- Поперечне
- Олексіївка
- Олександрівка
- Новов'язівське
- Нова Русь
- Нова Дача
- Кочережки
- Жемчужне
- В'язівок
- Варварівка
- Богуслав
- Богданівка
- Троїцьке
- Межиріч
- Вербки
- Булахівка
- Юр'ївка
- Першотравенськ